Комітет Верховної Ради України

 

ЗВІТ про роботу

    Комітету з питань державного будівництва

та місцевого самоврядування 

за четверту сесію Верховної Ради України

сьомого скликання

 

(лютий-липень 2014 р.)

Діяльність Комітету з питань державного будівництва та місцевого самоврядування за період четвертої сесії Верховної Ради України сьомого скликання охоплює часовий проміжок з лютого по липень 2014 року. Вона здійснювалася відповідно до повноважень і компетенції Комітету, передбачених Конституцією України, законами України «Про комітети Верховної Ради України», «Про статус народного депутата України», Регламентом Верховної Ради України, затвердженим Законом України №1861-VІ, Постановою Верховної Ради України «Про комітети Верховної Ради України сьомого скликання» та інших законодавчих актів і була спрямована на виконання його законопроектної, організаційної та контрольної функцій.

Комітет працював на плановій основі, керуючись Планом роботи Комітету з питань державного будівництва та місцевого самоврядування на період четвертої сесії Верховної Ради України сьомого скликання (лютий – липень 2014 р.), затвердженим рішенням Комітету від 15 січня 2014 року, Календарним планом проведення засідань Комітету з питань державного будівництва та місцевого самоврядування та його підкомітетів на період четвертої сесії Верховної Ради України сьомого скликання (лютий – липень 2014 р.), затвердженим рішенням Комітету від 5 лютого 2014 року, а також поточними дорученнями Верховної Ради України та її керівництва, дорученнями Голови Комітету. При цьому організаційно-інформаційне, консультативно-правове, методичне забезпечення діяльності Комітету, проведення його засідань, «круглих столів» під егідою Комітету, роботи підкомітетів Комітету, робочих груп Комітету з вирішення тих чи інших питань, віднесених до предмету відання здійснював секретаріат Комітету.

За звітній період кількісний склад Комітету змінився. З його складу у зв’язку з припиненням депутатських повноважень вийшли народні депутати України В.Бондаренко, В.Кличко, О.Сиротюк. Водночас за рішенням парламенту членами Комітету були обрані народний депутат України Юрій Бублик – член депутатської фракції Всеукраїнське об’єднання «Свобода», який раніше працював у Комітеті з питань аграрної політики та земельних відносин і народний депутат України Ростислав Павленко – член депутатської фракції Політичної партії «УДАР (Український Демократичний Альянс за Реформи) Віталія Кличка», який раніше працював у Комітеті з питань науки і освіти. Таким чином, кількісний склад Комітет станом на 2 липня 2014 року налічує 15 народних депутатів України. При цьому структура його порівняно з третьою сесією не змінилася і Комітет, як і раніше, складається з 6 підкомітетів.

Основною організаційною формою роботи Комітету були його засідання. Всього за сесійний період відбулося 13 засідань Комітету, на яких розглядалося 145 питань різнопланової тематичної спрямованості. За результатами попередньої підготовки законодавчих ініціатив Комітет як головний розглянув і подав на розгляд Верховної Ради України 44 проекти законів. Комітет також розглянув 10 проектів законів, головними з підготовки яких визначалися інші комітети, та направив свої висновки до цих комітетів для врахування при підготовці матеріалів на розгляд Верховної Ради України. При цьому 8 з підготовлених Комітетом законопроектів було прийнято Верховною Радою України в другому читанні та в цілому, і які після підписання та оприлюднення Президентом України стали законами України.

Що стосується проектів постанов, то їх було підготовлено за період четвертої сесії понад 250, абсолютна більшість з яких стосувалася питань призначення позачергових місцевих виборів, а решта – адміністративно-територіального устрою, кадрових питань, державних нагород, державної служби, місцевого самоврядування. Поряд із тим, Верховна Рада України за період четвертої сесії прийняла загалом 438 постанов щодо призначення місцевих виборів, 4 постанови щодо звільнення/призначення членів Центральної виборчої комісії, 4 – з питань адміністративно-територіального устрою.

Загалом, станом на 2 липня 2014 року, з початку роботи Верховної Ради України сьомого скликання парламентом прийнято 1368 законів і постанов, з яких Комітетом Верховної Ради України з питань державного будівництва та місцевого самоврядування як головним забезпечено попередню підготовку та опрацювання - 702 законів і постанов, що складає більше половини прийнятих Верховною Радою України актів.

 

 

РОБОТА НАД ПРОЕКТАМИ ЗАКОНІВ,

 

ЩОДО ЯКИХ КОМІТЕТ ВИЗНАЧЕНО ГОЛОВНИМ

 

Основою діяльності Комітету Верховної Ради України з питань державного будівництва та місцевого самоврядування була робота над проектами законів, щодо яких Комітет за дорученнями керівництва парламенту визначався головним. Вона велася за окремими напрямками відповідно до предмету відання Комітету, кожен з яких забезпечував один із підкомітетів згідно визначеного Комітетом колом завдань.

У сфері законодавчих засад місцевого самоврядування та спеціального статусу міста Києва, супровід яких доручено здійснювати підкомітету з питань місцевого самоврядування, було розглянуто 14 проектів законів України та 1 проект Постанови Верховної Ради України, щодо яких Комітет визначався головним, з яких 6 проектів законів та проект постанови стосувалися столичної проблематики.

Проект Закону України «Про внесення змін до статті 59 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» щодо забезпечення поіменного голосування депутатів місцевих рад» (реєстр. № 3097 від 16.08.2013), внесений народним депутатом України Ю.Вознюком мав на меті забезпечення можливості виборцям контролювати результатами голосування депутатів місцевих рад з питань ухвалення усіх рішень, дисциплінування депутатів місцевих рад та попередження їх участі в ухваленні рішень у власних інтересах, рішень не на користь громади та таких, що можуть викликати осуд і обурення з боку виборців, забезпечення реалізації гласності й відкритості з боку органів місцевого самоврядування.

Однак зміст документу викликав критичні зауваження Всеукраїнської асоціації органів місцевого самоврядування «Асоціація міст України», Головного науково-експертного управління Апарату Верховної Ради України, а також більшості членів Комітету, які на його засіданні 5 лютого 2014 року підтримали висновок щодо необхідності доопрацювання законопроекту з реєстр. № 3097 суб’єктом права законодавчої ініціативи. При цьому вказувалося на фрагментарний характер змін, наявність колізії норм, прояви обмеження існуючого на сьогодні права місцевої ради самостійно визначати вид голосування тощо.

Проект Закону України «Про внесення змін до статті 79 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» щодо дострокового припинення повноважень сільського, селищного, міського голови» (реєстр. № 3387 від 09.10.2013), поданий народними депутатами України М.Федоруком, І.Гайдошем, В.Чубом, С.Гордієнком, В.Романюком, був спрямований на збалансування відносин сільського, селищного, міського голови і відповідної ради шляхом вилучення можливості дострокового припинення повноважень сільського, селищного, міського голови за рішенням ради, прийнятим шляхом таємного голосування не менш як двома третинами голосів депутатів від загального складу ради. Підставою для його внесення, серед іншого, стала практика дострокового припинення повноважень сільських, селищних, міських голів відповідними радами за стандартним сценарієм – «незабезпечення здійснення наданих йому повноважень, порушення Конституції або законів України». Зокрема, за період з січня 2011 року по червень 2013 року таким чином було достроково припинено повноваження 14 селищних та міських голів, обраних на посаду на місцевих виборах 30 жовтня 2010 року. Насправді, у більшості випадків такі рішення приймаються без належної аргументації, що викликає сумніви щодо їх законності та обґрунтованості. Фактично, як зазначали ініціатори, дострокове припинення повноважень селищних та міських голів здійснюється для задоволення політичних чи корпоративних інтересів. Така тенденція суттєво дезорганізовує діяльність органів місцевого самоврядування і завдає шкоди ефективності муніципального управління у відповідних територіальних громадах.

Комітет розглянув даний законопроект на своєму засіданні 26 лютого 2014 року та висловився на користь його повернення суб’єкту права законодавчої ініціативи на доопрацювання, взявши до уваги аргументацію наукової експертизи, де підтримувалося збереження за сільською, селищною, міською радами права щодо дострокового припинення повноважень відповідного голови та не погоджуючись, водночас, із доводами представників Всеукраїнської асоціації органів місцевого самоврядування «Асоціація міст України».

Проектом Закону України «Про міста-супутники промислових об’єктів» (реєстр. № 3673 від 21.11.2013), внесеного народними депутатами О.Мирним, І.Мірошниченком, пропонувалося визначити правовий статус, організаційні та правові засади міст-супутників промислових об’єктів, а також основи соціально-економічного захисту населення таких міст. Комітет розглянув зазначений законопроект на своєму засіданні 12 березня 2014 року та вирішив рекомендувати Верховній Раді України за наслідками розгляду в першому читанні повернути його суб'єкту права законодавчої ініціативи на доопрацювання. При прийнятті відповідного рішення до уваги були взяті критичні зауваження і висновки щодо даного законопроекту, зроблені Всеукраїнською асоціацією органів місцевого самоврядування «Асоціація міст України» і Головним науково-експертним управлінням Апарату Верховної Ради України, серед яких було посилання на частину третю статті 133 Конституції України, де передбачено, що спеціальний статус, який визначається законами України, мають лише два міста в Україні – Київ та Севастополь.

Метою проекту Закону України «Про Концепцію реформи місцевого самоврядування та територіальної організації влади в Україні» (реєстр. № 4313), внесеного народними депутатами України В.Полочаніновим та А.Павелком було встановлення правових та часових рамок проведення в Україні реформи місцевого самоврядування та органів виконавчої влади на трьох рівнях адміністративно-територіального устрою України: громада, район, регіон. При цьому норми майбутнього закону мали б бути розкриті у масиві нормативних актів, які підлягають ухваленню на основі концепції у визначені нею терміни та строки.

Постійно пропагуючи та відстоюючи саму ідею реформування системи місцевого смоврядування, Комітет на своєму засіданні 9 квітня 2014 року не підтримав дану законодавчу ініціативу, погоджуючись з точкою зору фахівців Головного науково-експертного управління Апарату Верховної Ради України, яке чітко відзначило, що жодне з положень концепції не сформульоване як норма права, а вміщений до проекту текст має описово-програмний, а не нормативний зміст. Окрім того, зазначалося, що Кабінетом Міністрів України 1 квітня 2014 року вже схвалена Концепція реформи місцевого самоврядування та територіальної організації влади в Україні, розроблена Міністерством регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України спільно з експертним середовищем, органами місцевого самоврядування та їх профільними асоціаціями, яка вповні може бути використана як базовий плановий документ з реалізації в Україні комплексної реформи системи місцевого самоврядування та здійснення виконавчої влади на місцях.

Проект Закону України «Про місцеві ініціативи» (реєстр. № 3740), внесений народним депутатом України С.Гордієнком, розвивав питання законодавчого регулювання здійснення однієї з форм безпосередньої демократії, якою виступають місцеві ініціативи і реалізації котрої присвячено одну статтю Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні».

Даний законопроект було розглянуто на засіданні Комітету, що відбулося 4 червня 2014 року і за наслідками розгяду ухвалено висновок з рекомендацією Верховній Раді України повернути його суб’єкту права законодавчої ініціативи на доопрцюваення. Підставою для цього стали не лише висновки провідних асоціацій органів місцевого самоврядування та обов’язкової наукової експертизи, але й позиція фахівців Науково-дослідного інституту державного будівництва та місцевого самоврядування Національної академії правових наук України, Національного університету «Юридична академія України ім. Ярослава Мудрого», Інституту законодавства Верховної Ради України, Інституту держави і права ім. В.М.Корецького НАН України, Чернівецького національного університету ім. Юрія Федьковича, Академії муніципального управління Міністерства освіти і науки України, до яких звертався Комітет з метою отримання максимально широкого спектру пропозицій до законопроекту з наступним забезпечення його всебічного, детального та об’єктивного розгляду.

Аналогічний до законопроекту з реєстр. № 3740 предмет регулювання мав проект Закону України про внесення змін до статті 9 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» (щодо місцевих ініціатив) (реєстр. № 3824), внесений народним депутатом України І.Фурсіним. Автор пропонував удосконалити процес реалізації місцевих ініціатив. Зокрема, пропонуючи передбачити 30-денний строк на збір підписів; визначити, що кількість громадян, які підтримують місцеву ініціативу, повинна бути не менше 3% від загальної кількості громадян, які зареєстровані на території відповідної адміністративно-територіальної одиниці; встановити строк розгляду місцевої ініціативи на пленарному засіданні ради та деякі інші новели.

Члени Комітету, обговорюючи даний законопроект на засіданні Комітету 4 червня 2014 року та не заперечуючи щодо необхідності вдосконалення законодавчого регулювання питань місцевих ініціатив, висловили низку суттєвих зауважень до його змісту, що узгоджувалися з позицією Головного науково-експертного управління Апарату Верховної Ради України та Національної академії правових наук України. За наслідками всебічного обговорення було ухвалено висновок щодо доцільності повернення зазначеного законопроекту суб’єкту права законодавчої ініціативи на доопрацювання.

Проект Закону України «Про співробітництво територіальних громад» (реєстр. № 4756 від 23.04.2014), було подано Кабінетом Міністрів України. Цей законопроект анонсувався як одна з перших законодавчих ініціатив, спрямованих на комплексне реформування системи здійснення публічної влади в Україні на засадах її децентралізації. Розроблення законопроекту було зумовлено необхідністю створення законодавчої основи для кооперації ресурсів органів місцевого самоврядування з метою вирішення спільних проблем життєдіяльності територіальних громад на місцевому рівні, більш ефективного надання послуг місцевому населенню, створення спільних об’єктів муніципальної інфраструктури для декількох територіальних громад. При цьому вказувалося, що прийняття Закону дозволить встановити організаційно-правові засади співробітництва територіальних громад, принципи, форми, механізми такого співробітництва, його державної підтримки, фінансування та контролю.

Комітет з усією відповідальністю поставився до своїх обов’язків, визначивши комплексне опрацювання вищевказаного законопроекту одним із пріоритетів роботи та плануючи підготувати якісний нормативний матеріал, де були б враховані зауваження і пропозиції всіх зацікавлених сторін. З цією метою 2 червня 2014 року Комітетом було організовано і проведено круглий стіл на тему: «Актуальні питання законодавчого регулювання співробітництва територіальних громад», участь в якому взяли народні депутати України, котрі представляли всі депутатські фракції і групи парламенту, представники органів державної влади, органів місцевого самоврядування та їх провідних асоціацій, а також більше ніж 100 науковців, фахівців, експертів сфери місцевого самоврядування як з вітчизняних, так і міжнародних установ і організацій.

Під час засідання круглого столу було обговорено практично всі аспекти проблематики співробітництва територіальних громад на основі норм проекту Закону. Вони виявили цілу низку суттєвих зауважень до тексту проекту, аж до сумнівів у можливості реалізації його положень без внесення необхідних змін до поданого документу. Аналогічного характеру зауваження були надані Головним науково-експертним управлінням Апарату Верховної Ради України, яке пропонувало за результатами розгляду у першому читанні направити проект Закону на доопрацювання.

При цьому хід обговорення, зміст висловлених пропозицій засвідчив необхідність комплексного доопрацювання урядового законопроекту з метою уточнення і вдосконалення окремих його положень, усунення суперечностей та гармонізації з чинним законодавством України, в першу чергу з Бюджетним кодексом України. Тому, за результатами роботи круглого столу всі учасники дійшли згоди щодо доцільності прийняття законопроекту лише за основу, з наступним ретельним його доопрацюванням до другого читання робочою групою Комітету за участі представників органів місцевого самоврядування та їх асоціацій, найширшого кола експертів та фахівців сфери місцевого самоврядування. На своєму засіданні 4 червня 2014 року Комітет повністю підтримав позицію учасників круглого столу та одноголосно ухвалив висновок рекомендувати Верховній Раді України проект Закону України «Про співробітництво територіальних громад» (реєстр. № 4756) за результатами розгляду в першому читанні прийняти за основу з дорученням Комітету підготувати його до другого читання. Даний висновок було направлено Верховній Раді України та розміщено на офіційному веб-сайті парламенту.

Під час розгляду проекту Закону з реєстр. № 4756 на пленарному засіданні Верховної Ради України 17 червня 2014 року вищезазначені висновки Комітету не були взяті до уваги і даний проект після прийняття за основу одразу було прийнято в цілому як Закон України.

На своєму засіданні 18 червня 2014 року Комітет розглянув та рекомендував парламенту за наслідками розгляду в першому читанні прийняти за основу проект Закону України «Про загальні збори (конференції) членів територіальної громади за місцем проживання» (реєстр. № 3747 від 11.12.2013), поданий народними депутатами України Новак Н.В., Мірошниченком Ю.Р.,       Фабрикант С.С. та ін. Законопроект спрямований на визначення законодавчих основ такої важливої форми безпосередньої демократії як загальні збори та створення умов для безпосередньої участі членів територіальних громад у вирішенні питань місцевого значення, що дозволить їм брати активну участь у здійсненні місцевого самоврядування та посилить їхню відповідальність за стан справ у відповідній територіальній громаді.

