СТЕНОГРАМА

круглого столу на тему: "Професіоналізація державної служби та забезпечення прав громадян на якісні державні послуги у рамках обговорення нової редакції Закону України "Про державну службу"

від 23 лютого 2015 року

Веде засідання Голова Комітету з питань державного будівництва, регіональної політики та місцевого самоврядування С.В.ВЛАСЕНКО

ГОЛОВУЮЧИЙ.  Добрий ранок,  шановні колеги! У Києві  10 година ранку, і ми розпочинаємо роботу круглого столу: "Професіоналізація  державної служби та забезпечення прав громадян на якісні  державні послуги у рамках обговорення проекту нової редакції Закону  України "Про державну службу". Я би хотів на початку сказати декілька слів, не дуже довго.

По-перше, я би просив  всіх в зв'язку з важливістю цієї теми, можливо, відмовитися від якихось таких реляцій і пропонував би розпочати професійну і глибоку дискусію. Тому що, насправді, питання державної служби не є таким простим питанням. Так, ми можемо заявити, що державна служба готова забезпечувати права громадян на якісні послуги, але всі ми  розуміємо, що це за станом на сьогодні, скажемо  так  м'яко, не зовсім так. Це, з одного боку. Але, з другого боку, ми також розуміємо, що  статус державної служби на сьогоднішній день в країні не такий, який би всім нам хотілося. Що державний службовець повинен бути не бюрократом, в поганому сенсі цього слова, а особою, яка має певний статус в державі, має   повагу в державі, має можливість в належний спосіб виконувати свої посадові обов'язки.  Тому, я ж кажу ще раз,  це дві сторони однієї медалі, і ми повинні говорити не лише  про одну, а і про другу теж. Але знову таки, не тільки про другу, а і про першу теж.

Тому я би до  всіх звернувся із пропозицією розпочати фахову глибоку дискусію з цього приводу з розумінням  всіх  тих проблем, які стоять і перед суспільством зараз, коли уже нагально, дуже нагально стоїть питання реформування державної служби. Можливо, хтось проаналізує  попередні спроби реформи державної служби: чи вони є вдалими, чи вони є невдалими, чи є сенс  повторювати те, що ми вже проходили, чи є сенс все-таки робити щось інше.

На моє переконання, проблема полягає в тому, що проблема державної служби є проблемою комплексною, а комплексна проблема не має простих рішень. Тому говорити про те, що ми приймемо якийсь чудовий Закон про державну службу, і завтра в країні все почне працювати по-іншому, це таке, говорити так, було б певним перебільшенням. Тому давайте аналізувати знову ж таки ту нову редакцію проекту закону, яка буде презентована сьогодні, з точки зору, по-перше, практичного застосування, можливості практичного застосування і все-таки для того, щоб ми досягли от ті дві мети, про які я сказав. Перше. Перше і безперечно пріоритетне –  це забезпечення надання якісних державних послуг з боку державних службовців, але з другого боку, і статус державної служби  і державного службовця такий, щоб він забезпечив можливість надання тих самих державних послуг. При цьому, щоб звичайно державні службовці при кожній зміні влади не потрапляли під скорочення, під люстрації, перелюстрації і так далі.

Хочу запропонувати вам наступний регламент нашої роботи. Виступ – до 5 хвилин. І я буду достатньо жорстко дотримуватися регламенту. Тому просив би всіх вкладатися в 5 хвилин, щоб це не виглядало як якесь зупинення або ненадання можливості висловитися. Виступ в обговоренні – від 3 до 5 хвилин. І ми виділимо якийсь час відповіді на запитання, якщо буде в цьому потреба.

У мене є попередній список виступаючих, тих людей, які записалися раніше, але ми відкриті для широкої дискусії. Тому секретаріат комітету готовий записати всіх бажаючих взяти участь в цьому обговоренні. Тому прошу або усно, або письмово передавати записочки до секретаріату.

Я прошу до слова на відкриття голову Національного агентства України з питань державної служби Костянтина Олександровича Ващенка, якому хочу заздалегідь подякувати за співпрацю в організації цього круглого столу.

ВАЩЕНКО К.О. Дякую.

Шановний Сергій Володимирович, шановні колеги! Передусім дозвольте подякувати комітету Верховної Ради України  за таку спільну нашу ініціативу організацію круглого столу. Тут представлені провідні експерти, науковці, фахівці, які знають проблеми державної служби, які мають чітке бачення і точку зору яким чином їх розв'язувати.

І сьогодні, коли вся Україна підводить підсумки року, що минув і дні, коли ми вшановуємо пам'ять наших героїв, ми ще раз і ще раз маємо можливість аналізувати ті виклики, які стоять перед Україною. І ми розуміємо, що одна із ключових проблем, яка сьогодні є, це катастрофічна якість державного управління. Мається на увазі, що система, яка сьогодні є, не здатна ефективно на ці виклики відповідати, не спроможна проводити реформи. І, власне, саме реформи, які сьогодні задекларовані, вони ніколи не будуть реалізовані, якщо ключовий інститут державного управління, яким є державна служба, не буде здатна ефективно впроваджувати їх в життя.

Тому очевидно, що Закон про державну службу, ми сьогодні, власне, знаходимось на старті серйозної реформи, і вона, дійсно, я підтримую Сергія Володимировича, не обмежується прийняттям одного закону. Ну, принаймні ми говоримо сьогодні про два, не будемо забувати і Закон про службу в органах місцевого самоврядування, який також слідом за ……. єдину систему публічної служби в Україні.

Ну, і звичайно, ми повинні зразу бачити комплексне і системне вирішення всіх проблем, які стосуються поліпшення якості роботи і державного апарату, чиновників, системи центральних і місцевих органів виконавчої влади, і в контексті децентралізації, і в контексті європейської інтеграції, яка сьогодні чітко фіксує ті орієнтири і завдання, вирішення яких дозволить говорити про те, що Україна йде в правильному напрямку.

Шановні колеги, ну коли ми цей круглий стіл планували, чесно кажучи, я щиро думав і вірив, що ми вже будемо обговорювати внесений урядом офіційно законопроект. В силу певних причин я про них, мабуть, скажуть у своєму виступі.

Ми сьогодні маємо ситуацію, коли, вірніше продовжує доопрацьовуватися в секретаріаті Кабінету Міністрів, але ми, як національне агентство, спільно з нашими колегами, робимо все можливе для того, щоб найшвидше проект Закону "Про державну службу" потрапив в стіни парламенту, почалося обговорення в комітеті і далі вже в сесійній залі. Тому я б дуже хотів, щоб ми сьогоднішню дискусію провели максимально конструктивно і щоб за підсумками в тій резолюції, яка, я сподіваюсь, буде прийнята, ми звернулися до керівництва уряду з тим, щоб максимально в стислі терміни, враховуючи, що законопроект готовий, що він пройшов всі можливі експертизи, і на міжнародному рівні, і на рівні наших фахівців експертів. І в цей процес вже серйозно включені інститути громадянського суспільства, всі очікують, що 2015 рік стане роком реформи державної служби і ми повинні все для цього зробити. Тому я ще раз дякую і запрошую всіх до конструктивної, і фахової дискусії.

ГОЛОВУЮЧИЙ. Дякую, Костянтин Олександровичу.

Ми переходимо до презентації проекту нової редакції Закону України "Про державну службу". Скільки вам треба часу, Костянтин Олександровичу?

ВАЩЕНКО К.О. Я хоча б 15 хвилин попросив, якщо є така можливість.

ГОЛОВУЮЧИЙ. Просите –  отримайте.

ВАЩЕНКО К.О. Дякую.

ГОЛОВУЮЧИЙ. Будь ласка, розпочинайте.

ВАЩЕНКО К.О. Шановні колеги, мені сьогодні просто і складно, просто тому, що, мабуть, 80 відсотків тут присутніх колег експертів, вони брали безпосередню участь в підготовці тексту законопроекту, який сьогодні розроблено. І я думаю, що це наша спільна перемога, тому що нам вдалося організувати роботу таким чином, що дуже багато фахівців є співавторами цього законопроекту. Це люди, які представляють інститути громадянського суспільства, експертні організації, установи. І, власне кажучи, національне агентство бачило свою роль в тому, щоб виступити медіатором цього процесу і вийти на той результат, який сьогодні ми бачимо.

Хотів би коротко сказати, з чого ми виходили, готуючи цей законопроект. Ну, насамперед, це Угода про асоціацію між  Україною і Європейським Союзом, це контракт для  України з розбудови держави, який підписаний Прем'єр-міністром і  керівництвом Європейської комісії, це, звичайно, Програма реформ Президента "Стратегія України – 2020", коаліційна угода  і Програма  діяльності  Кабінету Міністрів.  Хотів би зразу            сказати, що політично нам вдалося забезпечити, щоб в кожному з цих документів було визначено, по-перше, необхідність реформи державної служби, а по-друге, встановлені конкретні терміни, коли це має відбутися. Зокрема і в коаліційній угоді, і в Програмі діяльності  Кабінету Міністрів визначено, що в першому кварталі законопроект має бути прийнятий.  Враховуючи, що  сьогодні закінчується, вже ми маємо 23 лютого, у нас зовсім небагато часу для того, щоб пройти цей шлях.

Які пріоритети  реформи? Безумовно, одним з ключових пріоритетів, про що вже також говорив голова комітету, є розмежування  політичних і адміністративних посад. Ми повинні забезпечити винятково конкурсний відбір   на державну службу, включаючи з топ-менеджерами, якими будуть державні секретарі, керівники  центральних органів виконавчої влади, тобто  той найвищий рівень, за яким уже ідуть політики у вигляді заступників міністрів, міністрів, членів  Кабінету Міністрів. 

Ми повинні запровадити, і ми це робимо, компетентністну модель управління людськими ресурсами. Перед нами стоїть завдання побудувати єдину систему публічної служби. І хоча ми сьогодні не маємо  офіційно це в законодавстві визначення, але ми говоримо про  те,  що принаймні два закони, які регулюють державну службу і службу в органах місцевого самоврядування, вони повинні бути гармонізовані і  з точки зору принципів, підходів, бачення співпадати між собою за винятком тих  позицій, які       стосуються особливостей місцевого самоврядування.

Ну, і звичайно, питання оплати праці – це одне з ключових питань. Мова йде і про прозору модель, і про, власне кажучи, сам розмір оплати праці і її структуру. Безумовно, ми робили цю роботу, здійснювали її, маючи на увазі аналіз тих спроб, які вже робилися в Україні, це не перша спроба реформувати державну службу. І ми уважно дивилися, і мали перед собою чинний закон 1993 року, прогресивні норми закону, який був прийнятий в 2011 році, але так і не ввійшов в дію в силу різних причин. Ми аналізували кращий європейський досвід, зокрема, досвід Польщі, Латвії, Німеччини, Франції. І ми послуговувалися напрацюваннями наших експертів, які є відомими в Україні і за її межами. Зокрема, Центр політико-правових реформ, пан Ігор Коліушко сьогодні буде мати можливість виступити в обговоренні, інших колег. І, звичайно, для нас надзвичайно важливо було максимально врахувати ті рекомендації, які були достатньо критичні з боку програми OECP SIGMA (як визнаєте, це спеціальна програма Європейського Союзу, яка відповідає за якість державного управління, за експертизу відповідну). Ми досить плідно попрацювати, я хотів подякувати представництву Європейського Союзу, відбулися дві місії SIGMA, а це експерти зі Словенії, з Німеччини, з Польщі, з Литви, з інших країн. І сьогодні ми маємо висновок цієї організації про те, що підготовлений законопроект цілком відповідає принципам, стандартам Європейського Союзу.

Ми передбачаємо в законопроекті, що у нас визначається чітка система управління державною службою, це Кабінет Міністрів, це нова інституція, про яку пізніше я окремо зазначу, комісія з питань вищого корпусу державної служби, національне агентство, керівники державної служби в особі держсекретарів. І ми повинні побудувати, і зробити повноцінні служби персоналу в кожному органі управління, які б займалися безпосередньо управлінням, людськими ресурсами.

Які принципові речі? Коротко, телеграфно я хотів би прокоментувати стосовно вступу на державну службу. Отже, перше і головне, це конкурс на всі посади державної служби, на основі особистих досягнень і якості. Це те, що наші колеги західні називають ……., тобто підхід, який побудований виключно на заслугах і професійних якостях.

Ми встановлюємо єдині вимоги до професійної компетентності претендентів на посади. Запроваджуємо і послуговуємося при цьому практиками і в тому числі бізнес-менеджменту, коли говоримо про ступені відбору, які повинні, дійсно, відібрати, дати можливість відібрати кращих фахівців. Ми говоримо про відкритість конкурсного відбору.

Ну, і звичайно, одна з ключових новацій, яка викликала і продовжує викликати, Сергій Володимирович, найбільші такі застереження, але ми будемо її відстоювати і тут ми спираємося на думку наших колеги громадянського суспільства, на наших колег експертів, на висновки СІГМА, – це запровадження комісії вищого корпусу державної служби.

