Комітет Верховної Ради України

Про  виконання  Плану  роботи

Комітету  з  питань державного  будівництва та  місцевого  самоврядування

за  лютий  – липень  2010 р. та  затвердження  Звіту

шоста  сесія Верховної Ради України шостого скликання

Комітет з питань державного будівництва та місцевого самоврядування було створено відповідно до Постанови Верховної Ради України вiд 04.12.2007 № 4-VI «Про перелік, кількісний склад і предмети відання комітетів Верховної Ради України шостого скликання» у складі 13 народних депутатів України. В ході подальшої роботи Верховної Ради України шостого скликання кількісний і персональний склад Комітету змінювався і впродовж четвертої-п’ятої та на початку шостої сесій у складі Комітету налічувалося 12 народних депутатів України. Водночас у березні 2010 р., після змін у складі Верховної Ради України (дострокового припинення повноважень окремих народних депутатів України та відповідного обрання нових) у зв’язку з формуванням нового Кабінету Міністрів України і призначеннями певної кількості народних депутатів України шостого скликання на посади в органи виконавчої влади, кількісний склад Комітету змінювався (у бік збільшення) і остаточно налічує з червня п.р. 17 народних депутатів України – членів Комітету.

Структура Комітету не зазнала змін порівняно з попередньою сесією і включає 5 підкомітетів: з питань державного будівництва, з питань місцевого самоврядування, з питань органів виконавчої влади, з питань виборчого законодавства та об’єднань громадян, з питань місцевих бюджетів та комунальної власності, натомість кількісний і персональний склад підкомітетів відповідно змінився. Згідно із Законом України «Про комітети Верховної Ради України» підкомітети попередньо вивчали і розглядали, готували до розгляду Комітетом проекти висновків і пропозиції до законопроектів, інших актів Верховної Ради України, забезпечували виконання рішень Комітету та доручень керівництва Комітету, здійснювали аналіз практики застосування законів, інших актів Верховної Ради України тощо з питань, які віднесені до предметів їх відання.

Протягом шостої сесії Верховної Ради України шостого скликання діяльність Комітету з питань державного будівництва та місцевого самоврядування здійснювалася відповідно до його повноважень і компетенції, передбачених Конституцією України, законами України «Про комітети Верховної Ради України», «Про статус народного депутата України», Регламентом Верховної Ради України, затвердженим Законом України від 10.02.2010 р. № 1861-VІ, Постановою Верховної Ради України вiд 04.12.2007  № 4-VI «Про перелік, кількісний склад і предмети відання комітетів Верховної Ради України шостого скликання та інших законодавчих актів» і була спрямована на виконання визначених законом основних функцій парламентських комітетів, а саме: законопроектної, організаційної та контрольної. Робота Комітету мала плановий характер і ґрунтувалася на Плані роботи Комітету з питань державного будівництва та місцевого самоврядування на VІ сесію Верховної Ради України шостого скликання (лютий – липень 2010 року), затвердженого рішенням Комітету № 85/17 від 20.01.2010 року. Окрім цього, під час поточного опрацювання питань, віднесених до відання Комітету, виконувалися доручення Верховної Ради України та її керівництва, рішення Комітету та доручення Голови Комітету.

Організаційно-інформаційне, консультативно-правове, методичне забезпечення діяльності Комітету, організаційне проведення засідань Комітету, комітетських і парламентських слухань, роботи підкомітетів Комітету та діяльність членів Комітету, що пов’язана з вирішенням питань, віднесених до предметів відання Комітету, здійснював секретаріат Комітету у складі 13 працівників.

Діяльність Комітету була спрямована на забезпечення подальшого розвитку правової бази з питань реалізації державної влади та реформування державно-владного апарату, зміцнення та розширення прав місцевого самоврядування на принципах демократичної децентралізації, вдосконалення та систематизація правового регулювання проведення виборів та референдумів, вирішення проблемних питань адміністративно-територіального устрою, удосконалення законодавства щодо державної служби та служби в органах місцевого самоврядування, статусу депутатів місцевих рад, врегулювання найбільш гострих матеріально-фінансових проблем громад та регіонів, взаємовигідної співпраці з  вітчизняними та міжнародними неурядовими організаціями з питань, які належать до різних сфер предмету відання Комітету.

Загалом впродовж шостої сесії було проведено 16 засідань Комітету, на яких розглянуто 118 питань порядку денного. З них 90 стосувалося законопроектної функції, 25 – організаційної, 3 – контрольної. В ході роботи засідань Комітету доводилося переносити 20 запланованих до розгляду питань, що було пов’язане, в першу чергу, з неявкою запрошених на засідання авторів законопроектів. На виконання законопроектної і установчої функцій Комітет розглянув 90 проектів законодавчих ініціатив (без врахування проектів постанов щодо призначення позачергових місцевих виборів), 81 з яких стосувалися предмету відання Комітету і з підготовки яких його було визначено головним, а 9 – предметів відання інших комітетів парламенту. Було розглянуто 176 проектів постанов щодо призначення позачергових місцевих виборів, 12 проектів постанов з кадрових питань, 6 проектів постанов щодо чергових місцевих виборів, 2 проекти постанов щодо врегулювання окремих питань адміністративно-територіального устрою.

За тематичною спрямованістю 20 законодавчих ініціатив стосувалося виборчого законодавства та референдумів, 12 – кадрових питань щодо посадових осіб, призначення і звільнення яких належить до компетенції Верховної Ради України, 8 – органів виконавчої влади, 11 – органів місцевого самоврядування, 11 – державної служби та служби в органах місцевого самоврядування, 4 – нагород і звань, 3 – статусу депутатів місцевих рад, 2 –адміністративно-територіального устрою, 5 – фінансово-майнових, 3 – соціального захисту, 5 – політичних партій і об’єднань громадян,  бюджетного процесу.

Варто зазначити, що Планом роботи Комітету передбачалося розглянути 156 проектів законодавчих актів, з підготовки яких Комітет було визначено головним, фактично ж було розглянуто 81, або 52% запланованого. При цьому окремі законопроекти і проекти постанов надходили і розглядалися безпосередньо у ході шостої сесії. В першу чергу це стосується проходження проектів постанов щодо призначення позачергових місцевих виборів, а також законопроектів основоположного для законодавчої системи характеру «Про основні засади внутрішньої і зовнішньої політики», «Про всеукраїнський референдум», «Про вибори депутатів Верховної Ради Автономної Республіки Крим, місцевих рад та сільських, селищних, міських голів». Аналогічним чином Комітетом планувалося розглянути 114 законодавчих актів, з підготовки яких Комітет не було визначено головним, фактично ж було розглянуто 9, що складає 8% запланованого.

Народні депутати України – члени Комітету, працівники секретаріату активно співпрацювали з муніципальною громадськістю, представниками неурядових організацій і міжнародних інституцій шляхом організації і участі у роботі «круглих столів», конференцій, семінарів, присвячених питанням розвитку й удосконалення законодавства щодо місцевого самоврядування, державної служби, виборів тощо, проводили зустрічі в регіонах України.

Важливим показником роботи Комітету з питань державного будівництва та місцевого самоврядування  стала співпраця в рамках довгострокової Програми “Посилення місцевої демократії та підтримка реформ місцевого самоврядування в Україні” за сприяння Ради Європи з метою створення ефективної системи місцевого самоврядування, розвитку доброго врядування та удосконалення послуг, що надаються населенню. В рамках даної програми було проведено ряд заходів для реалізації поставлених цілей, у роботі яких взяли безпосередньо представники Комітету Верховної Ради України з питань державного будівництва та місцевого самоврядування.

Зокрема працівники секретаріату Комітету брали участь у засіданнях робочої групи з питань реформування місцевого самоврядування при Міністерстві регіонального розвитку та будівництва України у лютому 2010 року. Під час роботи даної групи була  здійснена  підготовка та обговорення законопроектів “Про адміністративно-територіальний устрій”, “Про місцеве самоврядування”, “Про місцеві державні адміністрації”, “Про столицю України – місто-герой Київ”, “Про місто зі спеціальним статусом Севастополь”.

Слід зазначити,  що 18 лютого 2010 року відбувся Круглий стіл з питань впровадження в Україні додаткового протоколу до Європейської Хартії місцевого самоврядування та Утрехтського порядку денного щодо забезпечення доброго врядування на місцевому рівні при Міністерстві регіонального розвитку та будівництва України у співробітництві з ВГО “Клуб мерів”. У роботі даного Круглого столу взяв участь безпосередньо Голова Комітету О. Омельченко.

25-27 лютого 2010 року представники секретаріату взяли участь у семінарі  на тему: “Фінансовий контроль та нагляд”, проведеного за підтримки Вестмінстерської Фундації за Демократію,  що дало змогу ознайомитися з передовим європейським досвідом у сфері місцевих фінансів.

17 березня 2010 року відбулося виїздне засідання Робочої групи Комітету з вивчення ситуації, що склалася в с. Княжичі Броварського району Київської області.

З 22 по 24 березня 2010 року головні консультанти секретаріату Комітету Л.Дмитрук і О.Рибак пройшли короткострокове навчання за програмою Вестмінстерської Фундації за Демократію на тему: «Роль парламенту у забезпеченні дотримання верховенства права та реалізації конституційних обов’язків та зобов’язань щодо захисту прав людини».

26 березня 2010 року представники секретаріату Комітету взяли участь у Офіційному прийнятті з нагоди успішного завершення першого етапу Програми “Зміцнення підготовки кадрів в Апараті Верховної Ради України”.

З 26 березня по 2 квітня 2010 року столицю Королівства Таїланд м.Бангкок для участі у 122-й Асамблеї Міжпарламентського Союзу відвідав заступник голови Комітету Ю.Ключковський.

З метою належного проведення парламентських слухань на тему: “Реформування законодавства України про місцеві вибори в інтересах територіальних громад” на засіданні Комітету 30 березня 2010 року було створено відповідну Робочу групу Комітету із залученням представників органів виконавчої влади та місцевого самоврядування, науковців, експертів, працівників Апарату.