Впродовж четвертої сесії суттєві зусилля Комітету були спрямовані на підготовку і опрацювання законопроектів, що стосувалися особливостей правовідносин у сфері здійснення публічної влади у столиці України – місті-герої Києві та внесення змін до відповідного спеціального закону. З цього питання розглядалися 6 проектів законів України та 1 проект постанови Верховної Ради України.

Так, 26 лютого 2014 року на засіданні Комітету було розглянуто проекти законів України «Про внесення змін до Закону України «Про столицю України – місто-герой Київ» щодо відновлення районних у місті Києві рад» (реєстр. №4226), поданий народним депутатом України О.Бригинцем та «Про визнання таким, що втратив чинність Закон України «Про внесення змін до Закону України «Про столицю України – місто-герой Київ» щодо порядку утворення районних рад» (реєстр. № 4251), поданий народними депутатами України Ю.Одарченком і О.Чорноволенком. Обидва законопроекти передбачали на рівні закону закріпити існування у м. Києві районних рад та, фактично, поновити пов’язані з цим норми, що діяли у Києві в період діяльності попередніх скликань органів місцевого самоврядування столиці.

Члени Комітету зазначали, що порушене у законопроектах питання має дискусійний характер і потребує додаткового ретельного вивчення. Зокрема, вказувалось, що відповідно до частини п’ятої статті 140 Конституції України питання організації управління районами в містах належать до компетенції міських рад. Також наголошувалося, що новообрана Київська міська рада після виборів, які відбудуться 25 травня 2014 року, відповідно до Закону України «Про столицю України – місто-герой Київ» та відповідно до положення частини другої статті 5 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» може самостійно утворити районні у місті Києві ради, прийнявши відповідне рішення. Врешті, було ухвалено висновки Комітету з рекомендаціями Верховній Раді України повернути законопроекти з реєстр. №№ 4226, 4251 суб’єктам права законодавчої ініціативи на доопрацювання.

Практично ідентичні із законопроектом з реєстр. № 4251 положення містив проект Закону України «Про внесення змін до Закону України «Про столицю України – місто-герой Київ» щодо відновлення районних рад (реєстр. № 4226-1 від 26.02.2014), також внесений народними депутатами України Ю.Одарченком і О.Чорноволенком. Розглянувши даний законопроект на своєму засіданні 12 березня 2014 року та погоджуючись із раніше висловленою аргументацією Комітет ухвалив висновок щодо необхідності його доопрацювання суб’ктами права законодавчої ініціативи.

Проектами законів України «Про внесення змін до Закону України «Про столицю України – місто-герой Київ» (щодо надання Київському міському голові можливості реально впливати на розвиток міста)» (реєстр. № 4638), внесеним народними депутатами України Л.Оробець і В.Кличком та «Про внесення змін до Закону України «Про столицю України – місто-герой Київ» (щодо призначення на посаду голови Київської міської державної адміністрації виключно особи, обраної Київським міським головою)» (реєстр. № 3004), внесеним народним депутатом України А.Павловським пропонувалося закріпити у законодавчому полі припис про обов’язковість призначення Головою Київської міської державної адміністрації особи, обраної Київським міським головою, а також деякі інші норми, пов’язані зі здійсненням публічної влади у м. Києві.

На своєму засіданні 9 квітня 2014 року Комітет підтримав висновки щодо прийняття за основу законопроекту з реєстр. №4638 та повернення суб’єкту права законодавчої ініціативи на доопрацювання законопроекту з реєстр. №3004. Такий підхід цілком співпаав із відповідними висновками Головного науково-експертного управління Апарату Верховної Ради України щодо вищевказаних законопроектів.

Проект Закону України про внесення змін до Закону України «Про столицю України – місто-герой Київ» (щодо посилення місцевого самоврядування у місті Києві) (реєстр. №4007а), внесений народним депутатом України В.Карпунцовим, також передбачав закріплення у законі повноваження Президента України щодо обов’язкового призначення на посаду голови Київської міської державної адміністрації особи, обраної Київським міським головою, ліквідацію районних у місті Києві державних адміністрацій та формування на їх основі представництв Київської міської державної адміністрації у районах міста Києва. Члени Комітету на засіданні 4 червня 2014 року зауважили, що запропоновані зміни не викликають принципових заперечень, оскільки необхідність призначення на посаду голови Київської міської державної адміністрації особи, обраної територіальною громадою міста Києва на посаду Київського міського голови, випливає з частини другої статті 141 Конституції України, якою передбачено, що міський голова, обраний територіальною громадою, має очолювати виконавчий орган ради. При цьому за змістом частини першої статті 10-1 законопроекту, «виконавчим органом Київської міської ради є Київська міська державна адміністрація, яка паралельно виконує функції державної виконавчої влади, що є особливістю здійснення виконавчої влади в місті Києві». Вказане положення стосовно здійснення виконавчої влади у місті Києві підтверджується правовою позицією Конституційного Суду України, яка висловлена у його Рішенні від 25 грудня 2003 р. № 21-рп/2003 (справа про особливості здійснення виконавчої влади та місцевого самоврядування в місті Києві), згідно з яким «Київську міську державну адміністрацію має очолювати лише особа, обрана Київським міським головою». Таким чином, за підсумками обговорення було вирішено рекомендувати Верховній Раді України за наслідками розгляду в першому читанні прийняти законопроект з реєстр. №4007а за основу.

Врегулювання соціально чутливих супільних відносин у галузі пасажироперевезень столиці України торкався проект Постанови Верховної Ради України «Про встановлення мораторію на підвищення вартості проїзних квитків у міському пасажирському транспорті міста Києва до 1 січня 2015 року» (реєстр. №3680 від 22.11.2013), поданий народними депутатами України В.Яворівським та М.Катеринчуком. Під час його обговорення на засіданні Комітету 5 лютого 2014 року народні депутати України зауважили, що встановлення мораторію на підвищення цін не належить до конституційних повноважень Верховної Ради України, а відповідно до статті 116 Конституції України та статті 5 Закону України «Про ціни та ціноутворення» проведення державної цінової політики та державне регулювання цін здійснюється Кабінетом Міністрів України. Крім того, всупереч вимогам Бюджетного кодексу України та Регламенту Верховної Ради України суб’єктом права законодавчої ініціативи не було додано належного фінансово-економічного обґрунтування, без якого прийняття виваженого рішення щодо проекту не вбачається можливим. За результатами розгляду проекту Постанови з реєстр. № 3680 Комітет ухвалив висновок щодо його повернення суб'єкту права законодавчої ініціативи на доопрацювання.

 

Впродовж четвертої сесії Комітет розглядав проблематику законодавчого регулювання діяльності органів виконавчої влади, державної служби та деяких інших пов’язаних із цим питань, які належали до напрямку забезпечення підкомітету з питань органів виконавчої влади та державної служби. Всього було розглянуто 8 відповідних законодавчих ініціатив, серед яких 2 проекти постанов Верховної Ради України.

Найбільш резонансні із них були пов’язані зі змінами Констиуції України, зокрема норм щодо формування та діяльності Кабінету Міністрів України, міністерств та інших центральних органів виконавчої влади місцевих державних адміністрацій, а також безпосередньою вимогою частини другої статті 120 Конституції України, згідно з якою організація, повноваження і порядок діяльності Кабінету Міністрів України, інших центральних та місцевих органів виконавчої влади визначаються Конституцією і законами України.

Так група народних лепутаів Украхни у складі І.Богословської, Д.Жванії, Р.Стаднійчука, В.Мельниченка, М.Княжицького, В.Немілостівого внесла пороект нової редакції Закону України «Про Кабінет Міністрів України» (реєстр. № 4146), якою по іншому мали регулюватися питання призначення і звільнення членів Кабінету Міністрів України, взаємовідносин Кабінету Міністрів України з Верховною Радою України, Президентом України, центральними та місцевими органами виконавчої влади, повноваження Прем’єр-міністра України, окремі питання організації Секретаріату Кабінету Міністрів України тощо.

Аналогічні за спрямуванням зміни вносилися до законів України «Про центральні органи виконавчої івлади» (проект Закону з реєстр. № 4147) та «Про місцеві державні адміністрації» (проект Закону з реєстр. № 4148).

Окрім того, вищезгадані автори у проекті Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо приведення їх у відповідність з Конституцією України» (реєстр. № 4157), запропонували комплексні зміни до 74 чинних кодексів і законів України, маючи на меті узгодження їх положень із нормами Основного Закону держави. Зокрема, йшлося про Лісовий кодекс України, Господарський кодекс України, Земельний Кодекс України, закони України «Про охорону прав на сорти рослин», «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», «Про прокуратуру», «Про Службу безпеки України», «Про Антимонопольний комітет України» та багато інших.

Комітет розглянув чотири вищевказаних законопроекти на своєму засіданні 26 лютого 2014 року, підтримавши законодавчі ініціаитиви та рекомендувавши Верховній Раді України прийняти їх за основу за наслідками розгляду в першому читанні. Наступного дня – 27 лютого 2014 року – Верховна Рада України розглянула три з поданих Комітетом законопроектів і прийняла їх за основу і в цілому як закони України. Таким чином, було належно унормовано і забезпечено основи законодавчого регулювання діяльності системи органів виконавчої влади – Кабінету Міністрів України, міністерств та інших центральних органів виконавчої влади, обласних і районних державних адміністрацій.

За звітний період Комітетом на засіданнях 9 квітня та 14 травня 2014 року було розглянуто два проекти постанов Верховної Ради України, що стосувалися питань формування міністерств: це були, відповідно, проект Постанови про Міністерство промислової політики і торгівлі України (реєстр. №4351 від 08.04.2014, доопрацьований), внесений народними депутатами України В.Немілостівим, А.Кінахом, І.Єремеєвим та проект Постанови про Міністерство промислово-інноваційного розвитку України (реєстр. № 4351-1 від 18.04.2014, доопрацьований), внесений народним депутатом О.Фищуком.

За визначенням авторів проекту Постанови з реєстр. № 4351, даний проект вносився до парламенту для напрацювання у ході його розгляду та доведення до Кабінету Міністрів України у разі прийняття консолідованої позиції Верховної Ради України щодо необхідності функціонування у системі центральних органів виконавчої влади Міністерства промислової політики і торгівлі України як головного органу у системі центральних органів виконавчої влади, котрий забезпечує формування та реалізує державну промислову політику, у тому числі в авіаційній та космічній галузях і оборонно-промисловому комплексі, державну політику у сфері торгівлі, вирішує питання військово-технічного співробітництва, технічного регулювання, стандартизації та сертифікації промислової продукції.

На підтримку ініціативи народних депутатів України В.Немілостівого, А.Кінаха, І.Єремеєва щодо перетворення Міністерства промислової політики України у Міністерство промислової політики і торгівлі України висловилися депутатська група «Економічний розвиток» та група «Суверенна європейська Україна» у Верховній Раді України, Комітет Верховної Ради України з питань промислової та інвестиційної політики, а також окремі депутати різних депутатських фракцій та позафракційні, Федерація професійних спілок України, 15 галузевих профспілок, Спільний представницький орган сторони роботодавців на національному рівні – Рада федерації роботодавців України, 39 територіальних та 45 галузевих організацій роботодавців, об’єднання «Укртрубопорм», «Укркокс», «Укркольормет», «Укрвтормет», «УкрМет», «Укррудпром», «УкрФА», «Металургпром», які входять до складу Асоціації гірничо-металургійного комплексу України, Українська Національна компанія «Укрверстатоінструмент», Асоціація суднобудівників України «Укрсудпром», підприємства кабельної галузі, що входять до складу Української Асоціації «Укрелектрокабель» тощо. Загалом йдеться про різні форми представництва підприємств, їх власників та працівників, що охоплюють більшість робочих місць в Україні та забезпечують до 80% наповнення бюджетів різних рівнів, Пенсійного та інших соціальних фондів.

У свою чергу, метою  автора проекту Постанови з реєстр. № 4351-1, в якому йшлося про Міністерство промислово-інноваційного розвитку України, було встановлення вищевказаного Міністерства як головного органу у системі центральних органів виконавчої влади, який забезпечуватиме створення сприятливих рамкових умов для технологічних інновацій, інвестицій та виробництва на промислових підприємствах, а також організації нових інноваційно активних промислових одиниць, орієнтованих на випуск високотехнологічних товарів з високою доданою вартістю. Цей орган мав стати головним агентом держави не тільки в частині фінансової підтримки промислово-інноваційного розвитку вітчизняних підприємств, але й у таких інструментах стимулювання бізнесу як державне замовлення, регулювання норм, стандартів і регламентів, визначення умов надання податкового кредиту, в першу чергу інноваційно активним компаніям, сприяння їхній експортній діяльності.

Розглядаючи зміст обох поданих проектів постанов у контексті відповідних положень Конституції України, що визначають компетенцію органів державної влади у сфері формування центральних органів виконавчої влади, Комітет дійшов висновку, що рекомендаційні пропозиції парламенту на адресу Кабінету Міністрів України, оформлені у вигляді постанов, не підміняють конституційні повноваження уряду. Також було відзначено, що за своєю суттю подані проекти постанов не є альтернативними, оскільки пов’язані ключовою ідеєю збереження і розвитку державної промислової політики як одного з ключових пріоритетів діяльності всієї системи органів виконавчої влади та необхідністю функціонування з цією метою відповідного міністерства як важливого центру регулювання і управління, котрий на високому державному рівні забезпечує формування і реалізацію такої політики.

Врешті, Комітет ухвалив рішення з рекомедаціями Верховній Раді України прийняти за основу і в цілому законопроект з реєстр. № 4351 та відхилити законопроект з реєстр. № 4351-1, акцентувавши увагу на суто формальних причинах пропозиції щодо відхилення, оскільки таку логіку диктує Регламент Верховної Ради України стосовно проектів актів парламенту, зареєстрованих як альтернативні.

Проект Закону України «Про внесення змін до Закону України «Про державну службу» (щодо обов’язкового володіння українською мовою посадовими та службовими особами органів державної влади) (реєстр. № 3494 від 25.10.2014), внесений народними депутатами України І.Фаріон та Ю.Михальчишиним, передбачав доповнити статті вказаного Закону вимогою до посадових і службових осіб органів державної влади щодо володіння українською мовою на рівні, необхідному для виконання ними їхніх обов’язків, недопущення публічних проявів зневаги до української мови, знущання чи глуму до неї, її дискредитації, а також зобов’язання складати іспит з української мови для підтвердження відповідного рівня.

На своєму засіданні 5 лютого 2014 року Комітет, підтримуючи, загалом, ідею законопроекту з реєстр. №3494, ухвалив висновок з рекомендацією Верховній Раді України за наслідками розгляду в першому читанні прийняти його за основу. При цьому відзначалося, що окремі слушні зауваження могли б бути враховані під час підготовки в Комітеті згаданого документу до другого читання.

Ще один із законопроектів сфери державної служби було розглянуто Комітетом на засіданні 4 червня 2014 року. Це проект Закону України «Про внесення змін до статті 23 Закону України «Про державну службу» (щодо граничного віку перебування на державній службі)» (реєстр. № 4505 від 20.03.2014), поданий народними депутатами України А.Павловським, Ю.Стецем, О.Бригинцем. Законопроектом пропонувалося знизити граничний вік перебування на державній службі до 62 років та виключити положення, яким встановлюються правові можливості працювати після настання граничного віку для державних службовців, які займають посади першої категорії.

Головне науково-експертне управління Апарату Верховної Ради України у своєму висновку зазначило, що запровадження даної законодавчої пропозиції призведе до звуження змісту та обсягу існуючих прав громадян і суперечить встановленим Конституцією України правовим засадам здійснення державно-службової діяльності в Україні, про що свідчать відповідні рішення Конституційного Суду України. Комітет, поділяючи в цілому таку позицію, зауважив, що перевірка професійної придатності державних службовців має проводитися у процесі атестації та щорічної оцінки їх діяльності, об’єктивні результати якої й повинні бути підставою для визначення можливості та доцільності подальшого виконання ними своїх повноважень. Зважаючи на дані обставини, а також враховуючи несистемність запропонованих змін, Комітет рекомендував парламенту за наслідками розгляду в першому читанні законопроект з реєстр. № 4505 відхилити.

 

Традиційно у законодавчому «портфелі» Комітету значне місце посідають законопроекти сфери виборчого законодавства та референдумів, діяльності громадських об’єднань, забезпечення роботи над якими доручено підкомітету з питань виборчого законодавства та об’єднання громадян. За період третьої сесії розглядалися 12 законопроектів даного типу та 4 проекти постанов Верховної Ради України. Декілька з них стосувалося проблематики загальнонаціональних виборів – виборів Президента України та народних депутатів України, а також здійснення кадрових повноважень парламенту щодо призначення/звільнення членів Центральної виборчої комісії.

