ЗВІТ про роботу

Комітету з питань державного будівництва та місцевого самоврядування

Верховної Ради України шостого скликання

(2007 - 2012 рр.)

Комітет Верховної Ради України з питань державного будівництва та місцевого самоврядування було створено відповідно до Постанови Верховної Ради України вiд 4 грудня 2007 року № 4-VI «Про перелік, кількісний склад і предмети відання комітетів Верховної Ради України шостого скликання» у складі 13 народних депутатів України, а його Головою обрано народного депутата України О.Омельченка. В ході подальшої роботи Верховної Ради України шостого скликання кількісний і персональний склад Комітету неодноразово змінювався і остаточно встановився на позначці 16 народних депутатів України у вересні 2010 року. У складі Комітету було утворено і працювало 5 підкомітетів: з питань державного будівництва, з питань місцевого самоврядування, з питань органів виконавчої влади, з питань виборчого законодавства та об’єднань громадян, з питань місцевих бюджетів та комунальної власності, які відповідно до Закону України «Про комітети Верховної Ради України» попередньо вивчали і розглядали, готували до розгляду Комітетом проекти висновків і пропозиції до законопроектів, інших актів Верховної Ради України, забезпечували виконання рішень Комітету та доручень керівництва Комітету, здійснювали аналіз практики застосування законів, інших актів Верховної Ради України з питань, віднесених до предметів їх відання.

Діяльність Комітету з питань державного будівництва та місцевого самоврядування у Верховній Раді України шостого скликання охоплює період із грудня 2007 року по грудень 2012 року. Протягом цього часу вона здійснювалася відповідно до повноважень і компетенції Комітету, передбачених Конституцією України, законами України «Про комітети Верховної Ради України», «Про статус народного депутата України», Регламентом Верховної Ради України, затвердженим Законом України №1861-VІ, Постановою Верховної Ради України «Про перелік, кількісний склад і предмети відання комітетів Верховної Ради України шостого скликання» та інших законодавчих актів і була спрямована на виконання його законопроектної, організаційної та контрольної функцій.

Діяльність Комітету носила плановий характер і ґрунтувалася на затверджених рішеннями Комітету планах роботи, а також виконанні поточних доручень Верховної Ради України та її керівництва, доручень Голови Комітету. При цьому організаційно-інформаційне, консультативно-правове, методичне забезпечення діяльності Комітету, проведення його засідань, комітетських і парламентських слухань, роботи підкомітетів Комітету, робочих груп Комітету з вирішення тих чи інших питань, віднесених до предмету його відання, здійснював секретаріат Комітету.

За цей час основна увага парламентарів у сфері державного будівництва та місцевого самоврядування зосереджувалась на утвердженні в законодавстві України принципів децентралізації та деконцентрації владних повноважень, зміцненні системи місцевого самоврядування та удосконаленні правової основи її функціонування, приведення її у відповідність із нормами Конституції України та Європейської хартії місцевого самоврядування, сприянні розвитку форм безпосередньої демократії, розбудові інститутів громадянського суспільства, розв’язанні актуальних проблем територіальних громад, створенні необхідних умов для їх всебічного розвитку.

Основною організаційною формою роботи Комітету, як і будь-якого іншого представницького органу, є його засідання. З початку формування комітетів Верховної Ради України шостого скликання станом на 12 грудня 2012 року відбулося 160 засідань Комітету, на розгляд яких виносилось понад  1150 питань різної спрямованості.

Висновки, рішення, рекомендації Комітету прийняті протягом зазначеного періоду, були спрямовані на законодавче забезпечення здійснення народного волевиявлення шляхом референдумів та виборів, встановлення засад внутрішньої і зовнішньої політики, подальшого проведення адміністративної реформи, законодавче регулювання всіх аспектів правового статусу вищого та центральних органів виконавчої влади, місцевих державних адміністрацій, органів влади Автономної Республіки Крим, органів місцевого самоврядування та їх асоціацій, органів самоорганізації населення, спеціального статусу міст Київ та Севастополь, реалізації кадрової компетенції парламенту, повноважень з питань адміністративно-територіального устрою, державних символів, нагород, діяльності політичних партій, інших об'єднань громадян, державної служби, служби в органах місцевого самоврядування, надання адміністративних послуг, вирішення найбільш актуальних та злободенних проблем життєдіяльності територіальних громад тощо.

Серед майже 14000 проектів кодексів, законів та постанов, які були зареєстровані у Верховній Раді України шостого скликання, понад 2100 становили проекти актів у сфері державного будівництва та місцевого самоврядування. Серед цих проектів налічувалося понад 400 проектів законів та 1700 проектів постанов, що були скеровані та опрацьовувались у Комітеті з питань державного будівництва та місцевого самоврядування. За результатами попередньої підготовки законодавчих ініціатив за період роботи парламенту шостого скликання Комітет розглянув і подав на розгляд Верховної Ради України 369 проектів законів, з яких 44 було прийнято в цілому, 9 – у першому, другому читаннях, 13 – направлено на доопрацювання та враховано в інших проектах, 303 – не підтримані парламентом під час голосування, відхилені та зняті з розгляду. Вищезазначені показники свідчать про значні обсяги законопроектної роботи за якими Комітет з питань державного будівництва та місцевого самоврядування перебував у трійці найбільш завантажених комітетів парламенту. Проте навіть вони не повністю враховують той масив законодавчих ініціатив, які доводилося мати на увазі, адже насправді сфера державного будівництва та місцевого самоврядування є найбільш всеохоплюючою за тематичною спрямованістю і пов’язана практично з усіма галузями законодавства, де діють близько тисячі законів, кілька тисяч підзаконних актів Президента України, Кабінету Міністрів України, центральних органів виконавчої влади та десятки тисяч локальних нормативних документів.

РОБОТА  НАД  ПРОЕКТАМИ  ЗАКОНІВ

Серед прийнятих парламентом України шостого скликання станом на 12 грудня 2012 року в цілому 1504 кодексів і законів (включно з питаннями ратифікації), до сфери державного будівництва та місцевого самоврядування безпосередньо належать 44, що складає близько 3% їх загальної кількості. Однак важко заперечити, що практично кожен кодекс чи закон із проблематики бюджету, податків, містобудування, житлово-комунального господарства, ресурсокористування (земля, вода, ліс, надра) попри його формальне не включення до сфери державного будівництва та місцевого самоврядування, тісно пов'язаний з нею та справляє той чи інший вплив на поведінку широкого кола учасників правовідносин і, отже, має враховуватися у законопроектній роботі.

Підсумовуючи результати роботи, в першу чергу необхідно звернути увагу, що протягом каденції Верховної Ради України шостого скликання у сфері державного будівництва та місцевого самоврядування Комітетом з питань державного будівництва та місцевого самоврядування були підготовлені, Верховною Радою України розглянуті та прийняті, Президентом України підписані та набули чинності (або набудуть чинності з 1 січня 2014 року) 12 нових (або в новій редакції) законів України щодо наступних предметів правового регулювання:

·                    «Про асоціації органів місцевого самоврядування» (№1275-VІ), яким, врешті, після багатьох років очікувань і сподівань широкого кола представників органів місцевого самоврядування визначено правові засади організації і діяльності асоціацій органів місцевого самоврядування та їх добровільних об'єднань, їх взаємовідносин з органами державної влади та органами місцевого самоврядування відповідно до Конституції України, Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» та інших законів.

·                    «Про основні засади внутрішньої і зовнішньої політики» (№2411-VI), спрямований на створення підґрунтя для формування та реалізації узгодженої державної політики шляхом визначення засад внутрішньої і зовнішньої політики як основоположних принципів і пріоритетів державної політики у відповідних сферах суспільного життя, механізму забезпечення впровадження цих засад. Також цим Законом внесено зміни до Закону України «Про основи національної безпеки України» в частині коригування деяких аспектів зовнішньополітичного курсу держави.

·                    «Про вибори депутатів Верховної Ради Автономної Республіки Крим, місцевих рад та сільських, селищних, міських голів» (№2487-VI), котрим було змінено виборчу систему, за якою обираються депутати Верховної Ради Автономної Республіки Крим, обласних, районних, міських, районних у містах рад, з пропорційної на змішану (мажоритарно-пропорційну) виборчу систему, вилучено виборчі блоки місцевих організацій політичних партій з числа суб’єктів виборчого процесу, змінено порядок формування виборчих комісій, висування кандидатів у депутати, скорочено тривалість виборчої кампанії тощо.

·        «Про Державний реєстр виборців» (№ 2536-VI), в якому пропонувалося змінити низку положень Закону України «Про Державний реєстр виборців» шляхом викладення його в новій редакції з метою врегулювання окремих проблем, що виникли, зокрема, при організації роботи органів Державного реєстру виборців з виборцями, при підготовці списків виборців у разі призначення виборів чи референдумів.

·        «Про Кабінет Міністрів України» (№ 2591-VI), проект якого було внесено до парламенту з метою приведення норм базового для сфери діяльності вищого органу виконавчої влади закону та деяких інших законів України у відповідність до положень Конституції України в редакції від 28 червня 1996 року та підготовлено до розгляду на пленарному засіданні Тимчасовою спеціальною комісією Верховної Ради України (з правами головного Комітету), інформаційний, аналітичний та організаційний супровід роботи якої здійснював секретаріат Комітету з питань державного будівництва та місцевого самоврядування.

·        «Про громадські об’єднання» (№4572-VI), спрямований на вирішення завдання демократизації владного механізму, побудови в Україні правової держави і формування громадянського суспільства, всебічної реалізації прав громадян на об’єднання заради захисту спільних інтересів.

·        «Про центральні органи виконавчої влади» (№3166-VI), яким врегульовано на рівні акту вищої юридичної сили питання мети, завдань, повноважень, основ організаційної побудови центральних органів виконавчої влади, їх територіальних структурних підрозділів. До прийняття цього Закону відповідне нормативне регулювання здійснювалося лише на рівні указів Президента України.

·        «Про Раду міністрів Автономної Республіки Крим» (№3530-VІ), необхідність якого викликана потребою законодавчого удосконалення організації та порядку діяльності Ради міністрів Автономної Республіки, а основним завданням було забезпечення ефективного регулювання питань порядку формування Ради міністрів Автономної Республіки Крим, вимог до членів Ради міністрів Автономної Республіки Крим, компетенції цього органу влади автономії тощо.

·        «Про державну службу» (№4050-VI), метою якого є удосконалення правового регулювання всіх аспектів державної служби відповідно до європейських принципів ефективного врядування та підвищення якості державного управління. Даний Закон повинен створити методологічний і регулятивний фундамент правового забезпечення державної служби, що сприятиме побудові в Україні професійної, політично неупередженої державної служби, яка забезпечуватиме ефективну діяльність органів державної влади та надання якісних послуг громадянам. Набрання чинності цим Законом планувалося з 1 січня 2013 року, однак в т.ч. через відсутність аналогічного закону стосовно служби в органах місцевого самоврядування, фінансовий дефіцит призвели до ухвалення парламентом рішення щодо перенесення дати набрання чинності цим Законом на один рік.

·        «Про вибори народних депутатів України» (№4061-VI), який кардинально змінив виборчу систему на виборах народних депутатів України, повернувши її з пропорційної до змішаної, що вже була апробована у нашій державі більше десяти років тому. Відповідний законопроект готувався до розгляду Тимчасовою спеціальною комісією Верховної Ради України, всебічне забезпечення роботи якої здійснював секретаріат Комітету з питань державного будівництва та місцевого самоврядування.

·        «Про адміністративні послуги» (№5203-VI), розроблений з метою створення доступних та зручних умов для реалізації та захисту прав, свобод і законних інтересів фізичних і юридичних осіб щодо отримання адміністративних послуг, запобігання проявам корупції під час надання адміністративних послуг. Даний Закон сприятиме впорядкуванню та подальшому розвитку системи надання адміністративних послуг на чітко визначених правових засадах, що дозволить забезпечити потреби споживачів адміністративних послуг, захист гарантованих та охоронюваних законом їх прав та інтересів.

·        «Про всеукраїнський референдум», прийнятий Верховною Радою України 6 листопада 2012 року на базі відповідного законопроекту з реєстр. №6278, розроблений з метою врегулювання правовідносин, пов’язаних із ініціюванням, призначенням (проголошенням), підготовкою та проведенням всеукраїнського референдуму у відповідності з Конституцією України, усунення невідповідності Закону України «Про всеукраїнський та місцеві референдуми» (1991 р.) Конституції України, створення реальної можливості втілення рішень, прийнятих на всеукраїнському референдумі.

Слід зазначити, що з приводу багатьох положень прийнятих нових законів висловлювалася ціла низка зауважень зі сторони окремих членів Комітету, включно з виголошенням окремої думки. Комітет у ході виконання контрольних повноважень уважно аналізуватиме результати застосування тих чи інших норм та на основі отриманої інформації у разі необхідності розглядатиме можливість ініціювання змін до раніше прийнятих законів. Як засвідчує практика, така діяльність стає звичним елементом законопроектної роботи, в тому числі у сфері державного будівництва та місцевого самоврядування. Так, до Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» з грудня 2007 року парламентом шостого скликання було внесено 28 законодавчих змін, серед яких зміни до статті 50 щодо процедури висування кандидатури на посаду секретаря сільської, селищної, міської ради (№ 520-VI), зміни щодо строків повноважень місцевої ради, сільського, селищного, міського голови, голови обласної, районної, районної у місті ради, заступників голови обласної, районної, районної у місті ради (№ 806-VI) та інші.

