Про проект Закону про внесення змін до Законів України «Про Кабінет Міністрів України» та «Про центральні органи виконавчої влади»
(реєстр. № 10457 від 14.05.2012)
Комітет з питань державного будівництва та місцевого самоврядування за дорученням Голови Верховної Ради України В.Литвина розглянув проект Закону про внесення змін до Законів України «Про Кабінет Міністрів України» та «Про центральні органи виконавчої влади» (реєстр. № 10457 від 14.05.2012), поданий Кабінетом Міністрів України.
За визначенням суб’єкта права законодавчої ініціативи, метою прийняття проекту Закону є створення умов для впровадження у практику роботи міністерств інструментів стратегічного управління та підвищення відповідальності міністрів за стан справ у дорученій сфері державного управління шляхом:
законодавчого закріплення єдиної термінології щодо планування діяльності міністерств та центральних органів виконавчої влади, діяльність яких спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через відповідних міністрів, зокрема в частині періоду планування;
затвердження Кабінетом Міністрів України починаючи з 2013 року планів діяльності міністерств – головних розпорядників коштів державного бюджету на плановий та наступні за плановим два бюджетні періоди, розроблених відповідно до вимог Бюджетного кодексу України, та запровадження щорічного звітування міністрів про результати виконання таких планів;
надання повноважень Кабінету Міністрів України щодо визначення порядку розроблення та виконання планів діяльності міністерств – головних розпорядників коштів державного бюджету на плановий та наступні за плановим два бюджетні періоди.
Головне науково-експертне управління Апарату Верховної Ради України у висновку від 01.06.2012 виступає за доцільність повернення законопроекту з реєстр. № 10457 на доопрацювання суб’єкту права законодавчої ініціативи, вказуючи, зокрема, на його неузгодженість із конституційними принципами взаємовідносин Кабінету Міністрів України та центральних органів виконавчої влади, надмірну централізацію таких відносин, обмеження самостійності міністерств. Також зазначається, що замість складання планів роботи по всіх напрямках своєї діяльності міністерство буде планувати свою діяльність лише в якості суб’єкта бюджетних відносин, причому не самостійно, а через вищий орган виконавчої влади. Крім того, не враховано ту обставину, що прийнято Закон України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України» щодо системи програмних документів, де передбачено, що основні напрями бюджетної політики на плановий і наступні за плановим два бюджетні роки визначаються у щорічному посланні Президента України, а щорічну Державну програму економічного і соціального розвитку України виключено з системи прогнозних і програмних документів економічного і соціального розвитку.
Головне управління підкреслює, що частина друга статті 21 Бюджетного кодексу України вже містить приписи щодо складання всіма головними розпорядниками бюджетних коштів (у тому числі й міністерствами) планів своєї діяльності на плановий і наступні за плановим два бюджетні періоди (що включають заходи з реалізації інвестиційних програм (проектів)) відповідно до прогнозних та програмних документів економічного та соціального розвитку, державних цільових програм з визначенням очікуваних результатів діяльності. Тому у разі існування необхідності уточнення порядку регулювання вказаних питань відповідні зміни мають вноситись до положень бюджетного законодавства, а не тільки до тих законів, які пропонується змінити у проекті.
Члени Комітету відзначили, що законопроект фактично запроваджує у відносини між міністерствами та Кабінетом Міністрів України пряме адміністративне підпорядкування, яке виходить за межі конституційних приписів щодо контролю та координації, хоча міністерства разом із Кабінетом Міністрів України є елементами системи органів виконавчої влади, а не входять до його складу чи забезпечують діяльність. Наголошувалось також на необхідності чіткого розмежування питань планів діяльності міністерства та їх фінансових планів, де вони розглядаються як головні розпорядники бюджетних коштів. При цьому особливо акцентувалося на неприпустимості підміни понять і заміщення всієї багатогранної і змістовної діяльності міністерства лише єдиним фінансовим аспектом, попри всю його важливість.
Також у виступах йшлося про неналежну гнучкість запропонованої системи управління, її недостатню адаптованість до не прогнозованих викликів, позаштатних ситуацій, кризових явищ, відсутність достатніх законодавчих положень для регулювання процесу внесення змін до раніше затверджених планів, навіть невизначеність щодо виду юридичного акту, яким мали б затверджуватися плани діяльності міністерств як головних розпорядників бюджетних коштів.
Підтримуючи, загалом, намагання щодо покращення якості та ефективності планування, в тому числі середньострокового, вказувалося, що законопроект не відображає його індикативного, прогнозного характеру, особливо на два наступні за плановим періоди. Окрім того, не викликала заперечень точка зору, що реалізація задуму та ідей суб’єкта законодавчої ініціативи у поданому на розгляд конкретному нормопроектному матеріалі є невдалою і потребує суттєвого коригування та доопрацювання.
Зважаючи на вищезазначені обставини, заслухавши інформацію підкомітету з питань органів виконавчої влади, з’ясувавши позицію народних депутатів України – членів Комітету, запрошених на засідання осіб та обговоривши питання, Комітет у х в а л и в:
1. Рекомендувати Верховній Раді України відповідно до пункту 3 частини першої статті 114 Регламенту Верховної Ради України проект Закону про внесення змін до Законів України «Про Кабінет Міністрів України» та «Про центральні органи виконавчої влади» (реєстр. № 10457), поданий Кабінетом Міністрів України, за наслідками розгляду в першому читанні повернути суб’єкту права законодавчої ініціативи на доопрацювання.
2. Доручити виступити на пленарному засіданні Верховної Ради України під час розгляду цього питання Першому заступнику Голови Комітету, народному депутату України О.Боднар.