Так, на своєму засіданні 26 лютого 2014 року Комітет розглянув проект Закону України про внесення змін до Закону України «Про вибори Президента України» (щодо техніко-юридичного вдосконалення виборчого процесу) (реєстр. № 3224 від 09.09.2013), поданий народним депутатом України Р..Князевичем та проект Закону України про внесення змін до Закону України «Про вибори Президента України» (щодо запровадження електронного підрахунку голосів виборців) (реєстр. № 3224-1 від 17.09.2013), поданий народним депутатом України В.Балогою, метою яких є вдосконалення окремих виборчих процедур на виборах Президента України.

Так, законопроектом з реєстр. № 3224 пропонувалося закріпити засади та порядок здійснення інформаційного забезпечення виборів Президента України, вдосконалити правовий статус уповноважених представників кандидатів на пост Президента України у Центральній виборчій комісії, їх довірених осіб, правовий статус офіційних спостерігачів. Пропонувалося також передбачити  можливість здійснювати спостереження за виборчим процесом офіційним спостерігачам від громадських організацій із наданням їм повноцінного статусу суб’єкта виборчого процесу та комплексу відповідних повноважень. Загалом пропонувалося розширити перелік прав офіційних спостерігачів, що сприятиме більш ефективному здійсненню ними своїх повноважень, вдосконалити підстави, порядок та строки дострокового припинення повноважень членів виборчих комісій. Законопроектом передбачено більш прозорі, демократичні та відкриті засади організації діяльності виборчих комісій, зокрема, закріплено повноважність виборчої комісії проводити засідання за умови присутності не менше половини її складу та встановлено можливість прийняття рішення виборчою комісією в день голосування та під час повторного голосування, при підрахунку голосів, а також при встановленні підсумків голосування в межах округу тільки більшістю голосів членів комісії від загального складу виборчої комісії; деталізувати окремі виборчі процедури та актуалізувати порядок підрахунку голосів виборців на виборчих дільницях, встановлення підсумків та результатів виборів, складення і підписання відповідних протоколів виборчих комісій, транспортування і прийняття виборчої документації тощо.

Автором законопроекту з реєстр. № 3224-1 ставилось завдання забезпечити об’єктивність та чесний, неупереджений підрахунок голосів виборців, суттєво підвищити оперативність отримання результатів голосування на дільницях, значно полегшити роботу членів дільничних виборчих комісій.

Керуючись частиною другою статті 110 Регламенту Верховної Ради України, якою передбачено, що при розгляді альтернативних законопроектів Комітет може рекомендувати Верховній Раді взяти за основу один із них або підготувати інший законопроект, який вноситься на розгляд Верховної Ради народними депутатами – членами цього Комітету, членами Комітету було прийнято рішення підготувати доопрацьований законопроект та внести його на розгляд Верховної Ради України. При доопрацюванні текст законопроекту був доповнений положеннями, якими запропоновано внести зміни до Податкового кодексу України, законів України «Про Центральну виборчу комісію», «Про здійснення державних закупівель», «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо вдосконалення законодавства з питань проведення виборів», що пов’язані із забезпеченням організації і підготовки проведення виборчого процесу з позачергових виборів Президента України 25 травня 2014 року.

У підсумку розгляду зазначених законопроектів Комітет дійшов висновку рекомендувати Верховній Раді України відхилити законопроекти з реєстр. №№3224 та 3224-1, а внесений народними депутатами України – членами Комітету проект Закону про внесення змін до Закону України «Про вибори Президента України» (щодо техніко-юридичного вдосконалення виборчого процесу) (реєстр. № 3224-д від 28.02.2014) прийняти за основу та в цілому відповідно до пункту 1 частини першої та частини другої статті 114 Регламенту Верховної Ради України. У зв’язку з тим, що цей законопроект за наслідками розгляду в першому читанні 28 лютого 2014 року був прийнятий за основу, Комітет за дорученням Парламенту в скорочені сироки підготував його до розгляду в другому читанні, розглянувши на своєму засіданні 12 березня 2014 року 191 зауваження і пропозицію, що надійшли від 9 народних депутатів, з яких 122 – запропонував врахувати, 19 – врахувати частково, 1 – врахувати з редакційним уточненням, 49 – відхилити, та рекомендував змінити назву проекту. Підготовлений Комітетом законопроект 13 березня був розглянутий Верховною Радою України та прийнятий як Закон України «Про внесення змін до Закону України «Про вибори Президента України» та деяких інших законодавчих актів України щодо техніко-юридичного вдосконалення виборчого процесу», 19 березня 2014 року – підписаний в.о. Президента України, а  21 березня 2014 року набрав чинності.

У зв’язку з тим, що на 25 лютого – день початку виборчого процесу з позачергових виборів Президента України 25 травня 2014 року окремі передбачені Законом України «Про вибори Президента України» процедури не могли бути реалізовані у передбачені цим Законом строки, Секретар Комітету Князевич Р.П. підготував та подав на розгляд Парламенту проект Закону України  про внесення змін до статті 90 Закону України «Про вибори Президента України» (реєстр. № 4328 від 28.02.2014), який 28 лютого був прийнятий Верховною Радою України за основу та в цілому. 1 березня Закон був підписаний в.о. Президента України та набрав чинності.

Комітет на своєму засіданні 26 березня 2014 року розглянув подання виконуючого обов’язки Президента України, Голови Верховної Ради України О.Турчинова про дострокове припинення повноважень членів  Центральної виборчої комісії Копиленка Олександра Любимовича та Донченка Юрія Григоровича, внесене в.о. Президента  у зв’язку із поданням зазначеними членами ЦВК заяв про складення повноважень. Комітет рекомендував Парламенту прийняти за основу та в цілому подані Президентом відповідні проекти постанов (реєстр. №№ 4562 та 4563 від 26.03.2014).

На цьому ж засіданні Комітет розглянув подання виконуючого обов’язки Президента України, Голови Верховної Ради України О.Турчинова про призначення на посади членів Центральної виборчої комісії Березюк Катерини Григорівни та Діденка Олега Миколайовича.

Взявши до уваги підтримане Комітетом подання виконуючого обов’язки Президента України О.Турчинова про дострокове припинення повноважень членів Центральної виборчої комісії Копиленка О.Л. та Донченка Ю.Г., всебічно обговоривши питання, Комітет рекомендував Верховній Раді України за результатами розгляду в першому читанні прийняти за основу та в цілому відповідні проекти постанов (№№ 4564 та 4565 від 26.03.2014 р.). Верховна Рада України 1 квітня 2014 року розглянула зазначені подання в.о. Президента  України та прийняла за основу та в цілому відповідні постанови.

Комітет 13 травня 2014 року розглянув проект Закону України про внесення змін до Закону України «Про вибори Президента України» щодо забезпечення належної організації та проведення виборчого процесу (реєстр. № 4835 від 08.05.2014), поданий народним депутатом України Д.Жванією. Законопроект був підготовлений у зв’язку з ситуацією, що склалась в Луганській та Донецькій областях, яка унеможливила виконання у повному обсязі передбачених Законом повноважень для організації виборчого процесу з позачергових виборів Президента України 25 травня 2014 року відповідними окружними виборчими комісіями та органами ведення Державного реєстру виборців, що поставило під загрозу належну підготовку та проведення цих виборів на території зазначених областей. З метою гарантування закріпленого статтею 38 Конституції України права обирати та бути обраними, вільного волевиявлення виборців як передумов обрання легітимного Президента України, законопроектом, зокрема, було запропоновано внести зміни до Закону України «Про вибори Президента України» та передбачити посилення охорони виборчих бюлетенів та іншої виборчої документації під час їх транспортування від дільничних та окружних виборчих комісій до виборчих комісій вищого рівня працівниками органів внутрішніх справ, а у разі необхідності – співробітниками Служби безпеки України; збільшити відведений Законом час для передачі попередніх списків виборців органами ведення Державного реєстру виборців дільничним виборчим комісіям та перенести кінцевий строк їх передачі і надсилання виборцям іменних запрошень ближче до дня виборів; посилити охорону окружних виборчих комісій за адресами їх місцезнаходження; а також, у разі необхідності, для забезпечення нормального функціонування окружних виборчих комісій надати можливість Центральній виборчій комісії за поданням обласних державних адміністрацій змінювати місцезнаходження відповідних виборчих комісій. Комітет рекомендував Парламенту за наслідками розгляду у першому читанні прийняти законопроект за основу та в цілому. 15 травня 2014 року Закон був прийнятий Парламентом і вже 16 травня 2014 року підписаний в.о. Президента України та набрав чинності.

Комітет 20 травня 2014 року на своєму засіданні розглянув проект Закону України про внесення змін до Закону України «Про вибори Президента України» щодо забезпечення належної організації та проведення голосування (реєстр. №4905 від 19.05.2014), поданий народним депутатом України Д.Жванією.

Законопроект був підготовлений у зв’язку з тим, що дільничні виборчі комісії, утворені у передбаченому Законом мінімальному складі (12 або 9 осіб) не могли забезпечити проведення голосування з виборів Президента України на виборчих дільницях, на яких одночасно організовувалося голосування з позачергових або проміжних місцевих виборів або проміжних парламентських виборів. Тож законопроектом, зокрема, було запропоновано внести зміни до Закону України «Про вибори Президента України» та передбачити можливість окружним  виборчим комісіям, у разі необхідності, за поданням голови окружної виборчої комісії відповідно до пропозицій членів цієї комісії збільшувати склад дільничної виборчої комісії до вісімнадцяти членів. Також було запропоновано передбачити право Центральній виборчій комісії невикористані виборчі бюлетені, які неможливо передати відповідним окружній або дільничній виборчій комісії, погашати шляхом знищення їх підприємством-виготовлювачем. Законопроектом також було запропоновано законодавчо забезпечити реалізацію права голосу виборцям з числа військовослужбовців та осіб начальницького чи рядового складу, які перебувають у зв’язку з виконанням завдань за призначенням у місцях тимчасового перебування їх підрозділів на території Донецької та Луганської областей.

Розглянувши законопроект Комітет ухвалив висновок рекомендувати Верховній Раді України проект Закону України про внесення змін до Закону України «Про вибори Президента України» щодо забезпечення належної організації та проведення голосування за наслідками розгляду у першому читанні прийняти за основу та в цілому. 20 травня 2014 року законопроект був підтриманий Парламентом, а 22 травня 2014 року підписаний в.о. Президента України та набрав чинності.

Частина законопроектів «виборчого пакету» стосувалася проблематики місцевих виборів. Так, проектом Закону України «Про внесення змін до Закону України «Про вибори депутатів Верховної Ради Автономної Республіки Крим, місцевих рад та сільських, селищних, міських голів» щодо техніко-юридичного вдосконалення виборчого процесу» (реєстр. № 2664), поданим народним депутатом України Р.Князевичем, пропонувалося закріпити додаткові гарантії реалізації принципів загальності виборів та таємності голосування, прав громадян на участь у виборчому процесі, в тому числі у виборчій агітації. Вдосконалювався правовий статус офіційних спостерігачів з наданням їм статусу суб’єктів виборчого процесу, а також розширено перелік їх прав, що мало б сприяти більш ефективному здійсненню ними своїх повноважень. Відповідно до вимог міжнародних та вітчизняних експертів у галузі виборчого права законопроектом пропонувалося змінити процедуру формування територіальних виборчих комісій, а також спосіб призначення їх керівництва. Передбачалися більш прозорі, демократичні та відкриті засади організації діяльності виборчих комісій, було вдосконалено підстави та механізм голосування поза межами приміщення для голосування шляхом більш детального регулювання зазначених виборчих процедур. Актуалізовано порядок підрахунку голосів виборців на виборчих дільницях, встановлення підсумків голосування та результатів виборів, складення і підписання відповідних протоколів виборчих комісій, транспортування і прийняття виборчої документації тощо. Збільшено з двох до п’яти днів загальний строк оскарження рішень, дій чи бездіяльності виборчих комісій, а також внесено низку техніко-юридичних змін до тексту чинної редакції вказаного Закону України. Комітет, розглянувши законопроект на своєму засіданні 26 лютого 2014 року, ухвалив рішення рекомендувати Верховній Раді України даний законопроект за наслідками розгляду в першому читанні прийняти за основу, запропонувавши парламенту України скоротити наполовину строки подання суб’єктами права законодавчої ініціативи пропозицій і поправок до законопроекту для розгляду його у другому читанні.

При цьому, враховуючи, що виборчий процес з позачергових виборів Президента України 25 травня 2014 року на день розгляду проекту на засіданні Комітету вже розпочався, а вибори окремих міських голів теж було призначено на 25 травня 2014 року, Комітет одноголосно ухвалив рішення, що при доопрацюванні даного законопроекту до другого читання, він має бути доповнений положеннями, які дозволять здійснювати організацію, проведення голосування, підрахунок голосів виборців на президентських та місцевих виборах на спільних виборчих дільницях дільничним виборчим комісіям, утвореними відповідно до Закону України «Про вибори Президента України». Це призвело б до значної економії коштів державного бюджету, що мають бути виділені  на організацію та проведення відповідних виборчих процесів. Законопроект було прийнято Верховною Радою України за основу 11 березня 2014 року. До розгляду законопроекту в другому читанні від 17 народних депутатів України надійшло 311 пропозицій, які були розглянуті на засіданні Комітету 26 березня 2014 року. За результатами розгляду Комітет запропонував Парламенту врахувати 156 із зазначенних прпозицій, врахувати частково 42, врахувати з редакційним уточненням 11, а 102 – відхилити. Окрім того, було рекомендовано загалом прийняти законопроект в другому читані і в цілому.

Верховна Рада України на пленарному засіданні 8 квітня 2014 року підтримала подання Комітету та прийняла Закон України №1184-VII «Про внесення змін до Закону України «Про вибори депутатів Верховної Ради Автономної Республіки Крим, місцевих рад та сільських, селищних, міських голів» та деяких інших законів України щодо техніко-юридичного вдосконалення виборчого процесу».

На засіданні Комітету 9 квітня 2014 року було розглянуто одразу чотири проекти законів України щодо проблематики місцевих виборів:

– «Про внесення змін до Закону України «Про вибори депутатів Верховної Ради Автономної Республіки Крим, місцевих рад та сільських, селищних, міських голів” (щодо обрання міських голів у два тури) (реєстр. №1089), поданий народними депутатами України В.Кличком, І.Геращенко, Р.Павленком, В.Карпунцовим;

– «Про внесення змін до Закону України «Про вибори депутатів Верховної Ради Автономної Республіки Крим, місцевих рад та сільських, селищних, міських голів» (щодо обрання міських голів за мажоритарною системою абсолютної більшості) (реєстр. № 1098), доопрацьований та поданий народним депутатом України М.Катеринчуком;

– «Про внесення змін до Закону України «Про вибори депутатів Верховної Ради Автономної Республіки Крим, місцевих рад та сільських, селищних, міських голів» (щодо запровадження мажоритарної системи абсолютної більшості) (реєстр. № 1098-1), поданий народним депутатом України Ю.Одарченком;

– «Про внесення змін до Закону України «Про вибори депутатів Верховної Ради Автономної Республіки Крим, місцевих рад та сільських, селищних, міських голів» (щодо особливостей виборів міських голів абсолютною більшістю виборців) (реєстр. №4344), поданий народним депутатом України О.Бригинцем.

При цьому законопроектами з реєстр. №№1089, 1098, 4344 пропонувалося запровадження мажоритарної виборчої системи абсолютної більшості для виборів міських голів (законопроект з реєстр. №1098 цю пропозицію відносив до міст із населенням понад 500 тисяч жителів), а законопроект з реєстр. №1098-1 передбачав запровадження мажоритарної виборчої системи абсолютної більшості не лише для міських, але й сільських і селищних голів та депутатів місцевих рад.

За наслідками обговорення Комітет ухвалив висновки щодо прийняття за основу проекту Закону України з реєстр. №1098 народного депутата України М.Катеринчука та відхилення інших законопроектів. Відповідні подання було розглянуто на пленарному засіданні Верховної Ради України 10 квітня 2014 року за результатами чого більшість народних депутатів України підтримали рекомендації Комітету, проголосувавши за прийняття за основу саме законопроекту з реєстр. №1098 та доручивши Комітету підготувати його до другого читання. Цього ж дня, терміново виконуючи доручення Парламенту, Комітет на своєму засіданні розглянув та запропонував врахувати 37 зауважень і пропозицій, що надійшли від 2-х суб'єктів права законодавчої ініціативи до розгляду даного законопроекту в другому читанні. Однак на засіданні Верховної Ради України, що відбулося 15 квітня 2014 року не знайшлося достатньої кількості голосів народних депутатів України для прийняття законопроекту з реєстр. № 1098 в другому читанні і в цілому.