7 квітня 2010 року на засіданні Комітету було створено робочу групу з підготовки проведення 28 квітня 2010 року “круглого столу” “Проект Виборчого кодексу України” та схвалено проект Розпорядження Голови Верховної Ради України “Про забезпечення проведення 12 травня 2010 року парламентських слухань на тему: “Реформування законодавства України про місцеві вибори в інтересах територіальних громад” з визначенням плану заходів та складу робочої групи з підготовки та проведення зазначених парламентських слухань.

7-8 квітня 2010 року Голова Комітету О.Омельченко та голова підкомітету  М.Трайдук взяли участь у Міжнародній конференції на тему: “Стан законодавчого та нормативного забезпечення транскордонного співробітництва” при Комітеті Верховної Ради України з питань європейської інтеграції спільно з Інститутом Політичної Освіти (Київ) та Фондом Едуардо Фрея (Нідерланди). Протягом роботи даної Міжнародної конференції було розглянуто практичні та теоретичні аспекти реалізації державних заходів з підтримки транскордонного співробітництва.

З 20 по 23 квітня 2010 року для участі у засіданні комітету Парламентської асамблеї ЧЕС перебував у відрядженні голова підкомітету, член Постійної делегації Верховної Ради України у ПАЧЕС С.Подгорний.

3-4 травня 2010 року заступник Голови Комітету В.Сінченко і Завідувач секретаріату Комітету А.Малюга взяли участь у Міжнародній конференції “Демократія і децентралізація” у м. Сент Галлен (Швейцарія), де отримали можливість широкого обміну досвідом щодо стану і напрямів розвитку  місцевого самоврядування.

12 травня 2010 року члени Комітету, працівники секретаріату взяли участь у парламентських слуханнях на тему: “Реформування законодавства України про місцеві вибори в інтересах територіальних громад”.

21 травня 2010 року у роботі  Міжнародної конференції “Регулювання політичних партій в Україні: сучасний стан і напрями реформ”, організованої за безпосередньої підтримки Комітету, взяли участь  народні депутати України-члени Комітету  Ю. Ключковський, С.Гордієнко, С.Подгорний, головний консультант секретаріату Комітету О. Рибак. Основною метою заходу було обговорення ключових проблем регулювання діяльності політичних партій в Україні, визначення шляхів і перспектив їх вирішення, а найголовніше – було представлено Національний Звіт щодо регулювання  діяльності політичних партій в Україні.

25 травня 2010 року Завідувач секретаріату Комітету А.Малюга взяла участь у зустрічі з паном Курсом Нагелем, радником ПРООН з питань оцінювання, та пані Кетерін Лавері, консультантом ПРООН з розробки програм, з метою обговорення широкого спектру питань, які стосувалися розвитку децентралізації та місцевого самоврядування в Україні.

26 травня 2010 року заступник Голови Комітету Ю.Ключковський взяв участь і виступив на нараді, проведеній Київською обласною радою з проблематики реформування виборчого законодавства України, обговорення внесення змін до Бюджетного кодексу України та проекту Податкового кодексу України.

 27 травня 2010 року Голова Комітету О.Омельченко відвідав засідання Ради регіонів з питання створення сприятливих умов для залучення інвестицій, що відбулася  під головуванням Президента України  В.Януковича у Національному університеті “Львівська політехніка”.

27 травня 2010 року заступник Голови Комітету В.Сінченко взяв участь у Фаховій дискусії “Партійна система України та її майбутнє: стабілізація, консервація, (р)еволюція?”. Під час дискусії були презентовані результати проекту “Партійна система України: підсумки 20 років становлення, проблеми функціонування, перспективи еволюції”, здійсненого Центром Разумкова за підтримки програми сприяння Парламенту та Міжнародного фонду “Відродження”.

Також 27 травня 2010 року заступник Голови Комітету Ю.Ключковський, Завідувач секретаріату Комітету А.Малюга, головні консультанти секретаріату Комітету Т.Корнієнко, О.Желтова, Ю.Юрчук взяли участь у Міжнародному круглого столі «Перспективи реформування місцевого самоврядування в Україні» проведеного за підтримки Міжнародного Фонду “Відродження” та USAID. На даному заході порушувалися питання децентралізації влади в Україні, реальний стан місцевого самоврядування, аспекти його реформування тощо.

27 і 28 травня 2010 року  Голова Комітету О.Омельченко взяв активну участь у Науково-практичній конференції “Проблеми модернізації та систематизації законодавства про освіту України” при Національному університеті “Києво-Могилянська Академія”. Протягом роботи даної конференції були проведені два пленарні засідання та працювали шість секційних засідань.

З метою обговорення питань підвищення ефективності взаємодії апарату Верховної  Ради АРК із секретаратом Комітету 28 травня 2010 року відбулася зустріч Завідувача секретаріату Комітету А.Малюги і заступника Завідувача секретаріату Комітету О.Данилюка із заступником керівника Програми сприяння Парламенту ІІ Едуардом Рахімкуловим і професором Університету Індіани Майклом МакГвайром (Michal McGuire).

1 червня 2010 року заступник Голови Комітету, керівник Робочої групи з підготовки проекту Виборчого кодексу України Ю.Ключковський зустрівся із співдоповідачами Комітету ПАРЄ з питань дотримання обов’язків та зобов’язань державами-учасницями Ради Європи (Моніторинговий комітет)  Р.Вольвенд та М.Репс, щоб обговорити питання проведення реформи виборчого законодавства в Україні.

Значимим кроком для розвитку місцевого самоврядування в Україні, налагодження українсько-австрійського співробітництва стала зустріч членів Комітету з делегацією Об’єднання комунального самоврядування Австрії (ОКС): бургомістрами, членами місцевих органів самоврядування семи федеральних земель – Відня, Нижньої та верхньої Австрії, Тіроля, Штирії, Форарльберга і Бургенланду, що відбулася 8 червня 2010 року. Завдяки цій зустрічі сторони змогли обмінятися досвідом роботи органів місцевого самоврядування України та Австрії.

Важливою подією у роботі Комітету стала участь його представників у Міжнародній науковій конференції “Управління фінансами в органах територіального самоврядування”, що тривала з 14 по 16 червня 2010 року в м. Мендзиздроє (Польща). Метою цієї конференції став обмін думками та поглядами теоретиків і практиків щодо поточних проблем і нових трендів управлінням фінансами в органах територіального самоврядування. Особливістю даного заходу стала участь у його роботі поруч із представниками органів місцевого самоврядування України, Росії, Німеччини, Польщі відомих економістів із серйозних академічних центрів Польщі та деяких інших країн.

16 червня 2010 року представники Комітету з метою надання експертно-консультативної підтримки долучилися до роботи Експертної Ради швейцарсько-українського Проекту “Підтримка децентралізації в Україні” DESPRO, що спрямований на оптимізацію системи управління та сприяння ефективному місцевому самоврядуванню. До роботи Ради також було залучено відомих українських експертів у галузі регіональної політики, місцевого самоврядування, децентралізації адміністративно-територіального устрою.

З метою сприяння розбудові ефективного місцевого самоврядування в Україні 17 червня 2010 року за підтримки Шведського агентства міжнародного розвитку Sida відбулася установча конференція нової Програми Ради Європи “Посилення місцевої демократії та підтримка реформ місцевого самоврядування в Україні”, в роботі якої взяв участь заступник голови Комітету Ю.Ключковський. Учасники установчої конференції, серед яких були представники Кабінету Міністрів України, Адміністрації Президента України, Верховної Ради України та інших державних органів, визначили основними завданнями даного заходу удосконалення інституційної та законодавчої бази з питань місцевої демократії, розвиток системи місцевого самоврядування у відповідності до положень Європейської хартії місцевого самоврядування та завдань Плану дій Ради Європи для України на 2008-2011 рр.

18 червня 2010 року Комітетом спільно з Програмою Ради Європи “Посилення місцевої демократії та підтримки реформ місцевого самоврядування в Україні”, Робочою групою з підготовки проекту Виборчого кодексу України та Інститутом виборчого права було проведене робоче засідання з питань обговорення висновків експертів Ради Європи до проекту Виборчого кодексу України.

Завдяки діяльності Програми сприяння парламенту ІІ та з метою ознайомлення представників Верховної Ради АРК та Верховної Ради України  з роботою дослідницьких та аналітичних служб суб-національних і національного парламентів, з механізмами залучення громадськості до участі у законотворчому процесі, а також з механізмами взаємодії національного та суб-національних парламентів відбулася ознайомча поїздка представників Верховної Ради АРК, Секретаріату ВР АРК та Апарату Верховної Ради України до Великобританії з 20 по 27 червня 2010 року. У складі даної делегації взяла участь головний консультант секретаріату Комітету О.Рибак. У ході поїздки представники української сторони отримали  можливість відвідати парламенти Шотландії, Уельсу та національний Парламент Великобританії.

6 і 7 липня 2010 року в м. Українка Київської області відбулася V щорічна конференція малих міст України на тему “Держава і малі міста. Програма партнерства”, в роботі якої взяла участь голова Комітету О.Омельченко. В ході роботи конференції було вироблено ряд пропозицій до нової державної програми підтримки розвитку малих міст, в тому числі запропоновано механізми подолання кризових явищ в забезпеченні життєдіяльності малих міст. 

15 липня 2010 року Підкомітетом з питань державного будівництва Комітету Верховної Ради України з питань державного будівництва та місцевого самоврядування у співробітництві з Програмою Ради Європи «Посилення місцевої демократії та сприяння реформам місцевого самоврядування в Україні» було проведено експертне робоче засідання на тему «Перспективи реформування адміністративно-територіального устрою в Україні».

Під час заходу було представлено та обговорено за участі народних депутатів України, представників центральних та місцевих органів виконавчої влади, органів місцевого самоврядування та їх асоціацій, вітчизняних та міжнародних експертів наступні питання:

шляхи подальшої роботи щодо законодавчого забезпечення підготовки та проведення адміністративно-територіальної реформи в Україні (зокрема, шляхом проведення державно-правових експериментів, підготовки проекту закону про добровільне об’єднання територіальних громад);

український і європейський досвід щодо проведення державно-правових експериментів у галузі реформування адміністративно-територіального устрою. Так, було представлено, інформацію про результати державно-правового експерименту розвитку місцевого самоврядування в місті Ірпені, селищах Буча, Ворзель, Гостомель, Коцюбинське Київської області, а також концепції нового експерименту з питань АТР у Новоазовському районі Донецької області;

інноваційні інструменти з питань удосконалення муніципального менеджменту та покращення послуг, які надаються населенню, зокрема шляхом розвитку міжмуніципального співробітництва (з урахуванням відповідних рекомендацій та інструментарію Ради Європи з питань ММС).

