Важливою складовою діяльності Комітету з питань державного будівництва та місцевого самоврядування у період роботи четвертої сесії Верховної Ради України сьомого скликання була робота зі зверненнями, які надходять від громадян та юридичних осіб – органів державної влади і місцевого самоврядування, їх керівників, асоціацій органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, громадських об’єднань та політичних партій, міжнародних та вітчизняних неурядових організацій, наукових, навчальних закладів тощо, законодавчим підгрунтям якої виступає стаття 22 Закону України «Про комітети Верховної Ради України».

Всього впродовж періоду четвертої сесії було отримано майже 200 звернень від громадян та близько 1700 звернень від юридичних осіб з усього кола питань предмету відання Комітету. Зазначені звернення опрацьовувалися секретаріатом Комітету, підкомітетами Комітету, а найбільш суспільно-значимі та складні розглядалися безпосередньо на комітетських засіданнях.

Так, впродовж усієї сесії на засіданнях Комітету розглядалися звернення місцевих рад усіх рівнів щодо суспільно-політичної ситуації в Україні, що надходили і продовжують надходити до Верховної Ради України (більше 300 звернень). Комітет брав надану інформацію до відома, рекомендуючи місцевим радам ні на крок не відступати у своїй роботі від фундаментальних приписів Констиуції України і, в першу чергу, частини другої статті 19, яка встановлює чітку детермінацію поведінки органів публічної влади та їх посадових осіб: діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, передбаченими Конституцією і законами України.

Найбільша значний обсяг звернень (понад 100) стосувалася сфери місцевого самоврядування. Вони охоплювали питання уповноважених осіб від територіальних громад щодо окремих питань утворення та функціонування в Україні органів місцевого самоврядування, порядку застосування окремих положень Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», прав та обов‘язків сільського, селищного, міського голови, його заступників та секретаря ради; прав та обов’язків голови районної, обласної ради, організації роботи виконавчих комітетів місцевих рад, особливості статусу їх посадових осіб, гарантій місцевого самоврядування та відповідальності органів та посадових осіб місцевого самоврядування, до розширення повноважень органів місцевого самоврядування з метою захисту прав і законних інтересів територіальних громад, роз’яснення окремих норм в частині прийняття міською радою рішень, пов’язаних з утворенням чи не утворенням районних у місті рад, організації роботи в раді (проведення сесій, організація роботи постійних та тимчасових комісій, прийняття радою рішень та порядок їх скасування, організація роботи депутатів в раді та серед виборців), створення виконавчих комітетів районних та обласних рад, вдосконалення вітчизняного законодавства, які стосуються врегулювання питання призначення голів місцевих державних адміністрацій, їх заступників, керівників територіальних органів міністерств та інших центральних органів виконавчої влади, утворення громадських рад при окремих структурних підрозділах місцевих органів виконавчої влади та органів місцевого самоврядування, створення місцевих органів правопорядку (муніципальної поліції) тощо.

Значна частина звернень (понад 40) містила прохання надати роз’яснення з питань законодавства про адміністративні послуги, застосування окремих положень законодавства про державну службу та про службу в органах місцевого самоврядування у зв’язку із неоднозначним застосуванням положень закону, з інших проблемних питань зі сфери трудового і пенсійного законодавства, які стосуються сфери управління державною службою (щодо порядку обрання, призначення на посаду, проходження служби та припинення відповідних повноважень), а також антикорупційного законодавства стосовно державних службовців, посадових осіб органів місцевого самоврядування та депутатів місцевих рад (зокрема, щодо порядку проведення спеціальної перевірки відносно осіб, які обираються на виборні посади, та припинення повноважень у зв’язку з притягненням до відповідальності за корупційні правопорушення).

У зв’язку з цими питаннями в окремих зверненнях пропонувалось внести зміни до законів України «Про державну службу», «Про службу в органах місцевого  самоврядування», «Про вибори Президента України» щодо умов призначення та обрання на відповідні посади (зокрема, використання «детектора брехні», тестування тощо стосовно кандидатів на відповідні посади).

У зверненнях містилися вимоги нагального вирішення питання підвищення розмірів оплати праці державних службовців та посадових осіб органів місцевого самоврядування, посади яких належать до найнижчих категорій посад через вкрай низьку заробітну плату зазначених осіб, а також недопущення у зв’язку з цим відкладання в подальшому введення в дію Закону України «Про державну службу» від 17.11.2011 № 4050-VI.