Проект Закону України «Про піклувальні ради» (реєстр. №2485 від 07.03.2013), що належав до сфери регулювання громадських об’єднань, був  поданий народними депутатами України Б.Дейчем, В.Дзоз і О.Нетецькою. Його автори мали на меті визначити організаційні та правові засади утворення і діяльності піклувальних рад з метою залучення громадськості для вирішення завдань, покладених на установи культури, освіти, науки, охорони здоров’я, фізичної культури і спорту.

Головне науково-експертне управління Апарату Верховної Ради України у своєму висновку від 17.05.2014 року зазначило, що за результатами розгляду у першому читанні законопроект доцільно відхилити, оскільки порушене у ньому питання не належить до предмета правового регулювання законом. На відсутність фінансово-економічного обґрунтування до законопроекту вказали Комітет з питань бюджету та Комітет з питань Регламенту, депутатської етики та забезпечення діяльності Верховної Ради України. Міністерство юстиції України також не підтримало необхідність появи відповідного закону у законодавчому полі держави. Зважаючи на дані обставини, Комітет на своєму засіданні 16 квітня 2014 року підтримав висновок щодо відхилення законопроекту з реєстр. № 2485.

 

Протягом звітного періоду розглядалися також законопроекти сфери адміністративно-територіального устрою, державних нагород та символів України, супровід яких у Комітеті забезпечував підкомітет з питань державного будівництва. Всього розглянуто 3 таких законопроекти та 2 проекти постанов Верховної Ради України.

Проектом Закону України «Про внесення змін до Закону України «Про державні нагороди України» (щодо відзначення державними нагородами народних депутатів України, членів виконавчої влади) (реєстр. №2819 від 16.04.2013), поданим народними депутатами України В.Пинзеником, Я.Дубневичем, В.Пацканом, А.Путіловим пропонувалося унеможливити відзначення державними нагородами народних депутатів України під час строку їх повноважень, членів Кабінету Міністрів України, керівників центральних та місцевих органів виконавчої влади та їх заступники під час перебування на відповідних посадах.

Головне науково-експертне управління Апарату Верховної Ради України у своєму висновку до даного законопроекту висловило ряд зауважень, зазначивши, серед іншого, що пропозиція проекту може розцінюватися як така, що не повною мірою відповідає статті 24 Конституції України. З огляду на це, законопроект, на думку Головного управління, виглядає дещо дискримінаційним по відношенню до зазначених у законопроекті категорій осіб (хоча відповідного змісту обмеження уже передбачені для суддів). Члени Комітету також висловили низку зауважень до поданого документу та за результатами обговорення на засіданні Комітету 5 лютого 2014 року ухвалили висновок щодо необхідності повернення законопроекту з реєстр. № 2819 за наслідками розгляду в першому читанні суб’єкту права законодавчої ініціативи на доопрацювання.

Проект Закону України «Про внесення змін до Закону України «Про державні нагороди України» щодо вручення Героям України ордену Свободи за здійснення визначного геройського вчинку» (реєстр. №4320 від 28.02.2014), внесений народним депутатом України І.Васюником, передбачав внесення змін до Закону України «Про державні нагороди України» з метою ліквідації ордену «Золота Зірка», передбачивши замість нього вручення Героям України ордену Свободи за здійснення визначного геройського вчинку. Комітет розглянув зазначений законопроект на своєму засіданні 9 квітня 2014 року та вирішив рекомендувати Верховній Раді України за наслідками розгляду в першому читанні повернути його суб'єкту права законодавчої ініціативи на доопрацювання. При прийнятті відповідного рішення до уваги були взяті критичні зауваження і висновки щодо даного законопроекту, зроблені Головним науково-експертним управлінням Апарату Верховної Ради України, в т.ч. застереження, що в разі прийняття законопроекту із системи державних нагород зникне відзнака, якою нагороджуються особи за здійснення видатних та особливих заслуг у багатьох важливих сферах суспільної діяльності.

Проектом Закону України «Про внесення змін до статті 10 Закону України «Про державні нагороди України» (щодо запровадження почесного звання «Заслужений працівник місцевого самоврядування в Україні») (реєстр. № 2234а, доопрацьований від 17.12.2013), поданим народними депутатами України О.Парасків і С.Брайком, пропонувалося запровадити почесне звання «Заслужений працівник місцевого самоврядування в Україні», яке могло бути присвоєне особам, котрі не менше десяти років виконуватимуть «повноваження щодо здійснення організаційно-розпорядчих та консультативно-дорадчих функцій». Комітет розглянув зазначений законопроект на своєму засіданні 16 квітня 2014 року та вирішив підтримати його. Такий висновок, серед іншого, було обумовлено також і позицією представників органів місцевого самоврядування та їх провідних асоціацій.

Проектом Постанови Верховної Ради України «Про Звернення Верховної Ради України до виконуючого обов’язки Президента України Турчинова О.В. з приводу скасування Указу Президента України 445/2013 «Про присвоєння Б.Дейчу звання Герой України» (реєстр. № 4539 від 24.03.2014 р.), поданої народним депутатом України В.Яворівським, пропонувалося схвалити звернення Верховної Ради України до виконуючого обов’язки Президента України Турчинова О.В. щодо скасування Указу Президента України  від 24.08.2013 №445 «Про присвоєння Б. Дейчу звання Герой України. Аналогічно до даного документу, проектом Постанови Верховної Ради України «Про направлення звернення до Президента України щодо скасування Указу Президента України від 06.08.2004 № 871/2004 «Про присвоєння С. Тулубу звання Герой України» (реєстр. № 4264 від 25.02.2014 р.), поданої народними депутатами України В.Тимошенком та М.Томенком, пропонувалося направити Президентові України звернення щодо скасування Указу Президента України  від 06.08.2004 р. № 871 «Про присвоєння С.Тулубу звання Герой України».

Комітет розглянув зазначені проекти постанов на своєму засіданні 14 травня 2014 року та не підтримав їх прийняття. При прийнятті відповідного рішення Комітет виходив з того, що ненормативні правові акти органу місцевого самоврядування є актами одноразового застосування, вичерпують свою дію фактом їхнього виконання, тому вони не можуть бути скасовані чи змінені органом місцевого самоврядування після їх виконання. Крім того, Комітет взяв до уваги позицію Конституційного Суду України, відповідно до якої ненормативні акти не можуть бути скасовані після їх виконання, оскільки з моментом їх виконання вичерпується їх дія. При цьому Комітет зазначив, що фізична особа, яка набула певного статусу у зв’язку з прийняттям акту індивідуальної дії може бути позбавлена цього статусу, але виключно в порядку визначеному законом, чим забезпечується в першу чергу гарантія прав громадян. Так, процедура позбавлення державних нагород визначена в статті 16 Закону України «Про державні нагороди України», відповідно до якої позбавлення державних нагород може бути проведено Президентом України лише у разі засудження нагородженого за тяжкий злочин за поданням суду у випадках, передбачених законом.

 

У сфері законодавчого регулювання правового статусу депутатів місцевих рад підкомітетом з питань статусу депутатів місцевих рад та служби в органах місцевого самоврядування було розглянуто 2 законопроекти.

Так, проектом Закону України «Про внесення змін до Закону України «Про статус депутатів місцевих рад» щодо врегулювання процедури формування депутатських груп і фракцій у місцевих радах усіх рівнів» (реєстр. № 2365), поданим народними депутатами України В.Дубілем, Р.Князевичем пропонувалося внести зміни до чинних норм в частині формування депутатських груп та фракцій, а також визначення їх кількісного складу. Також законопроект передбачав, що депутатські фракції у місцевих радах усіх рівнів мають формуватися на партійній основі депутатами (членами політичної партії або позапартійними), які були висунуті кандидатами у депутати відповідною місцевою організацією політичної партії, в кількості не менше двох депутатів. Позафракційним депутатам, автори законопроекту надали можливість входити до складу депутатських груп, склад яких мав становити не менше трьох осіб.

Комітет на своєму засіданні 5 лютого 2014 року дійшов висновку про необхідність повернення даного законопроекту суб’єкту права законодавчої ініціативи на доопрацювання. Це було пов’язано з низкою зауважень до внесеного документу, серед яких сможна вказати на позицію Головного науково-експертного управління Апарату Верховної Ради України, яке зазначило, що запропонований підхід до регулювання взаємодії депутатської фракції з керівним органом відповідної місцевої організації політичної партії є надмірним та невиправданим і може розцінюватись як втручання у внутрішню діяльність місцевої ради, депутати якої представляють у місцевих радах відповідні територіальні громади, а не політичні партії.

Проект Закону України «Про внесення змін до статті 5 Закону України «Про статус депутатів місцевих рад» щодо дострокового припинення повноважень депутата місцевої ради у зв’язку із набранням законної сили рішенням суду про притягнення його до відповідальності за корупційне правопорушення» (реєстр. №2209а), поданий народними депутатами України В.Деревляним, Є.Карташовим, М.Федоруком мав на меті доповнити перелік підстав дострокового припинення повноважень депутата місцевої ради за рішенням ради підставою «набрання законної сили рішенням суду щодо притягнення депутата місцевої ради до відповідальності за корупційне правопорушення, пов’язане з порушенням обмежень, передбачених Законом України «Про засади запобігання і протидії корупції» з одночасним вилученням її як підстави дострокового припинення повноважень депутата місцевої ради (без рішення ради). Головне науково-експертне управління Апарату Верховної Ради України у своєму висновку від 14 лютого 2014 року навело зауваження до вищевказаного законопроекту, звернувши увагу, зокрема, на недостатню чіткість та юридичну незавершеність нормативних новел. На засіданні Комітету, що відбулося 18 червня 2014 року, більшість членів Комітету віддала свої глоси за відхилення законопроекту з реєстр. № 2209а.

 

 

 

РОБОТА НАД ЗАКОНОПРОЕКТАМИ,

 

ЩОДО ЯКИХ ГОЛОВНИМИ ВИЗНАЧЕНО ІНШІ КОМІТЕТИ

 

За період четвертої сесії Комітетом з питань державного будівництва та місцевого самоврядування було розглянуто 8 законопроектів, щодо яких головними визначалися інші комітети парламенту та за наслідками розгляду скеровано до цих комітетів висновки стосовно даних законопроектів для врахування при підготовці матеріалів для розгляду у сесійній залі парламенту.

Серед них можна відзначити ініціативи сфери бюджетного законодавства, яке не віднесено до предмету відання Комітету з питань державного будівництва та місцевого самоврядування, однак ніколи не залишалося поза його увагою. Розгляд відповідних документів забезпечував підкомітет з питань місцевих бюджетів та комунальної власності.

Так, Комітетом відповідно до частини третьої статті 152 Регламенту Верховної Ради України було розроблено та подано до Комітету з питань бюджету пропозиції до проекту Основних напрямків бюджетної політики на 2015 рік (реєстр. № 4749 від 22.04.2014), поданого Кабінетом Міністрів України. Зокрема, з метою зміцнення матеріально-фінансової основи місцевого самоврядування та враховуючи позицію Всеукраїнської асоціації органів місцевого самоврядування «Асоціація міст України», Комітетом запропоновано:

1) визначити основними завданнями бюджетної політики на 2015 рік послідовне підвищення рівня оплати праці працівників органів місцевого самоврядування шляхом встановлення посадового окладу спеціаліста найнижчої категорії на рівні не менше двох розмірів мінімальної заробітної плати та забезпечення прямого зв’язку між соціальними пільгами та джерелами і механізмом відшкодування їх вартості надавачам;

2) віднести до пріоритетних завдань податкової та митної політики розширення бази оподаткування податком на нерухоме майно, віднесення плати за землю до місцевих податків, надання права органам місцевого самоврядування регулювати ставки місцевих податків і зборів, а також встановлювати пільги на них, вжиття заходів щодо повної ліквідації податкової заборгованості державних підприємств перед місцевими бюджетами та забезпечення компенсації втрат доходів місцевих бюджетів, що не враховуються при визначенні обсягу міжбюджетних трансфертів, внаслідок надання державою податкових пільг;

3) забезпечити у 2015 році повне погашення кредиторської заборгованості органів місцевого самоврядування за здійсненими видатками, які мали фінансуватися за рахунок державних програм;

4) вдосконалити взаємовідносини державного бюджету з місцевими бюджетами шляхом:

забезпечення збалансованості бюджетів територіальних громад та збільшення питомої ваги місцевих бюджетів у зведеному бюджеті України;

поетапного списання заборгованості місцевих бюджетів за середньостроковими позиками, отриманими в минулих роках;

здійснення прогнозування доходів місцевих бюджетів, що враховуються при визначенні обсягу міжбюджетних трансфертів, залежно від прогнозних показників валового внутрішнього продукту;

затвердження у натуральному та вартісному виразі переліку соціальних стандартів та нормативів надання послуг закладами бюджетної сфери, штатних нормативів і типових штатів та нормативів забезпечення населення закладами соціально-культурної сфери;

здійснення розрахунку видатків, що враховуються при визначенні обсягу міжбюджетних трансфертів, на підставі оновлених державних соціальних стандартів та нормативів, що корелюються з оновленими галузевими стандартами надання суспільних послуг та фінансовими нормативами бюджетної забезпеченості;

виключення із складу видатків, що не враховуються при визначенні обсягу міжбюджетних трансфертів, програм і заходів, що належать до загальнодержавних повноважень і передбачені відповідними державними цільовими програми.

Члени Комітету висловили сподівання, що врахування пропозицій Комітету і провідних асоціацій органів місцевого самоврядування дозволить суттєво покращити державну фінасову політику, узодити основні її завдання з цілями органів місцевого самоврядування та територіальних спільнот, які вони представляють, гармонізувати державні, регіонаьлні та місцеві інтереси.

Комітетом було розглянуто 3 законопроекти сфери земельного законодавства, що стосувалися повноважень органів місцевого самоврядування, місцевих державних адміністрацій, територіальних підрозділів центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин.

Проект Закону України про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо реалізації самоврядного контролю за використанням та охороною земель (реєстр. № 3648 від 20.11.2013.), поданий народними депутатами України К.Гузенком, Є.Карташовим, Ю.Любоненком, В.Задорожним, мав за мету створення належних правових умов для здійснення самоврядного контролю за використанням та охороною земель в Україні та можливостей реалізації органами місцевого самоврядування своїх повноважень щодо здійснення самоврядного контролю за використанням та охороною земель. Автори пропонували внести зміни до Земельного Кодексу України, Кодексу України про адміністративні правопорушення України, Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», Закону України «Про охорону земель», якими визначити, зокрема, що порядок організації та здійснення самоврядного контролю за використанням та охороною земель визначається відповідною сільською, селищною, міською, районною та обласною радою, а також передбачити розширення повноважень адміністративних комісій при виконавчих органах сільських, селищних, міських рад, надання права посадовим особам, уповноваженим на те виконавчими комітетами сільських, селищних, міських рад складати протоколи про адміністративні правопорушення.

Погоджуючись з необхідністю вдосконалення земельного законодавства в частині реалізації самоврядного контролю за використанням та охороною земель, члени Комітету на засіданні, що відбулося 12 березня 2014 року звернули увагу на недоцільність наділення органів місцевого самоврядування повноваженням щодо самостійного встановлення порядку організації та здійснення самоврядного контролю за використанням та охороною земель, оскільки це може призвести до різних підходів у визначенні правових основ здійснення такого контролю в кожній окремій адміністративно-територіальній одиниці, а також неузгодженостей при здійсненні державного контролю в цій сфері. При цьому аналогічну точку зору висловило Головне науково-експертне управління Апарату Верховної Ради України. За результатами розгляду Комітет підтримав висновок щодо необхідності доопрацювання законопроекту з реєстр. № 3648 та направив його до Комітету з питань аграрної політики та земельних відносин, визначеного головним з підготовки й опрацювання даного законопроекту.

Також на засіданні Комітету, що відбулося 16 квітня 2014 року було підтримано висновок щодо необхідності доопрацювання проекту Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо делегування органам місцевого самоврядування повноважень у проведенні державної реєстрації права оренди земельних ділянок сільськогосподарського призначення (реєстр. № 3677 від 22.11.2013), поданого народним депутатом України С.Міщенком. Як зазначали члени Комітету, порядок проведення державної реєстрації речових прав на об'єкти нерухомого майна потребує суттєвого вдосконалення, зокрема, в частині покращення умов і зниження вартості оформлення та переоформлення прав на нерухоме майно. Однак, органи місцевого самоврядування на сьогоднішній день не готові здійснювати таку реєстрацію, оскільки не забезпечені на належному рівні приміщеннями, сучасною оргтехнікою, іншими матеріальними ресурсами, кваліфікованими кадрами з досвідом роботи в цій галузі тощо.