До Закону України «Про службу в органах місцевого самоврядування» за вказаний період внесено 7 змін. До Закону України «Про Кабінет Міністрів України» за період діяльності парламенту шостого скликання було внесено 4 зміни, які стосувалися врегулювання порядку призову військовозобов'язаних на навчальні збори (№2521-VI), заснування премій та стипендій за визначні досягнення в окремих галузях суспільної діяльності (№2520-VI), окремих повноважень (№3165-VI), визначення розподілу повноважень (№4850-VI). Також очікує розгляду парламентом нового скликання проект Закону України про внесення змін до законів України «Про Кабінет Міністрів України» та «Про центральні органи виконавчої влади» (щодо діяльності міністерств та центральних органів виконавчої влади) (реєстр. №10457), підготовлений Комітетом та прийнятий Верховною Радою України за основу за наслідками розгляду в першому читанні.

За період шостого скликання, як і за весь час своєї діяльності, Комітет неодноразово зауважував, що більш вдалим і доцільним було б не точкове, а комплексне удосконалення як базових, так і спеціальних законів після аналізу наслідків їх застосування протягом певного строку на практиці, коли стають очевидними переваги або недоліки як окремих положень, так і загалом всього масиву нормативного матеріалу.

Достатня, належно впорядкована нормативно-правова база – це визначальний чинник ефективного самоврядування. Комітет протягом п’яти років своєї діяльності продовжував стояти на сторожі збереження повноважень органів місцевого самоврядування та підтримував законодавчі ініціативи, спрямовані на розширення їх ролі у вирішенні питань різних сфер суспільного життя. Водночас пропонувалися необхідні зміни до положень тих законопроектів, які недостатньо враховували специфіку самоврядної ланки влади, суперечили її законним інтересам, порушували чи звужували обсяг гарантованих прав органів та посадових осіб місцевого самоврядування. Для прикладу можна відзначити роботу Комітету над кількома проектами законів, авторами окремих з яких були народні депутати України – члени Комітету.

Так, народними депутатами – членами Комітету С.Гордієнком, В.Сінченком, С.Подгорним, М.Трайдуком було внесено проект Закону України про внесення змін до Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» щодо вдосконалення правового регулювання (реєстр. № 8309), який мав на меті покращення правового забезпечення діяльності органів місцевого самоврядування, усунення дублювання норм законодавчих актів, збереження за Законом України «Про місцеве самоврядування в Україні» статусу комплексного правового регулятора основних засад побудови і функціонування системи місцевого самоврядування в Україні. Це пропонувалося здійснити шляхом вилучення із цього Закону більшості положень, внесених Законом України від 1 липня 2010 року № 2388-VI, які дублювали чинні норми Закону України «Про засади державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності». На жаль цей законопроект так і не став законом внаслідок застосування Президентом України права «вето», хоча отримав підтримку Верховної Ради України на всіх етапах законодавчого процесу.

Проект Закону України «Про внесення змін до деяких законів України щодо соціального захисту бездомних осіб» (реєстр. № 9475), що був внесений  Кабінетом Міністрів України, спрямовувався на приведення Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» та деяких інших законів у відповідність до норм Закону України «Про основи соціального захисту бездомних осіб і безпритульних дітей». Однак пропонувалося це зробити за рахунок розширення власних (самоврядних) повноважень органів місцевого самоврядування організацією та наданням допомоги бездомним особам. Комітет категорично заперечив проти цього і погодився на підтримку законопроекту лише за умови зарахування вказаних повноважень до категорії делегованих. Тобто при стовідсотковому забезпеченні даних повноважень фінансовими ресурсами держави, що повністю відповідає приписам Конституції України. На даний час законопроект пройшов опрацювання у другому читанні на засіданні Комітету, до нього подані всі необхідні для дотримання інтересів місцевого самоврядування пропозиції і тепер уже парламент і Комітет сьомого скликання мають визначати його подальшу долю.

Аналогічна ситуація склалася навколо проекту Закону про внесення змін до статті 34 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» (щодо здійснення соціальної роботи з сім’ями, які перебувають у складних життєвих обставинах) (реєстр. №11241), також поданого Урядом. У ньому передбачалося надати виконавчим органам сільських, селищних, міських рад право подавати на затвердження ради програми з розвитку соціальних послуг для підтримки сімей, які перебувають у скрутному становищі, брати участь у розробці аналогічних регіональних програм, що затверджуються відповідно районними та обласними радами, а також право здійснювати заходи з попередження потрапляння сімей у складні життєві обставини та формування відповідального батьківства. Проте розробники вкотре не врахували специфіки самоврядної влади і запропонували зазначені додаткові повноваження також зробити самоврядними, а значить такими, які виконуватимуться за рахунок власних доходів місцевих бюджетів.

Всеукраїнська асоціація органів місцевого самоврядування «Асоціація міст України» звернула увагу Комітету на спробу порушення прав місцевого самоврядування вищевказаним законопроектом та внесла пропозиції щодо змін у його тексті. Члени Комітету погодилися з точкою зору представників місцевого самоврядування та підтримали прийняття законопроекту у першому читанні за умови корекції його змісту під час процедури другого читання.

Прикладом відповідального ставлення Комітету до законодавчого забезпечення гарантій здійснення місцевого самоврядування може бути позиція Комітету щодо проблеми правового регулювання обліку та технічної інвентаризації об’єктів нерухомого майна. Зазначене повноваження більше 80 років виконувалося місцевими органами влади та утвореними ними комунальними підприємствами – бюро технічної інвентаризації. За цей час створено унікальну базу даних про нерухомість, яка знаходиться у власності громад, держави, фізичних і юридичних осіб та широко використовується органами місцевого самоврядування і органами виконавчої влади для виконання покладених на них повноважень. Однак нормативна база функціонування системи обліку та технічної інвентаризації нерухомості застаріла і потребувала вдосконалення.

З метою належним чином врегулювати надзвичайно поширені та суспільно значимі відносини на рівні закону народний депутат України, Голова Комітету О.Омельченко вніс 18 липня 2008 року на розгляд парламенту проект Закону України про облік та технічну інвентаризацію об’єктів нерухомого майна (реєстр. № 2788). Згодом до законодавчої ініціативи свого колеги долучився народний депутат України, Заступник Голови Комітету О.Черноморов і даний законопроект став предметом розгляду на рівні комітетів та парламенту загалом. Довгий час на рівні експертів та парламентарів тривала дискусія щодо ліквідації/збереження комунальної системи обліку та інвентаризації нерухомості як такої, заміни цього повноваження підприємницькою діяльністю, в тому числі за участі іноземців та фізичних осіб-підприємців, безоплатного вилучення надзвичайно цінної бази даних із власності територіальних громад, припинення одного з найбільших джерел надходжень до місцевих бюджетів для виконання власних, самоврядних повноважень. Комітет з питань державного будівництва та місцевого самоврядування, хоча і не був визначений головним з його опрацювання, брав активну участь у кожному етапі законопроектної роботи, категорично виступаючи проти будь-якого ущемлення та нівелювання прав та законних інтересів місцевого самоврядування.

На завершальному відрізку роботи над законопроектом, відстоювати інтереси органів місцевого самоврядування у складі Робочої групи з опрацювання законодавчих пропозицій з питань інвентаризації об’єктів нерухомості у Комітеті Верховної Ради України з питань економічної політики та представляти позицію Комітету з питань державного будівництва та місцевого самоврядування щодо базових підходів до законодавчих пропозицій з питань обліку та технічної інвентаризації об’єктів нерухомості було делеговано Заступника Голови Комітету О.Черноморова та Секретаря Комітету С.Гордієнка. Комітет наполягав, що питання обліку та технічної інвентаризації об’єктів нерухомості мають бути виключно власними повноваженнями органів місцевого самоврядування, при цьому Комітет заявляв про неприпустимість комерціалізації цих повноважень, оскільки це може викликати негативні і тяжкі наслідки для життєзабезпечення населених пунктів і регіонів, неоднозначності баз даних, сприятиме реалізації корупційних схем, ущемлення інтересів громадян.

Конструктивна та відповідальна позиція Комітету дозволила підготувати законопроект, адекватний інтересам самоврядних громад, прийняти його за основу, а 5 липня 2012 року – в цілому як закон. 15 серпня цей закон було заветовано Президентом України.

На основі аналізу ситуації, що склалася навколо можливостей органів місцевого самоврядування звертатися до суду з усього спектру здійснення своїх повноважень, народні депутати України, Голова Комітету О.Омельченко та Секретар Комітету С.Гордієнко внесли на розгляд Верховної Ради України проект Закону України про внесення змін до статті 5 Закону України «Про судовий збір» щодо звільнення органів місцевого самоврядування від сплати судового збору (реєстр. №11191). Він був покликаний вилучити із законодавчого поля дискримінаційну норму щодо обов’язковості сплати судового збору органами місцевого самоврядування за подання до суду позовних заяв та інших документів, передбачених законодавством, а також видачу окремих видів документів, їх дублікатів, копій тощо. Така норма була запроваджена з 1 листопада 2011 року (дата набуття чинності Закону України «Про судовий збір») і, по суті, позбавила органи місцевого самоврядування та територіальні громади належних можливостей захисту своїх прав через суд. Прийняття законопроекту з реєстр. №11191, внесеного народними депутатами України – членами Комітету, дозволило б відновити порушені державою гарантії місцевого самоврядування.

ЗАКОНОПРОЕКТИ,  РОЗГЛЯД  ЯКИХ

ПРОДОВЖИТЬСЯ  У  НОВОМУ  СКЛИКАННІ

Серед законопроектів, підготовка яких за час роботи шостого скликання доручалася Комітету як головному, Верховною Радою України не прийнято остаточне рішення щодо дев’яти законопроектів, прийнятих у першому читанні за основу. Слід зазначити, що такого типу законопроекти, зважаючи на зміст частини першої статті 95 Регламенту Верховної Ради України, не знімаються з розгляду Верховної Ради України нового скликання, а відповідно до частини другої статті 106 Регламенту Верховної Ради України розглядаються оновленим депутатським корпусом за процедурою підготовки до другого читання. Це такі законопроекти:

- Про територіальну організацію виборів і референдумів (реєстр. №2630), що був поданий народними депутатами України Ю.Ключковським і С.Подгорним;

- Про попередню підготовку членів виборчих комісій (реєстр. №2787), що був поданий народними депутатами України Ю.Ключковським та С.Подгорним;

- Про внесення зміни до статті 14 Закону України «Про службу в органах місцевого самоврядування» (реєстр. №3263), що був поданий Кабінетом Міністрів України;

- Про внесення зміни до деяких Законів України щодо участі громадськості у формуванні та реалізації державної політики, вирішенні питань місцевого значення» (реєстр. № 3654), що був поданий Кабінетом Міністрів України;

- Про внесення зміни до Закону України «Про столицю України – місто-герой Київ» (щодо порядку утворення районних рад) (реєстр. №7307), що був поданий Кабінетом Міністрів України;

- Про місцевий референдум (реєстр. №7082), що був поданий Кабінетом Міністрів України;

- Про внесення зміни до деяких законів України щодо соціального захисту бездомних осіб (реєстр. № 9475), що був поданий Кабінетом Міністрів України;

- Про внесення змін до законів України «Про Кабінет Міністрів України» та «Про центральні органи виконавчої влади» (щодо діяльності міністерств та центральних органів виконавчої влади) (реєстр. №10457), що був поданий Кабінетом Міністрів України;

- Про внесення зміни до деяких законів України у зв’язку з прийняттям Закону України «Про державну службу» (реєстр. №10728), що був поданий Кабінетом Міністрів України.

Вищевказані законопроекти стосуються регулювання важливих сфер суспільного життя і потребуватимуть суттєвих зусиль новообраного складу Комітету для їх опрацювання і підготовки до другого читання.

ПИТАННЯ  ПРИЗНАЧЕННЯ

ПОЗАЧЕРГОВИХ  МІСЦЕВИХ  ВИБОРІВ

Із грудня 2007 року по грудень 2012 року до Комітету надходили клопотання перед Верховною Радою України посадових осіб органів місцевого самоврядування, голів обласних державних адміністрацій щодо призначення позачергових виборів окремих сільських, селищних, міських голів, а також депутатів місцевих рад, які попередньо вивчались Управлінням по зв’язках з місцевими органами влади і органами місцевого самоврядування Апарату Верховної Ради України для подальшого їх розгляду Комітетом.

Протягом шостого скликання Верховною Радою України було призначено 1091 позачергові місцеві вибори, з яких:

- 51 стосувалися посад міських голів;

- 107 – селищних голів;

- 924 – сільських голів;

- 9 – місцевих рад.

За час після проведених в Україні 31 жовтня 2010 року чергових виборів депутатів місцевих рад та сільських, селищних, міських голів Верховною Радою України було призначено 436 позачергових місцевих виборів, з яких:

- 17 стосувалися посад міських голів;

- 40 – селищних голів;

- 379 – сільських голів;

- 3 – місцевих рад.

Дострокове припинення повноважень окремих сільських, селищних, міських голів та призначення позачергових місцевих виборів відбулося з таких підстав:

- у зв’язку із зверненням з особистою заявою до відповідної ради про складення повноважень голови – 337 випадків;

- набранням законної сили обвинувальним вироком щодо голови – 30 випадків;

- порушенням головою вимог щодо обмеження сумісності його діяльності з іншою роботою – 1 випадок;

- у зв’язку зі смертю – 58 випадків;

- за рішенням відповідної ради – 11 випадків;

- за висновком комітету – 2 випадки;

- за поданням голови відповідної обласної державної адміністрації – 2 випадки.