Що це є таке? Це є, насамперед, найбільш потужний удар по квотах політичних, це найбільш важливий механізм деполітизації державної служби, її професіоналізації. Мова йде про запровадження механізму відповідно до якого у нас з'являтимуться державні секретарі, керівники центральних органів виконавчої влади. Не секрет, що сьогодні це відбувається не прозоро, ми бачимо керівників, які м'яко кажучи, не відповідають в силу своїх професійних і особистих характеристик, але вони належать до тих чи інших політичних сил або з кимось товаришують і очолюють ті чи інші структури влади. Це не правильно, це непрофесійно і якість державної служби від цього надзвичайно страждає.

Що таке комісія вищого корпусу? Це колегіальний орган, який формується наступним чином, по одному представнику, який визначає Кабінет Міністрів, Президент України і профільний комітет, в даному випадку Комітет державного будівництва, на своєму засідання визначить кандидатуру, яка буде його представляти в складі комісії. Це чотири представники громадських об'єднань, наукових установ і експертних організацій. Це представники визначені спільним представницьким органом профспілок і роботодавців, керівник Національного агентства з питань запобігання корупції і керівник Національної академії державного управління при Президентові України.

 В чому ключова функція? Їх декілька.

Перше, це затвердження типових вимог для посад вищого корпусу державної служби. Це організація конкурсного відбору, за підсумками якого к суб'єкту призначення пропонуватимуться не менше трьох кандидатур. Відповідно Президенту, уряду, Верховній Раді, якщо мова йде про тих осіб які призначаються парламентом. Ну, і так само це є фільтр або бар'єр, який не дозволить безпідставно звільняти цих осіб з посади. Тому що посадовці вищого корпусу згідно закону призначатимуться на п'ятирічний термін. Якщо в продовж цього терміну у міністра виникають професійні питання до державного секретаря, то для того, щоб його зняти з посади, він повинен аргументовано, враховуючи думку комісії, представити свою позицію. І не факт, що це буде підтримано. Тобто таким чином ми захищаємо, з одного боку, ми захищаємо цих осіб, які є носіями інституційної пам'яті, які мають всі професійні якості для того, щоб ефективно управляти системою державної служби в конкретному органі влади від політичних впливів, з іншого боку, ми створюємо механізм яким чином забезпечити цю якість і професіоналізм.

Що стосується службової кар'єри. Ми вводимо чітку класифікацію посад залежно від обсягу повноважень, складності і відповідальності. Оптимізуємо систему рангів державної служби, які у нас набувають статусу спеціальної відзнаки. Ми формуємо, про що я вже сказав, запроваджуємо строкове призначення на посади категорії А. Я про категорії пізніше скажу. І ми створюємо можливості, а це, маючи на увазі ті процеси, які почнуться в зв'язку із передачею повноважень на регіональний рівень, на рівень місцевого самоврядування, механізм переведення на посади до служби органів місцевого самоврядування державних службовців.

Ну, і ми закриваємо ті маніпуляції, якими часто керуються керівники, коли вони хочуть, скажімо, почистити штат, вони затівають  реорганізації, вони міняють вивіски на назвах департаментів чи відділів, і на цій підставі звільняють тих, хто не догоджає і проводять на ці посади лояльних до себе  посадовців.

Що стосується категорій посад, теж була надзвичайно велика дискусія. Ми зупинилися на найбільш простому варіанті і зрозумілому для всіх. Три категорії посад. Категорія А – це вищі державні службовці,це державний секретаріат Кабінету Міністрів, його заступники, державний секретар міністерства, його заступники, керівники центральних органів, ну і керівники тих органів, які мають, скажімо, особливий статус, скажімо, секретаріат Національної ради з питань телебачення і радіомовлення, Рахункова палата, ну деякі інші, не буду на цьому зупинятися; категорія Б – це всі керівники структурних підрозділів, всіх органів влади; ну і категорія В – виконавці, спеціалісти, які працюють знову таки в кожній державній структурі.

На посади категорія А конкурс проводить комісія вище згадана, на всі інші посади конкурс організовується відповідними державними секретарями і керівниками державної служби в тих чи інших центральних і місцевих органах виконавчої влади.

Один з найбільших викликів – це оплата праці. Коротко, всі про це знають, три, ми вже багато про це говорили. Тільки 30 відсотків сьогодні в структурі оплати праці становий оклад, 70 – різноманітні надбавки, премії. Знову таки маніпуляції, лояльність, інші мотиви відносин між керівником і службовцем, коли треба максимально, скажімо, догоджати керівнику, іноді всупереч професіональній етиці і принципам, для того щоб мати можливість отримувати кращу заробітну плат ніж твій колеги. Це руйнує справедливість, це не дає можливість якраз оцінювати ефективну діяльність того чи іншого державного службовця. Я вже не кажу про те, що сьогодні в Україні в цьому році, враховуючи 10-відсоткове скорочення, яке відбулося, близько 290 тисяч державних службовців, з них 40 відсотків отримують зарплати сьогодні на рівні мінімальної заробітної плати – 1218 гривень, а на районному рівні, на рівні органів місцевого самоврядування для того, щоб ці 1218 отримувати при посадовому окладі 700-800 гривень, лише за рахунок премії, так би мовити, дотягують для того, щоб забезпечити виконання трудового законодавства. Це ситуація, яка демотивує, яка не створює можливості і бажання, власне, робити кар'єру на державній службі, розглядати її як професію, яка, скажімо, повинна гарантувати відповідне зростання і відповідно заохочувати до роботи.

Ми запроваджуємо модель оплати праці, суттєво піднімаємо розмір посадових окладів – не менше 70 відсотків, хоча SIGMA  пропонувала 80, а деякі експерти навіть 90. Це компромісний варіант. Це розмір посадового окладу і 30 відсотків премії, причому абсолютно зрозуміло які. Одна премія –  до 10 відсотків щомісячно за результатами роботи. Інша премія –  за результатами щорічної оцінки кожного державного службовця. Він буде проходити таку оцінку відповідно до визначених підходів і критеріїв. Отримав дві негативні оцінки – тебе можуть звільнити. Отримав високу оцінку – ти отримуєш додаткову, так би мовити, 13 зарплату. Всі інші надбавки, премії і, значить, доплати, ми скасовуємо. Так само, як ми говоримо про те, що державні службовці повинні перейти на загальну систему пенсійного забезпечення. Це питання дає консенсус. Краще працювати сьогодні з вищою зарплатою і отримувати на загальних засадах пенсію, ніж чекати цих 70 відсотків колись і працювати на тій зарплаті, яка сьогодні є.

Що стосується розмірів. Ми розуміємо, що сьогодні є затверджений державний бюджет. І тому ми в "Перехідних положеннях", можливо, в дискусії ми ще про це поговоримо, запропонували моделі, як бюджетно розірвати і вписатися в ті цифри, які сьогодні є. Сьогодні на оплату праці в бюджеті заплановано, я думаю, ця цифра не зміниться 26 числа, близько 14 мільярдів гривень. Ми запроваджуємо, робимо відповідні  компенсатори, але з наступного року ми повинні почати реальне збільшення заробітної плати державних службовців.

І, мабуть, останній слайд, враховуючи, що вже 15 хвилин я вичерпав, це, так би мовити, загальна модель, загальний підхід у вигляді інфографіки, який ми використовуємо, коли пробуємо пояснити основні позиції, параметри і завдання, які покликані вирішити законопроект про державну службу.

Шановні колеги, ми працювали довго, ми мали великі дискусії, ми розраховували і отримали серйозну підтримку від SIGMA, від Twinning, від інших експертів. І ключовий висновок, який я хотів би сказати, я про це говорив, це те, на чому я хочу завершити. 21 грудня відбулося засідання Національної ради реформ при Президентові України. Це було перше засідання, і в тому числі на цьому засіданні ми презентували законопроект. Є позитивний висновок, є схвалення. І тепер залишається єдине –  це як найшвидше внести його в парламент. І далі вже продовжити дискусію відповідно до тих норм, і процедур, які існують у Верховній Раді.

Дякую, Сергій Володимирович.

ГОЛОВУЮЧИЙ. Дякую, Костянтин Олександрович. Дякую за роботу, яку ви зробили, дякую за гарну презентацію.

Я думаю, що в нас буде можливість після всіх виступів задати питання, якщо вони виникнуть. А зараз я запрошую до слова голову Управління центру політико-правових реформ Ігоря Борисовича Коліушка.

Ігор Борисович, скільки вам треба часу?

КОЛІУШКО І.Б.

Я постараюсь 10 хвилин.

ГОЛОВУЮЧИЙ. Дякую.

КОЛІУШКО І.Б. Дякую, Сергій Володимировичу.

Шановні учасники круглого столу, власне, я також хочу почати з того, що цей законопроект не просто актуальний і потрібний, про це я далі зупинюся, але власне його підготовка була на початкових етапах, принаймні, взірцем того, як державна влада повинна співпрацювати з громадськістю, з науковцями. І це був дійсно достатньо широкий, відкритий процес, в якому було проаналізовано, по-перше, використано, піднято все те, що напрацьовувалося попередніми роками, проаналізовано, обговорено, і таким чином ще в серпні, там на початку вересня, появився цей законопроект.

Ну, а потім, на жаль, починається те, що у нас починається чи відбувається завжди. Починається узгодження цього законопроекту з іншими органами виконавчої влади, ходіння по коридорах і кабінетах. І кожного разу на чергове обговорення ми приходимо, читаємо чергову редакцію і бачимо, що тут втратилось, тут погіршилося, тут значить, щось загубилося і тому подібне.

Тому головний, скажімо так, висновок мого виступу полягає в тому, що треба було б як найшвидше цей законопроект в будь-якій редакції внести у Верховну Раду. Бажано навіть прийняти в першому читанні, а от потім вже, до другого читання, неминуче прийдеться знову ж таки в комітеті організувати серйозну роботу і постатейно обговорити цілий ряд положень. Тому що сьогодні ми вже бачимо тут певний… певні такі лобістські впливи з боку державних службовців і тому подібне.

Друге, на чому вважаю необхідно зупинитися, це ще раз нагадати в чому, власне, полягає необхідність прийняття цього закону. Ну, сьогодні модно посилатися на вимогу Майдану, на вимогу Революції Гідності, яка звучала змінити систему влади. Тільки, на жаль, ця вимога не була реалізована в наборі конкретних документів і тому сьогодні всі дозволяють собі абсолютно по різному, і вільно тлумачити, що, хто під цим розуміє.

Я вважаю, що якщо ми дійсно хочемо змінити владу, мається на увазі зробити її ефективною і такою, що служить суспільству, служить громадянам, то нам треба серйозно оновити, насамперед, законодавство про діяльність виконавчої влади в країні, а відтак і практику діяльності органів виконавчої влади. Звичайно, багато сфер і в інших… багато проблем і в інших сферах, в місцевому самоврядуванні, і в іншому. Але в даному випадку  я говорю лише про органи виконавчої влади. І, на жаль, цей комплексний підхід  тут уже порушений. Тому що логіка реформування виконавчої влади мала би полягати  в тому, що спочатку  треба змінити правила функціонування самої влади. Другим кроком по важливості треба змінити правила попадання на державну службу в цю владу. І тільки третім кроком можна   виставити бар'єри  тим, хто в силу тих, чи інших  обставин не повинен попадати, в принципі  у цю виконавчу владу.

Ну, як ви знаєте, у нас все зробили навпаки, у нас уже півроку діє  Закон про люстрацію, чи може менше ще діє, але вже існує, тобто    це закон, який ставить власне оці бар'єри. Але до цих пір немає і ніхто навіть не спішить з боку влади  приймати закони про внесення змін в Закон про Кабінет Міністрів, в Закон про центральні органи виконавчої влади і цей Закон, який ми обговорюємо, про державну службу. В результаті  така ситуація створила додаткові умови для  волюнтаризму і дуже багатьох закритих від суспільства таких маніпуляцій  в кадровій політиці в  наших органах влади, де виникає дуже багато підозр  і звинувачень, що там не тільки не викорінюється, а навпаки розширюється простір корупції сьогодні. І тому будь-яке знову ж таки затягування  з розглядом цього законопроекту тільки  погіршує становище, а не покращує його.

Що ми маємо сьогодні?  Ми маємо на основі закону, фактично діючого закону,  ми маємо фактично політизацію  вищого корпусу державної служби, тому що перша і друга категорія по закону сьогодні не підлягає  конкурсному відбору, і  знову ж таки, політизація – це тільки на поверхні.  Насправді, оскільки ці кандидатури не добираються, хоч вони якось там розписуються по партійних квотах, але всередині партій так само прозорого відбору не відбувається, ніякої кадрової політики коректної в наших партіях так само немає, то на практиці ця політизація, можна ставити знак рівності ……… у державній службі.