Проект Закону України «Про посилення уваги до використання державних символів у дошкільних, загальноосвітніх та позашкільних навчальних закладах» (реєстр. № 3683 від 22.11.2013), було подано народними депутатами України О.Кайдою, О.Сичем, А.Міщенком, Л.Мартинюком, І.Янківим. Він стосувався сфери освіти та передбачав закріпити приписи розпорядчого характеру щодо розміщення державної символіки в усіх дошкільних, загальноосвітніх та позашкільних навчальних закладах, а також проведення педагогічними працівниками роз’яснення ідейної суті та правил використання державних символів; забезпечення вивчення учнями загальноосвітніх закладів тексту та музики Державного Гімну України; застосування в обов’язковому порядку державної символіки при проведенні урочистих заходів, державних і національних свят у дошкільних, загальноосвітніх та позашкільних навчальних закладах; забезпечення виконання учнями, вихованцями, педагогічними працівниками та іншими учнями навчально-виховного процесу Державного Гімну України під час підняття Державного Прапора України щопонеділка на початку першого уроку. Комітет розглянув зазначений законопроект на своєму засіданні 12 березня 2014 року та не підтримав його прийняття, зважаючи, зокрема, на надмірність детальних норм, які доцільно було б відобразити на рівні підзаконних актів.

У проекті Закону України про внесення змін до деяких законів України щодо посилення соціального захисту дітей та підтримки сімей з дітьми (реєстр. № 3651 від 20.11.2013), поданому народними депутатами України М.Жуком, С.Тігіпком, П.Різаненком, О.Присяжнюком, О.Нечаєвим, пропонувалося внести зміни і до Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», віднісши до власних (самоврядних) повноважень виконавчих органів місцевих рад «вирішення відповідно до законодавства питань надання соціальних послуг особам, які перебувають у складних життєвих обставинах та потребують сторонньої допомоги; догляд та виховання дітей, які опинилися в складних життєвих обставинах і тимчасово не проживають з батьками чи особами, що їх замінюють, у сім’ях патронатних вихователів». Зазначене нововведення викликало критичні зауваження зі сторони Всеукраїнської асоціації органів місцевого самоврядування «Асоціація міст України», яка вважала, що згадане повноваження має бути делегованим і забезпечуватися фінансовим ресурсом держави. Комітет на своєму засіданні 12 березня 2014 року повністю підтримав точку зору Асоціації та ухвалив висновок з рекомендацією прийняти законопроект з реєстр. № 3651 за основу лише за умови врахування пропозицій органів місцевого самоврядування.

26 березня 2014 року Комітет розглянув важливий за соціальним значенням для жителів сільської місцевості проект Закону України «Про внесення змін до деяких законів України щодо спрощення процедури оформлення спадщини в сільській місцевості» (реєстр. № 3313 від 24.09.2013), поданий народними депутатами України Г.Калетніком, А.Пшонкою, Д.Шенцевим, в якому пропонувалося спростити процедуру оформлення спадщини в тих населених пунктах сільської місцевості, де немає нотаріуса, а також передбачити, що у сільських населених пунктах державна реєстрація права власності успадкованого житлового будинку, будівлі, споруди (їх окремої частини) здійснюється без проведення технічної інвентаризації цих об‘єктів на підставі даних про такі об’єкти, наданих органом місцевого самоврядування.

Не заперечуючи ідеї спрощення нотаріальних і реєстраційних процедур, Комітет не підтримав змістовну частину законопроекту та висловився за його повернення суб’єкту права законодавчої ініціативи на доопрацювання. При цьому народні депутати України звернули увагу на зауваження наукової експертизи про те, що на розгляді у Верховній Раді України знаходиться проект Закону України «Про внесення змін до статті 19 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» (реєстр. № 2552 від 13.11.2013, доопрацьований), в якому зазначена проблема вирішується у більш юридично коректний спосіб.

Висновок про доцільність повернення суб’єктам права законодавчої ініціативи на доопрацювання проекту Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо охорони тваринного світу»(реєстр. № 4004 від 21.01.2014) було ухвалено на засіданні Комітету 16 квітня 2014 року. Даним законопроектом народні депутати України М.Томенко та О.Тягнибок мали на меті посилити вимоги до охорони середовища існування тваринного світу, боротьбу з правопорушеннями у даній сфері. При розгляді питання члени Комітету вказали на окремі обставини нечіткості та недостатньої повноти регулювання, з покладанням деяких повноважень у сфері відтворення тваринного світу лише на органи місцевого самоврядування.

У числі розглянутих Комітетом був і проект Закону України «Про внесення змін до деяких законів України щодо позбавлення права на спеціальні пенсії та одноразову грошову допомогу посадових (службових) осіб, звільнених за порушення присяги, Конституції та законів України» (реєстр. №4516 від 21.03.2014), поданий народним депутатом України В.Сушкевичем, головним з опрацювання якого було визначено Комітет у справах пенсіонерів, ветеранів та інвалідів. З метою запобігання використанню права на додатковий соціальний захист посадовими (службовими) особами, винними у переслідуванні, дискримінації та незаконному притягненні до відповідальності осіб – учасників масових акцій громадського протесту у листопаді 2013 – лютому 2014 року, законопроектом пропонувалося доповнити норми деяких законів України положеннями щодо позбавлення права на спеціальне пенсійне забезпечення та одноразову грошову допомогу відповідних посадових осіб,  щодо яких за результатами службового розслідування встановлено факт порушення ними присяги, Конституції чи законів України у вказаний період.

Комітет на своєму засіданні 14 травня 2014 року, не заперечуючи щодо позбавлення права на спеціальне пенсійне забезпечення та одноразової грошової допомоги деяких категорій посадових (службових) осіб, але погоджуючись із застереженнями науково-експертного управління, зауважив що закони, до яких пропонуються зміни, вже передбачають підстави для втрати права на спеціальні пенсії у разі звільнення відповідних посадових осіб за вчинення протиправних діянь. Крім того Комітет відзначив, що законопроект не узгоджений з положеннями законів України «Про запобігання фінансової катастрофи та створення передумов для економічного зростання в Україні» та «Про відновлення довіри до судової влади в Україні», якими вже передбачені певні зміни. Врешті, було ухвалено висновок щодо доцільності повернення законопроекту з реєстр. №4516 суб’єкту права законодавчої ініціативи на доопрацювання, про що було поінформовано Комітет у справах пенсіонерів, ветеранів та інвалідів.

 

 

 

ПИТАННЯ ПРИЗНАЧЕННЯ МІСЦЕВИХ ВИБОРІВ

 

Протягом періоду четвертої сесії Комітет з огляду на предмет відання продовжував забезпечувати виконання передбачених пунктом 30 частини першої статті 85 Конституції України повноваження Верховної Ради України щодо призначення чергових та позачергових виборів до органів місцевого самоврядування.

За період четвертої сесії на засіданнях Комітету було розглянуто загалом 261 клопотання місцевих рад щодо призначення позачергових виборів, що стосувалися 30-ти міських, 24-х селищних та 207-ми сільських голів у зв’язку з достроковим припиненням їх повноважень відповідно до вимог статті 79 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні».

Також деякі проекти постанов з питання призначення місцевих виборів подавалися безпосередньо окремими народними депутами України як суб’єктами права законодавчої ініціативи.

Так, проектом Постанови про призначення позачергових виборів Жмеринського міського голови (реєстр. № 2372а), поданим народним депутатом України Г.Ткачуком, пропонувалося призначити позачергові вибори Жмеринського міського голови Вінницької області на неділю 27 жовтня 2013 року. Проектом Постанови про призначення позачергових виборів Черкаського міського голови та Черкаської міської ради (реєстр. №2991), поданим народними депутатами України М.Томенком та І.Геращенко пропонувалося призначити позачергові вибори Черкаського міського голови та депутатів Черкаської міської ради на неділю, наступну після 60-денного строку з дня набрання чинності цією Постановою, у зв’язку, як зазначено авторами в пояснювальній записці, з достроковим припиненням повноважень Черкаського міського голови Одарича С.О. та невиконанням з боку міської ради своїх зобов’язань перед своїми виборцями, а також порушення депутатської етики. Проектом Постанови про призначення позачергових виборів Черкаського міського голови (місто Черкаси Черкаської області) (реєстр. № 3584), поданим народним депутатом України М.Катеринчуком, пропонувалося призначити проведення позачергових виборів Черкаського міського голови (місто Черкаси Черкаської області) на неділю 9 лютого 2014 року. Проектом Постанови про призначення позачергових виборів Сумського міського голови (реєстр. № 4326), поданим народним депутатом України О.Медуницею, пропонувалося призначити позачергові вибори Сумського міського голови Сумської області на 25 травня 2014 року. Проектом Постанови про призначення позачергових виборів Роменського міського голови (реєстр. № 4362), поданим народним депутатом України О.Медуницею, яким пропонувалося призначити позачергові вибори Роменського міського голови Сумської області на 25 травня 2014 року.

За результатами розгляду зазначених проектів постанов на своїх засіданнях Комітет рекомендував Верховній Раді України їх відхилити, керуючись вимогами Конституції і законів України, котрі унормовують питання ініціації, розгляду та призначення прозачергових місцевих виборів.

Комітет на своєму засіданні 26 лютого 2014 року розглянув проект Постанови про призначення позачергових виборів депутатів Тернопільської обласної ради (реєстр. № 4137), доопрацьований та поданий народними депутатами України О.Кайдою та О.Сиротюком, яким пропонувалося призначити позачергові вибори депутатів Тернопільської обласної ради на 25 травня 2014 року та провести їх у порядку, визначеному Законом України «Про вибори депутатів Верховної Ради Автономної Республіки Крим, місцевих рад та сільських, селищних, міських голів». Комітет рекомендував Верховній Раді України відповідно до пункту 1 частини першої статті 114 Регламенту Верховної Ради України даний проект Постанови за наслідками розгляду в першому читанні прийняти за основу та в цілому.

Також на своєму засіданні 24 березня 2014 року Комітет розглянув проект Постанови про призначення позачергових виборів депутатів Верховної Ради Автономної Республіки Крим (реєстр. № 4239), поданий народним депутатом України Е.Леоновим, яким передбачалося призначення та проведення позачергових виборів до Верховної Ради Автономної Республіки Крим 25 травня 2014 року. Комітет рекомендував Верховній Раді України відповідно до пункту 2 частини першої статті 114 Регламенту Верховної Ради України даний проект Постанови за наслідками розгляду в першому читанні прийняти відхилити.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

ВИРІШЕННЯ ПИТАНЬ

 

АДМІНІСТРАТИВНО-ТЕРИТОРІАЛЬНОГО УСТРОЮ

 

Комітет продовжував забезпечувати у Верховній Раді України підготовку і опрацювання питань адміністративно-територіального устрою, віднесених до її відання пунктом 29 частини першої статті 85 Конституції України: утворення і ліквідація районів, встановлення і зміна меж районів і міст, віднесення населених пунктів до категорії міст, найменування і перенайменування населених пунктів і районів.

За наслідками розгляду подань і супровідних матеріалів Харківської, Житомирської, Хмельницької обласних рад Комітетом опрацьовані та за його дорученням подані членами Комітету на розгляд Верховної Ради України 3 проекти Постанов Верховної Ради України щодо встановлення і зміни меж міст і районів:

– про внесення змін до Постанови Верховної Ради України від 15 березня 2012 року № 4537-VI «Про зміну і встановлення меж міста Барвінкове Барвінківського району Харківської області» (реєстр. № 4482);

– про зміну і встановлення меж міста Новоград-Волинський і Новоград-Волинського району Житомирської області (реєстр. № 4865);

– про зміну і встановлення меж міста Дунаївці Дунаєвецького району Хмельницької області (реєстр. 4161а).

При цьому Верховна Рада України 17 червня 2014 року підтримала пропозиції Комітету, встановивши межі міста Барвінкове та міста Новоград-Волинський і Новоград-Волинського району.

Крім того, підкомітетом з питань державного будівництва попередньо розглянуто 5 подань обласних рад щодо встановлення та зміни меж міст і районів, які разом із супровідними матеріалами повернуто на доопрацювання. Йдеться про місто Буринь Буринського району Сумської області та чотири міста Луганської області: місто Гірське Первомайської міської ради, місто Перевальськ Перевальського району, місто Червонопартизанськ Свердловської міської ради, місто Свердловськ.

Комітетом розглянуто також 5 подань обласних рад щодо перейменування населених пунктів, 4 з яких було підтримано Комітетом з наступною підготовкою та внесенням на розгляд Верховної Ради України таких проектів Постанов Верховної Ради України:

- про перейменування села Вариводки Білогірського району Хмельницької області (реєстр. № 4945) (прийнято);

- про перейменування села Лукнове Коропського району Чернігівської області (реєстр. № 4946) (прийнято);

- про перейменування села Осикове Бердичівського району Житомирської області (реєстр. № 4947) (відхилено);

- про перейменування села Прибілля Жидачівського району Львівської області (реєстр. № 4948) (відхилено).

Разом із тим, подання Волинської обласної ради щодо перейменування села Під’язівні Ратнівського району було повернуто Комітетом на доопрацювання.

При цьому Верховна Рада України 17 червня 2014 року підтримала пропозиції Комітету щодо перейменування сіл Вариводки та Лукнове і не підтримала перейменування сіл Осикове та Прибілля.

 

 

 

 

ВИКОНАННЯ КОНТРОЛЬНИХ ПОВНОВАЖЕНЬ,

 

АНАЛІЗ ПРАКТИКИ ЗАСТОСУВАННЯ ЗАКОНІВ

 

В рамках виконання контрольних повноважень Комітетом було розглянуто низку питань наступного змісту.

Про інформацію Рахункової палати щодо результатів аналізу ефективності використання коштів державного бюджету в ході оптимізації системи центральних органів виконавчої влади.

Листом від 25.12.2013 №07-2804 Рахункова палата інформувала Верховну Раду України, що покладене на Національне агентство України з питань державної служби завдання з проведення комплексного функціонального обстеження центральних органів виконавчої влади не виконане, пропозиції щодо оптимізації структури і системи цих органів не формувалися та Кабінету Міністрів України не надавалися. За результатами проведеного аналізу було встановлено, що у здійсненні керівництва та управління у сферах суспільного і державного життя країни залишається дублювання функцій державних органів. По окремих центральних органах виконавчої влади не прийняті акти Кабінету Міністрів України про припинення державних органів. Кількість юридичних осіб, належність яких до сфери управління відповідних органів державного управління за результатами контрольно-аналітичних заходів Рахункової палати не підтверджена, на початок 2013 року становила 7400.

За наслідками розгляду наданої інформації на засіданні 5 лютого 2014 року Комітет ухвалив рішення рекомендувати Кабінету Міністрів України до 1 травня 2014 року завершити проведення комплексного функціонального обстеження центральних і місцевих органів виконавчої влади та вжити заходи з упорядкування функціональних повноважень цих органів, оптимізації чисельності працівників їх апаратів та видатків державного бюджету на забезпечення їх діяльності, а також забезпечити проведення інвентаризації об’єктів державної власності, які віднесені до сфери управління утворених у ході оптимізації державних органів та перебувають у їх господарському віданні.

26 березня 2014 року на засіданні Комітету було заслухано інформацію Міністерства економічного розвитку і торгівлі України про стан виконання у 2013 році рекомендацій, схвалених Постановою Верховної Ради України від 05.06.2003 № 939-IV «Про рекомендації парламентських слухань про законодавчі аспекти регіональної політики та місцевого самоврядування». За наслідками розгляду Комітет вирішив дану інформацію взяти до відома та вважати за доцільне продовження моніторингу у зв’язку з необхідністю удосконалення законодавства, що посилює роль місцевого самоврядування у системі влади, реалізацією Державної стратегії регіонального розвитку до 2015 року та з огляду на важливість тих питань, які висвітлюються у звіті.

14 травня 2014 року на засіданні Комітету розглядалася інформація Міністерства юстиції України щодо комплексного функціонального обстеження центральних і місцевих органів виконавчої влади та інвентаризації об’єктів державної власності, що віднесені до сфери управління утворених у ході оптимізації державних органів.

На виконання доручення Першого віце-прем’єр-міністра України В.Яреми Міністерство юстиції України листом від 07.04.2014 №1564-0-4-14/7.1-1 інформувало про вжиті заходи відповідно до рішення Комітету від 05.02.2014 «Про інформацію Рахункової палати щодо результатів аналізу ефективності використання коштів державного бюджету в ході оптимізації системи центральних органів виконавчої влади».

Зокрема, було повідомлено, що на засіданні Уряду 25.03.2014 прийнято Постанову Кабінету Міністрів України № 91 «Деякі питання діяльності місцевих державних адміністрацій», якою встановлено граничну чисельність працівників обласних, Київської та Севастопольської міських, районних, районних у містах Києві та Севастополі державних адміністрацій, забезпечивши її скорочення, за виключенням структурних підрозділів з питань соціального захисту населення. Крім того, Постановою Кабінету Міністрів України від 05.04.14 №85 «Деякі питання затвердження граничної чисельності працівників апарату та територіальних органів центральних органів виконавчої влади, інших державних органів» було скорочено чисельність працівників міністерств, інших центральних органів виконавчої влади та їх територіальних органів. Щодо забезпечення проведення інвентаризації об’єктів державної власності, які віднесені до сфери управління утворених у ході оптимізації державних органів та перебувають у їх господарському віданні, Міністерство юстиції інформувало, що відповідна робота триває.