Окремі звернення стосувались питання проведення люстрації стосовно певних категорій працюючих осіб та кандидатів на посади публічної служби, у зв’язку з чим пропонувалось прийняти відповідний закон.

У великій кількості звернень громадян, громадських об’єднань, юридичних осіб (близько 40) порушувалися питання щодо призначення позачергових виборів окремих сільських, селищних, міських голів, депутатів місцевих рад або надання інформації про розгляд Комітетом клопотань тих чи інших місцевих рад щодо призначення позачергових місцевих виборів, необхідності втручання у врегулювання певних конфліктних ситуацій, що склалися в окремих місцевих радах.

У зверненнях громадян, що надходили до Комітету, не залишалися поза увагою питання, пов’язані з виборчим законодавством (близько 40). У окремих зверненнях висловлювалася вимога достроково припинити повноваження та провести позачергові вибори Президента України, народних депутатів України, а також органів місцевого самоврядування всіх рівнів. Окремі звернення стосувалися зміни виборчої системи на парламентських виборах. Надходили пропозиції повернутися до мажоритарної виборчої системи, запровадити пропорційну виборчу систему з відкритими регіональними списками, оскільки це має збільшити вплив виборців на персональний склад парламенту, посилити персональну політичну відповідальність народних депутатів України перед суспільством. Пропонувалося також передбачити можливість відкликання народного депутата виборцями, встановити додаткові критерії, яким мали б відповідати кандидати у депутати (освітні, фахові, вікові, за місцем проживання на території відповідного округу), кандидати на пост Президента України. Окремі автори пропонували обирати двопалатний парламент або зменшити його кількісний склад. На думку деяких заявників необхідність внесення грошової застави на президентських та парламентських виборах порушує конституційне право громадян обиратись до органів державної влади, тому від цього необхідно відмовитися або зменшити розмір грошової застави. Надходили до Комітету також пропозиції щодо зміни порядку проведення голосування на виборах та референдумах з метою унеможливлення фальсифікації волевиявлення громадян. Окремі автори пропонували кодифікувати виборче законодавство з метою уніфікації його положень.

Близько 40 звернень отриманих і опрацьованих у Комітеті стосувалися порядку організації та діяльності об’єднань громадян та внесення відповідних змін до Закону України «Про громадські об’єднання», щодо збереження структури всеукраїнських громадських організацій, зареєстрованих до набрання чинності Закону України «Про громадські об’єднання» від 22 березня 2012 року №4572 - VI та врегулювання статусу місцевих осередків всеукраїнських громадських організацій, зокрема, ветеранів та інвалідів з правом юридичної особи, надання права громадському об’єднанню на представництво своїх членів (учасників) в судах та інших органах державної влади та про звільнення громадських об’єднань від сплати судового збору за звернення до адміністративного суду, доцільності прийняття Верховною Радою України проекту Закону України «Про Українське козацтво», дострокового припинення повноважень депутата місцевої ради за вчинення адміністративного, корупційного правопорушення, заборони діяльності окремих політичних партій, внесення змін до законодавства про статус депутатів місцевих рад, формування депутатських фракцій у місцевих радах.

Протягом четвертої сесії надходили і розглядалися звернення щодо таких питань адміністративно-територіального устрою як територіальної організації влади, встановлення та зміна меж адміністративно-територіальних одиниць, найменування та перейменування окремих населених пунктів, віднесення населених пунктів до певної категорії, зняття їх з обліку (понад 30), питань діяльності органів виконавчої влади, необхідності негайного розгляду і прийняття проекту Закону України «Про імпічмент Президента України» (понад 30), проблематики місцевих бюджетів і міжбюджетних відносин, комунальної власності, земельних відносин (понад 30), референдумів (понад 10) тощо.

У Комітеті також розглядалися численні скарги громадян і юридичних осіб на дії або бездіяльність органів державної влади і органів місцевого самоврядування та їх посадових осіб, неналежне виконання ними своїх обов’язків, прохання надання юридичної кваліфікації рішенням органів місцевого самоврядування, за наслідками чого спрямовувалися звернення на адресу прокуратури, інших правоохоронних органів, органів виконавчої влади, надавалися аргументовані відповіді та пояснення з посиланням на норми чинного законодавства. 