На нижчі посади, починаючи з посад директорів департаментів, сьогодні масово призначаються через патронатну службу. Знову ж таки в обхід конкурсних процедур, хоч закон і вимагає там конкурси, але є можливість призначити через патронатну службу, і цим сьогодні масово, що попередній уряд, що цей уряд, користається. Таким чином в останній рік, той рік, коли мало би відбутися радикальне таке оновлення і покращення нашої виконавчої влади, всі ці механізми приводять до того, що можна говорити не тільки про відсутність покращення, а навіть погіршення в багатьох випадках. Власне, цей законопроект дійсно повинен би покласти цьому край, принаймні в частині призначення на посади в державній службі.

В той же час, в ньому залишається дуже багато спірних положень. Одне з таких дискусійних положень, яке завжди було дуже цікавим для всіх, це саме вищий корпус державної служби. Багато років попередньо експерти, науковці боролися за створення, тоді це називалося вища рада державної служби, тобто колегіальний орган, який має стати на перешкоді, як політичним призначенням на вищі посади в державній службі так і перешкоджати політичним звільненням із цих посад. В цьому законопроекті ця ідея знайшла відображення в Комісії з питань вищого корпусу державної служби. Можна було б погодитися, що це в принципі  задовільно, назва тут питання смаку більше.

Але, якщо ми подивимося еволюцію цього законопроекту, то відбувається, за останніх кілька місяців, то відбувається такий процес. Категорія А  постійно розширюється. Туди вписуються все нові і нові посади, все нові і нові органи, при цьому вони без всякої потреби в цей закон взагалі вписуються і в разі їх якоїсь там корекції чи зміни назви, потім треба буде вносити зміни, що вже суперечить юридичній техніці. А в той же час компетенція комісії паралельно з цим постійно звужується. Ну, тому що природно. Якщо ми вже бачимо сьогодні в складі в категорії А навіть керівники та їх заступники самостійних підрозділів Адміністрації Президента, Апарату Верховної Ради, Кабінету Міністрів, то звичайно, це вже дуже велика група осіб, і постає питання, чи може ця комісія виконувати всі ці функції, які планувалися саме до такої широкої категорії осіб, і чи є потреба. Тому вже зникає з компетенції комісії повноваження, наприклад, погоджувати переведення посадових осіб категорії А і так далі.

Власне, це один з тих прикладів, який на моє переконання стверджує, що, скажімо так, все що могли зробити Кабінет Міністрів і державні службовці в цьому законопроекті вони вже зробили, треба всім подякувати і передавати все це в Верховну Раду і рухатись далі. Але при цьому, знову ж таки, я принаймні немає ніяких ілюзій, тому що в Верховній Раді нас чекатимуть нові загрози. Як ви пам'ятаєте 2011 рік, коли приймався той Закон про державну службу, який зараз ніби є, але він не діє, законопроект, який зайшов тоді у Верховну Раду, був значно кращий ніж той, який вийшов з Верховної Ради на підпис до Президента. 

ГОЛОВУЮЧИЙ.  Це нормальна функція Верховної Ради.

КОЛІУШКО І.Б. І тому я наперед закликаю народних депутатів, не повторити тої помилки, яка була допущена тоді, не натягувати, я закінчую, не натягувати державну службу на ті посади, які за означенням, за функціями не відносяться до державної служби. Якщо потрібно комусь виплачувати більшість зарплати, мати більший статус, там, соціальній і тому подібне, це можна завжди зробити іншими способами, як завгодно, є багато різних способів і окремий закон приймати, і поширювати на них окремі норми цього закону, але ні в якому разі не включати, наприклад, помічників народних депутатів у Закон "Про державну службу".

Ну, мій час вичерпався, я на цьому буду зупинятися. Дякую за увагу.

ГОЛОВУЮЧИЙ. Дякую вас, Ігоре Борисовичу.

Я думаю, що Костянтина Олександровича Ващенка буде можливість, після всіх виступів, відреагувати на ті справедливі  зауваження, які пролунають в експертних оцінках.

А зараз я запрошую до слова пані Урсулі Кулішевич, яка є експертом проекту Twinning "Підтримка розвитку державної служби в Україні".

КУЛІШЕВИЧ У. Дякую вам дуже.

ГОЛОВУЮЧИЙ. Я думаю, що можна скористатися перекладом в навушниках, кому це необхідно.

КУЛІШЕВИЧ У. Існують дві  групи  у нас в Twinning, дві групи експертів. Одні займаються проектом Закону про державну службу, а інші займаються  держслужбовцями в органах місцевого самоврядування.

Ну, і одна ще рекомендація сьогодні щодо цього проекту, то  ми хотіли б, щоб був прийнятий також і новий законопроект про державну службу в органах місцевого самоврядування. Оскільки цей Закон  про державну службу  в цілому відповідає стандартам ЄС, то  я хотіла б сказати декілька слів щодо  нового законопроекту, в розробці якого я якраз брала участь. Це законопроект від 2014 року.

І я хотіла б сказати, що такі ж самі принципи застосовуються  для держслужби  в органах місцевого самоврядування: розділ  політичних і адміністративних посад, це правове відділення служби в органах місцевого самоврядування і в центральних державних органах, система     вдосконалення навичок та компетенції, щорічна оцінка державних службовців і також, дуже важливо, це запровадження етичних правил для держслужбовців.  Мабуть, що в цьому Законі  про державну  службу є певні проблеми, але що стосується  Закону про держслужбу в органах місцевого самоврядування, то там проблеми – це розрізнення між політичними та адміністративними  посадами. Тому що попередній закон він не розрізнював осіб з цих груп.

Я хочу підкреслити, що дуже важливо реформувати систему органів місцевого самоврядування в цілому. Тому що ми побачили те, що реформа, тобто те, як це відбувається зараз, вступ на держслужбу прописаний таким чином, що немає загальної концептуальної ідеї. Тобто ці органи мають функціонувати на основі загальнодержавних принципів, принципів субсидіарності і бути спрямованими на задоволення потреб громадян, і також надавати можливість контактувати з органами, які мають відповідні прерогативи на підтримку положень Конституції та відповідних законів. Отже, треба розрізнювати децентралізацію і деконцентрацію. Тобто необхідно визначити прерогативи, які можна змінити тільки змінивши норми на рівні законодавства.

Система органів місцевого самоврядування будується на принципах децентралізації і субсидіарності, повинна бути наділена належними повноваженнями і ресурсами для того, щоб виконувати свої завдання. Одночасно, державний контроль органів місцевого самоврядування потрібен тільки з точки зору перевірки законності дій і рішень, які приймаються цими органами. І таким чином ці органи будуть діяти на свою власну відповідальність і від свого власного імені.

У відповідності  до поточного закону ……… різних рівнів державних органів часто дублюються, що, звичайно, створює проблему дублювання відповідальності і повноважень. При цьому ці органи мають звертатися до центральних органів за ухвалою своїх власних бюджетів.

Далі. Вони фактично підпорядковані часто органам адміністративним, вони часто є фактично підпорядкованими адміністративним органам виконавчим на місцях, і таким чином працівники цих органів мають стати працівниками відповідних органів державної влади, виконуючи саме рішення цих органів самоврядування. Без цього неможливо буде втілити принципи державної служби в таких органах.

Отже, ми вважаємо, що найкращою думкою було б розділити, розвести ці два закони. Тобто це проходження служби в органах місцевого самоврядування і підпорядкованим їм структурах, а також організації і функціонування органів місцевого самоврядування. Тобто розмежувати оцих політичних, так би мовити, людей на політичних посадах і людей, які займаються суто державною службою. Так що ми дуже задоволені тим, що ця робота щодо Закону про державну службу і проходження держслужби в органах місцевого самоврядування готується паралельно, оскільки тут дуже важливо, щоб принципи закону, які ми обговорюємо зараз, були б такими ж самими в законі, який стосується проходження служби в органах місцевого самоврядування.

ГОЛОВУЮЧИЙ. Дуже дякую вам, пані Урсула.

Насправді, от у виступах експертів було піднято значно більш широке коло питань ніж ті, які регулюються законом. І це абсолютно справедливо, оскільки, на жаль, ми всі з вами знаємо ті умови, в яких ми живемо. Ми знаємо, що треба не лише впроваджувати певні зміни на рівні закону, але і треба впроваджувати якісь міри на рівні, ну, скажімо так, соціально ментальній. Тому що без цього не відбудеться нічого. Якщо наші колеги говорять про те, що треба спочатку створити прозорі правила в середині, припустимо, політикуму, як тут приводилися приклади, то це, звичайно, не регулюється законом, це повинно регулюватися якимись зовнішніми більш загальними правилами. І в цьому є величезна проблема. Ми з вами можемо обговорювати ідеальний закон, який в подальшому з тих чи інших суб'єктивних причин не буде імплементований. Знаєте, на кожен закон може знайтись там, я не знаю, Андрій Портнов, який придумає як його обійти.

Тому, можливо, треба говорити в більш широкому сенсі. Ось ця дискусія більш широка вже започаткована. І, можливо, її варто було підтримати. Можливо, я би знов таки запросив до подальших дискусій також в ракурсі того, що цим законопроектом уже запроваджуються певні механізми, які робили цю спробу бути запровадженими в Україні. При цьому вони, на жаль, були запроваджені не так ефективно якби нам хотілося. Можливо, з практичної точки зору необхідно продумати, чим сьогоднішня імплементація відрізняється від імплементації припустимо там 12 річної давнини, коли ми уже запроваджували інститут державних секретарів, говорячи про те, що це буде теж панацеєю від звільнення українського чиновника від політичного  впливу, а завершилося це ще більшим впливом на чиновника  з боку політикуму. Можливо, треба  говорити і про це, тому що самі  наміри задекларовані в законі, беззаперечно  потребують одностайної підтримки,     але ми повинні говорити про шляхи імплементації, які убезпечать нас від повторення тих помилок, які ми вже робили. 

А зараз я хочу запросити  до слова пана Джуліо Набаіша для презентації експертної оцінки проекту нової редакції Закону  про державну службу з боку програми SIGMA. 

Будь ласка, пане Джуліо.

НАБАІШ ДЖУЛІО. (Виступ  іноземною мовою)  

ГОЛОВУЮЧИЙ.  Дякую пане Набаіш, за таку ґрунтовну, змістовну презентацію. І я, насправді, щиро радий, що у виступах наших європейських експертів слова державна служба вживається так само часто, як, припустимо, слова цінності і етичні правила, що є насправді дуже, дуже важливим питанням.

Перед тим, як розпочати обговорення проекту Закону у новій редакції про державну службу, я би хотів звернути вашу увагу, що у вас в матеріалах знаходиться проект рекомендацій нашого круглого столу. Тому я би просив або у  виступах, або у письмовому вигляді висловлювати свої побажання, свої зауваження до цих рекомендацій, так щоб ми за наслідками роботи нашого круглого столу змогли їх схвалити.

Зараз я запрошую до слова народного депутата України Альону Іванівну Шкрум, голову підкомітету з питань державної служби та служби в органах місцевого самоврядування Комітету з питань державного будівництва, регіональної політики та місцевого самоврядування Верховної Ради.

Будь ласка, Альона Іванівна.

ШКРУМ А.І. Дякую.

Вельмишановні колеги, представники громадськості, міжнародних організацій! Дякую, що ви прийшли так рано в понеділок поговорити про важливу, дійсно, реформу, яка, на жаль, інколи применшується. І я сподіваюсь, що ми сьогодні не починаємо новий етап обговорення цієї реформи і закону, а вже закінчуємо нарешті те обговорення яке було зроблено і нарешті вже переходимо до самої реформи, до напрацювання, можливо, змін до законопроекту. Нарешті, я сподіваюсь ми його побачимо у Верховній Раді і будемо вже імплементувати те, про що про ми всі говоримо, ну, мабуть, вже більш менш року, а може і більше.

За довго до того, як я була народним депутатом, я була учасником та координатором ініціативи "Професійний уряд" (можливо, дехто про неї чув), де більше 4 тисяч українських громадян і українців за кордоном якраз поставили собі за мету переведення державної служби України на професійну таку основу і на кар'єрну основу. Ми про це говорили ще дуже давно, ну, як виявилося, що ця тема чомусь  для уряду часто виявляється не більш, не такою важливою  і не найбільш важливою. Але, як на мене, не можлива повноцінна антикорупційна реформа без реформи державної служби, не можливе нормальне адміністрування взагалі державних справ і управління державою без реформи державною служби. І тому тут, дійсно, варто почати нарешті її імплементувати, прийняти в першому читанні законопроект за основу і далі його напрацьовувати. Ну, і доносити, мабуть, і до суспільства і до нашого уряду, якщо це буде можливо, важливість саме цієї реформи і конструктивність і ефективність її проведення.

Знаєте, та дискусія, яку ми маємо сьогодні, вона почалася у Великобританії приблизно в 1850 році. Ми тут трошки запізнилися. І в 1854 році…

ГОЛОВУЮЧИЙ.  Це Великобританія поспішала.

ШКРУМ А.І. Ну, можливо, можливо. Але цікаво, що тоді фактично Прем'єр-міністр в своєму докладі в 1854 року базував модернізацію державної служби на досвіді адміністрування відомої Ост-Індійської компанії. І фактично він започаткував тоді ідею, що державна служба має залучати найкращих з найкращих спеціалістів, найкращих з найкращих професіоналів. І ефективність має бути на межі бізнес процесів, а не набагато нижчої ніж будь-які бізнес процеси.