За наслідками розгляду наданої інформації Комітет вирішив рекомендувати уряду вжити заходів щодо подальшої оптимізації системи центральних органів виконавчої влади, затвердження схем спрямування і координації діяльності центральних органів виконавчої влади Кабінетом Міністрів України через відповідних міністрів та завершення інвентаризації об’єктів державної власності, що віднесені до сфери управління утворених у ході оптимізації державних органів та перебувають у їх господарському віданні, до 1 вересня 2014 року.

Протягом звітного періоду Центральна виборча комісія на виконання положень Закону України від 06.11.2014 № 5475-VI «Про всеукраїнський референдум» схвалила Постанову від 06.03.2014 № 35 «Про окремі питання забезпечення дотримання законодавства України про референдуми».

 

 

 

 

 

РОЗ’ЯСНЕННЯ  КОМІТЕТУ

 

Відповідно до частини третьої статті 21 Закону України «Про комітети Верховної Ради України», комітети з питань, віднесених до предметів їх відання, мають право надавати роз'яснення щодо застосування положень законів України.

Керуючись даною нормою, Комітет на своєму засіданні 26 лютого 2014 року за зверненням Рівненської міської ради затвердив роз’яснення стосовно відповідності положень Регламенту Рівненської міської ради шостого скликання в частині встановлення режимів голосування із застосуванням електронної системи підрахунку голосів частині третій статті 59 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» (далі – Закон). При цьому проект вказаного Роз’яснення було підготовлене фахівцями секретаріату Комітету та попередньо розглянуто на засіданні підкомітету з питань місцевого самоврядування.

В частині надання роз’яснення частини третьої статті 59 Закону, відповідно до якої рішення ради приймається відкритим (у тому числі поіменним) або таємним голосуванням, порушувались наступні питання.

1. Чи можливе проведення відкритого не поіменного голосування із застосуванням електронної системи голосування?

2. Чи відповідають положення Регламенту Рівненської міської ради шостого скликання, які не ототожнюють відкрите та поіменне голосування, а виділяють поіменне голосування як один із способів відкритого голосування Закону?

З метою належного та всебічного розгляду вищевказаного питання, забезпечення його наукового обґрунтування до підготовки роз’яснення були залучені Науково-дослідний інститут державного будівництва та місцевого самоврядування Національної академії правових наук України та Всеукраїнська асоціація органів місцевого самоврядування «Асоціація міст України».

Всебічно дослідивши порушені питання Комітет дійшов висновку, що Закон містить лише найбільш загальні положення щодо видів голосування та його проведення при прийнятті рішень на засіданнях місцевих рад, не розкриваючи змісту термінів та деталей відповідних процедур. Комітет зазначив, що у цьому немає потреби, оскільки вищезгадані терміни і процедури належать до категорії загальновизнаних і усталених у практиці роботи місцевих рад.

Виходячи з аналізу положень статті 59 Закону, можна констатувати, що відкрите голосування має свої різновиди, серед яких поіменне голосування є одним з видів відкритого голосування, шляхом якого можуть прийматися рішення, про що, відповідно, є пряма вказівка у Законі. Проте, незважаючи на те, що інші різновиди відкритого голосування у Законі прямо не визначені, так само, як і немає заборони використовувати інші режими голосування, Комітет зауважив, що використання їх місцевими радами при прийнятті рішень не суперечить чинному законодавству. Саме це стосується такого режиму голосування, як «відкрите не поіменне» із застосуванням електронної системи голосування.

Комітет припустив, що аналогічні міркування були покладені в основу Регламенту Рівненської міської ради, який визначає такі види та способи голосування як

1) голосування із застосуванням електронної системи голосування:

- відкрите не поіменне голосування – це голосування, при якому здійснюється фіксація загальних результатів голосування («за», «проти», «не голосував») і не передбачається фіксація результатів голосування кожного депутата ради і яке не потребує окремого голосування депутатами як процедурне;

- відкрите поіменне голосування – це голосування, при якому здійснюється фіксація результатів голосування кожного депутата ради;

2) голосування шляхом підняття руки (в разі відсутності технічної можливості голосування із застосуванням електронної системи голосування);

- відкрите не поіменне голосування – це голосування, при якому здійснюється підрахування тільки загальний результат голосування та не передбачається фіксація результатів голосування кожного депутата ради і яке не потребує окремого голосування депутатами як процедурне;

- відкрите поіменне голосування – це голосування, при якому здійснюється фіксація результатів голосування кожного депутата ради шляхом подання іменних бюлетенів у порядку, встановленому радою.

3) таємне голосування – це голосування, при якому підраховується тільки загальний результат голосування і не здійснюється фіксація результатів голосування кожного депутата ради. Таємне голосування здійснюється шляхом заповнення та подання бюлетенів депутатом особисто в порядку, встановленому радою. Рішення про проведення таємних та поіменних голосувань є процедурними.

Тобто, норми регламенту місцевої ради покликані врегульовувати широкий спектр питань внутрішньої організації діяльності ради, в чому вбачається реалізація загальновизнаного демократичного принципу організаційно-правової самостійності місцевого самоврядування.

Таким чином, більш детальне визначення в регламенті сільської, селищної, міської ради порядку, виду та способу голосування депутатів,  видається цілком можливим і обґрунтованим.

 

 

 

 

МІЖНАРОДНЕ ПАРТНЕРСТВО, УЧАСТЬ У РОБОТІ

 

КРУГЛИХ СТОЛІВ, ТЕМАТИЧНИХ ЗАХОДАХ І ЗУСТРІЧАХ

 

Комітет Верховної Ради України з питань державного будівництва та місцевого самоврядування згідно з Планом своєї роботи на четверту сесію Верховної Ради України сьомого скликання з метою обговорення основних напрямків реформи місцевого самоврядування та територіальної організації влади в Україні провів 2 червня 2014 року круглий стіл на тему: “Актуальні питання законодавчого регулювання співробітництва територіальних громад” за сприяння та підтримки Програми “Рада: відповідальність, підзвітність та демократичне парламентське представництво” (USAID), Програми Ради Європи “Посилення інституційної спроможності органів місцевого самоврядування в Україні”, Швейцарсько-українського проекту “Підтримка децентралізації в Україні” (DESPRO), ПРООН України.

Під час засідання круглого столу були обговорені організаційно-правові засади співробітництва територіальних громад, принципи, форми, механізми такого співробітництва, його стимулювання, фінансування та контролю (на основі проекту Закону України “Про співробітництво територіальних громад” (реєстр. № 4756 від 24.04.2014), поданого Кабінетом Міністрів України.

Таке обговорення було надзвичайно важливим і актуальним, оскільки встановлення на законодавчому рівні механізму співробітництва територіальних громад є одним з основних завдань реформи місцевого самоврядування та територіальної організації влади в Україні і важливим компонентом у формуванні фінансової спроможності територіальних громад самостійно створювати спільні інфраструктурні та соціально-економічні об’єкти, організовувати більш ефективне надання послуг місцевому населенню шляхом кооперації власних ресурсів.

До участі у заході були запрошені народні депутати України, які представляли всі депутатські фракції і групи в парламенті, представники органів державної влади, органів місцевого самоврядування та їх провідних асоціацій, неурядових організацій, науковці, експерти.

 

***

Голова підкомітету з питань місцевого самоврядування Євген Карташов 13 березня 2014 року взяв участь у засіданні Робочої групи з питань реформування місцевого самоврядування та територіальної організації влади в Україні, що відбулася у Міністерстві регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України.

Учасники засідання провели інвентаризацію напрацьованих за останні роки нормативно-правових актів з питань реформування місцевого самоврядування та територіальної організації влади та ознайомились із проектом Концепції реформування місцевого самоврядування та територіальної організації влади. “Можливе лише добровільне об'єднання громад, надання широких повноважень місцевим органам влади” – наголосив під час обговорення проекту Концепції голова підкомітету Євген Карташов. “Комітет з питань державного будівництва та місцевого самоврядування налаштований на співпрацю з міністерством та у разі внесення проектів законодавчих актів на розгляд парламенту проведе їх широке обговорення за участі вітчизняних та міжнародних експертів” – вказав голова підкомітету.

Завідувач секретаріату Комітету Анжела Малюга зустрілась 19 березня 2014 року із слухачами Школи майбутніх юристів, яка функціонує при Центрі правової допомоги містам Всеукраїнської асоціації органів місцевого самоврядування “Асоціація міст України”. Слухачами школи стали студенти 4-5 курсів юридичного факультету Університету економіки та права “КРОК”. Завідувач секретаріату Комітету розповіла слухачам Школи про напрями та пріоритети діяльності Комітету щодо зміцнення правової основи місцевого самоврядування, ознайомила їх із структурою комітету, предметами його відання, законотворчою та контрольною діяльністю, роботою секретаріату щодо її всебічного забезпечення та вручила сертифікати. Також А.Малюга привернула увагу присутніх до ключових проблем законодавчого регулювання правовідносин у найбільш складних сферах суспільного життя, віднесених до відання Комітету. Зокрема, йшлося про вдосконалення виборчого законодавства, законодавства з питань референдумів, об’єднань громадян, державної служби, адміністративно-територіального устрою, місцевого самоврядування тощо.

Голова Комітету Давид Жванія, голова підкомітету з питань місцевого самоврядування Євген Карташов та член Комітету Микола Федорук взяли участь у нараді, що відбулася 25 березня 2014 року у Міністерстві регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України з обговорення проекту Концепції реформування місцевого самоврядування та територіальної організації влади в Україні.

Давид Жванія наголосив, що влада має розпочати реалізацію реформи місцевого самоврядування, яка дозволить передати на місця більше повноважень. “Це базова реформа, без якої неможливі перетворення в інших сферах. Ми вже не першій рік обговорюємо її. Попередня влада постійно декларувала цю реформу, проте вона так й залишилась в “анонсах”. Ми не маємо права наступати на ці ж граблі. Євроінтеграція і реформа місцевого самоврядування – це те, що змінить країну», – наголосив Голова Комітету.

На переконання очільника Комітету, головні аспекти, які мають бути відображені в реформі, – децентралізація влади та нові принципи формування бюджету. “Реформа зачепить інші сфери, серед яких й фінансова, тому потрібно дуже виважено підходити до неї, щоб ефективно змінити систему управління на десятиліття”, – підкреслив він. У свою чергу, голова профільного комітету запропонував провести парламентські слухання з обговорення концепції реформування місцевого самоврядування. Говорячи про сьогоднішню ситуацію в країні, Д.Жванія звернув увагу на необхідність нормалізувати виплати через Держказначейство України.

Голова Комітету Давид Жванія, секретар Комітету Руслан Князевич та делегація ПА ОБСЄ обговорили перебіг виборчого процесу позачергових виборів Президента України та ситуацію в Україні. 28 березня 2014 року відбулася робоча зустріч з делегацією місії спостереження від ПА ОБСЄ за позачерговими виборами Президента України, які мали відбутися 25 травня 2014 року.

Голова Комітету вказав, що вважає дуже позитивним направлення місії ПА ОБСЄ для спостереження за позачерговими виборами Президента України на предмет їх відповідності зобов’язанням перед Організацією з безпеки і співробітництва в Європі. Д.Жванія вказав, що “всі політичні сили зацікавлені, щоб цей виборчий процес відбувався законно та публічно”. Голова Комітету висловив надію, що зміни до чинного Закону України “Про вибори Президента України”, які ухвалила Верховна Рада України вже під час перебігу виборчого процесу, слугуватимуть належною правовою базою для проведення дійсно вільних, чесних та демократичних виборів. Також Д.Жванія поінформував делегацію ПА ОБСЄ й ще про одну особливість нинішньої виборчої кампанії. Так, 25 травня 2014 року одночасно з позачерговими виборами Президента України відбудуться й окремі позачергові місцеві вибори – Київської міської ради, міських голів Києва, деяких обласних центрів, а також низки інших міст України. Тому, парламент має ухвалити ще ряд необхідних для цього норм шляхом внесення змін до закону про місцеві вибори над якими зараз працює робоча група Комітету на чолі з секретарем Комітету Р.Князевичем. Під час спілкування з представниками ПА ОБСЄ Давид Жванія торкнувся й надзвичайно чутливого сьогодні питання, яке, без сумніву, вплине на підготовку проведення позачергових виборів Президента України – питання військової окупації частини території України (Автономної Республіки Крим та міста Севастополь).

Голова підкомітету з питань місцевого самоврядування Євген Карташов зустрівся 31 березня із польськими експертами, які прибули в Україну на запрошення Віце-прем’єр-міністра – Міністра регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства В.Гройсмана з метою допомоги у реалізації реформи місцевого самоврядування.

На зустрічі наголошувалось, що у першу чергу мова йтиме про підготовку законодавчої бази для впровадження реформи. Вказувалось, що українсько-польська експертна група має напрацювати моделі розподілу повноважень між усіма рівнями місцевого самоврядування (громада, район, область),  їх фінансового забезпечення (розподіл податкових надходжень), а також визначити механізми підготовки місцевих громад до ефективного виконання нового кола повноважень. Учасники спільної наради польської та української сторін зійшлись в розумінні значимості реформи. “У Польщі реформа місцевого самоврядування була основою для проведення інших реформ у державі. Саме вона спричинила зменшення корупції на місцевому рівні, зростання підприємств  малого та середнього бізнесу, демократизувала країну і призвела до того, що відносини на місцях стали більш демократичними і прозорими”, – сказав Шеф Канцелярії Президента Республіки Польща Я.Міхаловскі.

Співробітники Комітету з питань державного будівництва та місцевого самоврядування 10 квітня 2014 року взяли участь у засіданні круглого столу “Конституційна реформа: шляхи проведення та напрямки змін”, який було організовано Центром політико-правових реформ. На круглому столі були обговорені шляхи проведення конституційної реформи та напрямки конституційних змін в інтересах людини і громадянина. Зокрема, були розглянуті пропозиції щодо нової системи взаємовідносин між законодавчою, виконавчою владою та Президентом України, системи судової влади, організації місцевого самоврядування та територіальної організації влади в Україні. Участь у круглому столі взяли народні депутати України, члени Тимчасової спеціальної комісії Верховної Ради України з питань підготовки законопроекту про внесення змін до Конституції України, судді Конституційного Суду України, науковці, представники громадських організацій, що займаються питаннями конституційної реформи, а також представники посольств іноземних держав в Україні, представництва ЄС та ОБСЄ в Україні та інших міжнародних організацій.

Народний депутат України, голова підкомітету з питань місцевого самоврядування Євген Карташов 10 квітня 2014 року був учасником телемосту на телеканалі “112 Україна”, під час якого обговорювалися питання формування нової системи управління на місцях. Голова підкомітету висловив думку, що “сьогодні, нарешті, ми прийшли до розуміння: Україні потрібна децентралізація влади. Вітчизняне місцеве самоврядування, хоча і має конституційне підґрунтя, відповідну законодавчу базу, спирається на  ратифіковану  Україною Європейську хартію, все-таки донині залишається таким собі стриноженим конем, невикористана сила якого істотно гальмує розвиток громад, окремих територій і країни загалом”. Є.Карташов зауважив, що метою Концепції реформування місцевого самоврядування та територіальної організації влади в Україні є створення і підтримка повноцінного життєвого середовища для громадян, надання високоякісних і доступних публічних послуг, становлення інститутів прямого народовладдя, задоволення потреб громадян в усіх сферах життєдіяльності на відповідній території, узгодження інтересів держави та територіальних громад. Голова підкомітету наголосив, що шляхами і способами розв’язання проблем, що накопичилися в цій царині, є – визначення обґрунтованої територіальної основи для діяльності органів місцевого самоврядування, розмежування повноважень на різних рівнях за принципом субсидіарності, децентралізація тощо.

Голова Комітету Давид Жванія 14 квітня 2014 року взяв участь у розширеному засіданні Тимчасової спеціальної комісії Верховної Ради України з питань підготовки законопроекту про внесення змін до Конституції України.

Під час заходу наголошувалось, що владу в державі доводиться відновлювати фактично з “нуля”, що тривалий час відбувалася концентрація влади за рахунок обмеження прав, у тому числі, і регіональних громад, а останні чотири роки вибудовувалася “абсолютна вертикаль” влади, де фактично до одного центру було зведено прийняття рішень з усіх питань діяльності держави. Керівництво парламенту та ТСК наголошувало, що сьогодні головне завдання - не просто говорити про реформу місцевого самоврядування, а саме “змінами до Конституції відновити і побудувати збалансовану владу, яка зможе витримати будь-які іспити і проблеми”. “Конституційна реформа і реформа місцевого самоврядування мають бути проведені тільки після виборів Президента” – про це під час засідання ТСК заявив Голова Комітету Давид Жванія.