Впродовж шостої сесії у Комітеті, як і в попередні сесійні періоди, продовжувалася така форма співпраці з провідними навчальними закладами України як стажування і практика студентів і науковців у секретаріаті Комітету. Стажери отримали можливість не лише ознайомитися з різними аспектами багатогранної діяльності Комітету та його секретаріату, але й особисто взяти участь у забезпеченні такої роботи. В такий спосіб стажування проходили представники Київського національного університету імені Тараса Шевченка, Інституту міжнародних відносин Київського національного університету імені Тараса Шевченка, Національної академії державного управління при Президентові України, Харківського регіонального інституту державного управління Національної академії державного управління при Президентові України, Національного університету Києво-Могилянська Академія, Дипломатичної академії України при МЗС України, Міжрегіональної академії управління персоналом.

Найбільш вагомий обсяг роботи та основні зусилля Комітету і його секретаріату практично впродовж всього звітного періоду було зосереджено навколо удосконалення законодавства щодо виборів та референдумів, яке визначає та забезпечує реалізацію основних форм народного волевиявлення.

Комітет підготував декілька законопроектів відповідної спрямованості. Зокрема, на початку роботи шостої сесії на засіданні 17 лютого 2010 року було розглянуто проекти Закону про визнання таким, що втратив чинність, Закону України “Про внесення змін до Закону України “Про вибори Президента України” щодо організації роботи виборчих комісій (реєстр. №6046, н.д. А.Кожем’якін) та про визнання таким, що втратив чинність, Закону України “Про внесення змін до Закону України “Про вибори Президента України” щодо організації роботи виборчих комісій (реєстр. №6046-1, н.д. О.Боднар, на заміну раніше поданого).

Цими майже ідентичними законопроектами пропонувалося визнати таким, що втратив чинність, прийнятий парламентом 3 лютого 2010 року Закон України «Про внесення змін до Закону України “Про вибори Президента України” щодо організації роботи виборчих комісій” № 1849-VI, з метою відновлення колегіального статусу виборчих комісій та чіткого розмежування їх повноважень, прав кандидатів у Президенти України на формування складу виборчих комісій, недопущення втручань органів влади у виборчий процес. При цьому законопроект реєстр. №6046-1 містив норми, якими передбачався механізм повернення до положень Закону України “Про вибори Президента України”, що діяли на момент набрання чинності Законом України від 03.02.2010 р. № 1849-VI. З огляду нам зазначену обставину саме законопроект О.Боднар було запропоновано прийняти за основу та в цілому. Парламент даний законопроект не підтримав.

17 березня 2010 року Комітет розглянув важливий і актуальний проект Закону про внесення змін до Конституції України (щодо строків повноважень Верховної Ради Автономної Республіки Крим, місцевих рад та сільських, селищних, міських голів) (реєстр. №4177, н.д. І.Кириленко, С.Подгорний, О.Боднар, М.Трайдук).

Даним законопроектом пропонувалося внести зміни до частини першої статті 136, частин першої та другої статті 141 Конституції України та встановити, що строк повноважень депутатів Верховної Ради Автономної Республіки Крим, місцевих рад та сільських, селищних, міських голів, обраних на чергових виборах, становить п’ять років, а також передбачити, щоб дія зазначених положень Конституції України в запропонованій ним редакції поширювалась на депутатів Верховної Ради Автономної Республіки Крим, сільських, селищних, міських, районних у місті (у разі їх створення), районних, обласних рад, сільських, селищних, міських голів, обраних на чергових виборах 26 березня 2006 року. Законопроектом передбачалося також встановити, що повноваження сільських, селищних, міських, районних у місті (у разі їх створення), районних, обласних рад, депутати яких обрані на чергових виборах 26 березня 2006 року, а також на позачергових, перших, повторних та проміжних виборах у період від березня 2006 року до дня проведення чергових виборів 27 березня 2011 року, припиняються в день відкриття першої сесії відповідної ради, обраної на чергових виборах 27 березня 2011 року, крім випадків дострокового припинення їх повноважень відповідно до закону.

Комітет ухвалив вважати за доцільне за результатами обговорення Верховною Радою України питання про включення законопроекту про внесення змін до Конституції України до порядку денного сесії Верховної Ради та про порядок продовження роботи над ним прийняти відповідно до пункту 2 частини п’ятої статті 146 Регламенту Верховної Ради України рішення про включення законопроекту до порядку денного шостої сесії Верховної Ради та одночасне звернення до Конституційного Суду України про надання Конституційним Судом України висновку щодо відповідності законопроекту вимогам статей 157 і 158 Конституції України.

Позиція Комітету була підтримана Верховною Радою України і законопроект було направлено до Конституційного Суду України для надання висновку.

9 червня 2010 року Комітет розглянув проект Закону про внесення змін до статті 9 Закону України “Про вибори депутатів Верховної Ради Автономної Республіки Крим, місцевих рад та сільських, селищних, міських голів” (щодо права бути обраним сільським, селищним, міським головою) (реєстр.№2271, н.д. В.Писаренко). Даним законопроектом пропонувалося доповнити статтю 9 Закону України “Про вибори депутатів Верховної Ради Автономної Республіки Крим, місцевих рад та сільських, селищних, міських голів” частиною третьою та встановити, що сільським, селищним, міським головою не може бути обраний громадянин України, який раніше обіймав посаду сільського, селищного, міського голови та під час перебування на цій посаді порушив Конституцію або закони України, права і свободи громадян, не забезпечив здійснення наданих йому повноважень, внаслідок чого Верховною Радою України були призначені відповідні позачергові вибори.

Профільний підкомітет з питань виборчого законодавства та об’єднань відзначив, що поданий законопроект суперечить Конституції України, оскільки запроваджує додаткові до визначених нею обмеження прав громадян обіймати представницьку посаду вищої посадової особи громади. Аналогічної позиції дотримувалися Комітет з питань правової політики, та Головне науково-експертного управління Апарату Верховної Ради України. Комітет одноголосно висловився за відхилення законопроекту В.Писаренка.

Законопроект не розглядався на пленарному засіданні Верховної Ради України, оскільки був відкликаний суб’єктом права законодавчої ініціативи.

 В останній період роботи шостої сесії парламенту Комітет забезпечив підготовку до розгляду у двох читаннях проекту Закону України про вибори депутатів Верховної Ради Автономної Республіки Крим, місцевих рад та сільських, селищних, міських голів (реєстр. № 6601, н.д. О.Єфремов). У ньому передбачалося змінити виборчу систему, за якою обиратимуться депутати Верховної Ради Автономної Республіки Крим, обласних, районних, міських, районних у містах рад, з пропорційної на змішану (мажоритарно-пропорційну) виборчу систему. Також пропонувалося вилучити виборчі блоки місцевих організацій політичних партій з числа суб’єктів виборчого процесу, змінити порядок формування виборчих комісій, порядок висування кандидатів у депутати, скоротити тривалість виборчої кампанії на місцевих виборах тощо.

За результатами розгляду питання Комітет рекомендував Верховній Раді України прийняти законопроект в першому читанні за основу. Після такого прийняття Комітет здійснив підготовку законопроекту до другого читання, опрацювавши 1351 пропозицію і поправку від народних депутатів України. Врешті законопроект було прийнято в цілому як Закон на пленарному засіданні парламенту 10 липня 2010 року.  

Не менш значимим питанням став розгляд Законопроекту «Про всеукраїнський референдум» (реєстр. №6278, н.д.О.Шпенов), розробленого з метою врегулювання правовідносин, пов’язаних із ініціюванням, призначенням (проголошенням), підготовкою та проведенням всеукраїнського референдуму у відповідності з Конституцією України, усунення невідповідності Закону України "Про всеукраїнський та місцеві референдуми" Конституції України, створення реальної можливості втілення рішень, прийнятих на всеукраїнському референдумі. Законопроект було прийнято за основу 3 червня 2010 року. В ході його підготовки до другого читання Комітетом було опрацьовано 926 пропозицій і поправок народних депутатів України та подано на розгляд Верховної Ради України. Однак остаточного рішення щодо законопроекту з реєстр №6278 прийнято не було і парламент повернув законопроект до Комітету для його підготовки до повторного другого читання.

Важливою зміною масиву виборчого законодавства стало прийняття у першому читанні проекту Закону України «Про Державний реєстр виборців» (реєстр. №6999, КМУ), в якому пропонувалося змінити низку положень Закону України “Про Державний реєстр виборців” шляхом викладення його в новій редакції з метою врегулювання окремих проблем, що виникли, зокрема, при організації роботи органів Державного реєстру виборців з виборцями, при підготовці списків виборців у разі призначення виборів чи референдумів. Зокрема, законопроект передбачав здійснення ряду заходів для уникнення кратного включення виборця до Реєстру. Статтею 7 встановлювалася можливість тимчасової зміни місця голосування (на період проведення виборів чи референдуму) виборця, який в день голосування з поважних причин не може проголосувати за своєю виборчою адресою, без зміни виборчої адреси. Статтею 8 чітко визначено поняття "виборча адреса", зокрема:

- виборця, який не має зареєстрованого місця проживання;

- військовослужбовця;

- виборця, який відбуває покарання;

- виборця, який проживає чи перебуває за межами України.

Також передбачалося удосконалення положень статей 19–24, 27, 28, які встановлюють порядок періодичного поновлення персональних даних Реєстру, уточнення персональних даних Реєстру, складання попередніх та уточнених списків виборців.

На засіданні Комітету, що відбулося 9 липня 2010 року, законопроект з реєстр. №6999 пропонувалося прийняти за основу. Верховна Рада України підтримала позицію Комітету, прийнявши вказаний законопроект за основу.