Підставами призначення позачергових виборів депутатів місцевих рад були:

- висновок комітету – 2 випадки,

- подання голови відповідної обласної державної адміністрації – 2 випадки.

Аналізуючи впродовж шостого скликання ситуацію з призначенням позачергових місцевих виборів, зважаючи на неоднозначне розуміння і застосування органами місцевого самоврядування та їх посадовими особами положень статей 78, 79 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» в частині ініціювання такого призначення, Комітет розробив, а секретаріат Комітету готує до друку Рекомендації щодо переліків документів, необхідних для розгляду питання про призначення позачергових місцевих виборів, які будуть видані накладом 13 000 екземплярів за підтримки міжнародних партерів Комітету.

ПИТАННЯ АДМІНІСТРАТИВНО-ТЕРИТОРІАЛЬНОГО  УСТРОЮ

У полі зору Комітету постійно перебували питання правового регулювання та вдосконалення системи адміністративно-територіального устрою України. Зокрема Комітет забезпечив попереднє опрацювання проекту Закону України про територіальний устрій України (реєстр. №4182), зауваживши невідповідність багатьох його положень вимогам Конституції України. Цей проект не було включено до порядку денного сесії Верховної Ради України шостого скликання. Аналогічна доля спіткала майже ідентичний за назвою та змістом проект закону з реєстр. №7074. Не було розглянуто також ще один пізніше поданий законопроект цього ж плану, що відрізнявся від попередніх лише номером реєстрації – №9738.

Разом із тим, менш ніж за рік до закінчення каденції Верховної Ради України шостого скликання групою народних депутатів України – членів Комітету з питань аграрної політики та земельних відносин було здійснено спробу врегулювати окремі аспекти зміни і встановлення меж адміністративно-територіальних одиниць шляхом модифікації земельного законодавства та включення до його складу специфічних норм регулювання питань адміністративно-територіальної проблематики, які згідно з Конституцією України мали б складати самостійний інститут законодавства. Відповідний законопроект з реєстр. №10042 опрацьовувався в іншому головному комітеті за мінімальної участі Комітету з питань державного будівництва та місцевого самоврядування і прийнятий Закон України від 21 червня 2012 року №5003 виявився таким, що суттєво змінив поле нормативно-правового регулювання сфери адміністративно-територіального устрою, що потрібно враховувати всім учасникам відповідних правовідносин.

Незважаючи на зазначені вище несприятливі чинники зовнішнього характеру, Комітету вдалося наповнити новим змістом роботу над поточними питаннями встановлення і зміни меж таких адміністративно-територіальних одиниць як міста і райони, що належить до компетенції парламенту. Вона отримала чітку методичну складову, було вироблено певні механізми розгляду цих питань, доведено їх до представників усіх регіонів України. Правилом стали попередні зустрічі і обговорення у профільному підкомітеті Комітету широкого кола проблемних питань за участі фахівців зацікавлених органів місцевого самоврядування. Це дозволило підвищити якість підготовки питань на розгляд Комітету, сприяло їх подальшому проходженню вже на рівні парламенту.

Комітетом також налагоджено чітку взаємодію з Комітетом з питань аграрної політики та земельних відносин і Управлінням по зв’язках з місцевими органами влади і органами місцевого самоврядування Апарату Верховної Ради України, які попередньо розглядають матеріали щодо зміни меж районів і міст та надають свої висновки і пропозиції.

У зв’язку з численними зверненнями, які надходили на адресу Верховної Ради України і Комітету та були пов’язані з розбіжностями у розумінні та застосуванні окремих норм чинного законодавства з питань найменування і перейменування населених пунктів, Комітет на своєму засіданні у грудні 2010 року схвалив рішення «Про правову позицію Комітету Верховної Ради України з питань державного будівництва та місцевого самоврядування щодо вирішення питань найменування і перейменування населених пунктів», якою довів до органів місцевого самоврядування концептуальне бачення проблем застосування чинної нормативно-правової бази для врегулювання відповідних питань, що дозволило отримати єдину методику їх ініціювання та розгляду в регіонах.

Під час роботи Верховної Ради України шостого скликання Комітетом було здійснено аналіз ситуації з проблематики найменування і перейменування населених пунктів, що склалася в регіонах України та постійно готувались проекти постанов на розгляд парламенту щодо найменування і перейменування населених пунктів, розробку яких ініціювали Верховна Рада Автономної Республіки Крим та обласні ради.

З метою забезпечення всебічного, детального та об’єктивного вивчення питань перейменування населених пунктів Комітет плідно співпрацював з Інститутом української мови НАН України (відділ ономастики). Комітетом неодноразово скеровувались звернення до фахівців інституту, а отримані експертні висновки надали можливість запропонувати на розгляд Верховної Ради України належним чином підготовлені та обґрунтовані проекти постанов.

Загалом за звітний період Комітетом підготовлено до розгляду Верховною Радою України 21 проект постанов Верховної Ради України щодо зміни меж районів і міст, 17 проектів постанов Верховної Ради України щодо найменування та перейменування населених пунктів, 6 проектів постанов щодо віднесення населених пунктів до категорії міст районного та обласного значення.

Перебувало на контролі Комітету питання утворення населеного пункту на базі військового містечка Макарів-1, розташованого на межі Житомирської та Київської областей. Констатуючи необхідність попередньої підготовки та вивчення питання щодо можливості утворення зазначеного населеного пункту, Комітет для з’ясування ситуації 1 грудня 2010 року створив відповідну Робочу групу, залучивши до участі в її роботі представників органів державної влади та місцевого самоврядування, громадськості. Робоча група, виїхавши на місце та зустрівшись з місцевими жителями та командуванням військової частини, визначила напрямки і плани своєї роботи. Впродовж роботи восьмої, дев’ятої та десятої сесій Верховної Ради України шостого скликання члени Робочої групи проводили необхідні зустрічі та консультації з представниками Кабінету Міністрів України, Адміністрації Президента України, центральних та місцевих органів виконавчої влади, органів місцевого самоврядування, ініціативною групою мешканців військового містечка з метою напрацювання узгоджених варіантів дій та проектів нормативно-правових актів, покликаних врегулювати вищевказане проблемне питання.

20 червня 2012 року Комітет розглянув питання про присвоєння найменування населеному пункту Радомишльського району Житомирської області та ухвалив висновок підтримати подання Житомирської обласної ради щодо присвоєння населеному пункту Радомишльського району Житомирської області найменування – селище Городок, доручити народним депутатам України – членам Комітету розробити та внести на розгляд Верховної Ради України проект Постанови Верховної Ради України «Про присвоєння найменування населеному пункту Радомишльського району Житомирської області» і рекомендувати Верховній Раді України даний проект Постанови прийняти за основу та в цілому. Верховна Рада України підтримала позицію Комітету своїм рішенням від 5 липня 2012 року, поставивши крапку у правовому вирішенні проблеми, яка близько 20 років турбувала та безпосередньо торкалася долі кількох тисяч людей, котрі проживали у військовому містечку.

Під час роботи сьомої сесії шостого скликання Комітетом було розглянуто та підготовлено до розгляду парламентом два проекти Постанов Верховної Ради України «Про довідник «Україна. Адміністративно-територіальний устрій» – реєстр. №7395, внесений народними депутатами України В.Сінченком, В.Демчишеним та реєстр. №7395-1, внесений народним депутатом України Ю.Кармазіним. Комітетом відзначались актуальність і своєчасність законодавчих ініціатив, їх практична необхідність, оскільки остання редакція відповідного довідника побачила світ ще за часів Радянського Союзу у 1987 році. Застарілість інформації, її невідповідність реаліям часу стали однією із складових тієї ситуації, яка склалася навколо розбіжностей між обліковими і фактичними даними щодо найменувань населених пунктів, їх категорій, найменувань органів місцевого самоврядування. Зазначені пропозиції не знайшли підтримки у сесійній залі парламенту, проте керівництво Апарату Верховної Ради України, відзначаючи важливість порушеної проблеми, що може бути вирішена за рахунок планування видатків парламенту, сприяло виданню даного довідника накладом 2000 екземплярів.

  КАДРОВІ  ПИТАННЯ

Протягом перших трьох років періоду повноважень Верховної Ради України шостого скликання – до моменту набрання чинності Рішенням Конституційного Суду України від 30 вересня 2010 року № 20-рп/2010 у справі за конституційним поданням 252 народних депутатів України щодо відповідності Конституції України (конституційності) Закону України «Про внесення змін до Конституції України» від 8 грудня 2004 року №2222-IV (справа про додержання процедури внесення змін до Конституції України), відповідно до якого було відновлено дію Конституції України в редакції від 28 червня 1996 року, Комітет забезпечував попередню підготовку питань призначення і звільнення членів Кабінету Міністрів України, включно з формуванням новопризначеного Уряду, його відставкою, розгляду проектів резолюції недовіри. Відповідні подання до Верховної Ради України вносили Президент України, Кабінет Міністрів України, окремі народні депутати України. Також Комітет, зважаючи на предмет відання, попередньо розглядав подання щодо призначення-звільнення членів Центральної виборчої комісії. Як приклад, Комітет готував на розгляд парламенту такі проекти постанов із зазначених питань:

- про призначення Віце-прем’єр-міністрами України Згуровського М.З. та Любоненка Ю.В., Міністром фінансів України Ярошенка Ф.О., Міністром транспорту та зв’язку України Васадзе Т.Ш. (проект Постанови реєстр. №4731, за поданням Прем’єр-міністра України);

- про звільнення Кучеренка О.Ю. з посади Міністра з питань житлово-комунального господарства України (проект Постанови реєстр. №5204, внесений народним депутатом України О.Поповим);

- про призначення Порошенка П.О. Міністром закордонних справ України (проект Постанови реєстр. №5202, за поданням Президента України);

- про відповідальність Кабінету Міністрів України (проекти Постанов реєстр. №№2689, 3591, 6098, внесені народними депутатами України);

- про призначення Осадчука О.К. на посаду члена Центральної виборчої комісії (проект Постанови реєстр. № 6009, за поданням Президента України).

Однак із жовтня 2010 року повноваження щодо призначення і звільнення членів Кабінету Міністрів України вже не належать до відання Верховної Ради України, здійснюються Президентом України, а Комітет не розглядає відповідні питання.

ПИТАННЯ  МІСЦЕВИХ  БЮДЖЕТІВ

Комітет постійно тримав у полі зору питання фінансового забезпечення діяльності органів місцевого самоврядування, бюджетного законодавства в частині, пов’язаній з предметом відання Комітету, законодавчих ініціатив у даному напрямі, в першу чергу змістовного наповнення і розрахункових показників, закладених у підготовлених Урядом законопроектах про Державний бюджет України, проектів Основних напрямів бюджетної політики на відповідний рік. Бюджетна проблематика ще раз засвідчила тісну співпрацю Комітету з органами місцевого самоврядування та їх всеукраїнськими асоціаціями. Зокрема, принципову позицію Комітет зайняв під час розгляду проекту Основних напрямів бюджетної політики на 2013 рік (реєстр. № 10363), поданого Кабінетом Міністрів України на виконання статті 33 Бюджетного кодексу України. Ключове місце у пропозиціях Комітету до цього документу зайняли питання місцевих бюджетів, їх взаємовідносин із Державним бюджетом України.

Члени Комітету зазначали, що поданий проект не розкриває змісту завдання щодо «розбудови взаємовідносин державного бюджету з місцевими бюджетами шляхом удосконалення до 1 серпня 2012 р. законодавства». Зокрема, неясно в якому напрямі відбуватиметься така розбудова та які саме нормативні акти планується прийняти для реалізації такого завдання. Приміром актуальним залишається завдання щодо розробки та прийняття закону, який визначав би принципи та критерії розподілу інвестиційних субвенцій, оскільки чинний формульний розрахунок є складним і недостатньо прозорим. Також йшлося про те, що проект не містить чітких пропозицій, які б свідчили про наміри реформування міжбюджетних відносин та зміцнення місцевих бюджетів і пропонувалось включити до його тексту низку положень, спрямованих на підвищення фінансової спроможності місцевого самоврядування. Комітет запропонував доповнити документ низкою положень, які б сприяли всебічному зміцненню матеріально-фінансової основи місцевого самоврядування. При цьому пропозиції Комітету були повністю співзвучними з точкою зору Всеукраїнської асоціації органів місцевого самоврядування «Асоціація міст України».

На зміцнення фінансової основи діяльності органів місцевого самоврядування столиці України за рахунок зарахування до бюджету міста Києва 100 відсотків податку на доходи фізичних осіб, що сплачується (перераховується) на його території, а також субвенцій та додаткової дотації бюджету міста Києва на виконання містом Києвом столичних функцій було спрямовано проект Закону України про внесення змін до Бюджетного кодексу України щодо зміцнення фінансової основи місцевого самоврядування (реєстр.№10446), поданого народним депутатом України, Головою Комітету О.Омельченком. Він стосувався, по суті, відновлення бюджетної справедливості по відношенню до столиці України (повернення до становища, що існувало до 2011 року) та перенесення до бюджетного законодавства і закріплення у ньому норм, котрі раніше були відображені у Законі України «Про столицю України – місто-герой Київ». Однак Комітет з питань бюджету не дослухався до аргументів автора і Комітету з питань державного будівництва та місцевого самоврядування, запропонувавши натомість парламенту відхилити згаданий законопроект за наслідками розгляду в першому читанні.