На адресу Комітету продовжували надходити звернення (понад 20) стосовно проблематики державних нагород та державних символів, містилися пропозиції щодо зображення Державного Герба України. Також вивчались та надавались відповіді на численні звернення громадян, в яких пропонувалось викласти в новій редакції текст Державного Гімну України. У відповідях на такі звернення вказувалось, що на сьогодні частина п’ята статті 20 Основного Закону України визначає, що Державним Гімном України є національний гімн на музику М.Вербицького із словами, затвердженими законом, що приймається не менш як двома третинами від конституційного складу Верховної Ради України. Очевидно, що таке формулювання з однієї сторони суттєво підвищує статус відповідного закону, а з іншої – ускладнює внесення змін до нього та потребує єдності суспільної думки щодо прийнятності тексту, яка має трансформуватися в єдність волевиявлення народних депутатів України.

Втім, громадян продовжує цікавити дане питання і вони надсилають власні варіанти тексту Державного Гімну України. Для прикладу і ознайомлення можна навести пропозиції наступних авторів.

Так, Ю.Матвійчук пропонує викласти текст Державного Гімну в такій редакції:

«Ще не вмерла України ні слава, ні воля,

Наш народ за це боровся й усміхнулась доля,

Будем вірними синами українці-браття,

Щоби Неньку-Україну берегти з завзяттям.

Слава нашій Україні, мудрому народу,

І докажем що ми браття козацького роду.

Станем браття в дружні лави з заходу та сходу,

Тай збудуємо державу на щастя народу,

Щоби наша Україна була знана в світі,

Де панує мир і спокій, де щасливі діти.

Україна наша мати, наша честь і слава,

Будем браття жити в мирі щоби була справа,

Справа наша – збудувати сильну Україну,

Щоб Господь благословив нас як рідню єдину.

Л.Ситник пропонує для дискусії наступні слова:

«Буде жити України і слава, і воля,

Ще нам, браття молодії, усміхнеться доля.

Зникне наша ворожнеча, як роса на сонці.

Заживемо і ми, браття, у своїй сторонці.

Душу й тіло ми положим за свою свободу,

І покажем, що ми, браття славетного роду».

В.Попков вважає, що текст Державного Гімну має бути таким:

«Вічна земле, Україно, священна державо,

Зватись ненькою повинна – на це маєш право.

Сил тобі завжди давала Богиня Оранта …

З нею ти здолала горе та будуєш Завтра.

Наша слава. Наша доля – не грізні багнети

Україно, будь щаслива між держав планети.

Наша воля непорушна від Сяну до Дону,

Пломінь віри і свободи не згасить нікому.

Наші надра невичерпні, здатні збагатити.

Україно, твоїм дітям варто гідно жити.

Наша слава. Наша доля – не грізні багнети

Україно, будь щаслива між держав планети.

Наш народ талановитий у пісні і праці,

Його шлях – в міцному мирі та у дружбі націй.

В згоді нашій світить ясно майбуття крилате,

У віках цвіти й шануйся, Україно – мати!

Наша слава. Наша доля – не грізні багнети

Україно, будь щаслива між держав планети.

присягнусь!!!»

Я.Хованець переконаний, що текст Державного Гімну повинен включати такі слова:

«В Україні сонцем сяють:

Герб і синьо-жовтий стяг.

Боже, дай народу єдність,

А жита і пшениці на полях!!!

Полюбити Україну

Всім – священна воля!

А щаслива і багата

Нам сміється доля!!!

Наша славна Україна,

Вільною вже стала!

О, дай Боже, і держава

Вічно процвітала!!!

Квітни, вільна Україно!

В Києві Хрещена Русь!

Ми за волю все здолаєм!

Перед Богом присягнусь».

У відповідях зауважується, що ідея зміни тексту Державного Гімну України, у зв’язку з необхідністю пристосування його змісту до нових сучасних суспільно-політичних умов, видається дискусійною та дещо суб’єктивною. Адже Державний Гімн є своєрідною пам’яткою давнього історичного минулого Українського народу, з ним також пов’язано чимало знакових подій і у новітній історії України. Тому перегляд тексту Гімну повинен бути обумовлений справді вагомими історико-культурними причинами і, що найважливіше, мати абсолютну громадську підтримку та відповідати суспільним запитам.