Проблематика вдосконалення правового регулювання усіх видів виборів, намагання уніфікувати виборче законодавство шляхом його кодифікації знайшли відображення у важливому науково-практичному заході, яким стало проведення 28 квітня 2010 року “круглого столу” “Проект Виборчого кодексу України” для презентації проекту Виборчого кодексу України (реєстр. № 4234-1 від 23.03.2010 р.), напрацьованого Робочою групою з підготовки проекту Виборчого кодексу України, створеною за Розпорядженням Голови Верховної Ради України.

Круглий стіл отримав значний міжнародний резонанс, схвальну оцінку Голови Верховної Ради України В.Литвина, позитивні відгуки науковців, експертів, широкого кола фахівців сфери місцевого самоврядування. При цьому Комітет активно співпрацював з представниками  таких міжнародних організацій, як Венеціанська Комісія, ПРООН, Програма сприяння парламенту ІІ, Координатор проектів ОБСЄ в Україні, Офіс Ради Європи в Україні та іншими.

Не менш резонансним заходом стало проведення 12 травня 2010 року у сесійній залі Верховної Ради України парламентських слухань на тему: “Реформування законодавства України про місцеві вибори в інтересах територіальних громад”. Ініціатором слухань виступила народний депутат України О.Білозір, однак основний тягар роботи до їхньої підготовки було виконано Комітетом та його секретаріатом. Понад 600 запрошених з усіх регіонів України, представники міжнародних організацій, органів виконавчої влади, наукових інституцій, засобів масової інформації взяли участь у слуханнях. Їхні результати були використані суб’єктами права законодавчої ініціативи у законопроектній роботі сфери виборчого права.

Впродовж шостої сесії тривав непростий процес визначення дати чергових місцевих виборів, рішення щодо проведення яких мала прийняти Верховна Рада України як єдиний уповноважений на це Конституцією України орган державної влади. Різні політичні сили, окремі народні депутати України вносили з цього приводу ті чи інші проекти  постанов, що ставали предметом розгляду Комітету з питань державного будівництва та місцевого самоврядування як головного з розгляду відповідних питань. На засіданні Комітету 16 червня 2010 року було розглянуто чотири проекти постанов згаданої вище тематики.

Проектом Постанови про призначення чергових виборів депутатів місцевих рад та сільських, селищних, міських голів у 2011 році (27 березня 2011 року)  (реєстр. №6068-1, н.д. Томенко М.В.) пропонувалося призначити чергові виборів депутатів місцевих рад та сільських, селищних, міських голів на неділю 27 березня 2011 року. При цьому пунктом 4 проекту передбачалося що дія цієї Постанови не поширюватиметься на депутатів місцевих рад та сільських, селищних, міських голів, обраних на позачергових виборах після 26 березня 2006 року.

Проектом Постанови про призначення чергових виборів депутатів місцевих   рад    та сільських,   селищних,   міських голів  у 2010 році  (27 червня 2010 року) (реєстр. №6077, н.д. Каплієнко В.В., Задирко Г.О.) пропонувалося призначити чергові вибори депутатів місцевих рад та сільських, селищних, міських голів на неділю 27 червня 2010 року.

Проектом Постанови про призначення чергових виборів депутатів місцевих рад та сільських, селищних, міських голів у 2010 році (за відкритим списками кандидатів у депутати) (31 жовтня 2010 року)  (реєстр. №6077-1, н.д. Яценюк А.П.) пропонувалося призначити чергові виборів депутатів місцевих рад та сільських, селищних, міських голів на 31 жовтня 2010 року, а також забезпечити внесення на розгляд Верховної Ради України узгодженого проекту Закону України “Про внесення змін та доповнень до Закону України “Про вибори депутатів Верховної Ради Автономної Республіки Крим, місцевих рад та сільських, селищних, міських голів” (щодо запровадження на місцевих виборах відкритих списків кандидатів у депутати)”.

Проектом Постанови про призначення чергових виборів депутатів місцевих рад та сільських, селищних, міських голів у 2010 році  (07 листопада 2010 року) (реєстр. №6077-2, н.д. Коновалюк В.І.) пропонувалося призначити чергові виборів депутатів місцевих рад та сільських, селищних, міських голів на неділю 7 листопада 2010 року.

Комітет звернувся до Голови Верховної Ради України В.Литвина з пропозицією повернути всі чотири проекти законодавчих ініціатив їх авторам з огляду на таку аргументацію. У висновках Комітету з питань Регламенту, депутатської етики та забезпечення діяльності Верховної Ради України зазначалося, що ці проекти постанов було внесено з порушенням вимог частини третьої статті 91 Регламенту Верховної Ради України, оскільки до них не було додані фінансово-економічне обґрунтування та пропозиція щодо покриття витрат бюджетних коштів.

Водночас, відповідно до пункту 3 частини другої статті 94 Регламенту Верховної Ради України відсутність фінансово-економічного обґрунтування до проекту, реалізація якого впливає на видаткову та/або доходну частину державного чи місцевих бюджетів, є однією з підстав для повернення законопроекту суб’єкту права законодавчої ініціативи без його включення до порядку денного та розгляду на пленарному засіданні.

Врешті Верховна Рада України призначила чергові місцеві вибори на 31 жовтня 2010 року шляхом прийняття 1 липня 2010 року поданого народними депутатами України М.Чечетовим і В.Коновалюком проекту Постанови про призначення чергових виборів депутатів місцевих рад та сільських, селищних, міських голів у 2010 році (31 жовтня 2010 року) (реєстр.6592).

Комітет забезпечив проведення визначеної Регламентом Верховної Ради України процедури попередньої підготовки вищевказаного проекту Постанови на своєму засіданні 30 червня 2010 року, рекомендувавши парламенту прийняти його за основу та в цілому.

Впродовж шостої сесії на адресу Верховної Ради України продовжували надходити клопотання про призначення позачергових місцевих виборів, котрі направлялися для опрацювання до Комітету як головного з підготовки до розгляду відповідних питань. Комітет на своїх засіданнях розглянув та вніс до Верховної Ради України 176 проектів Постанов про призначення позачергових виборів сільських, селищних та міських голів. За цей же період парламент розглянув 186 відповідних проектів Постанов (з урахуванням підготовлених за час минулих сесій). Однак 8 липня 2010 року Верховна Рада України визнала такими, що втратили чинність 50 проектів постанов Верховної Ради України щодо призначення позачергових виборів депутатів місцевих рад та сільських, селищних, міських голів, підтримавши ініціативу народного депутата України В.Олійника.

Про ситуацію, яка складалася з призначенням позачергових місцевих виборів, Комітет неодноразово інформував Голову Верховної Ради України та керівників депутатських фракцій.

Важливе місце у законопроектній роботі Комітету займає удосконалення правового забезпечення діяльності органів місцевого самоврядування. За час шостої сесії було розглянуто 12 законопроектів вказаного спрямування. Зокрема, можна згадати проект Закону України про внесення змін до Закону України “Про місцеве самоврядування в Україні” (щодо офіційного оприлюднення актів органів та посадових осіб місцевого самоврядування) (р. №4638, н.д. О.Кеменяш, на заміну раніше поданого).

Даним законопроектом пропонувалося внести зміни до статті 59 Закону України “Про місцеве самоврядування в Україні” шляхом доповнення її положенням стосовно порядку офіційного оприлюднення актів органів та посадових осіб місцевого самоврядування.

Зокрема, у частині 11 статті 59 Закону з метою приведення її у відповідність із вимогами статті 22 Закону України «Про порядок висвітлення діяльності органів державної влади та органів місцевого самоврядування в Україні засобами масової інформації» проектом передбачається встановити, що опублікування рішень органів місцевого самоврядування здійснюється в офіційних виданнях та друкованих засобах масової інформації відповідних органів. У проекті також вказувалося, що акти посадових осіб місцевого самоврядування доводяться до відома населення шляхом їх «розміщення на офіційних веб-сайтах органів місцевого самоврядування в глобальній інформаційній мережі Інтернет».

Комітет підтримав намагання автора покращити якість інформування громадян про рішення органів місцевого самоврядування. Однак при цьому висловлювалися застереження щодо того, що переважна більшість органів місцевого самоврядування не мають власних офіційних видань, а тим більше офіційних веб-сайтів. Також в умовах економічної кризи коштів на таку інформаційну діяльність може просто не виявитися.

19 травня 2010 року Комітет розглянув на своєму засіданні проект Закону про внесення змін до Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» щодо розвитку підприємництва (реєстр. №6233, н.д. Н.Королевська), відповідно до якого пропонувалося внесення змін до статей 18, 30, 42 та 47 Закону України “Про місцеве самоврядування в Україні” і які, за визначенням автора, спрямовані на захист суб’єктів підприємницької діяльності, сприяння розвитку підприємницької діяльності на місцевому рівні шляхом розширення (конкретизації) окремих повноважень виконавчих органів сільських, селищних, міських рад та повноважень сільського, селищного, міського голови.

Члени Комітету висловили низку зауважень до цього законопроекту, оскільки він містив ознаки втручання держави у діяльність самоврядної гілки влади, не узгоджувався з природою місцевого самоврядування як визнаного і гарантованого на рівні Конституції України державно-правового явища,   порушуючи організаційно-правову самостійність органів місцевого самоврядування, невиправдано ускладнюючи їхню робот.

За результатами розгляду питання Комітет ухвалив висновок щодо необхідності повернення законопроекту з реєстр. № 6233 суб’єкту права законодавчої ініціативи на доопрацювання.

Погоджувальна рада депутатських фракцій у Верховній Раді України висловилася проти включення цього законопроекту до порядку денного пленарних засідань.

Важливою складовою законодавчого забезпечення здійснення місцевого самоврядування є формування і вдосконалення нормативно-правової основи статусу депутатів місцевих рад. Цей напрям законотворення також не залишався поза увагою Комітету протягом шостої  сесії. Так на його засіданні 2 червня 2010 року було розглянуто проект Закону України про статус сільських, селищних, міських голів (реєстр. №4752, н.д. А.Гриценко)

Зазначеним законопроектом пропонувалося комплексно врегулювати правовий статус сільських, селищних, міських голів та, у зв’язку із цим, внести низку змін до законів України “Про місцеве самоврядування в Україні”, “Про місцеві державні адміністрації”, “Про вибори народних депутатів України”, “Про вибори депутатів Верховної Ради Автономної Республіки Крим, місцевих рад та сільських, селищних, міських голів”, “Про боротьбу з корупцією” та “Про статус депутатів місцевих рад”.

