16, 18 грудня 2013 року

м. Київ

РЕКОМЕНДАЦІЇ

круглого столу у Комітеті Верховної Ради України

з питань державного будівництва та місцевого самоврядування

на тему: «Політична криза в Україні:

парламентські інструменти її подолання»

Учасники круглого столу у Комітеті Верховної Ради України з питань державного будівництва та місцевого самоврядування на тему: «Політична криза в Україні: парламентські інструменти її подолання», що відбувся      16 грудня 2013 року, обговорили комплекс питань, пов’язаних із причинами гострої політичної кризи в Україні, що супроводжується масовим мирним протестом, її розвитком і можливими способами подолання. Під час обговорення було наголошено на особливій ролі парламенту як найвищого органу народного представництва у напрацюванні відповідних механізмів подолання кризи, на ролі його комітетів як робочих «майданчиків» для попереднього обговорення проблемних питань з наступним їх внесенням до парламенту.

Виходячи з того, що до відання Комітету з питань державного будівництва та місцевого самоврядування належать питання організації та діяльності органів виконавчої влади, законодавчого забезпечення діяльності Президента України, Кабінету Міністрів України, центральних органів виконавчої влади, засад місцевого самоврядування, статусу та діяльності політичних партій, громадських об’єднань, виборів, референдумів та інших форм безпосереднього волевиявлення громадян, винесені на обговорення круглого столу питання стосувалися конституційної моделі організації і функціонування влади в Україні.

За наслідками всебічного обговорення та детального аналізу ситуації учасники круглого столу:

к о н с т а т у ю т ь:

-  8 грудня 2004 року Верховна Рада України прийняла Закон України № 2222-ІV «Про внесення змін до Конституції України», яким на рівні Конституції України було змінено форму правління в Україні з президентсько-парламентської на парламентсько-президентську. Однак, ігноруючи позицію Конституційного Суду України, сформульовану в Ухвалі Конституційного Суду України про відмову у відкритті конституційного провадження у справі за конституційним поданням 102 народних депутатів України щодо відповідності Конституції України (конституційності) Закону України «Про внесення змін до Конституції України», Закону України «Про внесення зміни до розділу IV «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про Конституційний Суд України» від 5 лютого 2008 року № 6-у/2008, Конституційний Суд України у Рішенні від 30 вересня 2010 року № 20-рп/2010 визнав Закон № 2222-ІV таким, що не відповідає Конституції України у зв’язку з порушенням конституційної процедури його розгляду та прийняття. Конституційний Суд України виходив з того, що визнання неконституційним Закону № 2222-ІV у зв’язку з порушенням процедури його розгляду та ухвалення означає відновлення дії попередньої редакції норм Конституції України, які були змінені, доповнені та виключені Законом № 2222-ІV. Важливим є й те, що Конституційний Суд України не вказав на жодну норму чинного законодавства України, на підставі якої він ґрунтував свою позицію. Крім того, у резолютивній частині Рішення Конституційного Суду України не міститься чіткої вказівки на те, що чинності набувають норми тексту Конституції України 1996 року;

- на час ухвалення Конституційним Судом України Рішення від  30 вересня 2010 року № 20-рп/2010 положення Закону № 2222-ІV вже мали характер норм матеріального права як тіла самої Конституції України. На час дії Конституції України у тій редакції, що включала положення Закону  № 2222-ІV, український народ у вересні 2007 року обрав Верховну Раду України та у лютому 2010 року – Президента України, уповноваживши обидва органи на здійснення повноважень, передбачених чинними на той час положеннями Конституції України.

в в а ж а ю т ь:

-  лише Верховна Рада України як найвищий орган народного представництва уповноважена вносити зміни до Конституції України шляхом прийняття відповідного Закону України, за винятком її положень розділів I, III, XIII, коли таке право належить безпосередньо українському народу;

-  у разі втрати чинності – на підставі відповідного рішення Конституційного Суду України – положень Конституції України, нові положення на заміну тих, що втратили чинність, можуть бути внесенні лише Верховною Радою України шляхом прийняття відповідного Закону України;

-  відновлення – за Рішенням Конституційного Суду України – чинності тексту Конституції України 1996 року поставило під сумнів легітимність як діючих інститутів державної влади, так і прийнятих ними рішень за період діяльності від 30 вересня 2010 року. Ця позиція узгоджується і з Висновком «Про конституційну ситуацію в Україні» Європейської Комісії «За демократію через право» (Венеціанська Комісія)  від 20 грудня 2010 року, у пункті 70 якого, зокрема, зазначено, що «унаслідок цього Рішення Конституційного Суду України Президент України набув набагато більше повноважень, ніж це було відомо виборцям на момент його обрання» та що відтоді «діяльність головних органів державної влади базується на нормах, змінених Судом, а не нормах, змінених Верховною Радою України як демократично легітимним органом».