Голова Комітету вказав, що “треба мати хвору голову, щоб перед виборами проводити реформу місцевого самоврядування, яка в різних областях сприймається неоднозначно. Західні регіони сприймають її як децентралізацію влади, в східних регіонах інше бачення. Перед виборами ми не знайдемо консенсус і рішення, яке б розрядило ситуацію”. Також Д.Жванія вважає, що говорити про зміну Конституції перед виборами - означає дезорієнтувати людей в питанні повноважень, з якими вони обирають Президента. “Ті, хто починають подібні дискусії, сприяють тому, щоб вибори в Україні не відбулися”, – додав Д.Жванія.

“Усі міжнародні організації заявляють, що не можна зараз говорити про зміни до Конституції. Потрібно провести вибори Президента, повністю легітимізувати владу, вирішити проблеми в областях, а після цього приступити до роботи над реформами”, – сказав народний обранець. На завершення заходу вказувалось, що відбувся плідний обмін думками, і учасники засідання зможуть вийти на концепцію Конституції, яка буде сприйнята суспільством. Голова Парламенту також наголосив, що вважає за доцільне – провести широке обговорення проекту змін до Основного закону із залученням фахівців.

Голова підкомітету з питань статусу депутатів місцевих рад та служби в органах місцевого самоврядування Олег Буховець та представники секретаріату Комітету взяли участь у Конференції з питань децентралізації державної влади в Україні, яка відбулася 24 квітня 2014 року у клубі Кабінету Міністрів України.

Захід був організований Міністерством регіонального розвитку,  будівництва та житлово-комунального господарства України і Посольством Швейцарії в Україні та проходив за участі послів країн Євросоюзу, представників ОБСЄ, експертів Ради Європи, вітчизняних фахівців, українських парламентарів, а також представників місцевого самоврядування з різних регіонів України. Зміни до Основного Закону України в частині реформування системи місцевого самоврядування презентував Віце-прем`єр-міністр України – Міністр регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства В.Гройсман. Посол Швейцарії п. К.Шьоненбергер висловив підтримку Україні в її прагненні здійснити процес децентралізації влади, а Керівник директорату з питань демократичного врядування секретаріату Ради Європи п. К.Лучіані наголосила на значному обсязі попередньої роботи в напрямку децентралізації, що провадив останнім часом український Уряд разом з вітчизняними та міжнародними експертами. На її думку, сьогодні “настав час діяти”.У свою чергу представник міністерства закордонних справ Швейцарії п.А.Метре наголосив, що Швейцарська Конфедерація визнає готовність Уряду України здійснити реформування місцевого самоврядування і готова надати всебічну експертну допомогу. “Розвиток системи місцевого самоврядування – це те, що відповідає потребам народу України, надає повноваження місцевим громадам. Ми підтверджуємо готовність провадити відповідні ініціативи разом з керівництвом України”, – сказав він.

Голова Комітету Давид Жванія зустрівся 24 квітня 2014 року з п.К.Лучіані – Керівником Директорату з питань демократичного врядування Генерального директорату з питань демократії – ІІ, Генерального секретаріату Ради Європи та п.Й. Шоккенброеком, спеціальним радником Генерального секретаря Ради Європи. Під час заходу обговорювались Концепція реформування місцевого самоврядування та територіальної організації влади, зміни до Конституції України в частині перерозподілу повноважень на вищих щаблях влади та проведення масштабної і всеохоплюючої децентралізації всього владного механізму. Д.Жванія заявив, що процес децентралізації влади потрібно розпочати з ухвалення трьох ключових законопроектів - про співробітництво територіальних громад, про право територіальних громад на об’єднання та про органи самоорганізації населення. При цьому очільник Комітету зазначив, що законопроект про співробітництво територіальних громад вже зареєстрований, і його буде обговорено під час засідання круглого столу, який планується провести за участі представників органів місцевого самоврядування та їх асоціацій, громадськості, міжнародних експертів 21 травня 2014 року.

Голова Комітету спрогнозував, що після президентських виборів українська влада ґрунтовно розпочне процес децентралізації і передачі повноважень на місця. “Ми маємо нарешті провести реформу місцевого самоврядування. Той президент, який її розпочне і завершить, увійде в історію як реформатор, який наділив повноваженнями місцеву владу”, – переконаний Д.Жванія. Д.Жванія зазначив, що Комітет підтримуватиме урядову позицію щодо необхідності прискорення  підготовки належної законодавчої бази для початку реформування, зокрема ухвалення  відповідних законопроектів, внесення змін до чинних законів, Податкового та Бюджетного кодексу і Конституції України. Голова Комітету наголосив, що всі можливі зміни законодавства необхідно робити на перевірених часом засадах Європейської хартії місцевого самоврядування. Тобто шляхом створення конституційних умов для передачі повноважень від центру до громад та регіонів щодо вирішення бюджетних, господарських, майнових, соціальних, екологічних та інших питань безпосередньо на місцях. Територіальні громади повинні нарешті стати справжніми господарями на своїх територіях в кращих традиціях європейського досвіду.

Голова підкомітету з питань державного будівництва та місцевого самоврядування Василь Гладій 29 квітня та 20 червня 2014 року взяв участь у засіданнях Урядового комітету з питань регіонального розвитку, що відбулося у Кабінеті Міністрів України. На засіданнях обговорювався проект Закону “Про засади державної регіональної політики”, метою якого є створення законодавчої основи для реалізації нової державної регіональної політики, яка повинна охоплювати значно більше коло питань, ніж просто підтримка регіонального розвитку. Концепцією державної регіональної політики визначено напрями нової політики та загальні вимоги щодо інструментів такої політики. Також на засіданнях Урядового комітету обговорювались положення проекту Постанови Кабінету Міністрів України “Про встановлення на 2014 рік фонду оплати праці працівників і видатків на утримання обласних, Севастопольської міської, районних, районних у м. Севастополі державних адміністрацій”.

Голова Комітету Давид Жванія 29 квітня 2014 року взяв участь у засіданні правління Всеукраїнської асоціації органів місцевого самоврядування “Асоціація міст України”, на якому було обговорено зміни до Конституції України в частині місцевого самоврядування, План реалізації Концепції реформування місцевого самоврядування та територіальної організації влади в Україні, зміни до Бюджетного кодексу України. Голова Комітету наголосив, що нинішня ситуація вимагає від нас ювелірного перерозподілу повноважень на вищих щаблях влади та проведення масштабної і всеохоплюючої трансформації всього владного механізму. При цьому, як вказав очільник Комітету, - “ключовим завданням є забезпечення балансу наших дій. З однієї сторони необхідні досить рішучі і швидкі заходи, оскільки вже більше десяти років ми не просунулися далі дискусій і дебатів. З іншої – це мають бути добре продумані і прораховані кроки, оскільки в умовах зовнішньої агресії ми зобов’язані чітко прогнозувати наслідки, щоб не допустити будь-яких загроз єдності і територіальній цілісності країни”.

Д.Жванія вказав, що самоврядна складова народовладдя повинна отримати всі важелі впливу на забезпечення високої якості життя людей, а громади, нарешті, стати справжніми господарями на своїх територіях в кращих традиціях європейського досвіду. “Грамотна, я б так назвав, реформа передбачає наділення органів місцевого самоврядування достатніми організаційно-розпорядчими повноваженнями, повсюдною територіальною основою на рівні сіл, селищ і міст, адекватним фінансовим забезпеченням, що відповідатиме зрослому обсягу повноважень” – сказав Д.Жванія.

У експертному обговоренні у форматі “круглого столу” проекту Закону України “Про службу в органах місцевого самоврядування” у новій редакції взяла участь 23 травня 2014 року головний консультант секретаріату Комітету Лидія Шкуріна. Обговорення було організоване Ресурсним центром зі сталого місцевого розвитку при Всеукраїнській асоціації органів місцевого самоврядування “Українська асоціація районних та обласних рад”. У заході взяли участь представники Секретаріату Кабінету Міністрів України, центральних органів виконавчої влади, Генеральної прокуратури України, органів місцевого самоврядування та їх асоціацій. Представник Нацдержслужби України поінформував присутніх щодо основних концептуальних положень вказаного акта, в якому враховано та виправлено низку раніше виявлених суперечностей, та наголосив на необхідності пришвидшення його прийняття. Учасники круглого столу загалом підтримали наданий документ, проте представники органів місцевого самоврядування зауважили на відсутності зворотнього зв’язку щодо раніше надісланих ними пропозицій до попередньої редакції законопроекту та висловили чимало зауважень до його положень у даній редакції, які, на їх думку, обов’язково мають бути враховані до реєстрації законопроекту у Верховній Раді України. Висловлювались також думки щодо доцільності остаточного доопрацювання законопроекту після затвердження Концепції реформування місцевого самоврядування та територіальної організації влади в Україні з метою врахування змін, що мають відбутися у відповідній сфері управління.

Крім того значна увага під час проведення заходу була присвячена обговоренню проблеми щодо проведення спеціальної перевірки стосовно осіб, які обираються або затверджуються відповідною радою, у порядку, передбаченому Законом України “Про засади запобігання і протидії корупції”. Було наголошено, що такі перевірки дестабілізують роботу органів місцевого самоврядування районного та обласного рівнів і зазначено, що з цього приводу до Комітету з питань державного будівництва та місцевого самоврядування приходить чимало звернень, що свідчить про нагальну потребу вирішення даної проблеми. Присутні узгодили можливі шляхи законодавчого вирішення порушеного питання. За підсумками обговорення було прийняте узгоджене рішення щодо необхідності доопрацювання проекту Закону України “Про службу в органах місцевого самоврядування” у новій редакції оновленим складом робочої групи при Нацдержслужбі України.

25 червня 2014 року Голова Комітету Давид Жванія, голова підкомітету з питань місцевого самоврядування Євген Карташов, член комітету Володимир Пєхов, Завідувач секретаріату Комітету Анжела Малюга взяли участь в організованому Всеукраїнською асоціацією органів місцевого самоврядування «Асоціація міст України» Дні Діалогу представників органів місцевого самоврядування та органів державної влади – традиційному заході, що проводиться з метою вироблення спільної позиції між органами державної влади та органами місцевого самоврядування щодо розвитку місцевого самоврядування і вирішення проблем життєдіяльності територіальних громад, який відбувся в Національному спортивному комплексі «Олімпійський». День Діалогу був започаткований і проводиться в рамках Проекту USAID «Ініціатива захисту прав та представлення інтересів місцевого самоврядування», який реалізується спільно з Асоціацією міст України. 

Цьогорічний День Діалогу став п’ятим і був присвячений, переважно, обговоренню напрямів реформування місцевого самоврядування та децентралізації влади, а також проблем житлово-комунальної сфери, що потребують негайного вирішення. Захід було організовано у форматі єдиної загальної сесії, програма якої включала три головних питання:

1) реформування місцевого самоврядування та житлово-комунального господарства;

2) бюджетне забезпечення реалізації повноважень органів місцевого самоврядування;

3) послуги, що надаються в системі місцевого самоврядування.

Цього року у Дні Діалогу взяв участь Президент України Петро Порошенко, який підкреслив, що ми хочемо змінити найближчу до народу місцеву владу, надавши самоврядуванню реальних повноважень, яких ще ніколи не знала система місцевого самоврядування в історії України. Глава держави наголосив, що законопроект про внесення змін до Основного Закону передбачає ліквідацію обласних та районних державних адміністрацій і запровадження посад представників Президента. «Відтепер справжня влада буде належати вам – і буде у вас, міських, селищних, і сільських голів. Після переобрання прямим голосуванням виборців ви очолите виконкоми своїх рад. І одночасно будете головувати на засіданнях ради. Виконкомам будуть делеговані функції державної влади. Витрати на здійснення цих повноважень будуть компенсовані державним бюджетом. На місцях залишиться значна частина податків, зібраних на території органу самоврядування. Голови обласної та районної ради за підтримки депутатів  утворять виконкоми районних та обласних рад. А вам, міським, селищним та сільським головам, доведеться змінити свою свідомість, щоби зрозуміти, що відтепер і в районі, і в області сидять не ваші начальники, а ті, хто представляє спільні інтереси громад. Відтепер вашим начальником не буде дядько з Києва, відтепер вашим начальником є народ, виборець, мешканець вашого населеного пункту який вас обирав», сказав Глава держави.

Голова Комітету з питань державного будівництва та місцевого самоврядування Д.Жванія зазначив, що комплексна реформа місцевого самоврядування пов’язана з багатьма сферами та дозволить оновити всю систему державного управління. «Реформа місцевого самоврядування повинна бути локомотивом, а вагонами – бюджетна, податкова, адміністративна. Лише такий потяг здатен привезти нашу країну до благополуччя», – підкреслив народний депутат.

Д.Жванія зазначив, що зараз потрібно передати повноваження на місця, тобто «на державному рівні закріпити адміністративну та фінансову незалежність самоврядних громад». Також, на думку Голови парламентського Комітету, для успішної реалізації реформи потрібна підтримка європейських країн: «За умови відповідального підходу та за допомогою європейських грантів ми зможемо оновити інфраструктуру та за кілька років завершити те, що без жодного успіху робили десятиліттями».

Голова підкомітету з питань місцевого самоврядування, Голова Міжфракційного депутатського об’єднання «За розвиток місцевого самоврядування» Є.Карташов наголосив, що зараз, коли є реальні шанси на проведення децентралізації, отримання фінансових ресурсів, важливим є вирішення кадрових питань. На думку Є.Карташова, вони мають вирішуватися на місцях. Саме жителі громад повинні мати вирішальну роль у висуванні кандидатів до місцевих рад, а не політичні партії. Не відбудеться кардинальних змін в містах після проведення місцевих виборів, якщо залишиться можливість формування представницьких органів за списками. Люди більше не довіряють  політичним партіям.

Крім того, Є.Карташов повідомив, що зараз є сорок законопроектів, розроблених Асоціацією і внесених до парламенту членами Міжфракційного депутатського об’єднання, але навіть народні депутати не мають необхідних важелів для їх ухвалення в цілому. Тому є дуже позитивною ініціатива В.Гройсмана щодо розгляду перш за все тих законів, які вносить уряд. Проекти, що стосуються місцевого самоврядування, мають стати головними і визначальними при розгляді в парламенті. Він висловив готовність до подальшої співпраці з Асоціацією міст України та запевнив у виконанні взятих на себе зобов’язань як представника Асоціації в парламенті.

За підсумками Дня Діалогу було прийнято Звернення до керівництва держави щодо підтримки схваленої Урядом Концепції реформування місцевого самоврядування та територіальної організації влади в Україні та готовності Асоціації міст України брати участь у здійсненні заходів, спрямованих на її реалізацію. Також у Зверненні містяться пропозиції з вирішення нагальних проблем місцевого самоврядування у сферах: фінансового забезпечення діяльності органів місцевого самоврядування, житлово-комунального господарства та забезпечення надання адміністративних послуг.

 

 

 

 

 

 

РОБОТА  ЗІ  ЗВЕРНЕННЯМИ

 

Важливою складовою діяльності Комітету є робота зі зверненнями, які надходять від громадян та юридичних осіб – органів державної влади і місцевого самоврядування, їх керівників, асоціацій органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, громадських об’єднань та політичних партій, міжнародних та вітчизняних неурядових організацій, наукових, навчальних закладів тощо, законодавчим підгрунтям якої виступає стаття 22 Закону України «Про комітети Верховної Ради України».

Всього впродовж періоду четвертої сесії було отримано майже 200 звернень від громадян та близько 1700 звернень від юридичних осіб з усього кола питань предмету відання Комітету. Зазначені звернення опрацьовувалися секретаріатом Комітету, підкомітетами Комітету, а найбільш суспільно-значимі та складні розглядалися безпосередньо на комітетських засіданнях.

Так, впродовж усієї сесії на засіданнях Комітету розглядалися звернення місцевих рад усіх рівнів щодо суспільно-політичної ситуації в Україні, що надходили і продовжують надходити до Верховної Ради України (більше 300 звернень). Комітет брав надану інформацію до відома, рекомендуючи місцевим радам ні на крок не відступати у своїй роботі від фундаментальних приписів Констиуції України і, в першу чергу, частини другої статті 19, яка встановлює чітку детермінацію поведінки органів публічної влади та їх посадових осіб: діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, передбаченими Конституцією і законами України.