Комітет з питань правової політики у своєму висновку від 16.04.2010 року рекомендував проект Закону України “Про статус сільських, селищних, міських голів” (реєстр. № 4752) за наслідками розгляду в першому читанні відхилити, як такий що суперечить статтям 140, 141, 143 Конституції України.

Народні депутати України – члени Комітету, загалом погоджуючись із висновком своїх колег з Комітету з питань правової політики, висловилися на користь вдосконалення законодавчого статусу сільського, селищного, міського голови шляхом внесення необхідних змін до чинних законодавчих актів, а не через прийняття додаткового закону на цю тему.

З огляду на зазначене, Комітет ухвалив висновок рекомендувати Верховній Раді України відповідно до пункту 2 частини першої статті 114 Регламенту Верховної Ради України проект Закону України “Про статус сільських, селищних, міських голів” (реєстр. № 4752), внесений народним депутатом України Гриценком А.С., за наслідками розгляду в першому читанні відхилити.

Під час шостої сесії Комітет завершив роботу над проектом Закону України про внесення змін до Закону України «Про столицю України – місто-герой Київ» (реєстр. №4463). Його  було  розглянуто у другому читанні на засіданні Комітету 31 березня 2010 року. Практично кожен із членів Комітету висловив свою позицію стосовно запропонованого тексту остаточної редакції цього важливого законопроекту.  

Член Комітету А.Матвієнко зазначив, що він є автором близько 20 пропозицій, частина з яких врахована. Але загалом законопроект викликає серйозні застереження. Київська міська громада позбавляється права влаштовувати адміністративно-територіальний поділ міста. Посада міського голови суттєво послаблюється. Зроблено свідомий вибір дуалізму влади в місті, що означатиме безвладдя. Народний депутат України підкреслив, що Київ – не те місто, з яким варто експериментувати та заявив про окрему думку з цього питання.

Голова підкомітету С.Подгорний у своєму виступі погодився з багатьма зауваженнями А.Матвієнка, однак висловився на підтримку прийняття законопроекту у другому читанні.

Директор департаменту конституційного та адміністративного права Міністерства юстиції України В.Федоренко ознайомив присутніх із зауваженнями Міністерства юстиції України, в яких вказувалося на окремі положення законопроекту, що не відповідають Конституції України. Зокрема, йшлося про питання встановлення адміністративно-територіального поділу міста, його меж, ліквідації місцевих державних адміністрацій, внесення до тексту норм щодо врегулювання проблематики місцевих виборів.

Заступник Голови Комітету В.Сінченко навів аргументацію проти встановлення даним законопроектом меж міста Києва. Він зазначив, що відповідне питання має вирішуватися в окремому порядку, як це здійснюється Верховною Радою України за поданням Комітету для всіх інших міст України. Заступник Голови Комітету звернув особливу увагу членів Комітету на необхідність врахування зауважень Міністерства юстиції України з приводу неконституційності окремих положень законопроекту.

Заступник керівника Управління по зв’язках з місцевими органами влади і органами місцевого самоврядування Апарату Верховної Ради України В.Гапотченко підтримав позицію В.Сінченка та представника Міністерства юстиції України в частині встановлення меж міста Києва, зазначивши, що це питання слід вирішувати іншим актом Верховної Ради України, а його внесення до законопроекту лише заважатиме передбаченій Регламентом Верховної Ради України процедурі проходження цього документу.

Представники Київської міської та Київської обласної державних адміністрацій спростували інформацію про погодження органами місцевого самоврядування та місцевими органами виконавчої міста Києва і Київської області питання встановлення меж міста і області.

Народний депутат України К.Куликов подякував Комітету і робочій групі за проведену  роботу, але зауважив, що багато його пропозицій не враховано. Він також вказав, що в законопроекті послаблено зв’язок виконавчої влади на рівні міста та районів, де функціонуватимуть адміністративно незалежні від міської влади виконавчі органи районних у місті Києві рад.

Не зважаючи на численні критичні зауваження більшість членів Комітету проголосувала за прийняття законопроекту з реєстр. №4463 в другому читанні та в цілому. Однак при розгляді питання на пленарному засіданні Верховної Ради України 7 липня 2010 року даний законопроект підтримало лише 77 народних депутатів України і його було відхилено. 

Традиційно значні зусилля Комітету спрямовувалися на вирішення кадрових питань, що полягало у попередній підготовці до розгляду ініціатив щодо призначення чи звільнення посадових осіб, вирішення яких за Конституцією України віднесено до компетенції Верховної Ради України. Впродовж шостої сесії Комітет розглянув і визначився щодо питань:

про звільнення Міністра освіти і науки України Табачника Д.В. (реєстр. №№6183, 6242);

 про звільнення Могильова А.В. з посади Міністра внутрішніх справ України (реєстр. №№6421, 6586);

про звільнення Бойка В.О. з посади Міністра охорони навколишнього природного середовища України (реєстр. №6635);

про звільнення Віце-прем’єр міністра України Семиноженка В.П. (реєстр. №6245);

про призначення Злочевського М.В. Міністром охорони навколишнього природного середовища України (реєстр. №6636);

про звільнення Попова О.П. з посади Міністра з питань житлово-комунального господарства України (реєстр. №6529);

про призначення Хіврича Ю.Є. Міністром з питань житлово-комунального господарства України (реєстр. №6530);

про звільнення Шуфрича Н.І. з посади Міністра України з питань надзвичайних ситуацій та у справах захисту населення від наслідків Чорнобильської катастрофи (реєстр. 6693);

про звільнення Цушка В.П. з посади Міністра економіки України;

про звільнення Віце-прем’єр-міністра України Сівковича В.Л.

Кадрових питань стосувалася також законодавчі ініціативи народного депутата України А.Яценюка, який вніс на розгляд Верховної Ради України проект Постанови про заслуховування звіту Прем’єр-міністра України М.Я.Азарова щодо кадрових призначень Кабінету Міністрів України, здійснених у березні 2010 року (реєстр. №6229).

Даний проект, за визначенням автора, було розроблено з метою забезпечення принципу законності при ухваленні кадрових рішень Кабінетом Міністрів України та реалізації положень Конституції України щодо підзвітності Кабінету Міністрів України Верховній Раді України. У ньому пропонувалося заслухати на пленарному засіданні Верховної Ради України  2 квітня 2010 року звіт Прем’єр-міністра України М.Я. Азарова щодо кадрових призначень Кабінету Міністрів України, здійсненних у  березні 2010 року.

Комітет з питань Регламенту, депутатської етики та забезпечення діяльності Верховної Ради України у своєму висновку щодо проекту зазначив, що в його назві необхідно було вказати на звіт Кабінету Міністрів України, а не особисто Прем’єр-міністра України та звернув увагу на вичерпний перелік звітів, які Верховна Рада України може вимагати від Кабінету Міністрів України.

Комітет відзначив, що проект містить чітко визначену дату – 2 квітня 2010 року – проведення пленарного засідання, на якому пропонувалося заслухати звіт Прем’єр-міністра України. Однак цей термін давно минув і тому реалізація проекту з вказівкою на таку дату є неможливою. У зв’язку із цим Комітет дійшов висновку, що проект Постанови про заслуховування звіту Прем’єр-міністра України М.Я. Азарова щодо кадрових призначень Кабінету Міністрів України, здійснених у березні 2010 року (реєстр. № 6229), поданий народним депутатом України А.Яценюком, втратив актуальність і його доцільно було б зняти з розгляду відповідно до частини другої статті 95 Регламенту Верховної Ради України.

Слід зазначити, що впродовж шостої сесії суб’єкти права законодавчої ініціативи продовжували подавати законопроекти, спрямовані на вдосконалення законодавчого регулювання діяльності органів виконавчої влади. Зокрема, Кабінетом Міністрів України було внесено проект Закону України про внесення змін до Закону України «Про Кабінет Міністрів України» (щодо проведення засідання) (реєстр. №6365), розроблений у зв’язку із необхідністю вдосконалення окремих положень Закону України “Про Кабінет Міністрів України”, якими передбачено порядок  роботи Уряду та урядових комітетів.

Суб’єкт права законодавчої ініціативи запропонував запровадити проведення засідань Кабінету Міністрів України за участі певного кола його членів: Прем’єр-міністра України, Першого віце-прем’єр-міністра України, віце-прем’єр-міністрів України, Міністра економіки України, Міністра фінансів України, Міністра юстиції України, Міністра внутрішніх справ України, Міністра оборони України, Міністра України з питань надзвичайних ситуацій та у справах захисту населення від наслідків Чорнобильської катастрофи, Міністра Кабінету Міністрів України. Такий крок обґрунтовувався потребою оперативного вирішення Кабінетом Міністрів України питань, пов’язаних з необхідністю вжиття заходів для запобігання виникненню аварій, катастроф, стихійного лиха чи ліквідації їх наслідків, інших питань невідкладного характеру. Також передбачалося доповнити Закон України “Про Кабінет Міністрів України” положеннями, які нададуть Прем’єр-міністру України повноваження з керівництва роботою відповідного урядового комітету.

На думку голови підкомітету з питань органів виконавчої влади В.Петренка, законодавча ініціатива не вповні узгоджується з Конституцією України і статусом Уряду як колегіального органу, який складається з рівноправних суб’єктів – членів Кабінету Міністрів України. З огляду на цю обставину законопроект доцільно було б повернути суб’єкту права законодавчої ініціативи на доопрацювання. Аналогічної позицію висловило Головне науково-експертне управління Апарату Верховної Ради України у своєму висновку від 10 червня 2010 року.

Ю.Ключковський, О.Фомін відзначили внутрішню суперечливість положень законопроекту і обґрунтування необхідності його прийняття. Зокрема, чому таких ключових міністрів, як Міністр транспорту і зв’язку України та Міністр охорони здоров’я України не передбачається залучати до засідань Кабінету Міністрів України у разі надзвичайних обставин. Також йшлося про запровадження законопроектом правопорядку, відмінного від встановленого Конституцією України.