р е к о м е н д у ю т ь:

Верховній Раді України:

1) як найвищому органу народного представництва і єдиному органу законодавчої влади в Україні – виходячи з того, що існуюча в Україні гостра політична криза, яка тривалий час супроводжується масовим мирним протестом, не може бути використана як підстава для обмеження конституційних прав і свобод людини і громадянина, з метою досягнення суспільної злагоди – прийняти рішення стосовно недопустимості застосування в Україні надзвичайного стану в умовах масового мирного протесту, в якому висловити чітку і однозначну позицію парламенту щодо неприйнятності та недопустимості застосування Президентом України інституту надзвичайного стану в Україні для врегулювання існуючої гострої політичної кризи;

2) звернутися до всіх політичних сил та громадян з пропозицією відмовитись від будь-яких радикальних дій, які могли би спричинити поглиблення кризи та бути перешкодою на шляху пошуку взаємопорозуміння в рамках механізмів парламентської та позапарламентської демократії;

3) виходячи з нагальної потреби розв’язання гострої політичної кризи, яка супроводжується в Україні довготривалим мирним масовим протестом та  зважаючи на висновки Європейської Комісії «За демократію через право» –   прийняти акт Верховної Ради України, яким визначити, що від моменту його прийняття стають чинними положення Конституції України, прийнятої Верховною Радою України 28 червня 1996 року із змінами, внесеними Законом № 2222-IV від 8 грудня 2004 року (Відомості Верховної Ради України, 2005 р., № 2, ст. 44);

4) з метою приведення положень Закону України «Про всеукраїнський референдум» у відповідність до Конституції України – підготувати та розглянути законопроект, у якому повною мірою мають бути враховані вимоги Основного Закону. При цьому доцільно виправити недоліки Закону, зокрема, в таких сферах, як дотримання принципу рівності між прихильниками і противниками референдуму, склад комісій референдуму, фінансування процесу референдуму, висвітлення його у засобах масової інформації, про що зазначено у Висновку Венеціанської Комісії щодо Закону України «Про всеукраїнський референдум» (від 17 червня 2013 року, CDL-AD(2013)017), а також удосконалити законодавче забезпечення здійснення процедур реалізації народної ініціативи щодо проведення всеукраїнського референдуму з метою гарантування вільного волевиявлення громадян, забезпечення демократичності та прозорості процесу всеукраїнського референдуму;

5) у зв’язку з необхідністю організації роботи Верховної Ради України у період з 23 грудня 2013 року по 31 січня 2014 року – прийняти проект Постанови Верховної Ради України про внесення змін до Постанови Верховної Ради України «Про календарний план проведення третьої сесії Верховної Ради України сьомого скликання».

Президенту України:

1) як гаранту додержання Конституції України, прав і свобод людини і громадянина – утриматися від застосування силових методів і введення режиму надзвичайного стану як способів розв’язання кризи;

2) вжити всіх передбачених Конституцією України заходів для притягнення до відповідальності осіб, винуватих у зриві підготовки до укладання Угоди про асоціацію між Україною, з однієї сторони, та Європейським Союзом, Європейським Співтовариством з атомної енергії і їх державами - членами, з іншої сторони та вкрай жорстоких діях при розгоні мирної акції протесту на Майдані Незалежності у м. Києві в ніч з 29 на 30 листопада 2013 року;

3) з огляду на незаконні і безвідповідальні дії та рішення Кабінету Міністрів України, що, фактично, спричинили гостру політичну кризу та масовий мирний протест громадян – прийняти рішення про відставку Кабінету Міністрів України та відсторонення М.Азарова від виконання повноважень Прем’єр-міністра України та керівництва Урядом України, який перебуває у відставці.

Органам місцевого самоврядування:

1) сприяти у межах наданих повноважень налагодженню політичного діалогу для врегулювання політичної кризи;

2) утримуватися від непродуманих рішень, дій, заяв, наслідком чого може бути ескалація конфліктів та розкол суспільства.

Всім політичним силам та громадянам:

відмовитися від будь-яких радикальних дій, які могли би спричинити поглиблення кризи та бути перешкодою на шляху пошуку взаємопорозуміння в рамках механізмів парламентської та позапарламентської демократії.