Найбільша значний обсяг звернень (понад 100) стосувалася сфери місцевого самоврядування. Вони охоплювали питання уповноважених осіб від територіальних громад щодо окремих питань утворення та функціонування в Україні органів місцевого самоврядування, порядку застосування окремих положень Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», прав та обов‘язків сільського, селищного, міського голови, його заступників та секретаря ради; прав та обов’язків голови районної, обласної ради, організації роботи виконавчих комітетів місцевих рад, особливості статусу їх посадових осіб, гарантій місцевого самоврядування та відповідальності органів та посадових осіб місцевого самоврядування, до розширення повноважень органів місцевого самоврядування з метою захисту прав і законних інтересів територіальних громад, роз’яснення окремих норм в частині прийняття міською радою рішень, пов’язаних з утворенням чи не утворенням районних у місті рад, організації роботи в раді (проведення сесій, організація роботи постійних та тимчасових комісій, прийняття радою рішень та порядок їх скасування, організація роботи депутатів в раді та серед виборців), створення виконавчих комітетів районних та обласних рад, вдосконалення вітчизняного законодавства, які стосуються врегулювання питання призначення голів місцевих державних адміністрацій, їх заступників, керівників територіальних органів міністерств та інших центральних органів виконавчої влади, утворення громадських рад при окремих структурних підрозділах місцевих органів виконавчої влади та органів місцевого самоврядування, створення місцевих органів правопорядку (муніципальної поліції) тощо.

Значна частина звернень (понад 40) містила прохання надати роз’яснення з питань законодавства про адміністративні послуги, застосування окремих положень законодавства про державну службу та про службу в органах місцевого самоврядування у зв’язку із неоднозначним застосуванням положень закону, з інших проблемних питань зі сфери трудового і пенсійного законодавства, які стосуються сфери управління державною службою (щодо порядку обрання, призначення на посаду, проходження служби та припинення відповідних повноважень), а також антикорупційного законодавства стосовно державних службовців, посадових осіб органів місцевого самоврядування та депутатів місцевих рад (зокрема, щодо порядку проведення спеціальної перевірки відносно осіб, які обираються на виборні посади, та припинення повноважень у зв’язку з притягненням до відповідальності за корупційні правопорушення).

У зв’язку з цими питаннями в окремих зверненнях пропонувалось внести зміни до законів України «Про державну службу», «Про службу в органах місцевого  самоврядування», «Про вибори Президента України» щодо умов призначення та обрання на відповідні посади (зокрема, використання «детектора брехні», тестування тощо стосовно кандидатів на відповідні посади).

У зверненнях містилися вимоги нагального вирішення питання підвищення розмірів оплати праці державних службовців та посадових осіб органів місцевого самоврядування, посади яких належать до найнижчих категорій посад через вкрай низьку заробітну плату зазначених осіб, а також недопущення у зв’язку з цим відкладання в подальшому введення в дію Закону України «Про державну службу» від 17.11.2011 № 4050-VI.

Окремі звернення стосувались питання проведення люстрації стосовно певних категорій працюючих осіб та кандидатів на посади публічної служби, у зв’язку з чим пропонувалось прийняти відповідний закон.

У великій кількості звернень громадян, громадських об’єднань, юридичних осіб (близько 40) порушувалися питання щодо призначення позачергових виборів окремих сільських, селищних, міських голів, депутатів місцевих рад або надання інформації про розгляд Комітетом клопотань тих чи інших місцевих рад щодо призначення позачергових місцевих виборів, необхідності втручання у врегулювання певних конфліктних ситуацій, що склалися в окремих місцевих радах.

У зверненнях громадян, що надходили до Комітету, не залишалися поза увагою питання, пов’язані з виборчим законодавством (близько 40). У окремих зверненнях висловлювалася вимога достроково припинити повноваження та провести позачергові вибори Президента України, народних депутатів України, а також органів місцевого самоврядування всіх рівнів. Окремі звернення стосувалися зміни виборчої системи на парламентських виборах. Надходили пропозиції повернутися до мажоритарної виборчої системи, запровадити пропорційну виборчу систему з відкритими регіональними списками, оскільки це має збільшити вплив виборців на персональний склад парламенту, посилити персональну політичну відповідальність народних депутатів України перед суспільством. Пропонувалося також передбачити можливість відкликання народного депутата виборцями, встановити додаткові критерії, яким мали б відповідати кандидати у депутати (освітні, фахові, вікові, за місцем проживання на території відповідного округу), кандидати на пост Президента України. Окремі автори пропонували обирати двопалатний парламент або зменшити його кількісний склад. На думку деяких заявників необхідність внесення грошової застави на президентських та парламентських виборах порушує конституційне право громадян обиратись до органів державної влади, тому від цього необхідно відмовитися або зменшити розмір грошової застави. Надходили до Комітету також пропозиції щодо зміни порядку проведення голосування на виборах та референдумах з метою унеможливлення фальсифікації волевиявлення громадян. Окремі автори пропонували кодифікувати виборче законодавство з метою уніфікації його положень.

Близько 40 звернень отриманих і опрацьованих у Комітеті стосувалися порядку організації та діяльності об’єднань громадян та внесення відповідних змін до Закону України «Про громадські об’єднання», щодо збереження структури всеукраїнських громадських організацій, зареєстрованих до набрання чинності Закону України «Про громадські об’єднання» від 22 березня 2012 року №4572 - VI та врегулювання статусу місцевих осередків всеукраїнських громадських організацій, зокрема, ветеранів та інвалідів з правом юридичної особи, надання права громадському об’єднанню на представництво своїх членів (учасників) в судах та інших органах державної влади та про звільнення громадських об’єднань від сплати судового збору за звернення до адміністративного суду, доцільності прийняття Верховною Радою України проекту Закону України «Про Українське козацтво», дострокового припинення повноважень депутата місцевої ради за вчинення адміністративного, корупційного правопорушення, заборони діяльності окремих політичних партій, внесення змін до законодавства про статус депутатів місцевих рад, формування депутатських фракцій у місцевих радах.

Протягом четвертої сесії надходили і розглядалися звернення щодо таких питань адміністративно-територіального устрою як територіальної організації влади, встановлення та зміна меж адміністративно-територіальних одиниць, найменування та перейменування окремих населених пунктів, віднесення населених пунктів до певної категорії, зняття їх з обліку (понад 30), питань діяльності органів виконавчої влади, необхідності негайного розгляду і прийняття проекту Закону України «Про імпічмент Президента України» (понад 30), проблематики місцевих бюджетів і міжбюджетних відносин, комунальної власності, земельних відносин (понад 30), референдумів (понад 10) тощо.

У Комітеті також розглядалися численні скарги громадян і юридичних осіб на дії або бездіяльність органів державної влади і органів місцевого самоврядування та їх посадових осіб, неналежне виконання ними своїх обов’язків, прохання надання юридичної кваліфікації рішенням органів місцевого самоврядування, за наслідками чого спрямовувалися звернення на адресу прокуратури, інших правоохоронних органів, органів виконавчої влади, надавалися аргументовані відповіді та пояснення з посиланням на норми чинного законодавства. 

На адресу Комітету продовжували надходити звернення (понад 20) стосовно проблематики державних нагород та державних символів, містилися пропозиції щодо зображення Державного Герба України. Також вивчались та надавались відповіді на численні звернення громадян, в яких пропонувалось викласти в новій редакції текст Державного Гімну України. У відповідях на такі звернення вказувалось, що на сьогодні частина п’ята статті 20 Основного Закону України визначає, що Державним Гімном України є національний гімн на музику М.Вербицького із словами, затвердженими законом, що приймається не менш як двома третинами від конституційного складу Верховної Ради України. Очевидно, що таке формулювання з однієї сторони суттєво підвищує статус відповідного закону, а з іншої – ускладнює внесення змін до нього та потребує єдності суспільної думки щодо прийнятності тексту, яка має трансформуватися в єдність волевиявлення народних депутатів України.

Втім, громадян продовжує цікавити дане питання і вони надсилають власні варіанти тексту Державного Гімну України. Для прикладу і ознайомлення можна навести пропозиції наступних авторів.

Так, Ю.Матвійчук пропонує викласти текст Державного Гімну в такій редакції:

«Ще не вмерла України ні слава, ні воля,

Наш народ за це боровся й усміхнулась доля,

Будем вірними синами українці-браття,

Щоби Неньку-Україну берегти з завзяттям.

 

Слава нашій Україні, мудрому народу,

І докажем що ми браття козацького роду.

 

Станем браття в дружні лави з заходу та сходу,

Тай збудуємо державу на щастя народу,

Щоби наша Україна була знана в світі,

Де панує мир і спокій, де щасливі діти.

 

Україна наша мати, наша честь і слава,

Будем браття жити в мирі щоби була справа,

Справа наша – збудувати сильну Україну,

Щоб Господь благословив нас як рідню єдину.

 

Л.Ситник пропонує для дискусії наступні слова:

 

«Буде жити України і слава, і воля,

Ще нам, браття молодії, усміхнеться доля.

Зникне наша ворожнеча, як роса на сонці.

Заживемо і ми, браття, у своїй сторонці.

 

Душу й тіло ми положим за свою свободу,

І покажем, що ми, браття славетного роду».

 

В.Попков вважає, що текст Державного Гімну має бути таким:

 

«Вічна земле, Україно, священна державо,

Зватись ненькою повинна – на це маєш право.

Сил тобі завжди давала Богиня Оранта …

З нею ти здолала горе та будуєш Завтра.

 

Наша слава. Наша доля – не грізні багнети

Україно, будь щаслива між держав планети.

 

Наша воля непорушна від Сяну до Дону,

Пломінь віри і свободи не згасить нікому.

Наші надра невичерпні, здатні збагатити.

Україно, твоїм дітям варто гідно жити.

 

Наша слава. Наша доля – не грізні багнети

Україно, будь щаслива між держав планети.

 

Наш народ талановитий у пісні і праці,

Його шлях – в міцному мирі та у дружбі націй.

В згоді нашій світить ясно майбуття крилате,

У віках цвіти й шануйся, Україно – мати!

 

Наша слава. Наша доля – не грізні багнети

Україно, будь щаслива між держав планети.

присягнусь!!!»

 

Я.Хованець переконаний, що текст Державного Гімну повинен включати такі слова:

 

«В Україні сонцем сяють:

Герб і синьо-жовтий стяг.

Боже, дай народу єдність,

А жита і пшениці на полях!!!

 

Полюбити Україну

Всім – священна воля!

А щаслива і багата

Нам сміється доля!!!

 

Наша славна Україна,

Вільною вже стала!

О, дай Боже, і держава

Вічно процвітала!!!

 

Квітни, вільна Україно!

В Києві Хрещена Русь!

Ми за волю все здолаєм!

Перед Богом присягнусь».

 

У відповідях зауважується, що ідея зміни тексту Державного Гімну України, у зв’язку з необхідністю пристосування його змісту до нових сучасних суспільно-політичних умов, видається дискусійною та дещо суб’єктивною. Адже Державний Гімн є своєрідною пам’яткою давнього історичного минулого Українського народу, з ним також пов’язано чимало знакових подій і у новітній історії України. Тому перегляд тексту Гімну повинен бути обумовлений справді вагомими історико-культурними причинами і, що найважливіше, мати абсолютну громадську підтримку та відповідати суспільним запитам.

 

 

 

ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ ДОСТУПУ ДО ПУБЛІЧНОЇ ІНФОРМАЦІЇ

 

Робота із запитами на отримання публічної інформації велася в Комітеті відповідно до вимог Закону України «Про доступ до публічної інформації».

Загалом за звітній період на адресу Комітету надійшло 28 запитів на отримання публічної інформації, з яких 25 було отримано в електронному вигляді, а 3 – на паперових носіях.

 

При цьому 19 запитів надійшло від громадян України, а 9 – від юридичних осіб. Лише один запит відповідно до частини третьої статті 22 Закону України «Про доступ до публічної інформації» було переадресовано до Верховної Ради України Секретаріатом Київської міської ради.

Тематична спрямованість інформаційних запитів в основному відображала предмет відання Комітету і стосувалася питань правового регулювання організації та діяльності громадських рад при органах влади, реформування системи місцевого самоврядування, виборчого законодавства, імпічменту Президента України, проведення позачергових місцевих виборів, найменування населених пунктів, встановлення їх меж, зняття з обліку, статусу міст, надання копій законів, законопроектів, протоколів засідань Комітету, висвітлення деяких інших питань його діяльності  тощо.

За характером запитуваної інформації, лише 7 інформаційних запитів стосувалися отримання правової інформації, а решта – статистично-довідкової, що була в розпорядженні Комітету.

При розгляді запитів на отримання публічної інформації Комітет жодного разу не скористався можливістю відмови від розгляду порушеного питання по суті за процедурою розгляду інформаційних запитів, встановленою Законом України «Про доступ до публічної інформації» та його наступним розглядом за дещо відмінною процедурою розгляду звернень громадян, передбаченою Законом України «Про звернення громадян».

 

 

 

 

ПРОВЕДЕННЯ ОСОБИСТОГО ПРИЙОМУ ГРОМАДЯН

 

Особистий прийом громадян у Верховній Раді України провела 14 квітня 2014 року за участю працівників секретаріату Комітету Заступник Голови Комітету Наталія Новак.

У ході прийому до народного депутата України з різних питань звернулося 13 громадян, з яких 5 – повторно, оскільки вважали, що порушені ними питання не були належним чином вирішені відповідними органами або вирішені частково.

Так, родина Близнюків звернулась щодо сприяння у передачі їм у приватну власність земельної ділянки у Києво-Святошинському районі, яка перебувала у користуванні цієї родини протягом майже століття. Інвалід війни, пенсіонер І.Слінко поскаржився на недостовірну інформацію, яка надана Броварським міським головою за зверненням Комітету щодо результатів обстеження його житла з метою проведення ремонту помешкання за державні кошти, а гр. А.Веселова – на ухвалення Київською міською радою неправомірного, на її переконання, рішення про передачу в оренду земельних ділянок на Трухановому острові у м. Києві. Водночас громадяни А.Соломаха та В.Рибченко погодились дочекатись результатів попередніх звернень Комітету до відповідних інстанцій щодо порушених ними питань, оскільки термін розгляду цих звернень відповідно до Закону України «Про звернення громадян» ще не минув.

На особистому прийомі також порушувались питання про допомогу у виділенні земельних ділянок для ведення особистого господарства, забезпеченні житлом багатодітної сім’ї, стягненні аліментів у повному розмірі тощо.

За захистом своїх прав також звернулися колишній Лазурненський селищний голова (Херсонська область) та Кодакській сільський голова (Київська область), які переконані, що порушені проти них кримінальні справи були сфальшовані та ініційовані попередньою владою з політичних  мотивів.

Під час особистого прийому громадянам було надано юридичне роз’яснення щодо шляхів вирішення порушених ними питань, погоджено органи, до яких будуть скеровані відповідні звернення Комітету та поінформовано про строки їх розгляду.

За наслідками розгляду звернень у Комітеті заявникам надавалися відповіді, а їхні звернення скеровувалися до органів влади, уповноважених на вирішення відповідних птань: Генеральної прокуратури України, Великодмитрівської сільської ради Обухівського району та Озерської сільської ради Бородянського району Київської області, Броварського міського голови Київської області, Бородянського районного суду Київської області, Голови Київської міської державної адміністрації тощо.

 

 

 

ВИСВІТЛЕННЯ  ДІЯЛЬНОСТІ  КОМІТЕТУ

 

За час роботи четвертої сесії Верховної Ради України сьомого скликання Комітет з питань державного будівництва та місцевого самоврядування виявив високий рівень публічності, відкритості та гласності всіх аспектів своєї діяльності, виконанні законопроектної, організаційної та контрольної функцій, прагнув до конструктивного діалогу з усіма гілками державної влади, органами місцевого самоврядування, громадськістю, залучаючи їх до усіх етапів роботи над питаннями, віднесеними до його відання.

До участі у робочих групах, засіданнях підкомітетів та Комітету, круглих столах постійно запрошуються представники зацікавлених органів державної влади, органів місцевого самоврядування та їх асоціацій, наукових та навчальних закладів, вітчизняних та міжнародних неурядових організацій, фахівці, експерти.

Гласність роботи Комітету з питань державного будівництва та місцевого самоврядування забезпечується шляхом розміщення інформації про діяльність Комітету на офіційному веб-сайті Верховної Ради України, офіційному веб-сайті Комітету (http://komsamovr.rada.gov.ua), сайтах міжнародних партнерів Комітету та всеукраїнських асоціацій, наданням відповідей на запити про доступ до публічної інформації. Роботу Комітету висвітлюють газети «Голос України», «Урядовий кур’єр», «Дзеркало тижня», журнал «Віче», регіональні газети і журнали тощо. З інформаційних випусків новин парламентського телеканалу «Рада» громадяни дізнаються про діяльність Комітету, в центрі уваги якого є становище і перспективи розвитку місцевого самоврядування, проблематика життєдіяльності територіальних громад, шляхи подолання кризових явищ тощо.

Прес-релізи про круглі столи та інші заходи Комітету скеровуються до засобів масової інформації, прес-служби парламенту. Відомості про діяльність депутатського корпусу, керівництва Комітету, підкомітетів Комітету та його секретаріату оприлюднені на офіційних веб-сайтах Верховної Ради України та Комітету.