Ну, я маю надію, що, дійсно, цей закон багато з тих принципів втілить. Фактично та частина Коаліційної угоди, де говориться про державну службу, вона виявилася для уряду мабуть навіть більш амбітною ніж це можливо. Ми можемо зараз брати пункти Коаліційної угоди і дивитися, де нам вдалося це зробити в законі, в проекті закону, а де це не вдалося. Не все нам вдалося. Ну, наприклад, я вважаю, що перші пункти, вони досить вдало прописані в законі, і про це вже сказали мої колеги, це і деполітизація, і більше професіоналізація державної служби, і більше переведення державної служби на кар'єрну. Хоча треба зазначити, що зберігається все ж таки і позиційна державна служба, а не тільки кар'єрна. І тут, можливо, доведеться доопрацьовувати це в майбутньому.

А от  звісно, набагато важче буде і поетапне підвищення зарплати і мотивація державних службовців. Ми розуміємо, що Україна не зможе собі, мабуть, дозволити тільки фінансової мотивації, нам треба буде пропрацьовувати інші механізми підвищення репутаційності державної служби і мотивації, саме залучення найкращих до державної служби. Ну, а так само запровадження виключно конкурсного відбору на посади державної служби усіх категорій. Це питання дуже багато дискутувалося. В законі воно, як на мене, врегульовано добре, хоча я погоджуюся з деякими зауваженням, висловленими в тому числі і паном Коліушком.

Ну, і тут я б хотіла зупинитися дуже коротко на деяких буквально питаннях по закону. Наприклад,  SIGMA завжди підкреслювала важливість центральної координації управління державною службою, і це, дійсно, в законі прописано. Але, як ми знаємо, зло  воно завжди криється в деталях, на мою думку. І тут треба чітко усвідомлювати, що я якраз є прихильником того підходу, щоб в законі прописати все дуже конкретно і не залишати жодних прогалин для можливих якихось корупційних ризиків.

Ну, наприклад, комісія з питань вищого корпусу державної служби, дуже важливий орган, складається з 12 осіб, при цьому по одному представнику визначається від різних органів виконавчої влади, Верховної Ради і чотири представники громадських об'єднань, наукових установ та експертних організацій. Я думаю, що нам ще доведеться подискутувати і розробити фактично з Кабміном порядок затвердження і відбору цих чотирьох представників громадських організацій та наукових об'єднань, щоб це дійсно були представники громадськості.

Так само і категорії посад. Найвище державні службовці категорії А. Як вже було зазначено паном Коліушком, вона чомусь має тенденцію розширюватись при тому, коли в Європі, наприклад, серед керівників лише один відсоток державних службовців, серед менеджерів середньої ланки 3,5, а всі інші спеціалісти, то у нас зараз в Україні керівників 25 відсотків, а спеціалістів 75.

Ну, і звісно нам треба цього уникати, тому вищі державні службовці, вони  мабуть, як категорія мають звужуватися, а не розширюватися в майбутньому. І так само фактично репутаційність державної служби, відкритість державної служби, вона теж потребує вдосконалення, ну і тут вже, мабуть, це питання не стільки закону, а, дійсно , глобальної державної урядової програми і заохочення якихось конкурсів розвитку талантів та всього іншого, що теж, до речі дуже добре прописано в коаліційній угоді.

Тому на цьому я буду зупинятися. Я думаю, що ми ще зможемо задати один-одному питання. Як на мене закон дійсно має бути першочергово зараз внесений до Верховної Ради  і ми готові усіляко сприяти тому, щоб він був прийнятий за основу, далі його напрацьовувати вже фактично постатейно. Але нам конче необхідна буде тут підтримка громадськості, для того, щоб він був поданий до Верховної ради і нарешті, були розпочаті ці дискусії саме у Верховній Раді. Дякую.

ГОЛОВУЮЧИЙ. Дякую, шановна Альона Іванівна.

До слова запрошується Радмила Василівна Войтович, доктор наук з державного управління, професор, завідуючий кафедрою філософії, теорії та історії державного управління Національної академії державного управління при Президентові України. Я би хотів нагадати, що регламент виступу –  від 3 до 5 хвилин.

Будь ласка, Радмила Василівна.

ВОЙТОВИЧ Р.В. Дякую.

Шановний Сергій Володимирович, шановний Костянтин Олександрович, шановні колеги! В межах свого виступу я б хотіла звернути увагу на загальні методологічні положення, які представлені в даному законі, і, які фактично відрізняють даний законопроект від двох попередніх законів, які були діючими, і один із яких діючий, а другий, який постійно відтерміновувався. 

 Безумовно, я  хотіла першу позицію, яку я б хотіла висловити з даного приводу це те, що даний законопроект відповідає всім необхідним індивідуально-типологічним, соціально-економічним умовам сучасного розвитку України.

Друга позиція, яка, безумовно, врахована це те, що даний законопроект відповідає всім необхідним умовам розвитку громадянського суспільства. Він розроблений відповідно до повної кореляції з запитами громадянського суспільства.

Безумовно, про те, що говорили наші європейські експерти, про те, що даний законопроект корелюється з основними вимогами, які висуваються до розвитку державної служби в європейських країнах, і, які мають достатньо потужну апробацію.

Я б хотіла також звернути увагу на основних імперативах, які закладені в даному законопроекті, і, які фактично працюють на те, щоб побудувати сильну державу, щоб побудувати ефективну державну публічну службу, політично нейтральну і сервісно орієнтовану, яка покликана забезпечити інтереси та потреби громадян, і мати для себе певну можливість здійснення кар'єрного зростання.

Першу позицію на яку б я хотіла звернути увагу, це так званий аксіологічний імператив або ціннісний імператив, який закладається в саму сутність в розумінні інституту державної служби в сучасних умовах суспільного розвитку. Змінюється саме ставлення до державної служби, і змінюється ставлення суспільства до державної служби. В результаті цього ми можемо говорити про певну демократизацію державної служби. тому, що вперше громадянське суспільство здобуває певні механізми контролю за державною службою, і це є нова, принциповою новацією даного законопроекту. Виходячи з цього, ми можемо говорити про престижність, довіру, авторитет державної служби і змінення того оціночного ставлення до державної служби, яке ми мали до сьогоднішнього дня. 

Друга позиція, на яку б я хотіла звернути в принципі увагу, це технократичний імператив, який представлений в даному законі, тобто чітко прописані основні інструменти, процедури, операції, які покликані забезпечити  ефективність функціонування Інституту   державної  служби, що стосується створення певних інституційних  структур, що стосується статусної ролі,  і тих  інститутів, які сьогодні забезпечують управління  державною службою. Це чітке розмежування  між категоріями посад, які, безумовно, мають працювати на забезпечення ефективності  функціонування інституту державної служби в сучасних  умовах суспільного розвитку і навіть в умовах  тих викликів, з  якими буде ще ймовірно стикатися  українська держава.

Третя позиція, на яку я б хотіла звернути увагу, це надзвичайно важлива, про це говорили наші експерти і європейські, і вітчизняні, це так званий  мерітократичний принцип, принцип професіоналізації. Завжди є очевидним, що для того, щоб ефективно функціонувала система державного управління, до неї мають приходити найкращі, найдосвідченіші, найкомпетентніші. І фактично посилення освітньої складової в доборі професіоналів, в доборі  державних службовців до органів державної влади  це є принциповим питанням.

Безумовно, розроблені основні імперативи, які  фактично працюють  на професіоналізацію державної служби. І можу навіть сказати, що даний закон відображає такі основні позиції: забезпечує підготовку професіоналів, розміщення професіоналів  в системі державного управління, захищає професіоналів і також, захищає  суспільство від непрофесіоналів. І це є новація, яка фактично  працює на оцей конгломерат взаємодії громадянського суспільства та  високо досвідчених фахівців, які мають прийти в  органи державної влади.

Безумовно, що тут важливо згадати про те, що даний законопроект  надає необхідну преференцію   для фахівців, які мають відповідні знання у сфері  державного управління і це є також важливою складовою. Навчання протягом всього життя, також є важливим принципом, який закладений в нову  редакцію закону, підвищення компетентності і підвищення  кваліфікації, де чітко розмежовані дві позиції, чітко показані основні      принципи за якими має здійснюватись  підвищення і розміщення державних службовців.

Також би хотіла звернути увагу на те, що дехто з експертів  звертають увагу на оцінювання як певний  регулятивний,  чи регламентативний інструмент. Я хотіла би сказати, що оцінювання в  законі   представлене не як "церберна" технологія а як допоміжний інструмент     оптимізації Інституту державної служби, який працює і на захист,  і на кар'єрне зростання державних службовців. Також хотіла звернути увагу на індивідуальну програму підвищення професійної компетентності, яке підвищення професійної компетентності, яка досить чітко показана, яка включає такі основні позиції як підготовку, перепідготовку, підвищення кваліфікації, стажування та самоосвіту, тобто можливість кар'єрного зростання. Ще раз хочу наголосити, що основною інновацією цього закону, і це цінність даного законопроекту –  це професійна та кар'єрно орієнтована державна служба.

І, безумовно, остання позиція, на яку я б хотіла звернути, чи останню імперативну, на яку б я хотіла звернути увагу, ми всі прекрасно розуміємо який би геніально талановитий закон не був, але якщо він не буде гарантувати соціальну безпеку державних службовців, то він не буде містити цінностей як даної професійної групи і для самого суспільства. Тому тут надзвичайно важливо звернути увагу на статусну роль, якою мірою вона підвищується в даному законі і саме соціальну ренту, яку здобувають державні службовці. Особливо для мене як людині, яка працює в Національній академії державного управління, дуже важливо, щоб наші випускники мали можливість, не втратили можливість повернутися на свої місця, і, безумовно, ця норма закладена в новому законопроекті, і це є дуже важливою складовою.

І на сам кінець, завершуючи свій виступ, я хотіла звернути увагу на вислів відомого філософа американського Френсіса Фукуяму, який сказав, що побудувати ефективну державну службу можна лише за умови, якщо вона буде ефективна, компетентна, буде мати довіру і певні позиції лідерства. Я вважаю, що ці основні позиції якраз в даному законопроекті належною мірою представлені. Дякую за увагу.

ГОЛОВУЮЧИЙ. Дуже дякую вам, Радмила Василівна.

До слова запрошується Борис Якович Беспалий, народний депутат України третього–п'ятого  скликань, консультант програми USAID "Рада: підзвітність, відповідальність, демократичне парламентське представництво".

Будь ласка, Борис Якович.

БЕСПАЛИЙ Б.Я.     Дякую.

Шановні учасники круглого столу, ну, позитивний висновок щодо цього якісного законопроекту ми надали.

А зараз я хотів би зупинитись на одній із шести основних функцій визначених цим законом, а саме надання доступних і якісних публічних послуг. Ця функція є найближчою до людей і найвідчутнішою, це та функція за якою люди і формують своє ставлення до державної служби. Буде ця функція працювати якісно, тоді люди полюблять і владу, і державних службовців.

Що сьогодні от маємо? Прийшла людина оформлювати пенсію, а в пенсійному районному фонді їй кажуть, нормально у вас все, от збігайте тільки тут через дорогу, візьміть в районному пенсійному фонді довідку, що ви не є підприємець, ще туди збігайте, туди й туди. І, на наш погляд, є дуже важливо при наданні публічних послуг органам державної влади і місцевого самоврядування заборонити отримувати від клієнтів ту інформацію, яку держава і орган самоврядування вже мають. Інформація має отримуватись від інших органів влади або братись із шухлядки, а не через клієнтів, клієнт не кур'єр.

Далі. Запропоноване це є логіка розвитку єдиного вікна. Чим вона відрізняється ця ідея адміністративного простору єдиного від єдиного вікна?

В єдине вікно це одна точка входу або фізична одна конторка, або якщо це електронне буде звернення, то все одно одна точка входу. А тут пропонується не одна точка входу, тим більше така, як вікно, а багато і комфортних таких, як дверей. Тобто людина звертається до того органу влади, який їй потрібен для цієї функції, ну для того, що їй треба, а бігає інформація, а не клієнт. В цьому є відмінність і подальший розвиток.

Наскільки це зараз можливо? Ну, мені здається, що в ХХІ столітті навіть якось незручно обговорювати технологічну можливість. На наш погляд, тут важливіше інше і це є абсолютно принциповим.

З чого починати? Починати треба саме з того, що заборонити надавачам публічних послуг отримувати ту інформацію, яка вже є в державі, а не з формування реєстрів і так далі. Тобто якщо надавачу послуг треба самому шукати цю інформацію, то дуже швидко з'ясується, що половина довідок і не потрібна зовсім, що треба електронна база, що поштові голуби вже застарілий засіб комунікацій. Тобто тоді вони зроблять все самі. Тобто тут включається мотивація надавачів послуг.