У червні 2011 року Комітет звернувся до Комітету з питань бюджету з пропозицією щoдо направлення до Ради Європи для фахової експертизи проекту Закону про внесення змін до Бюджетного кодексу України та деяких інших законодавчих актів України (реєстр. № 8545), що був направлений Верховною Радою України до Комітету з питань бюджету на доопрацювання з наступним внесенням на повторне перше читання. Однією з головних цілей даного законопроекту було посилення фінансової самодостатності місцевих бюджетів шляхом спрощення доступу місцевих бюджетів до кредитних ресурсів, розширення переліку доходів і упорядкування витрат бюджету розвитку місцевих бюджетів, визначення додаткового джерела фінансування дорожнього господарства комунальної власності тощо. З огляду на важливість та актуальність положень законопроекту для діяльності всієї системи місцевого самоврядування в Україні, необхідність ухвалення зважених та ефективних норм, що дозволять покращити ситуацію із фінансовим забезпеченням здійснення власних самоврядних повноважень та з метою належного доопрацювання проекту Закону про внесення змін до Бюджетного кодексу України та деяких інших законодавчих актів України (реєстр. № 8545) до повторного першого читання, забезпечення його відповідності європейським стандартам та нормам, Комітет запропонував Комітету з питань бюджету звернутись до Ради Європи з проханням здійснити фахову експертизу згаданого законопроекту.

При розгляді комплексу питань бюджетного характеру та реалізації контрольних функцій Комітет не залишав поза увагою матеріали Рахункової палати, які надходили на його адресу, особливо з проблематики, що торкалася предмету відання Комітету. В цьому сенсі можна вказати на розгляд результатів аудиту ефективності використання коштів Стабілізаційного фонду, передбачених для виконання функцій столиці, інформації Рахункової палати щодо результатів аналізу взаємовідносин Державного бюджету України та місцевих бюджетів у 2010 – 2011 роках, інформації Рахункової палати щодо результатів аудиту ефективності використання коштів державного бюджету на підготовку та підвищення кваліфікації державних службовців, висновків Рахункової палати «Про результати аудиту виконання програм – переможців Всеукраїнського конкурсу проектів та програм розвитку місцевого самоврядування», аудиту ефективності використання коштів держбюджету Центральною виборчою комісією – постійно діючим колегіальним державним органом, що забезпечує організацію підготовки та проведення виборів і референдумів в Україні – у 2009-му та за І півріччя 2010 року тощо. За результатами розгляду Комітет звертався до Кабінету Міністрів України, міністерств і відомств з проханням враховувати висновки Рахункової палати, в тому числі при підготовці проектів Закону України про Державний бюджет України на відповідний рік.

ДІЯЛЬНІСТЬ  У  РОБОЧИХ  ГРУПАХ

При здійсненні законопроектної функції у період роботи Верховної Ради України шостого скликання Комітет керувався статтею 15 Закону України «Про комітети Верховної Ради України», яка надає комітетам право створювати робочі групи і призначати їх керівників із числа членів комітету для підготовки проектів актів Верховної Ради України, питань, що обговорюються на засіданнях комітетів, проектів рішень, рекомендацій, висновків комітетів.

Так, під час роботи парламенту шостого скликання у Комітеті, зокрема, були створені та працювали робочі групи:

- з підготовки пропозицій до розгляду у другому читанні проекту Закону України про внесення змін до деяких законодавчих актів України у зв’язку з прийняттям Закону України «Про засади запобігання і протидії корупції» (реєстр. № 9473);

- з опрацювання і підготовки до другого читання проекту Закону України «Про адміністративні послуги» (реєстр. № 9435);

- з опрацювання і підготовки до другого читання проекту Закону України «Про громадські об’єднання» (реєстр. № 7262-1);

- з опрацювання і підготовки до другого читання проекту Закону України «Про державну службу» (реєстр. № 8306);

- з опрацювання і підготовки до другого читання проекту Закону України «Про внесення змін до Закону України «Про столицю України – місто-герой Київ» (реєстр. № 4463);

- з опрацювання і підготовки до другого читання проекту Закону України «Про асоціації органів місцевого самоврядування» (реєстр. № 2477);

- з доопрацюванню до другого читання проектів законів про внесення змін до Закону України «Про місцеві державні адміністрації» (щодо питань організації, повноважень та порядку діяльності місцевих державних адміністрацій) (реєстр. № 1311), «Про Кабінет Міністрів України» (реєстр. №1312) та про внесення змін до Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» (щодо взаємовідносин між місцевими державними адміністраціями та районними і обласними радами) (реєстр. № 1313);

- з удосконалення деяких питань законодавчого регулювання діяльності органів і посадових осіб місцевого самоврядування, формування та організації діяльності депутатських фракцій і груп місцевих рад;

- щодо вивчення можливості утворення населеного пункту на базі військового містечка Макарів – 1;

- з питань впровадження Європейської Хартії місцевого самоврядування в Україні.

До участі у створених Комітетом робочих групах активно залучалися народні депутати України – члени інших комітетів парламенту, представники Адміністрації Президента України, Секретаріату Кабінету Міністрів України, міністерств, інших центральних органів виконавчої влади, органів місцевого самоврядування, всеукраїнських і місцевих асоціацій органів місцевого самоврядування, наукових та навчальних закладів, міжнародних та вітчизняних неурядових організацій, науковці, експерти. В результаті копітких та послідовних зусиль вищевказаних робочих груп, Комітету вдалося забезпечити якісну та належну підготовку внесених суб’єктами права законодавчої ініціативи законопроектів до розгляду Верховною Радою України, вирішення низки інших суспільно значущих питань.

Народні депутати України – члени Комітету, працівники його секретаріату також брали активну участь у робочих групах, різних дорадчих та консультативних органах, створених як у Верховній Раді України, так і за її межами. Зокрема, можна вказати на робочу групу щодо питань удосконалення територіальної організації влади та місцевого самоврядування в Україні, яка діє відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України від 29 лютого 2012 року № 169, Координаційну раду зі сприяння розвитку громадянського суспільства в Україні, створену відповідно до Указу Президента України від 25 січня 2012 року № 32/2012, робочу групу з питань удосконалення законодавства про вибори, що також була сформована Главою держави, робочу групу Апарату Верховної Ради України з надання методичної допомоги органам місцевого самоврядування під час підготовки та проведення місцевих виборів і узагальнення матеріалів про хід виборчого процесу та результатів виборів, створену Розпорядженням Голови Верховної Ради України від 26 серпня 2010 року № 700, робочу групу з опрацювання законодавчих пропозицій з питань інвентаризації об’єктів нерухомості, створену Комітетом з питань економічної політики на виконання доручення Верховної Ради України, робочу групу з підготовки проекту Виборчого кодексу України, створену за розпорядженням Голови Верховної Ради України у 2008 році під керівництвом Заступника Голови Комітету, народного депутата України Ю.Ключковського, яка провела понад 30 засідань і підготувала відповідний проект, постійно діючу Консультативну раду з питань місцевого самоврядування при Голові Верховної Ради України тощо.

За період шостого скликання Комітет неодноразово створював робочі групи з вивчення конфліктних ситуацій в тих чи інших органах місцевого самоврядування практично всіх регіонів України, пов’язаних, як правило, з питаннями дострокового припинення повноважень чи призначення позачергових виборів депутатів місцевих рад та сільських, селищних, міських голів. Зокрема, можна назвати такі населені пункти, як Софіївська Борщагівка, Глеваха, Плесецьке на Київщині, Нагірянка на Тернопільщині, Великий Дорошів на Львівщині, Малин на Житомирщині, Княжа Лука на Івано-Франківщині, Крута Балка на Полтавщині, Коларове на Миколаївщині, Тростянець на Сумщині, обласні центри Харків, Кіровоград, Чернівці, а також столиця України – місто-герой Київ.

Склад робочих груп формувався на базі підкомітету з питань виборчого законодавства та об’єднань громадян із залученням працівників секретаріату Комітету, Управління по зв’язках з місцевими органами влади і органами місцевого самоврядування Апарату Верховної Ради України, органів державної влади та місцевого самоврядування, представників всеукраїнських асоціацій органів місцевого самоврядування. Робочі групи Комітету виїжджали на місця, вивчали інформацію, документи, інші матеріали, проводили зустрічі з представниками органів місцевого самоврядування, виконавчої влади, громадських організацій, жителями громад. Висновки робочих груп доповідалися на засіданнях Комітету, з відповідних питань приймалися виважені та обґрунтовані рішення.

При цьому не завжди йшлося про необхідність призначення позачергових виборів. Внаслідок зусиль робочих груп вдавалося врегульовувати конфлікти та домагатися конструктивної роботи депутатського корпусу з однієї сторони та сільських, селищних, міських голів з іншої. Наочним прикладом такого розвитку подій можна назвати ситуацію у місті Тростянець Сумської області, де впродовж тривалого часу ні більшість депутатського корпусу, ні міський голова не могли належним чином виконувати свої повноваження внаслідок різного бачення окремих організаційних питань та неможливості дійти порозуміння. Постало питання дострокового припинення повноважень і призначення позачергових виборів як депутатів міської ради, так і міського голови. Однак зусилля Комітету та зважена позиція, створеної ним робочої групи, керівництва Сумської області дозволили досягти консенсусу між сторонами конфлікту і уникнути проведення виснажливої виборчої кампанії.

КРУГЛІ  СТОЛИ,  КОНФЕРЕНЦІЇ,

КОМІТЕТСЬКІ  ТА  ПАРЛАМЕНТСЬКІ  СЛУХАННЯ

Народні депутати України – члени Комітету, працівники секретаріату Комітету за період роботи Верховної Ради України шостого скликання активно співпрацювали з муніципальною громадськістю, представниками неурядових організацій і міжнародних інституцій шляхом організації та участі у роботі круглих столів, парламентських, комітетських слухань, конференцій, семінарів, присвячених питанням розвитку й удосконалення законодавства щодо місцевого самоврядування, державної служби, виборів тощо, проводили зустрічі в регіонах України. Комітетом за цей період проведено понад 30 відповідних заходів, серед яких, зокрема, круглі столи наступної тематики:

- «Можливі виборчі системи на виборах народних депутатів України», участь у якому взяли представники Центральної виборчої комісії, Секретаріату Президента України, Міністерства юстиції України, Інституту виборчого права, неурядових організацій, а також делегація Венеціанської комісії Ради Європи (2009 р.);

- «Проект Виборчого кодексу України», метою якого стала презентація відповідного законопроекту з реєстр. №4234-1 від 23 березня 2010 року, напрацьованого Робочою групою з підготовки проекту Виборчого кодексу України, створеною за Розпорядженням Голови Верховної Ради України. Даний документ було спрямовано на уніфікацію та вдосконалення правового регулювання усіх видів виборів та цілої низки нерозривно пов’язаних із цим питань (2010 р.).

- «Проблеми функціонування Державного реєстру виборців та шляхи їх розв’язання», проведеного за підтримки Координатора проектів ОБСЄ в Україні. Захід проводився з метою аналізу у колі фахівців, котрі представляють різні державні органи, практики застосування зазначеного Закону, обговорення проблем, що виникають у роботі з базою даних реєстру та пошуку оптимальних шляхів їх вирішення (2010 р.);

- «Регулювання політичних партій в Україні: сучасний стан і напрями реформ», під час роботи якого відбулася презентація дослідження «Регулювання політичних партій в Україні: сучасний стан і напрями реформ», здійсненого співробітниками Лабораторії законодавчих ініціатив за підтримки Європейського Союзу в рамках спільного проекту ЄС та Бюро демократичних інститутів та прав людини ОБСЄ (2010 р.);

- «Проблеми законодавчого регулювання місцевих референдумів: український та зарубіжний досвід. Обговорення проекту Закону України про місцевий референдум (реєстр. №7082)», в організації якого суттєву допомогу надали Програма Ради Європи «Посилення місцевої демократії та підтримка реформ місцевого самоврядування в Україні», Інститут виборчого права та інші партнерські організації (2011 р.);

-  обговорення третього Додаткового протоколу до Європейської рамкової конвенції про транскордонне співробітництво між територіальними общинами або властями стосовно об’єднань єврорегіонального співробітництва. Під час засідання наголошувалось, що Європейський Союз та Рада Європи здійснюють планомірні заходи для створення «Європи без роз’єднуючих кордонів», забезпечення «територіального вирівнювання» між регіонами з метою зменшення диспропорцій їх розвитку. При цьому дуже важливо, що 19 із 25 регіонів України є прикордонними, а їх сукупна площа становить близько 77% усієї території держави.

- «Проблеми реалізації законодавства про службу в органах місцевого самоврядування в Україні», предметом якого було обговорення широкого кола питань розвитку нормативної основи служби в органах місцевого самоврядування в контексті реалізації адміністративної реформи (2011 р.);

- «Застосування законодавства про вибори народних депутатів України під час виборів 2012 року», в ході якого обговорювалися питання застосування положень Закону України «Про вибори народних депутатів України» з метою сприяння ефективній підготовці та організації проведення виборчого процесу з чергових парламентських виборів в Україні (2012 р.);

- обговорення проекту Закону України про об’єднання територіальних громад» (реєстр. №9590) та проекту експертного висновку Ради Європи щодо нього (2012 р.);

- обговорення проекту Закону України «Про службу в органах місцевого самоврядування» (реєстр. №9673) (2012 р.) та проекту експертного висновку Ради Європи щодо нього.

Також можна звернути увагу на низку найбільш значимих за актуальністю тематики та представницьким складом учасників конференцій, що пройшли  під егідою Комітету впродовж шостого скликання.

У квітні 2008 року відбулась конференція на тему «Законодавче забезпечення виборів народних депутатів України: проблеми реформування», метою якої була презентація та обговорення ключових концепцій модифікації діючого Закону України «Про вибори народних депутатів України» зі сторони всіх політичних сил, представлених у парламенті та визнаних експертів сфери виборчого законодавства.