В.Демчишен висловився на підтримку законопроекту при розгляді у першому читанні з можливістю його доопрацювання при підготовці та проведенні другого читання.

За наслідками розгляду питання більшість членів Комітету ухвалили рекомендувати Верховній Раді України відповідно до пункту 1 частини першої статті 114 Регламенту Верховної Ради України проект Закону України про внесення змін до Закону України “Про Кабінет Міністрів України” (реєстр. №6365 від 30.04.2010 р.), поданий Кабінетом Міністрів України, за наслідками розгляду у першому читанні прийняти за основу.

Комітет протягом п’ятої сесії також розглянув 12 законопроектів, пов’язаних зі сферою державної служби та служби в органах місцевого самоврядування. Серед них можна відзначити проект Закону України про внесення доповнень до статті 30 Закону України “Про державну службу” (щодо строків припинення державної служби) (реєстр. № 6135, н.д. Даниленко В.А.), внесений з метою встановлення строків припинення державної служби за підстав, визначених статтею 30 Закону України “Про державну службу”.

Комітет погодився із зауваженнями Головного науково-експертного управління Апарату Верховної Ради України до даного законопроекту і відзначив, що припинення державної служби з більшості наведених у статті 30 згаданого Закону підстав, які є різними за характером відповідних юридичних фактів (неправомірні та правомірні дії державних службовців, настання певних подій чи обставин тощо), віднесено на розсуд суб’єкта, який призначив відповідного державного службовця і тому не може застосовуватись імперативно без системного зв’язку з іншими положеннями цього та інших законів.

Крім цього, у законопроекті закладена правова колізія між запропонованою нормою та чинними нормами частини четвертої статті 40 КЗпП України, частини другої статті 23 Закону України “Про державну службу”.

За результатами розгляду питання Комітет схилився до підтримки висновку про необхідність відхилення законопроекту з реєстр. №6135.

Останнім часом зросла кількість законопроектів з тематики державної служби, котрі мають антикорупційну спрямованість. Так народним депутатом України Г.Москалем 30 березня та 15 вересня (на заміну) 2009 року було подано проект Закону про внесення змін до Закону України "Про державну службу" щодо посилення протидії корупції (реєстр. №4276, н.д. Г.Москаль).

Проект Закону підготовлено автором у зв’язку з недостатнім, на його думку, законодавчим інструментарієм здійснення реальної протидії організованій злочинності і корупції на державній службі. Він вважав , що найбільш ефективними заходами по мінімізації корупційно-злочинних проявів на вищих щаблях державної влади було б запровадження дієвого постійного контролю фінансових, платіжних операцій осіб, уповноважених виконувати державні функції. До таких осіб народний депутат запропонував віднести державних службовців першої та другої категорій: голів державних комітетів, що не є членами Уряду України, голів інших центральних органів державної виконавчої влади при Кабінеті Міністрів України, Постійного Представника Президента України в Республіці Крим, голів та заступників голів обласних (Київської та Севастопольської міських) державних адміністрацій, перших заступників та заступників міністрів, перших заступників та заступників голів державних комітетів, що входять до складу Уряду, глави та заступників глави Секретаріату Президента України, керівника та заступників керівника Апарату Верховної Ради України тощо.

Вищевказаних державних службовців планувалося зобов‘язати відкривати та використовувати у порядку, встановленому Національним банком України за погодженням із Кабінетом Міністрів України особовий (спеціальний) рахунок у банку для отримання усіх видів грошових доходів та здійснення під час виконання своїх повноважень усіх видатків та платежів за товари (роботи, послуги), вартість яких перевищує розмір мінімальної заробітної плати. При невиконанні цих вимог передбачено припиняти державну службу та звільняти відповідних осіб.

Комітет на своєму засіданні 19 травня 2010 року, погоджуючись з необхідністю вдосконалення антикорупційної складової базового Закону, не підтримав пропозиції Г.Москаля. При цьому наводилася така аргументація:

– законодавче закріплення вимоги про здійснення державними службовцями, посади яких віднесено до першої-другої категорії посад, усіх видатків та платежів, що перевищують розмір мінімальної заробітної плати, з єдиного банківського рахунку, з одного боку, призведе до обмежень права розпоряджатися заробленими коштами, з іншого – не містить механізму здійснення контролю за доходами та видатками зазначених осіб;

– доповнення статті 12 не є предметом правового регулювання даної статті та має суто декларативний характер, позбавлений будь-якої юридичної визначеності, отже може тлумачитись довільно;

–чинне законодавство не передбачає декларування витрат державних службовців, зважаючи на що норма, яка міститься у запропонованій новій частині третій статті 13 не узгоджується з приписом частини першої цієї ж статті;

– новий пункт 8 статті 30 виписаний юридично некоректно, а запропонована санкція є неадекватною характеру правопорушення.

Важливо зазначити, що до аналогічного висновку дійшли також парламентські комітети з питань боротьби з організованою злочинністю і корупцією та з питань правової політики.

1 червня 2010 року до Верховної Ради України надійшов поданий Президентом України В.Януковичем проект Закону про основні засади внутрішньої і зовнішньої політики (реєстр. №6451), який було визначено як невідкладний. Згаданий закон покликаний створити підгрунтя для формування та реалізації узгодженої державної політики шляхом визначення засад внутрішньої і зовнішньої політики як основоположних принципів і пріоритетів державної політики у відповідних сферах суспільного життя, механізму забезпечення впровадження цих засад. Також передбачалося внести зміни до Закону України «Про основи національної безпеки України» щодо коригування деяких аспектів зовнішньополітичного курсу держави.

Комітет було визначено головним з підготовки і опрацювання даного законопроекту і вже наступного дня – 2 червня 2010 року – відповідне питання було розглянуте. Більшість членів Комітету висловилася на підтримку законопроекту з реєстр.№6451, хоча окремі народні депутати України навели низку критичних аргументів щодо неприпустимості деяких його положень.

Комітет забезпечив підготовку вказаного законопроекту до другого читання, опрацювавши і звівши до порівняльної таблиці 432 пропозиції і поправки народних депутатів України. Верховна Рада України на своєму засіданні 1 липня 2010 року підтримала пропозицію Комітету про прийняття за результатами другого читання проекту Закону про засади внутрішньої і зовнішньої політии (реєстр. №6451) в другому читанні та в цілому.

Одним із важливих напрямків роботи Комітету залишається підготовка питань з проблематики адміністративно-територіального устрою, що передбачено Постановою Верховної Ради України «Про перелік, кількісний склад і предмети відання комітетів Верховної Ради України шостого скликання». Впродовж шостої сесії Комітет розглянув два таких питання. Одне з них стосувалося перейменування міста Теплогірськ Луганської області і повернення йому історичної назви місто Ірміно, інше – віднесення міста Обухів Обухівського району Київської області до категорії міст обласного значення.

Зокремав питання щодо міста Обухів було розглянуто на останньому за час шостої сесії засіданні Комітету, яке відбулося 9 липня 2010 року. Слід зазначити, що це питання вже не перший раз розглядалося Комітетом, однак раніше ініціатори розгляду не змогли підготувати і належним чином оформити усі необхідні документи та матеріали.

Цього разу Київська обласна рада 17 червня 2010 року прийняла рішення про порушення перед Верховною Радою України клопотання про віднесення міста Обухів Обухівського району Київської області до категорії міст обласного значення. Водночас з такими клопотанням звернулися Київська обласна державна адміністрація (№11-11-15278 від 02.09.2009 р.) та Обухівська районна державна адміністрація Київської області (№2738/612 від 11.09.2009 р.).

Розглянувши та детально обговоривши питання, члени Комітети одноголосно підтримали клопотання про віднесення міста Обухів Обухівського району Київської області до категорії міст обласного значення та подали на розгляд Верховної Ради України проект Постанови з цього питання та інші необхідні матеріали. Вже наступного дня – 10 липня 2010 року – Верховна Рада України значною більшістю голосів підтримала пропозицію Комітету, прийнявши вищевказану Постанову.

Необхідно зазначити, що проблематика адміністративно-територіального устрою не обмежилася лише підготовкою двох проектів Постанов. Впродовж шостої сесії на засіданнях Комітету обговорювалися і отримали широкий резонанс в усіх органах влади та місцевого самоврядування низка ключових проблем щодо найменування і перейменування населених пунктів, їх облік, встановлення і зміна меж адміністративно-територіальних одиниць тощо.

Дані питання були підготовлені у тісній взаємодії підкомітету з питань державного будівництва та Управління по зв’язках з місцевими органами влади і органами місцевого самоврядування Апарату Верховної Ради України із залученням матеріалів Держкомстату, Держкомзему, Укргеодезкартографії, Міністерства внутрішніх справ України, Інституту мовознавства імені О.Потебні, Інституту української мови НАН України.

 У ході вивчення і перевірки 12110 офіційних бланків місцевих рад було встановлено 324 факти перекручення назв  сільських, селищних та міських рад, 902 випадки перекручення назв  населених пунктів. 566 населених пунктів мають не вірну категорію, 42 населені пункти відсутні в офіційному обліку, 54 населені пункти, які  офіційно обліковуються, на місцевому рівні не значаться, 81 місцева рада перенесла свій центр та 3 населені пункти виявилися підпорядкованими іншим сільським радам. 

Невідповідність у назвах міських, сільських, селищних рад офіційному обліку найчастіше полягає у невірному вживанні суфіксів у назвах рад, або у невірному вживанні дефісу при написанні назви ради.

Місцеві ради, у яких перекручені назви, мають свідоцтва про державну реєстрацію юридичної особи з назвою, яка офіційно не обліковується, отримали  дозволи місцевих органів МВС України на виготовлення печаток, відповідно мають офіційні бланки та печатки з помилками.

Зазначені помилки присутні вже багато років і в документах громадян – паспортах, свідоцтвах про народження, документах на землю та інших.

Дуже часто місцеві ради звертаються до Верховної Ради України з проханням виправити назву місцевої ради, посилаючись на наявність Свідоцтва про державну реєстрацію ради як юридичної особи та печаток.

В зв’язку  з вищезазначеним необхідно звернути увагу на те, що місцеві органи МВС України при реєстрації жителів  не здійснюють контролю за використанням офіційних назв населених пунктів.