Наступний момент. Це технологія реалізації. На наш погляд, це можна сьогодні навіть уже робити в межах всієї країни і всюди, але насправді досвід показує, що подібні речі, вони добре ідуть з пілотними проектами, які можна було б зробити в територіальному вимірі. От є ідеальна схема, це, скажемо, виборчий округ, і тут комітет міг би бути провідною організацією, або територіальна громада. Дуже хорошим майданчиком є райони міста Києва, тут і фаховий рівень, і комунікації, і достойний кадровий потенціал. Тобто всі умови для цього є. В галузевому вимірі ну міг би взяти, наприклад, це Пенсійний фонд запровадити таку схему, тому що йому всі підуть на зустріч, ніхто ж не відмовить пенсіонерам.

Тому нам здається от, далі. Що дуже важливо, законодавча база для запровадження такої схеми потрібна мінімальна, я навіть сумніваюся, що на рівні законів взагалі щось треба змінювати, хіба що відомчі підзаконні акти, там, територіальні, але також по мінімуму. Принаймні це дуже легко опрацювати, не хочу на цьому зупинитися.

Зупинитися я б хотів ось на чому, на результаті. Мені здається, що той результат, на який ми можемо розраховувати, по-перше, досить швидкий, а темп, ну хто вдарив першим, той вдарив двічі. По-друге, наочний. Люди це відчують зразу. От на теоретичному рівні рядові громадяни такі речі, от те, що я зараз скажу, воно їм здається якби ще далеке і так далі, а коли вони справді приходять кудись і від них нічого не вимагають і дуже швидко досягається результат, це люди дуже швидко відчують. Тому це могло б бути тим перетягом, який би, ну, підштовхнув дуже і реформування державної влади і все інше.

 Я взагалі хочу на сам кінець сказати, що в нас чомусь вважається, що реформи щось таке погане і так далі. Насправді це річ хороша, інакше їх і не треба робити, і починати реформування слід якраз з речей популярних, а не з речей не популярних або кулуарних, або таких, які відчуваються тільки в коридорах влади.

Тому я і вважаю за потрібне, от на початку, скажемо, запровадження нової ідеології державної служби акцентувати увагу на ці пропозиції. Дякую за увагу, спасибі.

ГОЛОВУЮЧИЙ. Дякую, Борисе Яковичу.

До слова запрошується Володимир Олександрів Купрій, координатор робочої групи "Демократія і права людини, належне врядування та стабільність" Форуму громадянського суспільства Східного Партнерства.

Будь ласка, Володимир Олександрович.

КУПРІЙ В.О. Дякую за надану можливість висловитись з приводу представленого законопроекту. І, представляючи певний сегмент громадянського суспільства, який зацікавлений в тому, щоб Україна належним чином реалізувала свій євроінтеграційний курс, хочу акцентувати увагу на деяких речах, які з цим пов'язані. І хотів би почати, можливо, з цитати, якщо дозволите, законопроекту в статті 4 якого визначаються принципи державної служби і серед яких названа доброчесність, а саме захист публічного інтересу.

Так от, публічний інтерес саме того сегменту громадянського суспільства, який я тут представляю, говорить про те, що Україна повинна виконувати взяті на себе зобов'язання, і зобов'язання, які зазначені і в угоді Україна-ЄС, де зазначено, що Україна має прагнути впровадженню принципу належного врядування. Ну, і належним чином реалізовувати ті зобов'язання, які взяті на внутрішньоукраїнському рівні, я маю на увазі і Коаліційна угода, яка говорить про необхідність прийняття цього законопроекту, і програма уряду, яка говорить про те, що такий законопроект має бути ухвалений до кінця першого кварталу. А перший квартал закінчується 31 березня аж ніяк не 31 квітня, червня або жовтня. Ну, і якщо Україна підписала контракт з європейським Союзом на розвиток держави, то контракт, умови контракту треба виконувати. А цей контракт говорить, що цей законопроект мав би бути ухвалений в грудня 2014 року. Все це я говорю для того, щоби ми, розуміючи, що будь-який законодавчий процес пов'язаний з масою  узгоджень між різними групами інтересів. Але тим не менше, я повертаюся до необхідності захисту публічного інтересу. А публічний інтерес говорить про те, що це одна із тих реформ, яка дуже суттєва і важлива, і безпосередньо впливає на те, що називається і якість, результативність, ефективність роботи державного управління в ім'я того, щоби прості громадяни отримували належної якості і адміністративні послуги, і публічні послуги і так далі.

Тому, якщо говорити про ці речі то, ну, знову ж таки акцентую увагу, немає на сьогоднішній день, і це вже було сказано в виступі Костянтина Олександровича, про те, що законопроект готувався в тісній взаємодії з різними експертними середовищами, і в експертному середовищі також нелегко дійти згоди по певних речах. І на сьогодні ми маємо той продукт, який знову ж таки говорить про те. що немає причин не вносити його в Верховну Раду, він повинен бути внесений. Було б, звичайно, добре якби це зробив уряд у невідкладний спосіб.

Якщо говорити про нашу резолюцію, то серед рекомендацій, крім того, що в Верховній Раді ми рекомендуємо розглянути, але, як кажуть, спочатку треба купити лотерейний білет. Можливо, Кабінету Міністрів треба рекомендувати невідкладно внести цей законопроект для того, щоб він далі міг доопрацьовуватися. Безперечно, він може доопрацьовуватися, і тут є над чим ще працювати. І безперечно видно, що на цьому вже етапі різні групи інтересів тут дещо змінюють, вносять, і можливо з точки зору багатьох інших сторін цього процесу це не зовсім є раціональне і якісне.

Ну, і останнє, на чому я хотів би наголосити, в чому переваги цього законопроекту. В тому що він, дійсно, дає необхідні механізми, про це вже говорила Альона Іванівна, для впливу громадянського суспільства на процес професіоналізації державної служби, забезпечення того, що звертав колега із SIGMA дотримання принципу підзвітності державної служби. Таким чином громадянське суспільство представлено, яке безперечно структуроване і представлене різними інститутами, має право і можливості брати участь у доборі на посади державної служби. Безперечно, виникає питання, щоб наданий механізм не перетворився у інструмент для недоброчесних представників і таке є, які могли би скористуватися цим, щоб можливо якісь негарні речі робити. Тому можна обговорювати який механізм може бути, добору таких представників, інститутів громадянського суспільства до залучення у роботу комісії по призначенню на посади державної служби.

Ну і останнє. Конкурсний механізм один із найкращих механізмів, напевно ще ніхто не придумав іншого кращого змагального принципу. Тому тотальне, якщо дозволите вжити це слово, запровадження  конкурсного підходу до призначення на посади державної служби, це ще один аргумент, який говорить про те, що необхідно якнайшвидше вносити цей законопроект у Верховну Раду, ухвалювати його і працювати над імплементацією, бо за прийняттям закону стоїть достатньо велика робота з тим, щоб він дійсно ефективно і швидко запрацював, а не набув долі законопроекту 2011 року.

Дякую за увагу.

ГОЛОВУЮЧИЙ. Дякую, Володимире Олександровичу.

До слова запрошується Владислав Леонідович Федоренко, доктор юридичних наук, завідувач кафедри державної служби та кадрової політики Національної академії державного управління при Президентові України.

ФЕДОРЕНКО В.Л. Дякую, шановний Сергію Володимировичу, шановний Костянтин Олександровичу.

Хочу зазначити, що в державі склалася дійсно парадоксальна ситуація, коли закон 1993 року, який зіграв свого часу гарну роль і ніби почів. Але зараз він, як "закон зомбі", продовжує діяти при наявності чинного закону, який так і не вдалося гальванізувати 2011 року.

Тому прийняття нового закону і якісного нового Закону "Про державну службу", це є, очевидно, і вимога часу і, звичайно, нашими зобов'язаннями перед партнерами. І я хочу сказати, що цей круг він вже витребуваний суспільством і законопроект, який на сьогодні представлений в презентації. Він має одну дуже гарну рису, він широко обговорювався і в експертному середовищі, і кожен бажаючий міг до нього долучитися. Мабуть, ніхто не скаже, що в нього не було можливості висловити свої пропозиції. Починаючи із 26 вересня, коли він був представлений на Рішельєвських читаннях і постійно знаходився на сайті для обговорення. Хочу сказати, що він вирішує низку проблем і я хотів би підтримати цей законопроект, і сказати, що зокрема, безумовно, тішить мене, як представника Національної академії державного управління при Президентові України, про включення керівництва Національної академії державного управління в комісію з питань вищого корпусу державної служби. Але навіть і не це головне. Головне, що Національна академія знаходить своє місце в методологічному забезпеченні державної служби і так далі.

Хочу сказати, що у зв'язку з економією часу я би більше зосередився на тих питаннях, які є дискусійними, і, на мою думку, вимагають свого розв'язання.

Насамперед я хотів би зазначити, що стаття 1 цього законопроекту дає визначення державної служби через визначення завдань і функцій державної служби і є не тільки доволі громістким, а як видно, із словосполучення, зокрема, щодо, це означає, що не є вичерпним. Очевидно, що оскільки це титульна категорія, то вона би мала бути більш зрозумілою і доступною.

Далі хочу сказати, що стаття 3 вона говорить про те, що Закон про державну службу є і в другій, це, значить, з приводу функцій з обслуговування. Це діяльність працівників державного органу, яка не передбачає здійснення повноважень, безпосередньо пов'язаних з реалізацією завдань та виконанням функцій, визначених частиною першою статті цього закону. Таким чином досить велика категорія працівників, вона визначається шляхом виключення, тобто ті, які не увійшли в першу-другу категорію. Це суперечить принципу нормативної визначеності, і категорія А, і категорія Б буде в нас рости, як на дріжджах. Тому, звичайно, мені здається, що  в обслуговуючі функції  треба дати чітке унормування, щоб не було двотлумачень, бо це є велика лакуна для корупції.

Наступне, що я хотів звернути увагу,  це щодо системи управління державною службою, яка, на мою думку, є доволі досконалою, цікавою і заслуговує на підтримку. Разом із тим я хочу сказати, що стаття 13, центральний орган виконавчої влади, який забезпечує формування та реалізації державної політики у сфері державної служби законопроекту, не може бути предметом регулювання Закону про державну службу, оскільки там перелічується завдання, функції, повноваження відповідного центрального органу виконавчої влади. А відповідно до частини третьої статті 3 Закону України про ЦОВВ положення про міністерства та інші центральні органи виконавчої влади затверджує Кабінет Міністрів України. Тобто саме уряд, а не Верховна Рада має дискретне право визначати завдання, функції та повноваження ЦОВВ.

Також хочу сказати, що частина друга і третя, друга цієї статті говорить про те, що керівник центрального органу виконавчої влади, який забезпечує формування та реалізацію державної політики у сфері державної служби, призначається на посаду строком на 5 років з правом повторного призначення на ще один термін. Це положення, на нашу думку, суперечить пункту 9.2 частини першої статті 116 Конституції України, відповідно до якої уряд України має дискретне право призначати на посади та звільняти з посад за поданням Прем'єр-міністр України керівників центральних органів виконавчої влади, які не входять до складу Кабінету Міністрів України. Але навіть і ті, що входять до складу Кабінету Міністрів   України, темпоральний чинник відсутній. Єдиний вихід, я теж згоден за те, що треба надати такому центральному органу виконавчої влади спеціальний статус, оскільки він здійснює не предметне а функціональне регулювання. Але тоді, можливо, треба думати в напрямку внесення змін до Конституції. Оскільки таким імунітетом і такий імунітет безперечно потрібен. У нас на сьогоднішній день наділені тільки конституційні органи. Ну, Конституцію порушувати очевидно в цій частині не можна. Ну, я відношусь до старовірів, які вірять в те, що треба відразу дотримуватись Конституції, а потім регулювати суспільні відносини.

Далі хочу зазначити, що дуже цікава є комісія з питань вищого корпусу державної служби і механізм її формування дуже удосконалився порівняно з першими презентаціями законопроекту. Але у мене викликає питання її організаційно-правовий статус постійнодіючого колегіального органу, що працює на громадських засадах частина перша статті 14. Він не узгоджується з такими серйозними функціями цієї комісії як, наприклад, здійснення дисциплінарного провадження щодо державних службовців, які займають посади категорії А та інші, це частина перша статті 15.

І врешті хотів зазначити, що найбільше питання, яке виникає, це питання мотивації. Тому що прописується питання про пільгове кредитування на житло, про службове житло, це все є. Але ви всі знаєте, на що державні службовці зараз звернули увагу в цьому законопроекті. І я розумію, що це вимога часу. На статтю 87 за якою всі державні  служби переводяться, державні службовці переводяться на загальну пенсію. І повірте, це викликає такі певні тенденції в середовищі державних службовців, що всі інші мотиваційні моменти, які є в чинному законодавстві, вони втрачають свою цінність.