У лютому 2009 року відбулася конференція на тему «Публічна дипломатія та лобіювання громадських інтересів на місцевому рівні», проведена спільно з Інститутом політичної освіти та Посольством Королівства Нідерланди в Україні. Було розглянуто низку актуальних питань проблематики доступу до місцевої інформації, використання інструментів та механізмів участі громадськості у прийнятті рішень на місцевому рівні, законодавчого регулювання лобіювання громадських інтересів.

У грудні 2010 року було проведено Конференцію з питань законодавчого забезпечення міжмуніципального співробітництва. Цей захід було організовано спільно з Програмою Ради Європи «Посилення місцевої демократії та підтримка реформ місцевого самоврядування в Україні» за підтримки Міністерства регіонального розвитку та будівництва України, Державного фонду сприяння місцевому самоврядуванню в Україні, делегації України в Конгресі місцевих і регіональних влад Ради Європи, Проекту Німецького товариства технічного співробітництва GTZ «Підвищення якості муніципальних послуг в Україні», Фонду «Європа ХХІ».

Комітетом широко використовувалася така форма вивчення, аналізу та підготовки рекомендацій щодо певного кола питань у сфері відання, як комітетські слухання, проведення котрих регламентовано статтею 29 Закону України «Про комітети Верховної Ради України». За звітний період відбулися комітетські слухання наступної тематичної спрямованості:

У березні 2009 року згідно Плану роботи Комітету та за підтримки Кабінету Міністрів України, Секретаріату Президента України, Міністерства регіонального розвитку та будівництва України, Програми Ради Європи «Посилення місцевої демократії та підтримка реформ місцевого самоврядування в Україні», Програми сприяння Парламенту України, Швейцарської агенції Розвитку та Співробітництва в Україні (SDC) відбулися комітетські слухання на тему «Концептуальні засади реформи місцевого самоврядування та адміністративно-територіального устрою». У слуханнях взяли участь понад 130 представників органів місцевого самоврядування та їх провідних асоціацій, міністерств і відомств, місцевих органів виконавчої влади, фондів, інститутів, центрів та інших неурядових організацій. В ході роботи обговорювалися не лише концепції реформи місцевого самоврядування та реформи адміністративно-територіального устрою України, розроблені Мінрегіонбудом, але й інші актуальні питання забезпечення подальшого розвитку системи місцевого самоврядування в Україні на засадах децентралізації та деконцентрації владних повноважень, широкого застосування принципу субсидіарності, кращих світових практик і власного досвіду реформування.

У травні 2010 року за ініціативи Комітету у сесійній залі Верховної Ради України пройшли парламентські слухання на тему «Реформування законодавства України про місцеві вибори в інтересах територіальних громад». Ініціатором слухань виступила народний депутат України О.Білозір, однак основний тягар роботи з їхньої підготовки було виконано Комітетом та його секретаріатом. Понад 600 запрошених з усіх регіонів України, представники міжнародних організацій, органів виконавчої влади, наукових інституцій, засобів масової інформації взяли участь у слуханнях. Матеріали слухань були використані суб’єктами права законодавчої ініціативи у законопроектній роботі сфери виборчого законодавства.

У жовтні 2010 року відбулися комітетські слухання з питань впровадження Європейської хартії місцевого самоврядування в Україні. Під час слухань учасників заходу було ознайомлено з експертним висновком Ради Європи щодо відповідності національного законодавства України положенням Європейської хартії місцевого самоврядування, який було розроблено експертами програми Ради Європи «Посилення місцевої демократії та підтримка реформ місцевого самоврядування в Україні». На засіданні обговорювалися також Рекомендації 102 (2001) та Резолюція 123 (2001) Конгресу місцевих і регіональних влад Ради Європи про стан місцевої і регіональної демократії в Україні та рекомендації Ради Європи до Національної Стратегії реформування місцевого самоврядування в Україні. За підсумками обговорення було ухвалено рекомендації комітетських слухань.

У жовтні 2011 року відбулися комітетські слухання на тему «Обговорення проектів Закону України «Про вибори народних депутатів України», в ході яких було обговорено шість законопроектів, поданих народними депутатами України, в тому числі підготовлений Робочою групою, створеною Президентом України. Останній пройшов експертизу Венеціанської комісії та Міжнародної фундації виборчих систем, які надали висококваліфіковані висновки до документу, підготовленого зусиллями широкого кола фахівців з виборчого права. Серед виступаючих на слуханнях, окрім представників Адміністрації Президента України, Кабінету Міністрів України, народних депутатів України були такі відомі в Європі фахівці та керівники, як директор та секретар Венеціанської комісії Томас Маркерт, голова представництва Програми реформування виборчого законодавства України Д.Енніс.

У січні 2012 року, за ініціативи Всеукраїнської асоціації органів місцевого самоврядування «Асоціація міст України» відбулися комітетські слухання щодо проблематики правового статусу територіальних громад сіл, селищ, міст, які перебувають у складі інших територіальних громад. Відповідне питання вже тривалий час є «каменем спотикання» в організаційній побудові органів місцевого самоврядування більшості регіонів України, де продовжує існувати так звана схема «матрьошок» органів місцевого самоврядування, яка не відповідає засадам побудови системи місцевого самоврядування, закладеним у Конституції України та базовому законі. Учасники слухань були єдині в тому, що дану ситуацію слід змінювати, однак при цьому необхідний індивідуальний підхід і обов’язкове ґрунтовне вивчення кожного конкретного випадку.

За ініціативи Всеукраїнської асоціації органів місцевого самоврядування «Асоціація міст України» у травні 2012 року Комітет провів комітетські слухання  «Про практику застосування органами державної влади та органами місцевого самоврядування положень Закону України «Про асоціації органів місцевого самоврядування» (Закон України № 1275-VI)». У ході слухань було проаналізовано стан виконання органами державної влади та органами місцевого самоврядування положень Закону України «Про асоціації органів місцевого самоврядування», обговорено ефективність форм взаємодії асоціацій з органами державної влади за час, що минув із квітня 2009 року, розглянуто результати вивчення динаміки розвитку та вирішення найбільш актуальних і гострих проблем місцевого самоврядування, вплив висновків та пропозицій асоціацій органів місцевого самоврядування на нормопроектну діяльність органів державної влади, в тому числі на підготовку законопроектів, схвалено рекомендації слухань органам державної влади та асоціаціям органів місцевого самоврядування.

Під час парламентських, комітетських слухань, круглих столів, конференцій, засідань члени Комітету постійно наголошували, що демократичний, соціально орієнтований розвиток у рамках правової держави неможливий без піднесення значення територіальних громад, зміцнення ролі обраних ними органів самоврядної влади, реалізації права людини впливати на розв’язання проблем рідного села, селища, міста, краю та вказувалось, що місцеве самоврядування як невід’ємний елемент народовладдя є виразом творчої ініціативи народних мас, дієвим інструментом досягнення і вирішення не лише місцевих та регіональних завдань, а й загальнонаціональних цілей стратегічного характеру.

ІМПЛЕМЕНТАЦІЯ  ЄВРОПЕЙСЬКОЇ ХАРТІЇ

МІСЦЕВОГО  САМОВРЯДУВАННЯ,

МІЖНАРОДНЕ  ПАРТНЕРСТВО

Особливу увагу під час каденції парламенту України шостого скликання Комітет надавав роботі з імплементації норм Європейської хартії місцевого самоврядування в національне законодавство України. Зокрема, було створено робочу групу Комітету та проведено круглі столи з питань впровадження в Україні додаткового протоколу до Європейської хартії місцевого самоврядування та Утрехтського порядку денного щодо забезпечення доброго врядування на місцевому рівні.

Зазначені зусилля Комітету та партнерів, в першу чергу Програми Ради Європи «Посилення місцевої демократії та підтримка реформ місцевого самоврядування в Україні», яка брала активну участь в організації обговорень та проведенні круглих столів у стінах Верховної Ради України, отримали підтримку не лише у середовищі місцевого самоврядування, а й на рівні вищих органів державної влади. Конкретним результатом спільної роботи можна вважати законодавчу ініціативу Президента України, який подав до Верховної Ради України проект Закону України про ратифікацію Додаткового протоколу до Європейської хартії місцевого самоврядування про право участі у справах органу місцевого самоврядування (реєстр. №0288), метою якого є сприяння реалізації положень Утрехтського порядку денного щодо забезпечення доброго врядування на місцевому та регіональному рівнях, створення правових підстав для подальшої співпраці між Радою Європи та Україною. Цей документ надає громадянам ширші можливості для участі у прийнятті рішень на місцевому рівні.

Комітет на своєму засіданні 6 листопада 2012 року розглянув внесений Президентом України законопроект та рекомендував Верховній Раді України ратифікувати Додатковий протокол до Європейської хартії місцевого самоврядування про право участі у справах органу місцевого самоврядування. При цьому члени Комітету, підтримуючи позицію Головного науково-експертного управління Апарату Верховної Ради України, наголошували на необхідності прийняття закону про місцевий референдум, норми якого мали б логічно розвивати і доповнювати рамкові положення Додаткового протоколу.

З метою сприяння розбудові ефективного місцевого самоврядування в Україні, оптимізації системи управління, удосконалення інституційної та законодавчої бази місцевої демократії, адаптації національного законодавства до міжнародного досвіду, розвиток системи місцевого самоврядування у відповідності до положень Європейської хартії місцевого самоврядування та завдань Плану дій Ради Європи для України на 2011-2014 рр., за підтримки міжнародних партнерів Комітету, серед яких Програма Ради Європи «Посилення місцевої демократії та підтримка реформ місцевого самоврядування в Україні», Швейцарсько-український проект «Підтримка децентралізації в Україні» DESPRO, Муніципальна програма врядування та сталого розвитку ПРООН, Програма сприяння Парламенту II, проект ПРООН «Розвиток громадянського суспільства» проводились круглі столи, комітетські слухання, засідання робочих груп, надавалась дорадча підтримка та здійснювалася експертиза законопроектів.

Так, зокрема, для розгляду Комітетом були надані експертні висновки міжнародних фахівців до проектів законів України про державну службу, про об’єднання територіальних громад, про службу в органах місцевого самоврядування, про місцевий референдум, про місцеві ініціативи, про вибори народних депутатів України, до проекту Виборчого кодексу України.

На подані впродовж лютого-травня 2012 року запити Комітету експерти Програми РЄ здійснили оцінку проекту Закону України про об’єднання територіальних громад (реєстр. №9590), розробленого з метою врегулювання процедур об’єднання територіальних громад сіл, селищ і міст через їхні добровільні асоціації та надання фінансової підтримки об’єднаним громадам. Цей законопроект був темою обговорення на засіданні круглого столу, організованого Комітетом за підтримки Програми РЄ. Дотримуючись рекомендацій РЄ, всеукраїнських асоціацій органів місцевого самоврядування та незалежних експертів, Комітет зробив висновок, що запропонований документ має бути доопрацьований Мінрегіонбудом із тим, щоби більш чітко визначити умови об’єднання та процедури ініціювання процесу створення об’єднаної громади, а такі важливі питання, як наступність, управління комунальною власністю, формування бюджету та форми державної підтримки, зокрема й фінансової, також мають бути виписані більш чітко. Зазначені аргументи стали однією з основних підстав для рішення парламенту України від 17 травня 2012 року щодо повернення законопроекту суб’єкту права законодавчої ініціативи на доопрацювання.

Програма РЄ також надала свої висновки до проекту Закону України про місцеві ініціативи (реєстр. №9404), розроблення і подання якого обґрунтовувалося автором посиланням на статтю 9 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні». Законопроект, серед іншого, було спрямовано також і на спрощення механізму внесення місцевих ініціатив. Європейські експерти у висновку представили свою позицію стосовно механізмів і процедур формування місцевих ініціатив, утворення відповідних ініціативних груп. Комітет ухвалив висновок рекомендувати Верховній Раді України прийняти законопроект у першому читанні за основу та врахувати рекомендації РЄ під час підготовки документу до другого читання.

Програма РЄ продовжувала тісно співпрацювати з Комітетом, сприяючи, зокрема, розгляду підкомітетами питань імплементації Європейської хартії місцевого самоврядування та підготовці до ратифікації двох нових правових інструментів Ради Європи – Додаткового протоколу до Європейської хартії місцевого самоврядування про право участі у справах органу місцевого самоврядування та Третього протоколу до Рамкової конвенції про транскордонне співробітництво. Це було суттєвим внеском до загальнонаціональних зусиль, наслідком яких стало видання у вересні 2011 року Указу Президента України про уповноваження Міністра регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України підписати зазначені протоколи.

Міжнародні експерти залучались не лише до підготовки висновків до проектів законодавчих актів, а й були активними учасниками комітетських слухань та круглих столів, які проводив Комітет. Так, у квітні 2012 року експерти Програми РЄ взяли участь у засіданні круглого столу, організованого Комітетом для обговорення проекту Закону України про службу в органах місцевого самоврядування (реєстр. № 9673), який було розроблено Міністерством юстиції України і представили власну експертну оцінку РЄ стосовно цього законопроекту. Круглий стіл було організовано у відповідь на численні звернення до парламенту щодо неприйнятності цього законопроекту. Документ викликав вкрай негативну реакцію органів місцевого самоврядування та їх асоціацій, які стверджували, що його положення обмежуватимуть права органів місцевого самоврядування, їх посадових осіб, носять дискримінаційний характер по відношенню до останніх порівняно з державними службовцями в частині оплати праці та датою набрання чинності відповідними нормами. Оцінка РЄ містила, зокрема, висновок про те, що «новий проект Закону про службу в органах місцевого самоврядування не здатний створити можливості для відбору і набору компетентних професійних фахівців, забезпечення політичної нейтральності публічної служби та боротьби з корупцією». Рішенням Верховної Ради України, що базувалося на рекомендаціях Комітету, підготовлених на основі консолідованої позиції учасників круглого столу, законопроект було повернуто Кабінету Міністрів України на доопрацювання.