Одним з чинників, який призвів до використання певної кількості невірних назв населених пунктів, сільських, селищних рад та невірних категорій населених пунктів, було видання Державного класифікатора “Класифікатор об’єктів адміністративно-територіального устрою України (КОАТУУ)”, затвердженого наказом Держкомстандарту України №659 від 31 жовтня 1997 року та який органи статистики використовують у своїй роботі.

 У зв’язку з цим місцеві органи влади при використанні невірної назви населеного пункту або сільської, селищної ради  дуже часто посилаються на реєстрацію в ЄДРПОУ як підставу для використання назви.

Питання невідповідності категорії населеного пункту полягає в тому, що на місцевому рівні вживають категорію “село” замість категорії “селище”  або “селище” замість категорії “селище міського типу”.

Особливо це характерно для західних областей. Зустрічаються випадки, коли вживаються категорії, які відсутні в офіційному обліку, а саме: хутір, станція, виселок. 

Особливу групу складають населені пункти, які відсутні в офіційному обліку. Наприклад, село Вільгельмівка (Волинська область), село Жовтневе (Житомирська область) та інші.

До перекручування назв адміністративно-територіальних одиниць і населених пунктів, категорій населених пунктів, призвели:

- використання в Державному класифікаторі (КОАТУУ) назв адміністративно-територіальних одиниць і населених пунктів, які не відповідають офіційному обліку;

- здійснення Державної реєстрації юридичних осіб територіальними управліннями Держкомстату України з помилковими назвами органів місцевого самоврядування;

- здійснення органами МВС України реєстрації жителів у населених пунктах з назвами, які не відповідають офіційним та у населених пунктах, які офіційно не обліковуються;

- надання дозволів на виготовлення печаток територіальними органами МВС України без належного контролю щодо відповідності назв адміністративно-територіальних одиниць офіційному обліку.

З метою усунення виявлених недоліків доповідач запропонував здійснити низку заходів. Зокрема, Верховній Раді Автономної Республіки Крим та обласним радам слід посилити  контроль за приведенням у відповідність з офіційним обліком назв адміністративно-територіальних одиниць і населених пунктів, провести уточнення назв всіх населених пунктів по областях і в разі необхідності внести до Верховної Ради України пропозиції щодо найменування і перейменування населених пунктів.

 Кабінету Міністрів України необхідно розглянути питання щодо порядку реєстрації громадян України за місцем проживання, реєстрації юридичних осіб, видачі державних актів на землю, державних актів права власності на нерухоме майно в частині вживання  виключно офіційних назв адміністративно-територіальних одиниць та населених пунктів.

Було б доцільно надати електронному довіднику Верховної Ради України “Україна. Адміністративно-територіальний устрій”, який ведеться на підставі офіційних рішень Верховної Ради України і публікації повідомлень про зміни в адміністративно-територіальному устрої України у “Відомостях Верховної Ради України” статусу  “офіційний”.

Щодо питання забезпечення відповідності назв населених пунктів та місцевих рад вимогам українського правопису, необхідно виробити підходи, за яких експертиза майбутніх питань місцевих референдумів щодо найменувань і перейменувань населених пунктів здійснювалася б до проведення таких місцевих референдумів, що дозволить зменшити витрати коштів та часу на прийняття відповідних рішень.

Аналогічним чином було розглянуто також питання щодо ситуації, яка склалася із встановленням та зміною меж адміністративно-територіальних одиниць (зокрема міст і районів) в Україні.

Члени Комітету відзначали, що вказані проблеми не носять політичного характеру. Вони стосується абсолютно конкретних життєвих потреб мільйонів людей і тисяч громад, адже можуть постати питання про законність рішень органів місцевого самоврядування, актів на право власності, успадкування, правочинів із дарування, міни, купівлі-продажу тощо.

Народні депутати України висловили тверде переконання, що дана сфера суспільних відносин потребує наведення порядку, добре продуманих, послідовних і цілеспрямованих кроків з боку народних депутатів України незалежно від їх політичної належності, Кабінету Міністрів України, інших органів виконавчої влади та органів місцевого самоврядування.

На засіданні Комітету була виголошена і здобула одностайну підтримку пропозиція щодо необхідності проведення спільної наради під головуванням Віце-прем’єр-міністра України В.Тихонова, відповідального за сферу регіональної політики та місцевого самоврядування і Голови Комітету Верховної Ради України з питань державного будівництва та місцевого самоврядування О.Омельченка, на якій необхідно було б виробити єдині підходи до вирішення зазначених вище проблем об’єднаними зусиллями.

Вказана нарада відбулася 8 липня 2010 року. У ній взяли участь Голова Комітету О.Омельченко і члени Комітету, Віце-прем’єр-міністр України В.Тихонов і керівництво всіх заінтересованих центральних органів виконавчої влади, представники провідних асоціацій органів місцевого самоврядування. За результатами наради було напрацьовано протокол доручень для підготовки проекту Розпорядження Кабінету Міністрів України, покликаного врегулювати значну кількість проблемних питань.

***

Впродовж шостої сесії підготовлені Комітетом питання розглядалися на пленарних засіданнях Верховної Ради України, за наслідками чого було направлено на повторне перше та повторне друге читання, прийнято за основу та в цілому 180 законодавчих актів.

З них в цілому Верховною Радою України прийнято:

–  Закон України «Про внесення змін до Закону України «Про вибори Президента України» щодо організації роботи виборчих комісій» від 03.02.2010 р. №1849-УІ;   

– Закон України «Про вибори депутатів Верховної Ради Автономної Республіки Крим, місцевих рад та сільських, селищних, міських голів» від 10.07.2010 р. №2487-УІ;

– Закон України «Про основні засади внутрішньої і зовнішньої політики» від 01.07.2010 р. №2411-УІ;

– Постанова Верховної Ради України «Про проведення парламентських слухань на тему: «Реформування законодавства України про місцеві вибори в інтересах територіальних громад» вiд 01.04.2010  № 2003-VI.

З кадрових і пов’язаних з ними питань було прийнято такі Постанови Верховної Ради України:

– Про призначення Осадчука О.К. на посаду члена Центральної виборчої комісії вiд 02.02.2010  № 1846-VI;

– Про відповідальність Кабінету Міністрів України від вiд 03.03.2010  №1928-VI;

– Про звільнення Попова О.П. з посади Міністра з питань житлово-комунального господарства України вiд 17.06.2010  № 2345-VI;

– Про призначення Хіврича Ю.Є. Міністром з питань житлово-комунального господарства України вiд 17.06.2010  № 2346-VI;

– Про звільнення Бойка В.О. з посади Міністра охорони навколишнього природного середовища України вiд 02.07.2010  № 2417-VI;

– Про призначення Злочевського М.В. Міністром охорони навколишнього природного середовища України вiд 02.07.2010  № 2418-VI;

– Про звільнення Семиноженка В.П. з посади Віце-прем'єр-міністра України вiд 02.07.2010  № 2419-VI;

– Про звільнення Шуфрича Н.І. з посади Міністра України з питань надзвичайних ситуацій та у справах захисту населення від наслідків Чорнобильської катастро10.07.2010  № 2483-VI.

Верховна Рада України прийняла дві Постанови, пов’язані з проведенням чергових місцевих виборів:

– Про визнання такою, що втратила чинність, Постанови Верховної Ради України «Про призначення чергових виборів депутатів місцевих рад та сільських, селищних, міських голів у 2010 році» вiд 16.02.2010  № 1889-VI;

– Про призначення чергових виборів депутатів місцевих рад та сільських, селищних, міських голів у 2010 році вiд 01.07.2010  № 2412-VI.

Впродовж шостої сесії парламент на виконання своїх конституційних повноважень прийняв 153 постанови з питань призначення позачергових місцевих виборів. Однак, відповідно до Постанови Верховної Ради України «Про визнання такими, що втратили чинність, деяких постанов Верховної Ради України щодо призначення позачергових виборів депутатів місцевих рад та сільських, селищних, міських голів» вiд 08.07.2010  № 2473-VI, п’ятдесят відповідних рішень втратило чинність.

За основу Верховною Радою України було прийнято:

– проект Закону України про внесення змін до статті 37 Закону України "Про державну службу" та статті 21 Закону України "Про службу в органах місцевого самоврядування" (Постанова  вiд 16.02.2010  № 1894-VI;

– проект Закону України про внесення зміни до Закону України «Про Кабінет Міністрів України» (Постанова  вiд 14.05.2010  № 2256-VI);

– проект Закону України про внесення змін до Закону України "Про Державний реєстр виборців" (Постанова вiд 10.07.2010  № 2489-VI).

Водночас проект Закону України про внесення змін до Закону України "Про політичні партії в Україні" щодо об'єднання політичних партій було направлено на повторне 1-ше читання (Постанова від 02.03.2010  №1927-VI), а проект Закону про всеукраїнський референдум – на повторне друге читання (Постанова від 10.07.2010  № 2484-VI).

Верховна Рада України прийняла 2 законодавчих акти зі сфери адміністративно-територіального устрою, що передбачено пунктом 29 частини першої статті 85 Конституції України. Це постанови «Про перейменування міста Теплогірськ Стахановської міської ради Луганської області» вiд 08.07.2010  № 2474-VI та «Про віднесення міста Обухів Обухівського району Київської області до категорії міст обласного значення» вiд 10.07.2010  № 2488-VI.

За період шостої сесії Комітетом було розглянуто 19 питань, що належали до організаційних функцій. Серед них діяльність створених Комітетом робочих груп щодо доопрацювання законопроектів, вивчення конфліктних ситуацій, які складалися в регіонах України, вирішення питань призначення чи звільнення з посад, формування складу підкомітетів, проведення тих чи інших заходів, звернення до керівництва парламенту чи Погоджувальної Ради депутатських фракцій тощо.

В плані реалізації контрольних функцій Комітет розглянув 3 питання. Зокрема, матеріали Рахункової палати щодо результатів аудиту ефективності використання коштів Стабілізаційного фонду, передбачених для виконання функцій столиці. Фахівці Рахункової палати виявили нецільове і неефективне використання коштів, використання коштів без достатніх правових підстав впродовж останніх двох років. При цьому були названі органи виконавчої влади, які не забезпечили виконання державних програм та допустили порушення бюджетного законодавста.