У зв'язку з цим, я хотів би теж на закінчення зацитувати відомого правознавця Градовського, який відбувся як чиновник саме в Харкові, написав таку роботу "Существо государственных должностей, учение о службе гражданской"  у 1870 році. Який писав: із службового становища посадових осіб витікають їх особливі права: перше – на утримання та винагороду; друге –  на захисті,  безпеці і гідності; третє – на різноманітній і почесній преференції.

Тому я хочу сказати, що за 150 років, очевидно, ці мотиваційні цінності  збереглися, і кожен із  творців цього законопроекту, а це всі ми, має сказати собі, чи вклали ми їх  в цей законопроект. На мою думку, тут ще поле для діяльності досить відкрите.  Дякую.

ГОЛОВУЮЧИЙ.  Дякую, Владиславе Леонідовичу.  Я би, напевно, доповнив цю  цитату, що також у державного  службовця ще є обов'язок  на надання якісних  державних послуг. А так  все ви правильно сказали,    нема питань. Я погоджуюсь і з вами, і з Градовським, і з харківськими чиновниками, яких я знаю дуже багато. 

До   слова запрошується Марина Миколаївна Білинська, доктор наук з  державного управління, віце-президент  Національної  академії державного управління  при Президентові  України.

Будь ласка, Марино Миколаївно. 

БІЛИНСЬКА М.М.  Дякую.

Шановний пане головуючий, шановні учасники круглого столу! Я сьогодні уособлюю команду експертів, представляю  від Національної академії державного управління. Я хочу подякувати Костянтину  Олександровичу Ващенку за запрошення  нашої команди експертів до роботи над законопроектом. І хочу зазначити, що, мабуть, ця робота, яка була організована,  це є приклад імплементації європейських підходів  щодо створення законопроектів в сучасній  Україні.

Ще одна думка, яка виникає, коли ми пройшли такий довгий шлях, це  те, що законотворчості треба вчитись.  І це, мабуть, більше звернення до громадських організацій, які активно оберуть участь в обговоренні, а цей майданчик був наданий унікальний для роботи над законопроектом. Що не можна в цей кошик, який називається "законопроект", вкладати все  те, що вважається  кожній громадській організації за доцільне вкласти  в новий проект закону. Тому  фраза "благими намерениями выслана дорога в ад", от вона, мабуть, також і торкалася тої роботи, яку здійснювало національне  агентство, всіх спрямовуючи в правильне русло стосовно прав нормотворчості…

ГОЛОВУЮЧИЙ. Тобто вам так не подобається законопроект?

БІЛИНСЬКА М.М. Навпаки, я хочу сказати, що ми працювали досить активно. І  коли були закиди щодо  невідповідності певних норм, лобіювання    певного, от якраз лобістська позиція, вона має мати правові рамки. Законопроект, безумовно, позитивний. І ми вважаємо, що законопроект може бути внесений на розгляд Верховної Ради, пройти  всю процедуру.

І хочу звернути перш за все на статтю першу, оскільки представляю національну академію. Що таке державна служба як така? Це професійна діяльність. От чомусь це питання, хоча ми постійно оперуємо поняттями "професіоналізація", "професіоналізм", "професійний державний службовець", що таке професійний державний службовець і професійна державна служба. І от ці позиції, які пов'язані з професійною державною службою, вони виписані в першій статті. І от скажіть мені, будь ласка, який вищий навчальний заклад або система надає ті знання, які зазначені в першій статті? Це, наприклад, розроблення та експертиза проектів програм концепцій стратегій проектів законів, забезпечення реалізації державної політики, забезпечення, надання доступних і якісних публічних послуг, управління персоналом державних органів. Я веду до того, що галузь на державному управлінні, яка функціонує, яка очолюється Національною академією державного управління при Президентові України, повинна функціонувати і надалі, це в законі передбачено.  Але от тут є неузгодженість діяльності центральних органів виконавчої влади з тим, що робиться в іншому центральному органі. Наприклад, на разі Міністерство освіти і науки створює в розвиток, в реалізацію Закону України "Про вищу освіту" національні стандарти,  класифікатор освіти, де галузь державного управління не присутня взагалі. І виникає питання, як ми бачимо собі підготовку професійних державних службовців без навчання за спеціальними магістерськими програмами? Як ми можемо говорити про професійний корпус державної служби, якщо ми не знатимемо, що таке професійна компетентність і що таке ідеальний образ державного службовця? Тому що професійна компетентність – це поведінка в реальному виробничому середовищі.

І якщо ми вже робимо ремінісенцію в минуле, то дозвольте також зупинитися на діяльності Президента Шарля Де Голля, який у 1946 році у зруйнованій Франції зрозумів, що саме створення національної школи публічного адміністрування (НА), тільки започаткування діяльності такої інституції з професійною підготовкою державних службовців, дасть можливість реалізовувати реформи в країні, і за 10 років такі реформи були успішно реалізовані у Франції.

Команда експертів національної академії, як висновок, ми підтримуємо цей законопроект. Ми вдячні Національному агентству  з питань державної служби за організовану діяльність і готові надалі співпрацювати з комітетом Верховної Ради профільним для опрацювання законопроекту. Дякую.

ГОЛОВУЮЧИЙ. Дякую, Марино Миколаївно.

Ви насправді підняли надважливе питання, яке стосується не лише проблеми реформування державної служби, а проблеми проведення будь-яких реформ. Оскільки всі реформи, всі знання ідуть із освіти. Насправді проблема з українською освітою, вона є широка і загальна, і не стосується лише проблематики пов'язаної з державною службою. Повірте, в усіх інших сферах людської життєдіяльності такі самі проблеми з освітою, коли, на жаль, ми не готуємо достатньо глибоких фахівців з того чи іншого питання.  Тобто будучи сам вихідцем із системи юридичної освіти, я вам теж можу навести шалені питання, питання шаленої проблематики юридичної освіти в Україні і я переконаний, що це відбувається всюди. Тому, звичайно ж, ми повинні говорити окремо взагалі про реформу системи освіти, як базу для проведення всіх реформ, в тому числі, звичайно, і реформи державної служби. Але це просто питання трошки іншого круглого столу. Хоча воно є дуже важливе для конкретної реформи, в тому числі для реформи державної служби.  Дякую ще раз. 

Я запрошую до слова Сергія Вікторовича Сороку, координатора проектної групи "Реформа державної служби в Україні" Громадянської платформи "Нова країна". Будь ласка.

СОРОКА С.В. Добрий день! Вже дуже багато слів говорилось про законопроект, але хочу сказати одну річ. Що ми вже, насправді, є певні закиди, я там чув, що цей законопроект  Ващенко ніби писав під себе. Скажу, щ абсолютно не так, тому законопроектом спочатку займалися експерти громадянських організацій, і тільки в вересні ми винесли його Національну агенцію державної служби, після чого була створена експерта конституційна рада, і фактично ми робили все для того, щоб до грудня законопроект був готовий і винесений на Кабмін, і до кінця року він був прийнятий. На жаль, вже кінець лютого, і ми знову ж таки розуміємо, і знову ж таки в п'ятницю ми знову почули, що законопроект черговий раз знятий з розгляду урядового комітету і причини абсолютно банальні, наскільки є там інсайдерська ситуація, що комусь не подобається, що відповідно до цього законопроекту він не буде, скажемо, членом Кабміну. І фактично залишився один місяць до кінця першого кварталу, і яка тоді наступає політична відповідальність нашого Кабміну, якщо і в поліційній угоді, і записано те, що в першому кварталі законопроект має бути прийнятий, а він ще не винесений навіть на Кабмін, урядовий комітет.

Оце головне питання, яке ми, ми ще будемо ще 3 місяці ходити по колу, ще будемо створювати круглі столи, обговорювати. А результат який?

ГОЛОВУЮЧИЙ. Ви знаєте, я думаю, що це абсолютно слушне зауваження, і комітет займе тут більш активну позицію, ми не виключаємо різних нестандартних ходів з боку комітету Верховної Ради.

СОРОКА С.В. Я думаю, там треба теж співпрацювати разом або вносити від Адміністрації Президента, або вносити від групи народних депутатів. Якщо ще, скажім тиждень-два…

ГОЛОВУЮЧИЙ. Від Адміністрації Президента вносити не можемо, а від Президента можемо.

СОРОКА С.В. Від Президента, да.  Якщо ще тиждень-два законопроект не буде винесений на Кабмін, значить, далі треба щось робити, значить, інші кроки.

Коли ми почали займатись цим законопроектом, абсолютно розуміли, що, чому ми зайнялись, да, скажімо Громадянська  платформа "Нова країна", наші експерти? Тому що розуміли, що реформи в державі не можуть відбутися тоді, якщо не буде відбуватися реформування самої державної служби. І зараз, працюючи з деякими міністерствами, які до нас звернулись в допомозі реформування апаратів і функцій міністерства, ми бачимо, що, на жаль, апарати наших центральних органів виконавчої влади гальмують реформи взагалі, тобто саботують і так далі, і так далі. Якість тих нормативних документів, які виносяться на розгляд вони не відповідають, вони абсолютно не реформаторські. Тому ми знову ж таки берем ще інші законопроекти, які це не нашій функції, но ми мусимо займатися цими законопроектами, принаймні того, що називається, скажімо, минулого тижня ми говорили в експертному середовищі, того що стосується законопроекція надання адміністративних послуг. Знову ж таки, тому що якість того законопроекту підготував апарат, скажімо, департамент реформування публічної служби Мінекономрозвитку, він не відповідає абсолютно…  Ми мусимо знову ж таки цим займатись, розумієте.

Тому питання без, скажімо так, якщо ми не будемо реформувати державну службу, апарати центральних органів виконавчої влади, ми про реформу будемо так і далі говорити ще наступні 20 років. Дякую за увагу.

ГОЛОВУЮЧИЙ.   Дякую вам, Сергію Вікторовичу.

Ми відреагували на ваш виступ. Одразу після вас слово отримає Іван Тарасович Хілобок, радник Адміністрації Президента України.

ХІЛОБОК І.Т.   Дякую, Сергію Володимировичу.

Я хотів би коротко зупинитися на двох питаннях. Це необхідність комплексного підходу реформування системи державного управління та коротко ще окреслити зобов'язання, які вже взяла на себе влада у сфері реформи.

По першому. Закон про державну службу є абсолютно  необхідним, але, можливо, недостатньою умовою для створення ефективної системи державного управління і це дуже важливо. Треба розглядати цей закон разом із змінами в процесі, в механізмі роботи державних органів. А це зміни до Закону України "Про Кабінет Міністрів", про центральні органи виконавчої влади, зміни до Регламенту роботи Кабінету Міністрів.

І можливо, що те, що такий комплексний підхід не був у 2011 році, було й причиною такої невдалої спроби реформи державної служби як окремого елемента державного управління.

Але тут ще є у попередньому плані роботи Верховної Ради на 15-й рік визначено, що, наприклад, зміни до Закону про Кабінет Міністрів та про центральні органи виконавчої влади визначений профільний комітет як Комітет правової політики та правосуддя.

І тут, як Альона Іванівна вже зазначала, в нас зараз, в країні відбувається така не дуже тісна співпраця між органами влади. І тут, може, якщо Верховна Рада і комітети показали би якраз оцю співпрацю, щоб Комітет з державного будівництва та Комітет з правової політики разом співпрацювали над розглядами своїми профільними законами, які по суті вирішують одне завдання – це побудова ефективної системи державного управління чи публічної адміністрації в Україні.

ГОЛОВУЮЧИЙ. А ви знаєте, а не простіше повернути комітету ті повноваження, які у нього були історично, а не перетягувати їх на Комітет з правової політики. На жаль, з Комітетом з правової політики співпрацювати вкрай важко, оскільки там 32 члени, у них проблеми з кворумом, у них проблеми з компетенцією, у них проблеми з усіма.

Тому ми робили спробу це зробити, ми зараз робимо таку спробу, працюючи або роблячи спробу працювати спільно над Законом про місцеві вибори, але я не переконаний в ефективності такої роботи.

Тому, мені здається, що з точки зору логіки і здорового глузду значно простіше повернути профільному комітету ті повноваження, які у комітеті були історично.

ХІЛОБОК І.Т. Я з вами абсолютно згоден, вважаю, що один профільний комітет повинен будувати систему державного управління.

ГОЛОВУЮЧИЙ. Тобто це офіційна позиція Адміністрації Президента. Дякую вам за це.

ХІЛОБОК І.Т.  І ще коротко окреслити ті зобов'язання, які вже прийняті і визначені в затверджених документах. Це Стратегія сталого розвитку України – 2020, схвалена указом Президента, де чітко написано і визначено, реформа державного управління визначена першочерговою та  метою визначено ….…прозора система державного  управління та створення професійного інституту державної служби.

Це коаліційна угода  в якій дуже добре прописано необхідні зміни до  Закону про державну службу та посилення системи  управління державної служби. Також це Програма діяльності уряду, затверджена Верховною Радою, де вказано про необхідність запровадити  в 2015 році конкурсний відбір, запровадити персональну відповідальність державних службовців також  у 2015 році.  І, як вказано в Програмі уряду, сприяти прийняттю  нової редакції  закону  України. Але, як ми бачимо,  як сьогодні зазначалося,  що Секретаріат Кабінету Міністрів поки що не дуже сприяє, відкладаючи  два рази вже  розгляд цього закону на урядовому комітеті.