СПІВПРАЦЯ  З  АСОЦІАЦІЯМИ

ОРГАНІВ  МІСЦЕВОГО  САМОВРЯДУВАННЯ

Впродовж усього періоду шостого скликання Комітет продовжував та збагачував традиції плідної співпраці з асоціаціями органів місцевого самоврядування, яка вийшла на новий рівень завдяки набуттю законодавчої основи. Відповідно до Європейської хартії місцевого самоврядування місцеві органи влади мають право на об’єднання для виконання завдань, що мають суспільний інтерес (стаття 10). Згідно зі статтею 15 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» органи місцевого самоврядування з метою більш ефективного здійснення своїх повноважень, захисту прав та інтересів територіальних громад можуть об’єднуватися в асоціації та інші форми добровільних об’єднань, які підлягають реєстрації відповідно до законодавства в органах Міністерства юстиції України. Однак тривалий час питання утворення та діяльності асоціацій органів місцевого самоврядування, взаємовідносин між асоціаціями і органами державної влади на законодавчому рівні не було врегульовано, що не сприяло належній та ефективній реалізації прав органів місцевого самоврядування. Лише у квітні 2009 року Верховна Рада України прийняла Закон України «Про асоціації органів місцевого самоврядування», який визначив правові засади організації і діяльності асоціацій органів місцевого самоврядування та їх добровільних об’єднань, їх взаємовідносин з органами державної влади та органами місцевого самоврядування. При цьому роль Комітету у напрацюванні нормативного матеріалу була визначальною, оскільки поданий проект містив численні недоліки і не віддзеркалював істинних потреб місцевого самоврядування. Остаточний текст Закону став результатом майже трьох десятків засідань робочої групи Комітету, численних доопрацювань і узгоджень, в тому числі з представниками асоціацій органів місцевого самоврядування та фахівцями Головного юридичного управління Апарату Верховної Ради України.

Рівно через три роки, маючи на меті аналіз практики застосування цього Закону у діяльності державних органів, їх посадових осіб, підготовці та поданні відповідних висновків та рекомендацій на розгляд Верховної Ради України, Комітет за ініціативи Всеукраїнської асоціації органів місцевого самоврядування «Асоціація міст України» провів 25 травня 2012 року комітетські слухання «Про практику застосування органами державної влади та органами місцевого самоврядування положень Закону України «Про асоціації органів місцевого самоврядування» (Закон України №1275-VI)». Під час слухань було обговорено ефективність форм взаємодії асоціацій з органами державної влади, проаналізовано за час, що минув із квітня 2009 року, ініційовані асоціаціями вивчення, динаміку розвитку та вирішення найбільш актуальних і гострих питань місцевого самоврядування, вплив висновків та пропозицій асоціацій органів місцевого самоврядування на нормопроектну діяльність органів державної влади, в тому числі на підготовку законопроектів, запропоновано для обговорення проект рекомендацій комітетських слухань, схвалених згодом Комітетом.

Оскільки чинним Законом також визначено правові засади проведення консультацій асоціацій органів місцевого самоврядування з органами виконавчої влади з питань, зокрема, підготовки законопроекту про Державний бюджет України на відповідний рік і такі консультації оформлюються протоколом, під час слухань було запропоновано обговорити забезпечення належного врахування інтересів місцевого самоврядування під час формування Державного бюджету України на 2013 рік.

Модератори комітетських слухань наголошували, що Комітетом за час скликання активно обговорювались актуальні питання забезпечення подальшого розвитку місцевого самоврядування в Україні на засадах децентралізації та деконцентрації владних повноважень, широкого застосування принципу субсидіарності, кращих світових практик. Вони вказували, що у Комітеті вже стало доброю традицією залучати експертів всеукраїнських асоціацій органів місцевого самоврядування до складу робочих груп Комітету з підготовки на розгляд парламенту проектів законодавчих актів, включення представників асоціацій до складу робочих груп щодо розв’язання та вивчення тих чи інших конфліктних ситуацій, які складалися в регіонах України. Представники асоціацій завжди були й залишаться бажаними учасниками засідань Комітету, підкомітетів Комітету, круглих столів та конференцій.

Комітетом неодноразово виносилися на широке обговорення суспільно важливі звернення чи інформація, які надходили на його адресу від органів місцевого самоврядування та їх асоціацій. Зокрема, зверталася увага на звернення Харківської міської ради щодо повернення органам місцевого самоврядування повноважень у сфері містобудування, інформацію, яка надходила з регіонів України стосовно показників оплати праці виконавчих апаратів обласних та районних рад в порівнянні з апаратами місцевих державних адміністрацій, звернення Асоціації міст України щодо створення консультативно-дорадчого органу при Голові Верховної Ради України, звернення щодо невідкладних заходів по відновленню законності та реалізації конституційних повноважень Автономної Республіки Крим та багато інших. Представники провідних асоціацій органів місцевого самоврядування та члени Комітету були учасниками спільної наради під головуванням віце-прем’єр-міністра України В.Тихонова, на якій було запропоновано виробити єдині підходи до вирішення проблемних питань місцевого самоврядування та адміністративно-територіального устрою, але, на жаль, зреалізувати спільні стратегічні плани не вдалося через брак часу та плинність кадрів Кабінету Міністрів України.

Комітет, здійснюючи аналіз практики застосування державними органами, органами місцевого самоврядування, їх посадовими особами законів України, постійно надсилав до них звернення щодо необхідності врахування висновків та пропозицій всеукраїнських асоціацій органів місцевого самоврядування під час підготовки проектів законів України, інших нормативно-правових актів з питань, що стосуються місцевого та регіонального розвитку. Активно відгукувалось на цей процес лише Міністерство регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України. Комітет завжди прислухався і підтримував експертні висновки всеукраїнських асоціацій. Так, про спільну думку можна було говорити при формуванні пропозицій Комітету до проекту Закону про Державний земельний кадастр, проектів Закону про Державний бюджет України на відповідний рік, змін до Бюджетного кодексу України, базового Закону системи місцевого самоврядування. Фактично завжди точка зору Комітету виявлялася співзвучною з позицією асоціацій. Спільну думку мали асоціації та Комітет по законопроекту щодо проведення робіт із землеустрою, пов’язаних із встановленням і зміною меж адміністративно-територіальних одиниць (реєстр. №10042), яким пропонувалось змінити повноваження Верховної Ради Автономної Республіки Крим, обласних та районних рад з питань встановлення та зміни меж сіл, селищ, порядок погодження відповідних проектів землеустрою між відповідними органами місцевого самоврядування та органами виконавчої влади.

Крім цього, при розгляді проектів законів щодо розмежування земель державної та комунальної власності, про службу в органах місцевого самоврядування, про технічну інвентаризацію об’єктів нерухомого майна, про об’єднання територіальних громад, про адміністративні послуги, про місцевий референдум, про місцеві ініціативи Комітет також поділяв точку зору провідних асоціацій органів місцевого самоврядування і займав позицію захисту і відстоювання інтересів місцевого самоврядування, необхідності максимального врахування пропозицій і зауважень асоціацій.

СПІВПРАЦЯ  З  НАУКОВИМИ

ТА  НАВЧАЛЬНИМИ  ЗАКЛАДАМИ

У роботі з підготовки та розгляду законопроектів, вивчення кола проблем сфери державного будівництва та місцевого самоврядування Комітет завжди виходив з необхідності наукової обґрунтованості своїх висновків, рішень, рекомендацій. Тому за період шостого скликання тривала постійна співпраця з науковими, навчальними закладами, експертними, аналітичними підрозділами установ та організацій. Так, широко використовувалися експертні висновки та матеріали Головних науково-експертного та юридичного управлінь Апарату Верховної Ради України, Інституту законодавства Верховної Ради України, Державного фонду сприяння місцевому самоврядуванню в Україні, Інституту української мови НАН України (відділ ономастики), Національної Академії державного управління при Президентові України (в т.ч. її регіональних інститутів), Академії муніципального управління, Інституту держави і права ім. В.М.Корецького НАН України, Програми Ради Європи «Посилення місцевої демократії та підтримка реформ місцевого самоврядування в Україні», всеукраїнських асоціацій органів місцевого самоврядування тощо.

Зокрема, при вирішені питань найменування чи перейменування населених пунктів, експертні висновки Інституту української мови НАН України (відділ ономастики) дозволили більш виважено і об’єктивно готувати рішення Комітету для подальшого їх направлення до сесійної зали на розгляд всього депутатського корпусу.

Комітетом налагоджена тісна співпраця з Інститутом законодавства Верховної Ради України, метою якої є аналіз ефективності чинного національного законодавства та розробка пропозицій щодо усунення в ньому неузгодженостей і суперечностей, заповнення правових прогалин. У відповідності до норм статті 103 Регламенту Верховної Ради України Інститут здійснив за зверненням Комітету наукове дослідження законопроекту «Про місцеві ініціативи», фахівцями Інституту надано експертні висновки на проект Положення про козацьку територіальну громаду, проект Постанови про Положення про посвідчення і нагрудні знаки депутатів місцевих рад, депутатів Верховної Ради Автономної Республіки Крим та сільських, селищних, міських голів, на рішення Кодимської міської ради від 16 вересня 2011 року №220-VI «Про затвердження положення про врегулювання земельних відносин до моменту укладання договору земельної ділянки» тощо. Члени Комітету та працівники секретаріату Комітету брали активну участь у засіданнях круглих столів, інших заходах, що проводилися Інститутом, зокрема, в Українській школі законотворчості, навчально-методичних семінарах.

Інститут держави і права ім. В.М.Корецького НАН України у рамках співпраці з Комітетом надіслав наукові рекомендації щодо внесення змін до законодавства України про референдум, що були підготовлені Інститутом за результатами виконання наукового проекту «Правові механізми забезпечення соціальної легітимації суспільно-політичних перетворень в Україні» в рамках цільової комплексної програми НАН України «Гуманітарні технології як чинник суспільних перетворень в Україні».

Активними учасниками заходів та засідань Комітету є представники Національної академії державного управління при Президентові України. Так, у період діяльності робочої групи щодо підготовки на розгляд парламенту проекту Закону України про державну службу вони були ініціативними учасниками обговорення. Експертами Академії надано пропозиції до проекту Закону України «Про місцеві ініціативи», є готовність до співпраці у стінах Академії при підготовці проекту Закону України про місцевий референдум.

Академія муніципального управління неодноразово надавала матеріали щодо низки питань здійснення самоврядної влади, організації управління на місцевому рівні, залучала членів Комітету до різноманітних заходів. Зокрема, круглого столу на тему «Проблеми реалізації законодавства про службу в органах місцевого самоврядування в Україні», проведеного у червні 2011 року з нагоди 10-ї річниці ухвалення Закону України «Про службу в органах місцевого самоврядування».

Що стосується співпраці з науковими, експертними, аналітичними  підрозділами Апарату Верховної Ради України та асоціацій органів місцевого самоврядування, то вона стала повсякденною. Налагоджено тісну взаємодію на рівні керівництва, підкомітетів, окремих народних депутатів України, працівників секретаріату Комітету. Матеріали експертних висновків, аналітичних досліджень та різноманітна інформація надали можливість Комітету ухвалювати виважені, всебічно обґрунтовані висновки, рішення та рекомендації з усього кола питань, віднесених до його відання.

Комітет не залишав поза увагою питання підготовки та підвищення кваліфікації студентів, викладачів вищих навчальних закладів, сільських, селищних, міських голів, депутатського корпусу місцевих рад. Так, за клопотаннями вищих навчальних закладів України у Комітеті протягом п’яти років проводились стажування та надавалась можливість проходження практики з метою підвищення фахового рівня студентам та магістрантам багатьох вищих навчальних закладів усіх регіонів України. Відповідно до програми «Помічник Голови Комітету Верховної Ради України» у Комітеті проходити стажування інтерни Програми сприяння Парламенту України. Частими гостями Комітету були сільські та селищні голови, які проходили підвищення кваліфікації в Навчально-науковому інституті післядипломної освіти Національного університету біоресурсів і природокористування України, слухачі Школи майбутніх юристів Всеукраїнської асоціації органів місцевого самоврядування «Асоціація міст України» також мали змогу ознайомитись із напрямами та пріоритетами діяльності Комітету у сфері зміцнення правової основи місцевого самоврядування.

АНАЛІЗ  ПРАКТИКИ  ЗАСТОСУВАННЯ

ЗАКОНОДАВЧИХ  АКТІВ,  РОЗ’ЯСНЕННЯ  КОМІТЕТУ

Комітет постійно здійснював аналіз практики застосування законодавчих актів у діяльності державних органів та їх посадових осіб з питань, віднесених до предмету відання Комітету, та прийнятих з початку шостого скликання Верховної Ради України. Реалізуючи свої контрольні функції, а також права щодо підтримки місцевого самоврядування, як ключової ознаки демократичного державного ладу, протягом вказаного періоду Комітет багаторазово розглядав подання представників місцевих територіальних громад щодо порушення норм чинного законодавства, давав доручення членам Комітету вивчити стан справ в окремих сільських, селищних, міських радах, висловлював свою рішучу позицію щодо захисту прав та законних інтересів представницьких органів місцевого самоврядування, належного забезпечення державою гарантій місцевого самоврядування.

