Комітет з питань державного будівництва та місцевого самоврядування під час розгляду на своєму засіданні та прийнятті рішення щодо проекту Закону України про місцеві ініціативи (реєстр. №3740) взяв до уваги висновки провідних наукових установ України, зокрема Науково-дослідного інституту державного будівництва та місцевого самоврядування Національної академії правових наук України, Національного університету “Юридична академія України ім. Ярослава Мудрого”, Інституту законодавства Верховної Ради України, Інституту держави і права ім. В.М.Корецького НАН України, Чернівецького національного університету ім. Юрія Федьковича, Академії муніципального управління Міністерства освіти і науки України, Національного університету “Одеська юридична академія”.

Інститут законодавства Верховної Ради України погоджується із необхідністю вдосконалення правових механізмів реалізації та гарантування прав громадян України на безпосередню участь у місцевому самоврядуванні, проте має низку зауважень до законопроекту;  у статті 3 проекту не визначено суб’єкта, який буде перевіряти зміст місцевих ініціатив; у статтях 6, 7, 8 не визначені мінімальні та максимальні вимоги стосовно складу, кількості членів відповідної  ініціативної групи, також не вказано, що особи, які утворюють ініціативну групу повинні бути членами територіальної громади;

Науково-дослідний інститут державного будівництва та місцевого самоврядування Національної академії правових наук України у своєму висновку вказує на те, що викликає сумнів словосполучення  «громадяни України», який краще вживати як «члени територіальної громади»; норми статті 3, 4, 7 не узгоджуються з положеннями Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» та з Положенням про загальні збори громадян за місцем проживання в Україні, затвердженим Постановою Верховної Ради України від 17.12.1993 №3748; положення статті 9 не відповідають  нормам Закону України «Про звернення громадян»; стаття 12 законопроекту закріплює достатньо широкий перелік підстав для відмови в реєстрації місцевої ініціатив, які, на думку фахівців інституту, обмежують право членів територіальної громади на безпосередню участь у вирішенні місцевих справ;

Національний університет «Юридична академія України ім. Ярослава Мудрого» має аналогічні зауваження до законопроекту. Крім того, на їх думку, у статті 1 наводиться поняття місцевої ініціативи, яке не відповідає категоріям, застосованим у Конституції України та Законі України «Про місцеве самоврядування в Україні»; у частині другій статті 1 законопроекту місцева ініціатива визначена як «офіційна письмова пропозиція громадян України, внесена … до відповідної ради», дане формулювання є незрозумілим і двозначним, а також сам термін пропозиція вже розтлумачений в Законі України «Про звернення громадян» (стаття 3); у частині третій статті 5 і в частині другій статті 15 законопроекту вживаються категорії «бюджетна комісія ради» та «профільні комісії», вказані категорії не узгоджуються з приписами статті 47 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні»;

Фахівці Інституту держави і права ім. В.М.Корецького НАН України підтримують прагнення до законодавчого врегулювання місцевої ініціативи, проте висловлюючи зауваження до законопроекту, роблять висновок, що існування окремого законопроекту для врегулювання даного питання є  недоцільним. Інститут вважає сумнівним положення частини другої статті 2, згідно якої місцева ініціатива може бути внесена до будь-якої сільської, селищної, міської районної, районної у місті, обласної ради або Верховної Ради Автономної Республіки Крим. На думку експертів Інституту надмірно розмивається предмет місцевої ініціативи, перевантажуються муніципально-ініціативні відносини з точки зору їх суб’єктивно - об’єктивного  складу, ускладнюється механізм процесуально-процедурного забезпечення цих відносин тощо. Також вказується на те, що суб’єкт законодавчої ініціативи надмірно ускладнює порядок внесення місцевої ініціативи; нівелює роль і значення статутного регулювання у місцевому самоврядуванні;

Чернівецький національний університет ім. Юрія Федьковича у своєму висновку зазначає, що  до законопроекту треба внести зміни і передбачити, що предметом місцевої ініціативи можуть бути питання, що не обмежуватимуть прав і інтересів інших територіальних громад, а також - передбачити положення, що прийняття рішення не повинно шкодити інтересам цілої громади чи інших частин територіальної громади;

Академія муніципального управління Міністерства освіти і науки України наголошує на тому, що виникає питання з рівнями реалізації місцевого самоврядування: проектом до місцевого рівня віднесено Верховну Раду Автономної Республіки Крим – це небезпечно з точки зору методології та практики подальшої регламентації інших форм участі громади; крім того, з точки зору застосування юридико-процесуальних технологій, процесуальних принципів, процесуальних дефініцій, процесуальних строків, статусу процесуальних документів, процесуальних наслідків актів місцевих ініціатив залишається нереалізованим;

Експерти Національного університету «Одеська юридична академія» висловили зауваження до статті 2 законопроекту, яка передбачає, що місцева ініціатива може бути внесена громадянами, які зареєстровані в установленому порядку на території відповідної адміністративно-територіальної одиниці до ради до якої вона відноситься – цим обмежуються права тих громадян, які не зареєстровані у цьому населеному пункті, але мають право власності на нерухоме майно, чи громадян, які працюють у цьому населеному пункті, але не мають відповідної реєстрації; стаття 6 законопроекту регламентує утворення ініціативної групи, однак мінімальної та максимальної кількості членів цієї групи вона не передбачає; текст законопроекту містить багато пунктуаційних посилок та неузгоджених речень.