Також хочу сказати, що 24 грудня відбулося засідання Національної ради реформ під головуванням Президента України за участю  Прем'єр-міністра та Голови  Верховної Ради, де Костянтин Олександрович  представив  новий Закон про державну службу, і було прийнято рішення  прийняти представлений закон у першому кварталі з введенням в дію на початку третього кварталу основних засад та положень державної служби, які визначені в цьому законі, які на цій Національній раді реформ було  визначено як дуже якісне. Окреме питання стоїть – це фінансування державної служби. І тут, можливо, треба доопрацьовувати ці варіанти, але  приймати Закон та вводити в дію якнайшвидше.

Також було прийнято рішення почати роботу над реформуванням органів виконавчої влади, що дуже правильно вкладається в концепцію побудови ефективної системи державного управління. Дуже дякую.

ГОЛОВУЮЧИЙ.  Дякую вам. Я щиро радий, що Національна рада реформ прийняла рішення прийняти  цей закон в першому кварталі. Єдине, що залишилось, внести його в Верховну Раду,  там проголосувати. А так все дуже добре і зрозуміло. Але, це, звичайно, жарт, але дякуємо вам за підтримку,  дякуємо за те, що і Національна рада реформ, і Президент  України приділяють достатньо  необхідну увагу реформуванню державної служби.

Я би хотів запросити  до слова Тетяну Василівну Нікітіну, голову профспілки працівників державних установ України.

Будь ласка, Тетяна Василівна.

НІКІТІНА Т.В. Дякую, Сергію Володимировичу, за надану можливість довести до учасників круглого столу позицію профспілки, тобто тих державних службовців, життя яких і службу яких ми хочемо реформувати шляхом прийняття цього закону.

Ми цей закон в рамках правової експертизи… Не цей, не цей. Один із варіантів цього закону розглядали в рамках правової експертизи і дали на нього погодження при умові врахування наших пропозицій, тому що ми розуміємо, що закон цей потрібно приймати.

Але дивлячись… багато людей, мабуть, працюють над проектом цього закону, весь час вносяться зміни постатейні. І виходить, що давали згоду на одне, а зараз я читаю зовсім інші речі.

Повністю випав соціальний пакет, повністю. Ми хочемо створити високопрофесійну державну службу. Ми висуваємо певні вимоги до цієї категорії громадян. Але ми забуваємо, що вони такі ж самі громадяни України і мають певні права, які мають виконуватись, в усякому випадку не погіршуватися. І уявіть, головне:  трудовий договір укладався 5 років по тому. Людина прийшла на державну службу, вона собі спланувала свою кар'єру і сподівалася, що вона піде на пенсію як державний службовець при наявності певного стажу – 90 відсотків від тієї мізерної заробітної плати, яка зараз є. Я візьму категорію службовців, це 50 відсотків від середньої заробітної плати по Україні. І вона піде на ці 90 відсотків. Зараз без неї змінюють умови її договору.

Тому, я вважаю, цивілізовано і по-європейськи було б зробити у Прикінцевих положеннях, включити такий пункт. Що ті, хто працюють, прийшли на роботу по старому закону, ідуть, мають пенсійне забезпечення має зберігатися. Ті, хто прийдуть на державну службу після прийняття нового закону, будуть іти на пенсію по основному закону, по пенсійному забезпеченню. Це перша несправедливість.

Друга несправедливість. Всі ці державні службовці сплачували єдиний внесок, пенсійний, вдвічі більший, ніж будь-який громадянин України. Уявляєте собі, людині 50 років, через 5 років їй виходити на пенсію, там чи в 55, вона все життя пропрацювала на державній службі і платила вдвічі більше страхований внесок, ніж інші громадяни України, їй ніхто його не поверне, а іде на пенсію на загальних засадах. Тому я пропоную включити в Прикінцеві положення пропозицію профспілки.

Наступне. Для того, щоб високопрофесійною була державна служба, вона має бути сталою. І оцей інститут, наш розподіл на адміністративні і політичні посади, на мій погляд, він носить суто формальний характер. На практиці буде проходити, виходити так, як виходило завжди: при зміні політичної сили будуть знову катавасія на державній службі. Тому що інститут держаного секретаря – це добре. Але я пам'ятаю, коли ми вводили, ще Кучма був Президентом, інститут державного секретаря, але ми не дали йому певних повноважень і не зробили спеціальний інструмент призначення на посаду державного секретаря. Цей закон знову не вирішує цієї проблеми, тому що державного секретаря призначає Кабінет Міністрів за поданням міністра. Міністр – політична особа. Кабінет Міністрів після виборів новий, новий міністр, новий державний секретар, і покотилася до всіх спеціалістів, у нас державні службовці знову змінюються.

Тому, на мій погляд, потрібно, тут вже говорили, що буде, у нас міняється Конституція. Чому б нам не зробити раз і назавжди, внести зміни до Конституції. Надати центральному органу виконавчої влади, який впроваджує державну політику в сфері державної служби в життя, спеціального статусу – керівника, якого призначали, по канадському варіанту, призначає Верховна Рада на певний термін, і він призначає всіх державних секретарів. Механізми можуть бути різні. Але хотілося, щоб державна служба була привабливою для найкращих представників нашого суспільства.

І наступне. Для того, щоб вона була приваблива, завжди виникає питання: скільки ж я коштую? Якщо я такий хороший спеціаліст, в мене має бути достойна заробітна плата. І ми як профспілка, і всі державні службовці покладали надію, що так воно і станеться. В результаті у нас на сьогоднішній день спеціаліст райдержадміністрації отримує мінімальну ставку, якщо він тільки прийшов, плюс 45 гривень – за ранг. Тобто 1218 плюс 45. Що ми бачимо в цьому законі з'явилося? У нас на рівні районів група 9 – це спеціалісти. У них оклад – один розмір мінімальної заробітної плати. Але в цьому законі вже немає доплати за ранг, значить, ще мінус і 45 гривень. І виходить, люди чекали, чекали, світло хотіли побачити в кінці тунелю, як завжди, замість світла –  зустрічний потяг.  Тому ми категорично проти. Я не знаю, звідки взялося, ми завжди погоджували мінімальний – це на рівні двох мінімальних заробітних плат.

Тому я вважаю, що на першу пропозицію щодо державних секретарів має бути політична воля. І мені б хотілося, щоб комітет підтримав цю пропозицію. Що стосується заробітної плати, я  вважаю, що на рівні Кабінету Міністрів потрібно  вносити зміни. І просила б  врахувати пропозицію стосовно пенсійного забезпечення. Дякую. 

ГОЛОВУЮЧИЙ.   Дякую, Тетяно  Василівно.

Ви сказали абсолютно справедливі речі, з одного боку. Але я, розпочинаючи круглий стіл, все-таки зазначив, що  повинен бути певний баланс. Я розумію, що ви – представник профспілки,  і у вас одні питання, але ви сказали, що перша несправедливість – це відсутність соціального пакету. А мені здається, що перша несправедливість – це те, що українські громадяни не отримують належних адміністративних послуг. 

Тому я  знову таки не фетішизую це питання, але тут повинен бути певний баланс. Звичайно, держава повинна гарантувати  державному службовцю певний статус, певні пільги і певні преференції, але ми  це повинні робити, знаєте, з урахуванням якості нашої сьогоднішньої  державної служби і з урахуванням, знову  таки, не абсолютизуючи тої ситуації, в якій перебуває країна. Це така невеличка ремарка.

І до слова запрошується Ігор Федорович  Корж, доктор юридичних наук, головний консультант секретаріату   Комітету Верховної Ради з питань нацбезпеки і оборони. Пане Ігорю, я ще раз звертаю увагу, у нас регламент –  від 3 до 5 хвилин. У нас практично всі перебирають регламент, але завдяки тому, що  моє вступне слово  було не так, як було заплановано, то ми поки що в регламенті знаходимось. Але я би просив  не перебирати. 

Будь ласка, Ігор Федорович.  

КОРЖ І.Ф.  Добре, дякую, я врахую.

Ну, насамперед необхідно подякувати розробникам законопроекту за ту велику   роботу, яку вони провели. В порівнянні з нинішніми законами  і чинним, і який  не введений в дію, то це не один, а декілька кроків вперед. Водночас аналіз законопроекту ставить і ряд питань на які хотілося б отримати відповідь  від розробників, тому що  виникає сумнів у готовності його до розгляду у комітеті. Ми знаємо   вже  і досвід маємо: коли попадає в комітет,  що із законопроекту залишається і на виході, який продукт.

Ну насамперед,  нинішня державна служба,  я так можу виділити, декілька таких концептуальних  проблем має – це проблема політизації, проблема кадрової політики, яка пов'язана з першою проблематикою. Третє – професійність і компетентність. І четверта – це регламентація оплати праці.

Новий законопроект, він врахував ці проблеми і деякі питання вирішив, а деякі, на мою думку, вони залишились ще в тому стані, який потрібно вирішувати.

Ну, насамперед, перше питання – це політизація. Багато було дискусій, проводились конференції і круглі столи відносно того, має бути державний чиновник партійцем відноситись до політичної партії чи не має.

На мою думку і це показує практика більш ефективно працює служба і людина, якщо вона не відноситься до політичної сили. На неї не має впливу керівників і вона політично нейтральна.

Тут же закладаються певні колізії правових норм. Дозволяється бути членом партії, за виключенням находження на керівних посадах і в той же час забороняється проводити відповідні партійні заходи, і приймати участь. А політичний статут політичної партії, вірніше статут політичної партії зобов'язує його виконувати всі рішення, в тому числі і здійснювати, і приймати участь у відповідних заходах. Цю колізію очевидно вирішило б питання деполітизації цього закону.

Друге – це градація посад державних службовців.

На мій погляд чинний закон, він більш ефективніший у цьому питання ніж напрацьований. Подивіться дві групи керівників різних рівнів і одна група інших посад.

Якщо взяти, наприклад, досвід іноземний, то він передбачає… ну насамперед американський, він передбачає певну стимуляцію і мотивацію для зростання простому чиновнику або державному службовцю. У нас же висуваються умови, щоб просування для державного службовця було через призму керівної посади. Ну, не всі державні службовці можуть бути керівниками, не кожен раціоналізатор, вчений, винахідник може бути керівником. Він може бути прекрасним виконавцем, але не мати менеджерських здібностей.

Тому, на мій погляд, тут є поле для напрацювання. Наприклад, американський варіант, він передбачає державних службовців 18 категорій. Із них перші дев'ять – це технічні працівники. А з 9 по 15 категорію – це середній керівний склад і допоміжний технічний персонал вищої кваліфікації. Тобто, залишаючи вищому керівництву тільки три категорії: 16, 17, 18. І якщо державний службовець іде на державну службу, то в нього є перспектива розвиватися і досягати того рівня, коли можна говорити, що він професійно компетентний.

Наступне. Мене здивувало, що в принципах державної служби немає такого принципу, як компетенція. Є ряд посад, дуже багато посад, які вимагають спеціальних фахових знань. Наприклад, я працюю в Комітеті з питань національної безпеки. Звичайно,  доцільно… Або Міністерство оборони в службу безпеки набирають працівників цивільних для виконання відповідних  функцій, які не дає ні один вуз в Україні, цивільний я маю на увазі, який готує або державних службовців, або фахівців. І тому відповідна має бути вимога до підбору і  розстановки кадрів, саме враховуючи цю компетенцію. Оскільки, якщо не буде це враховано, то ми будемо, як попередній виступаючий говорив, на посаду людини, яка займається розробкою законопроектів, прийде людина з рівнем молодшого бакалавра. Ну, і відповідний буде продукт напрацьований цією людиною.

І останнє, на що я хотів би звернути увагу, це хотів би отримати відповідь, це державному службовцю у статті 8 забороняється суміщати обов'язки із посадою депутата місцевої ради. Це помилка чи це вимога? Тому що немає. я не бачу ніде підстави для звільнення, якщо людина, державний службовець був обраний депутатом місцевої ради і він був звільнений у зв'язку з цим із державної служби.

Ну, про зарплату тут говорилося вже. Тому хотілося б на ці питання отримати відповідь розробників.

ГОЛОВУЮЧИЙ. Дякую, Ігоре Федоровичу.

До слова запрошується Денис Володимирович Бродський, представник Реанімаційного пакету реформ.

БРОДСЬКИЙ Д.В. Дякую.

Сергій Володимирович, ви на початку сьогоднішнього круглого столу в своєму вступному слові питали, чи буде цей закон своїми новаціями відрізнятися від тих чисельних спроб реформувати державну службу, які відбувалися за останні 20 років. На мою думку, що певна суттєва відмінність в тому, що 20 років ніхто з громадян цієї країни не переймався, що це таке державна служба, що вона означає, як вона впливає на ту якість послуг, яку отримують громадяни.