Аналізуючи норми законів України в частині предмету відання, зокрема доручення Кабінету Міністрів України та іншим органам виконавчої влади щодо вчинення тих чи інших заходів на виконання цих законів, Комітет звертався до Уряду, інших органів виконавчої влади з проханням інформувати про хід виконання вказаних доручень у законах України «Про основні засади внутрішньої та зовнішньої політики», «Про Кабінет Міністрів України», «Про центральні органи виконавчої влади», «Про державну службу», «Про Раду міністрів Автономної Республіки Крим», «Про громадські об’єднання», «Про політичні партії в Україні» (надання відомостей з питань діяльності політичних партій) та інших.

Так, Верховною Радою України 17 листопада 2011 року було прийнято Закон України «Про державу службу». При цьому в тексті даного Закону та його Прикінцевих положеннях містилась низка доручень органам виконавчої влади, пов’язаних із деталізацією, конкретизацією та розвитком рамкових норм, закріплених у Законі. Як було поінформовано Комітет, на виконання Закону Національне агентство України з питань державної служби розробило:

- порядок визначення спеціальних вимог до досвіду роботи, вимог до напряму підготовки (отриманої особою спеціальності) та інших вимог до рівня професійної компетентності осіб, які претендують на зайняття посад державної служби груп II, III, IV і V;

- типовий профіль професійної компетентності посади керівника апарату та мінімальних вимог до рівня професійної компетентності осіб, які претендують на зайняття цієї посади;

- порядок підвищення рівня професійної компетентності державних службовців;

- порядок стажування державних службовців;

- типовий порядок проведення конкурсу на зайняття посад державної служби;

- порядок ведення, обліку та зберігання особових справ державних службовців;

- типові правила внутрішнього службового розпорядку;

- типове положення про службу персоналу державного органу, органу влади Автономної Республіки Крим або їх апарату;

- типовий порядок оцінювання результатів службової діяльності державних службовців.

Також розглядаючи питання щодо обсягів фінансування видатків на реалізацію заходів, пов’язаних з підготовкою та проведенням чергових виборів до Верховної Ради України 28 жовтня 2012 року, порушене перед парламентом Центральною виборчою комісією, Комітет звернувся до Кабінету Міністрів України щодо необхідності врахування необхідних сум коштів при підготовці відповідного проекту Закону України про внесення змін до Закону України «Про Державний бюджет України на 2012 рік».

Члени Комітету, проаналізувавши практику неоднакового застосування виборчого законодавства в ході організації та підготовки проведення в Україні загальнодержавних виборів в частині одночасного входження осіб до складу декількох виборчих комісій, що здійснюють підготовку та проведення виборів народних депутатів України, а також виборів Президента України, виборів депутатів Верховної Ради Автономної Республіки Крим, місцевих рад та сільських, селищних, міських голів, зверталися до Центральної виборчої комісії щодо необхідності підготовки до початку виборчого процесу відповідного роз’яснення. Таке роз’яснення з питань застосування Закону України «Про вибори народних депутатів України» щодо можливості одночасного входження осіб до складу виборчих комісій з виборів народних депутатів України та інших виборчих комісій або комісій з референдумів було затверджене Постановою Центральної виборчої комісії від 21 червня 2012 року №102. Ця Постанова була надіслана Раді міністрів Автономної Республіки Крим, обласним, Київській та Севастопольській міським державним адміністраціям для доведення до відома відповідних територіальних виборчих комісій, оприлюднена на офіційному веб-сайті Центральної виборчої комісії та надіслана окружним виборчим комісіям з виборів народних депутатів України після їх утворення.

За дорученням Голови Верховної Ради України В.Литвина Комітету доводилося розглядати питання внесення пропозицій щодо строків проведення наступних виборів Київського міського голови та депутатів Київської міської ради, які були обрані на позачергових виборах у травні 2008 року. За підсумками розгляду питання, проаналізувавши положення Конституції України, законів України «Про вибори депутатів Верховної Ради Автономної Республіки Крим, місцевих рад та сільських, селищних, міських голів», «Про місцеве самоврядування в Україні», постанов Верховної Ради України від 18 березня 2008 року № 143-VI «Про призначення позачергових виборів депутатів Київської міської ради та Київського міського голови», від 1 липня 2010 року № 2412-VI «Про призначення чергових виборів депутатів місцевих рад та сільських, селищних, міських голів у 2010 році», рішень Конституційного Суду України від 4 червня 2009 року № 13-рп/2009 у справі за конституційним поданням Київської міської ради щодо офіційного тлумачення положень частин першої, другої статті 141 Конституції України; від 12 травня 2009 року № 10-рп/2009 у справі за конституційним поданням Президента України щодо відповідності Конституції України (конституційності) частини першої статті 17 Закону України «Про вибори Президента України» та Постанови Верховної Ради України «Про призначення чергових виборів Президента України», члени Комітету висловили узгоджену точку зору про те, що питання призначення виборів Київського міського голови та депутатів Київської міської ради перебуває в полі правової невизначеності, і тому воно перейшло в політико-правову площину.

У зв’язку із цим Комітет дійшов висновку, що рішення щодо призначення виборів Київського міського голови та депутатів Київської міської ради може бути прийняте внаслідок розгляду відповідного питання Головою Верховної Ради України, Першим заступником і Заступником Голови Верховної Ради України, керівниками депутатських фракцій та групи. Зазначені посадові особи були поінформовані про вищевказане рішення Комітету.

Також у межах здійснення контрольної функції та з огляду на зміст звернень, заяв, листів громадян та юридичних осіб, Комітет звертався до органів прокуратури України, Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини, органів внутрішніх справ, органів виконавчої влади з проханням провести їх розгляд в межах компетенції та інформувати Комітет про зроблені висновки, внесені пропозиції, здійснені заходи щодо усунення порушень норм чинного законодавства. На засідання Комітету під час розгляду питань неодноразово запрошувались представники Кабінету Міністрів України та його Секретаріату, Адміністрації Президента України, міністерств, Національного агентства з питань держслужби України, Державного агентства земельних ресурсів України, Центральної виборчої комісії, Рахункової палати, інших установ та відомств.

На основі аналізу застосування органами державної влади та місцевого самоврядування, юридичними та фізичними особами окремих положень чинного законодавства, узагальнюючи численні звернення на свою адресу з проханням розтлумачити норми, які викликають неоднозначне сприйняття та застосування, керуючись статтею 21 Закону України «Про комітети Верховної Ради України» Комітет надавав роз’яснення, виступав з правовою позицією або розробляв рекомендації  щодо тих чи інших питань.

Так, впродовж роботи Верховної Ради України шостого скликання Комітетом були підготовлені роз’яснення застосування положень законів щодо питань, пов’язаних з роботою посадових осіб державних органів та органів місцевого самоврядування у «виборчих штабах», обмеженнями стосовно формування виборчих фондів політичних партій та кандидатів у народні депутати України; роз’яснювались питання застосування окремих положень антикорупційного законодавства стосовно державних службовців та посадових осіб органів місцевого самоврядування (в частині обмеження щодо сумісництва та суміщення відповідних посад з іншими видами діяльності, підпорядкованості близьких осіб, конфлікту інтересів; подання декларацій про майно, доходи, витрати і зобов’язання фінансового характеру, наявністю корпоративних прав); роз’яснення щодо неможливості реалізації процедури відкликання депутата місцевої ради; роз’яснення з інших питань, які стосувалися окремих положень законів України про державну службу та про службу в органах місцевого самоврядування, щодо місцевих виборів, державних нагород.

Для прикладу можна вказати на роз’яснення щодо застосування окремих положень Закону України «Про статус депутатів місцевих рад» стосовно можливості направлення на розгляд  прокуратури депутатського запиту депутата місцевої ради (2009 р.). Вказане роз’яснення було надано за наслідками розгляду звернення Голови Хмельницької обласної ради І.Гладуняка про надання роз’яснення щодо можливості направлення на розгляд прокуратури області депутатських запитів депутатів обласної ради, підтриманих радою на її пленарних засіданнях відповідно до вимог статті 21 Закону України «Про статус депутатів місцевих рад». Необхідність у роз’ясненні була викликана розбіжностями у розумінні питання між депутатами обласної ради та прокуратурою області. Керуючись частиною третьою статті 21 Закону України «Про комітети Верховної Ради України» та в межах предмету відання Комітет надав таке роз’яснення, констатувавши, що Конституція та закони України не наділяють депутатів місцевих рад правом на звернення із депутатськими запитами до керівників правоохоронних та контролюючих органів, до системи яких належать і органи прокуратури.

Також на звернення судді Конституційного суду України В.Кампо до Комітету Верховної Ради України з питань державного будівництва та місцевого самоврядування щодо надання позиції Комітету по конституційному поданню Вищого адміністративного суду України щодо офіційного тлумачення окремих положень частини першої статті 143 Конституції України, статті 12 Земельного кодексу України, пункту 1 частини першої статті 17 Кодексу адміністративного судочинства України. Комітет визначився з такою позицією на засіданні 7 жовтня 2009 року та доручив окремим членам Комітету та секретаріату представляти її у Конституційному Суді України під час розгляду відповідної справи. Слід вказати, що судді Конституційного Суду України ще декілька разів зверталися до Комітету з приводу надання правової позиції чи інформації з того чи іншого питання.

РОБОТА  ЗІ  ЗВЕРНЕННЯМИ

Досить промовисто про роботу Комітету свідчать кількісні та якісні показники вхідної кореспонденції, яка надходить на його адресу. За період роботи парламенту шостого скликання надійшло близько 22000 інформаційних матеріалів, звернень громадян, юридичних осіб, органів державної влади та місцевого самоврядування, народних депутатів України, депутатів місцевих рад, доручень і розпоряджень керівництва Верховної Ради України та її Апарату, законопроектів та пропозицій суб’єктів права законодавчої ініціативи, рішень органів місцевого самоврядування, інформаційних запитів, висновків міжнародних та вітчизняних інституцій на законопроекти, пропозицій щодо вдосконалення чинного законодавства України тощо. Аналіз свідчив, що кожного робочого дня розгляду в Комітеті та його секретаріаті потребувало понад 20 документів найрізноманітнішої тематичної спрямованості та характеру, які відображали увесь спектр проблем держави, її регіонів, громад, окремих громадян та їх соціальних груп.

Можна окреслити, для прикладу, лише частину тих питань, які порушувалися перед Комітетом. Зокрема йшлося про необхідність удосконалення виборчого законодавства як загалом (в тому числі його кодифікації), так і окремих елементів – зміни виборчих систем, величини прохідного бар’єру, грошової застави, запровадження електронного голосування тощо. Заявники торкалися проблематики вкрай низького рівня оплати праці на державній службі, багатьох аспектів застосування антикорупційного законодавства до державних службовців, недосконалості чинного законодавства щодо статусу депутатів місцевих рад, об’єднань громадян, проведення місцевих референдумів, неналежного бюджетного забезпечення органів місцевого самоврядування, утиску та обмеження їх повноважень, врегулювання земельних відносин, питань адміністративно-територіального устрою, нагородної справи, державної символіки, застосування тих чи інших законів в діяльності органів державної влади та органів місцевого самоврядування, ситуацій, які складалися в окремих сільських, селищних, міських радах, порушень політичних, громадянських, трудових, соціальних прав та законних інтересів людей, пропонували своє бачення норм законодавства тощо.

Розгляд звернень засвідчив, що серед багатьох причин негативного становища в тих чи інших випадках є невідповідність чинного законодавства сфери державного будівництва та місцевого самоврядування нормам Конституції України, Європейської хартії місцевого самоврядування, наявність правових прогалин у регулюванні багатьох суспільних відносин, суперечливість і неузгодженість діючих норм. Серйозні труднощі в практичній діяльності органів і посадових осіб місцевого самоврядування викликає неоднозначність розуміння та застосування окремих положень законів. У зазначених випадках Комітет, керуючись Законом України «Про комітети Верховної Ради України» та відповідно до чинного законодавства, надавав ґрунтовні відповіді та роз’яснення. Досить часто, особливо під час опрацювання і підготовки робочими групами резонансних проектів законів України щодо виборів, про асоціації органів місцевого самоврядування, про засади внутрішньої і зовнішньої політики, про державну службу, про адміністративні послуги, про громадські організації тощо, до Комітету надходили десятки й сотні пропозицій і зауважень як до конкретних речень, абзаців, пунктів, частин, статей так і концептуальних текстових положень, які не потребували відповіді, однак кожна з них доводилася до відома членів Комітету з можливістю врахування у ході законопроектної роботи.

ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ  ДОСТУПУ  ДО  ПУБЛІЧНОЇ  ІНФОРМАЦІЇ

Аналіз забезпечення виконання Закону України «Про доступ до публічної інформації», здійснений Комітетом з питань державного будівництва та місцевого самоврядування і його секретаріатом, засвідчив наступне.

Починаючи з 9 травня 2011 року – дати набрання чинності Закону України «Про доступ до публічної інформації» і станом на 12 грудня 2012 року, до Комітету надійшло 46 запитів на інформацію, з яких 39 було отримано через автоматизовану систему обліку і контролю запитів на інформацію Верховної Ради України (84,8 %), а 7 – одразу на поштову адресу Комітету з наступною їх реєстрацією у зазначеній парламентській системі обліку (15,2%). Водночас за вказаний період безпосередньо до Комітету інформаційних запитів іншими каналами комунікацій – факсом, електронною поштою, телефоном чи під час особистого прийому громадян керівництвом Комітету – не надходило.