За наслідками розгляду питання Комітет вирішив:

–  інформацію Рахункової палати щодо результатів аудиту ефективності використання коштів Стабілізаційного фонду, передбачених для виконання функцій столиці у 2009 році, взяти до відома;

– підтримати пропозицію Рахункової палати щодо доцільності фінансового забезпечення столичних функцій, що здійснюються органами місцевого самоврядування м. Києва, у вигляді окремого виду субвенції з Державного бюджету України та її віднесення до захищених статей видатків;

–  рекомендувати Кабінету Міністрів України за участі Київської міської державної адміністрації розглянути питання щодо розмежування у місті Києві столичних функцій та функцій із забезпечення життєдіяльності міської громади;  

– направити рішення Комітету до Кабінету Міністрів України, Міністерства фінансів України та Комітету Верховної Ради України з питань бюджету для врахування при підготовці та опрацюванні проекту Закону України “Про Державний бюджет України на 2010 рік”.

***

Однією з важливих ланок роботи Комітету є робота зі зверненнями громадян, органів державної влади та місцевого самоврядування, народних депутатів України та депутатів місцевих рад, представників підприємств, установ і організацій. Вона є надзвичайно різноплановою, як і предмет відання Комітету, та торкається практично всіх сторін його багатогранної діяльності.

Впродовж шостої сесії на адресу Комітету надійшло 1613 звернень, з яких 198 було надіслано громадянами України. Узагальнюючи їх зміст та надаючи коротку характеристику, слід зазначити таке.

Близько у семи десяти зверненнях порушувалися питання концептуального плану, що стосувалися власне правових засад здійснення місцевого самоврядування. Серед них у п’яти йшлося про недосконалість організації місцевого самоврядування у містах з районним поділом – прийнятих рішень про неутворення районних у місті рад, створення на рівні міських районів спеціальних інституцій виконавчих органів міських рад під назвою «районні адміністрації».

Наступна проблема, з приводу чого надійшло також п’ять звернень, була пов’язана зі спорами між районними, обласними радами з однієї сторони та районними, обласними державними адміністраціями з іншої. Передусім вона полягала у з’ясуванні питання, чи можуть вказані ради делегувати своє конституційне право управляти об’єктами спільної власності територіальних громад місцевим державним адміністраціям, а також чи можуть ці ради створювати свої власні структурні підрозділи (наприклад, фонди) з управління цими об’єктами.

Третя проблема стосувалася повноважень районних, обласних рад з розпорядження об’єктами спільної власності територіальних громад та узгодженню цього питання з відповідними сільськими, селищними, міськими радами.

Четверта проблема полягала у розмежуванні повноважень між сільськими, селищними, міськими радами та їх виконавчими органами: чи може відповідна рада делегувати свої повноваження, передбачені статтею 26 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» своєму виконавчому комітету:  чи має право скасовувати його акти та якою нормою Закону вона має керуватися (статтею 26 чи статтею 59).

П’ята група проблем стосувалася недосконалості правового статусу заступників сільських, селищних, міських голів та інших членів виконавчих комітетів, які працюють там на постійній основі (близько 10 звернень).

Інші питання носили організаційно-правове спрямування щодо: права підписувати рішення виконавчого комітету у разі відсутності сільського, селищного, міського голови, (його заступник по виконавчій роботі чи секретар ради); складу виконкому місцевої ради, можливості його заміни; легітимності сесії при відсутності кворуму, якщо вона викликається потребою надати можливість виборчій комісії зробити доповідь про дообрання депутатів сільської ради; права голови обласної, районної, районної у місті ради очолювати політичну партію; заснування комунальних підприємств, призначення їх керівників; висловлення недовіри сільському, селищному, міському голові або сільській, селищній, міській раді; надання копій рішень ради та іншої інформації депутатам місцевих рад; правомірності вимог правоохоронних органів у наданні їм інформації та завірених копій документів органів місцевого самоврядування, інших питань проведення перевірок органів місцевого самоврядування.

До Комітету надходили звернення щодо надання роз’яснення стосовно можливості направлення на розгляд прокуратури області депутатських запитів депутатів обласної ради, підтриманих радою на її пленарних засіданнях відповідно до вимог статті 21 Закону України «Про статус депутатів місцевих рад», реалізації інституту імперативного мандата депутатів місцевих рад та депутатів Верховної Ради Автономної Республіки Крим, порядку утворення депутатських фракцій та відкликання депутатів місцевих рад при пропорційній системі виборів, внесення змін до законодавства про статус депутатів місцевих рад, відповідальності органів державної влади та органів місцевого самоврядування, їх посадових осіб.

За звітний період Комітет отримав 41 звернення від посадових осіб органів державної влади  та органів місцевого самоврядування, а також від окремих громадян, які працювали в системі органів державного управління до набрання чинності законодавством України щодо державної служби (до 1994 року). На 36 із них надано відповіді.

Більше половини вищезгаданих звернень (19 звернень) присвячено питанням призначення та перерахунку пенсій згідно із законодавством про державну службу та службу в органах місцевого самоврядування і можливості подальшого перебування на відповідній службі після досягнення встановленого законом граничного терміну.

Інша частина звернень стосувалась соціальних гарантій працівників органів державної влади та органів місцевого самоврядування, незадовільного рівня оплати праці зазначених категорій працівників (12 звернень), надання статусу державних службовців працівникам культури, медичним та педагогічним працівникам, іншим категоріям працюючих осіб (6 звернень), антикорупційного законодавства, а також порушення та захисту прав, свобод і інтересів людини і громадянина (4 звернення), поновлення на посаді.

Крім цього надано 4 відповіді на звернення керівництва Верховної Ради України та надіслано ініціативні листи до згаданого керівництва, які стосувались організаційно-інформаційних питань щодо розгляду окремих законопроектів.

62 звернення стосувалися вдосконалення виборчого законодавства. Їх автори пропонували внести зміни до виборчого законодавства, які забезпечать вплив виборців на персональний склад парламенту та місцевих рад, збільшення безпосереднього зв’язку між громадянами та депутатами, посилення персональної політичної відповідальності членів парламенту перед суспільством, а депутатів місцевих рад – перед відповідними громадами. У окремих з них висловлювалися побажання щодо повернення до мажоритарної виборчої системи на виборах народних депутатів України - 4 звернення. В інших – до змішаної виборчої системи: 50% парламентарів обирається на основі пропорційної виборчої системи за виборчими списками від партій (блоків); 50% – мажоритарної виборчої системи (7 звернень). 27 звернень присвячувалося необхідності запровадження пропорційної виборчої системи з відкритими регіональними списками.

У багатьох зверненнях пропонувалося змінити виборчу систему на виборах депутатів місцевих рад на мажоритарну виборчу систему (18 звернень) або пропорційну виборчу систему з відкритими списками (6 звернень).

Окремі автори наполягали на необхідності законодавчо передбачити можливість висування кандидатів у народні депутати України, депутати місцевих рад громадянами, які не є членами політичних партій (4 звернення).

Ініціатори 8-ми звернень щодо вдосконалення Закону України «Про вибори Президента України» пропонували зменшити передбачений Законом розмір  виборчої застави кандидатів на пост Президента України.

У 2-х зверненнях порушувалося питання про потребу збільшити розмір оплати праці членів територіальних, окружних та дільничних виборчих комісій, що матиме вплив на їхній якісний склад та сприятиме підвищенню ефективності роботи.

В 11-ти зверненнях йшлося про уніфікацію передбачених Конституцією України строків повноважень депутатів місцевих рад та сільських, селищних, міських голів.

Протягом п’ятої сесії до Комітету надійшло 76 клопотань місцевих рад щодо призначення позачергових виборів відповідних сільських, селищних, міських голів у зв’язку з достроковим припиненням їх повноважень, 10 звернень з проханням про роз’яснення з питання призначення дострокових виборів місцевої ради чи сільського, селищного, міського голови.

Також за цей час у Комітеті було розглянуто близько 20 пропозицій громадян до законодавства про державні символи України.

57 звернень були пов’язані із проблематикою законодавчого врегулювання розвитку гірських територій в Україні та неприйнятності погіршення їхнього статусу шляхом внесення змін до закону з цього питання, 12 стосувалися вирішення питань адміністративно-територіального устрою та земельних відносин.

До Комітету протягом шостої сесії продовжували надходити звернення від органів місцевого самоврядування щодо проблем бюджетного процесу, які мали місце в регіонах України, необхідності вдосконалення бюджетного і податкового законодавства.  Таких звернень надійшло 17. Більшість з них було спрямовано до Кабінету Міністрів України і Міністерства фінансів України, на інші надано відповіді заявникам.

Значний резонанс у суспільстві викликало призначення на посаду Міністра освіти України Д.Табачника. Комітет отримав і опрацював понад 50 звернень на цю тему. В одних із них йшлося про необхідність його звільнення, в інших – висловлювалася підтримка. Комітет надав відповіді заявникам і звернув їх увагу, що питання призначення і звільнення членів Кабінету Міністрів України належить до повноважень Верховної Ради України, тому, незалежно від позиції Комітету, кадрові питання вирішуватимуться шляхом голосування у сесійній залі парламенту.

76 звернень громадян, посадових осіб установ, підприємств і організацій стосувалися порушень чинного законодавства, прав та інтересів заявників, що за їхньою інформацією мали місце в діях посадових осіб  органів виконавчої влади та місцевого самоврядування, а також незаконність рішень судів. Вказані звернення скеровувалися до правоохоронних та інших компетентних органів державної влади, на них надавалися відповіді.

До Комітету надійшло 17 звернень органів місцевого самоврядування та неурядових організацій, в яких порушувалися питання про вдосконалення конституційних основ місцевого самоврядування, прискорення відповідної реформи, модифікація правової основи здійснення влади на засадах її демократичної децентралізації. Заявників було поінформовано про роботу Комітету у цьому напрямі та плани дій на найближчий час.

Також надходили звернення та матеріали інформаційно-аналітичного змісту від органів державної влади та місцевого самоврядування, неурядових інституцій, підприємств, установ та організацій, окремих громадян, які було використано в роботі Комітету за тими чи іншими функціональними та предметними напрямами.