Сьогодні ситуація докорінно інша. За цим столом сидять багато людей, які так само декілька років, мабуть, рік тому ще не знали нічого про цю державну службу, не переймалися питаннями реформи державної служби, не розуміли на скільки вона це важлива. І це не зміниться. Це буде,  ми вже маємо сьогодні досвід плідної співпраці з національною агенцією. Ми напрацювали цей закон разом з експертами. Знаємо, як це важко домовлятися, як це важко доходити спільної точки зору і пропонувати щось, що буде певною мірою компромісом, який задовольнить всіх. І ми також пообіцяли Нацдержслужбі, що будемо її далі підтримувати і допомагати з розробкою вторинного законодавства. І будемо докладати зусиль, щоби ця країна змінювалася саме через зміну  системи державної служби в країні.

Але  сьогодні от я слухаю ці зауваження, вони дуже слушні. І знаєте, що я маю сказати, багато з них відносяться до сьогоднішнього тексту, який був зовсім іншим місяць тому.

Сьогодні експерти кажуть про те, що  закон погіршує, це відповідно до того тексту, який ми пропонували ще в грудні. І це відбувається тільки через те, що ми маємо зараз справу з корпоративним інтересом державних службовців проти громадянського інтересу, проти суспільного інтересу, і в інтересах громадян має працювати державна служба, і закон цей має працювати в інтересах громадянського суспільства, громадянин, який отримує ці послуги від держави. Ми маємо це чітко усвідомлювати, і я абсолютно впевнений, що тільки обговорення на рівні парламенту в комітетах буде єдиною запорукою того, що суспільний інтерес поборе корпоративні інтереси.

Я розумію, що цей закон буде змінюватися, він має змінюватися цей законопроект, але в нього є важливі речі, яких раніше не було, і які абсолютно мають бути прийняті через процедуру парламентських слухань і прийняття закону в парламенті. Це і політична нейтральність, і упередженість, ви правильно кажете, місяць тому там не було, прокерівні органи тільки наполягали на тому, що державні службовці не мають працювати, не мають бути членами партії, бо інакше ти не збережеш його політичну нейтральність, так само, як ми казали і про заробітні платні, які мають бути зовсім інші. Ми розуміємо, що громадянам надто багато коштують дешеві державні службовці, ми розуміємо, що треба підвищувати рівень їх заробітної платні, а не вносити обмеження, які там через зап'яту внесені три строчки і там по три слова, які змінюють зовсім зміст та ціль закону.

Тобто ми просимо підтримати цей законопроект в тому стані, в якому він є сьогодні, дати йому хід, занести його в парламент і будемо працювати над тим, щоб це був закон, який захищає інтереси громадян, через творення професійної державної служби, а не закон про статус державних службовців та їх захист від громадян. Дякую.

ГОЛОВУЮЧИЙ. Дякую, Денисе Володимировичу. Але на моє переконання, нам ще разом з вами прийдеться дуже попрацювати над тим, щоб суспільний інтерес переміг корпоративний інтерес.

БРОДСЬКИЙ Д.В. Готові разом.

ГОЛОВУЮЧИЙ. Дякую.

У нас є остання людина, яка записалася до слова. Одну хвилину чомусь просив, але, ну, немає питань. Одна – це не 10. Просив Валерій Пекар, координатор Громадянської платформи "Нова країна", член Національної ради реформ.  Будь ласка, пане Валерію.

 ПЕКАР В.О. Шановне товариство, буквально одну хвилину. Українське суспільство в річницю Майдану  питає себе і  всіх навколо: чому гальмують реформи. І одна з причин того, чому гальмують реформи – це наша  схильність одразу з нічого зробити величезну  досконалість. Наш перфекціонізм зараз стає на заваді  дуже швидким змінам, які потрібні. 

Як член Національної ради реформ я вимагав, щоб закон був перенесений на більш реальний термін, хотіли, щоб він набрав чинності з 1 січня. І так само ми звертаємося до Президента  України для того, щоб якщо уряд буде гальмувати цей закон (я, вибачайте, трохи загострюю за ту   хвилину, що в мене є), щоб Президент зайняв тут жорстку позицію. І  так само я  звертаюся  зараз до шановних народних депутатів, якщо уряд буде гальмувати закон, а він буде  гальмувати закон,  щоби ми вчинили   необхідні  дії і своїми конституційними повноваженнями скористались. А громадянське суспільство буде допомагати. Дякую.

ГОЛОВУЮЧИЙ.  Дякую, пане Валерію.

Я хочу надати заключне слово для можливо якихось коментарів, якихось відповідей на запитання керівнику Національного агентства  України з питань державної служби Костянтину Олександровичу Ващенку. 

Будь ласка, Костянтин Олександрович.

ВАЩЕНКО К.О.  Дякую.

Шановний Сергій Володимирович,  шановні колеги! Я дуже вражений тим конструктивом і  змістом обговорення, яке відбулося.

ГОЛОВУЮЧИЙ.  Нічого, ми вас поправимо у  Верховній Раді.

ВАЩЕНКО К.О. Це, дійсно, правильний закон. І я це  говорю не тому, що я мав відношення до його розроблення,  тому що він, дійсно, покликаний створити професійну, неупереджену політично нейтральну державну службу. І те, що він досі блукає коридорами виконавчої влади, якраз свідчить про неефективність системи прийняття рішень, яке сьогодні є в Україні.

Я розумію, що всі  обізнані в тому, як це відбувається. Але я хотів би сказати, що на етапі нинішнього доопрацювання, яке закон  проходить в секретаріаті Кабінету Міністрів, я зайняв жорстку позицію: від жодного принципового рішення, жодної принципової норми, яка була погоджена з експертами, з SIGMA, ми не відступаємо. І якби це було по-іншому, він уже давно би  пройшов уряд і був би в парламенті.

Ми не можемо лукавити, ми не можемо зловживати довірою, яка у нас склалася на етапі відпрацювання законопроекту. Звичайно, деякі нюанси з'являються, але вони, на мій погляд, не руйнують загального каркасу, загальних підходів, те, про що казав Ігор Борисович Коліушко. Можна повноваження там посилювати, зменшувати комісії. Принципово, що вона є як механізм. Принципово, що ми формуємо єдині підходити, які стосуються компетенції, які стосуються заробітної плати, коротко буквально на цьому зупинюся. І у нас буде можливість, наше головне завдання –  щоб цей текст опинився в парламенті. І тоді на етапі обговорення ми разом з вами деякі речі відредагуємо, можливо, кажу зайве, але і деякі речі повернемо, ті, які  довелося сьогодні в якості компромісу для того, щоб штовхати законопроект, пожертвувати.

Тепер друге питання – по системності. Абсолютно погоджуюся з тим. І в нас надзвичайно великий розділ Перехідних положень, які стосуються внесення змін і до Закону про ЦОВВ, і про Кабінет Міністрів, і в Бюджетний кодекс, і в низку інших законопроектів, для того, щоб законопроект відпрацював. Спочатку ми йшли іншим шляхом, робили окремий законопроект про внесення змін і доповнень в зв'язку з прийняттям закону до деяких законодавчих актів, але потім зрозуміли, що можемо попасти в пастку прийнявши Закон про державну службу не внісші інші зміни опинитися в ситуації, що закон працювати не буде, ми це вже в кінцеві версії поправили.

Що стосується заробітної плати, коротко скажу. Деякі принципові речі для нас важливі…

ГОЛОВУЮЧИЙ. Якщо коротко, то ні.

ВАЩЕНКО К.О.  Ну, 30 секунд, про зарплату.

Ми прив'язуємо заробітну плату до мінімальної, чого раніше не було. З 2008 року посадові оклади державних службовців не змінювались. Зараз чим краще житиме країна, чим частіше підніматиметься рівень мінімальної заробітної плати, тим більше буде зростати заробітна плата держслужбовців. Це правильно, це справедливо. Градація по заробітній платі – це теж те, що в законопроекті  достатньо зрозуміло виписано.

Що стосується дискусії, Кабінет Міністрів, Міністерство фінансів воліло, щоб взагалі ці повноваження були повністю віддані уряду, при прийнятті Закону про  державний бюджет встановлювати. Але ми все-таки стоїмо на позиціях, що модель має бути в законі. Натомість, дійсно, щороку Кабінет Міністрів з урахуванням ситуації в країні і можливостей бюджету мав можливість корегувати конкретні розміри. Але пропорційно: зростає зарплата у керівників – зростає зарплата у виконавців. Не може бути так, що це відбувається по-іншому. Такі випадки були.

По держсекретарях коротко. Чому ця ситуація не спрацювала 10 чи колись там років тому? Тільки тому, що не були визначені компетенції, не розведені повноваження, і державні секретарі також почали потрапляти в політичні квоти. Не було механізму, який сьогодні ми запроваджуємо у вигляді конкурсу, комісії і так далі, яка розглядає кандидатури. Не було механізму їх захисту, з одного боку, а з іншого боку, їх призначення на ці посади. І вони стали політизовані. Відповідно ця система себе дискредитувала. Сьогодні ми цю помилку хочемо виправити.

Соціальний діалог абсолютно важливий. Наша співпраця з профспілками, з громадянським суспільством є запорукою того, що ми все-таки зможемо знайти ті рішення компромісні, які очевидно всіх повною мірою не задовольняють, бо компроміс це завжди коли кожна сторона від чогось відмовляється в процесі дискусії.

Але головний висновок, який я особисто сьогодні виніс з нашого обговорення, що в основному всі підтримують, це означає, що за основу законопроект приймати можна, а далі вже доопрацьовувати в парламенті так, як це передбачено.

Дякую, Сергій Володимирович, ще раз за ініціативу і за організацію, і чудове модерування  дискусії.

ГОЛОВУЮЧИЙ. Дякую, Костянтин Олександровичу.

В принципі, Костянтин Олександрович відповів на ті питання, які звучали в ході нашого обговорення. Якщо є якісь ще специфічні питання до нього, давайте може швидко їх обговоримо. Якщо таких запитань нема, то ми цю стадію тоді пропустимо і вийдемо на вже, по суті, на завершення нашого заходу.

Я хочу подякувати всім запрошеним, виступаючим за плідну професійну дискусію. Я розумію, що здебільшого дискусія розділялася на дві частини, бо одні говорили про необхідність забезпечення якісних державних послуг, а другі говорили про підвищення заробітної плати чиновникам. Тому я закінчу, напевно, з того, з чого я розпочинав. Що насправді це дві сторони одної і тої ж самої медалі, і ми повинні віднайти баланс, який, з одного боку надасть… зробить державних чиновників аполітичними, але надасть їм певний статус в суспільстві. Але при цьому ми повинні розуміти, що основна мета –  це не соціальний статус чиновника, а це якість тих державних послуг, які він надає. На жаль, сьогодні це величезна проблема, на жаль, сьогодні існує величезна недовіра. Тут хтось із колег сказав, я вже не пам'ятаю хто, що в нас міняється відношення до державного чиновника, воно міняється, але в гіршу сторону. Мені принаймні так здається.

Тому ми повинні зробити все, для того,  щоб державний чиновник почував себе захищеною людиною, людиною, яку поважають в суспільстві, але, крім того, що ми щось робимо для цього, для цього повинен робити і сам державний чиновник. Бо без зміни ментальності, без усвідомлення отих цінностей, без усвідомлення правил, норм, етики державного чиновника, на жаль, в суспільстві нічого не зміниться.

Тому окрім прийняття законів, окрім моніторингу за імплементацією цього закону, окрім якихось інших речей ми повинні все-таки працювати на більш широкому соціально-ментальному рівні і сюди входить і питання освіти, і сюди входить і питання, я кажу ще раз, соціального, соціально-політичного статусу чиновника в суспільстві і так далі. На цьому я би хотів завершити наш захід.

Проінформувати вас про те, що на своєму засіданні комітет 4 березня розгляне ті рекомендації, які були вам запропоновані, якщо немає заперечень проти цього. Я не думаю, що є необхідність голосувати. Якщо немає заперечень, то будемо вважати, що ми їх схвалили як круглий стіл. Всі ті побажання, які прозвучали, секретаріат зафіксував. Вони будуть включені до рекомендацій, і відповідно комітет, як я зазначив, 4 березня прийме рішення щодо затвердження тих рекомендацій з урахуванням сьогоднішніх пропозицій.

На останок, уже перед закінченням, я би хотів подякувати всім партнерам нашого комітету, які допомагали в організації круглого столу. Це, в першу чергу, Національне агентство України з питань державної служби, це Програма Ради Європи "Посилення інституційної спроможності органів місцевого самоврядування в Україні, це Програма USAID "РАДА: підзвітність, відповідальність, демократичне парламентське представництво".  Хоча я вам скажу, я уже більше 6 років в парламенті, я не розумію, що таке підзвітність і відповідальність Верховної Ради. Програмі Європейського Союзу SIGMA, Швейцарсько-українському проекту "Підтримка децентралізації в Україні" (DESPRO) і громадській організації "Правова рада України".

Дякую ще раз всім за гарні ідеї і плідну роботу. Дякую.