Найбільш запитуваною є інформація статистично-довідкового характеру. Всього надійшло 29 запитів відповідного змісту, а це – 63,0 % від загальної кількості отриманих Комітетом запитів на інформацію. Вони стосувалися предмету відання комітету, його складу, структури, довідників народних депутатів України – членів Комітету, кількості засідань, переліку нормативних актів, якими регулюється діяльність Комітету. Запитувачі просили надати копії протоколів засідань Комітету, висновків, рішень, рекомендацій, інформацію щодо розгляду звернень юридичних та фізичних осіб, стажування (практики) в Комітеті тощо.

Окрім того, запитувачі також цікавилися інформацією навколо позачергових виборів Охтирського міського голови Сумської області, Серебрянського сільського голови Роздольненського району та Шкільненського селищного голови Сімферопольського району Автономної Республіки Крим, конфліктними ситуаціями у системі місцевого самоврядування села Софіївська Борщагівка на Київщині, міста Тростянець на Сумщині, наявністю документів щодо всеукраїнського референдуму з питання вступу України в НАТО, про зміну меж села Синєгори на Київщині, міста Берегове у Закарпатті, міста Полтава, перейменування села Малоберезанське на Київщині, громадського обговорення проекту Закону України про місцеві ініціативи, авторством проектів законів України про внесення змін до Закону України «Про прокуратуру», фінансуванням виборів народних депутатів України тощо.

Також надходили запити про надання інформації правового характеру (17 або 37,0 %): щодо отримання паперового варіанту Закону України «Про статус депутатів місцевих рад»,  проектів законів України про державну службу, про козацькі організації, про об’єднання територіальних громад, стану розгляду проекту Закону України про всеукраїнський референдум та пропозицій до нього тощо.

Запити стосувалися з’ясування питання чинності Положення про адміністративні комісії Української РСР, законодавчої основи створення, оформлення, утримання стоянок та парковок автотранспорту в Україні, припинення юридичних осіб публічного права, нормативного регулювання кількості державних службовців на душу населення, питань правового регулювання перейменування населених пунктів, проблематикою підвищення заробітної плати службовців місцевого самоврядування, рівень якої, за інформацією дописувачів, є вкрай низьким, деякими аспектами пенсійного забезпечення державних службовців в Україні, в тому числі наявності надто високих пенсійних виплат на тлі неналежних і недостатніх розмірів пенсій більшості населення України.

Ініціаторами запитів на інформацію, що надійшли до Комітету, були фізичні – 40 запитів та юридичні особи – 6 запитів, з яких 5 представляли об’єднання громадян. Таким чином, найактивнішими запитувачами публічної інформації виступають небайдужі до суспільних справ громадяни України.

Отримані Комітетом запити на інформацію відповідали вимогам Закону України «Про доступ до публічної інформації» і тому жодного разу Комітет не скористався нормами Закону України «Про доступ до публічної інформації», що передбачають можливість розпорядника відмовити запитувачу у задоволенні його запиту.

Також за звітний період Комітет надав інформацію за запитами громадян та об’єднання громадян, які відповідно до частини третьої статті 22 Закону України «Про доступ до публічної інформації» були переадресовані до Комітету Адміністрацією Президента України, Секретаріатом Кабінету Міністрів України, одним з районних управлінь юстиції. Згадані інформаційні запити стосувалися питань перейменування населеного пункту на Київщині, деяких аспектів пенсійного забезпечення державних службовців в Україні, надання на паперових носіях копій Закону України «Про статус депутатів місцевих рад», проекту Закону України про об’єднання територіальних громад.

Окрім цього, слід вказати, що у двох випадках Комітет повідомляв заявників, що їхні звернення не відповідають зафіксованому у частині першій статті 1 Закону України «Про доступ до публічної інформації» визначенню публічної інформації та відповідно до частини другої статті 2 даного Закону розглядатимуться за процедурою, встановленою Законом України «Про звернення громадян». Дані звернення не були відзначені як запити на інформацію, а зареєстровані як звичайні повсякденні звернення громадян, тому це не можна було вважати відмовою у задоволенні запиту. Однак у відповідях доводилося вказувати мотивацію і аргументи на користь такого висновку, що потребувало додаткових зусиль і робочого часу.

Найбільшу частину інформаційних запитів подано до Комітету у вигляді пропозицій надати публічну інформацію. Є запити, сформульовані як запитання, заяви, скарги. Найменше часу для опрацювання порівняно з іншими видами інформації потребує інформація статистично-довідкового характеру. Водночас опрацювання запитів на отримання інформації правового характеру потребує значно більших зусиль.

ВИСВІТЛЕННЯ  ДІЯЛЬНОСТІ  КОМІТЕТУ

За час роботи парламенту шостого скликання Комітет з питань державного будівництва та місцевого самоврядування виявляв високий рівень публічності, відкритості та гласності всіх аспектів своєї діяльності, виконанні законопроектної, організаційної та контрольної функцій, не уникав відповідальності за прийняті рішення, прагнув до конструктивного діалогу з усіма гілками державної влади, органами місцевого самоврядування, громадськістю, залучаючи їх до усіх етапів роботи над питаннями, віднесеними до його відання.

Важливим джерелом пропозицій щодо удосконалення законодавства були звернення громадян, їх об’єднань, юридичних осіб, органів влади та місцевого самоврядування, які доводилися до відома членів Комітету. До участі у робочих групах, засіданнях підкомітетів та Комітету постійно запрошувалися представники зацікавлених органів державної влади, місцевого самоврядування та їх асоціацій, наукових та навчальних закладів, вітчизняних та міжнародних неурядових організацій, фахівці, експерти.

Гласність роботи Комітету з питань державного будівництва та місцевого самоврядування, як і парламенту загалом, забезпечувалась за період роботи шостого скликання через трансляцію пленарних засідань по телебаченню і радіо, шляхом публікації стенографічних звітів пленарних засідань, засідань Комітету та прийнятих рішень і правових актів у газеті «Голос України» та бюлетені «Відомості Верховної Ради України», передачі стенографічних звітів і прийнятих правових актів через наявну комп’ютерну мережу. Роботу Комітету постійно висвітлювали газети «Голос України», «Урядовий кур’єр», «Дзеркало тижня», журнал «Віче», регіональні газети і журнали тощо. Практично щодня з інформаційних випусків новин парламентського телеканалу «Рада», офіційного веб-сайту Верховної Ради України, веб-сайту Комітету громадяни дізнавались про діяльність Комітету, в центрі уваги якого були становище і перспективи розвитку місцевого самоврядування, проблематика життєдіяльності територіальних громад, шляхи подолання кризових явищ тощо.

Прес-релізи про круглі столи, конференції, комітетські слухання та інші заходи Комітету постійно скеровувались до засобів масової інформації, прес-служби парламенту. Відомості про діяльність депутатського корпусу, керівництва Комітету, підкомітетів Комітету та його секретаріату активно оприлюднювались на офіційному веб-сайті Верховної Ради України та офіційному веб-сайті Комітету (http://komsamovr.rada.gov.ua).

Інформування широкого загалу про діяльність Комітету і прийняті ним рішення забезпечувались через звіти Комітету, відповіді на депутатські запити та звернення, інформаційні запити, безпосереднє живе спілкування з представниками органів державної влади та місцевого самоврядування, наукових та навчальних закладів, вітчизняних та міжнародних неурядових організацій, фахівцями, експертами, небайдужими до суспільних проблем громадянами, які займали активну життєву позицію.

ВИСНОВКИ,

НАПРЯМИ РОБОТИ НА МАЙБУТНЄ

Робота Комітету Верховної Ради України з питань державного будівництва та місцевого самоврядування за період із грудня 2007 по грудень 2012 року носила загалом конструктивний характер, була спрямована на вдосконалення національного законодавства у сферах державного будівництва та місцевого самоврядування і стала важливим етапом у розвитку українського парламентаризму. Про це свідчить ціла низка кількісних та якісних показників, масштабність прийнятих законів, позиція науково-експертного середовища сфери державного будівництва та місцевого самоврядування, точка зору муніципальної громадськості, представників органів місцевого самоврядування та їх провідних асоціацій.

Зусилля Комітету зосереджувалися на підтримці політики реформування системи здійснення влади в Україні на засадах децентралізації, деконцентрації владних повноважень, субсидіарності, що неможливо без захисту, реальної підтримки і розбудови місцевого самоврядування як відносно самостійної ланки державного механізму, сформованої за народним представництвом. При цьому у Комітеті чітко усвідомлюється, як багато кроків потрібно ще зробити, щоб Україна отримала повноцінне місцеве самоврядування, а органи місцевого самоврядування в повній мірі змогли реалізувати себе в якості повноцінних і спроможних органів представницької влади, як цього вимагає Європейська хартія місцевого самоврядування, що виступає, фактично, європейською конституцією у сфері побудови системи місцевої влади. Комітет вважає, що у нормотворчій діяльності, особливо при втіленні норм Європейської хартії місцевого самоврядування у вітчизняне законодавство, необхідно широко враховувати міжнародний досвід, продовжувати співробітництво з зарубіжними колегами, оскільки це – природна інтеграція України у європейську та світову спільноти, важливий чинник росту громадянського самоусвідомлення її народу.

Разом із тим, основоположним правилом законопроектної роботи Комітету завжди виступала необхідність глибокого вивчення предмету регулювання при формуванні нормативної основи, запровадження чіткого зворотнього зв’язку з колом суб’єктів, правовий статус, межі та спосіб діяльності яких доводиться встановлювати нормами тих чи інших законів. І це стосується всіх – політичних діячів, державних службовців, службовців органів місцевого самоврядування, представників вищого, центральних та місцевих органів виконавчої влади, органів влади Автономної Республіки Крим, органів місцевого самоврядування та їх асоціацій, політичних партій і громадських організацій, депутатів місцевих рад, суб’єктів виборчого процесу тощо. Адже лише на основі відповідної інформації про дію норми права можна робити висновок щодо її ефективності та можливих напрямків удосконалення.

Незважаючи на наявність очевидних здобутків у сфері державного будівництва та місцевого самоврядування, намагання Комітету забезпечити підготовку відповідної викликам часу нормативної бази діяльності її суб’єктів, загальна ситуація навколо спроможності місцевої влади виконувати покладені на неї завдання у найбільш соціально значимих, чутливих і наближених до людей галузях освіти, охорони здоров’я, соціального захисту, культури, державного управління, місцевого господарства, регіонального розвитку залишається не менш складною, аніж п’ять років тому.

Значній кількості законопроектів, більшість з яких стали законами, були характерні ігнорування прав та законних інтересів місцевого самоврядування, вилучення з його відання ключових повноважень у сферах земле- та надрокористування, охорони довкілля, економічного розвитку, містобудування, реєстрації та інвентаризації об’єктів нерухомості, намагання передати незабезпечені фінансами повноваження в освіті, охороні здоров’я, соціальному захисті.

Основними проблемами місцевого самоврядування продовжують залишатися відсутність прорахованої, зрозумілої і прийнятної на місцях стратегії подальшого розвитку територіальних громад сіл, селищ, міст, районів і регіонів, власне системи та структури місцевого самоврядування в Україні, невизначеність із територіальною основою здійснення місцевого самоврядування на рівні громад та його організаційною побудовою на рівні районів і областей, випадки співіснування на одній території кількох громад та нерозв’язаність питань співвідношення компетенції утворених ними органів місцевого самоврядування, критичний стан із фінансовим забезпеченням повноважень органів місцевого самоврядування та вкрай низьким, неприйнятним рівнем оплати праці державних службовців і службовців місцевого самоврядування, лише часткове узгодження положень чинного законодавства сфери місцевого самоврядування з положеннями Європейської хартії місцевого самоврядування щодо основних принципів його організаційної, правової, матеріальної та фінансової автономії, застарілість, суперечливість, неповнота нормативно-правової бази, що має забезпечити всі аспекти багатогранної діяльності самоврядної ланки влади.

Серед основних напрямів законопроектної роботи Комітету парламенту сьомого скликання будуть вирішення тривалої неврегульованості на рівні закону спеціального статусу міста Севастополь, необхідність врегулювання питання проведення місцевих референдумів, належне законодавче забезпечення всього масиву проблем адміністративно-територіального устрою України.

Продовжує викликати зацікавленість суспільства питання законодавчого регулювання державних символів, затримки із прийняттям законів України про Великий Державний Герб України та про Державний Прапор України. Комітет планував за період роботи 5, 6, 7, 8, 11 сесій провести круглі столи, на яких обговорити законопроекти та пропозиції, котрі стосувалися державної символіки. Однак доводиться констатувати, що це питання, викликавши значний суспільний резонанс, засвідчило як стривоженість широких кіл громадськості так і наявність значного конфліктогенного потенціалу. Разом із тим, запропоновані підкомітетами варіанти можливих рішень, на думку більшості членів Комітету, не змогли б стати елементами консолідації, суспільної згоди та консенсусу навколо вищезгаданого питання, що, врешті, унеможливило проведення круглого столу з відповідної тематики.

На переконання Комітету, одним із пріоритетів роботи Верховної Ради України сьомого скликання буде удосконалення всього комплексу виборчого законодавства шляхом його кодифікації – ухвалення Виборчого кодексу України з метою переходу від кількох розрізнених виборчих законів до єдиного кодифікованого акту, який би охоплював усе різноманіття питань, пов’язаних із виборами. Поза сумнівом, що в основу належної підготовки вищезгаданого документу буде покладено здобутий Комітетом досвід, кількість і якість напрацьованих за попередні скликання матеріалів.