Заслухавши інформацію Секретаря Комітету О.Гончаренка про Рекомендації слухань у Комітеті на тему: «Питання тимчасово окупованої території Автономної Республіки Крим та міста Севастополь», які відбулися 18 травня 2015 року в місті Київ, беручи до уваги положення статей 13, 29, 50, 52 Закону України «Про комітети Верховної Ради України»,

Комітет вирішив:

1. Схвалити Рекомендації слухань у Комітеті на тему: «Питання тимчасово окупованої території Автономної Республіки Крим та міста Севастополь» (додаються).

2. Направити Рекомендації Кабінету Міністрів України, Адміністрації Президента України, Голові Верховної Ради України, керівникам депутатських фракцій (депутатських груп) у Верховній Раді України, Уповноваженому Верховної Ради України з прав людини, Генеральному прокурору України, Державній службі України з питань Автономної Республіки Крим та міста Севастополя, Постійному представнику Президента України в Автономній Республіці Крим, Херсонській обласній державній адміністрації.

3. Контроль за виконанням цього рішення покласти на Секретаря Комітету О.Гончаренка.

СХВАЛЕНО

Рішенням Комітету

Верховної Ради України

з питань державного будівництва,

регіональної політики та місцевого самоврядування

від 3 червня 2015 року

Протокол №17, м. Київ

РЕКОМЕНДАЦІЇ

слухань у Комітеті Верховної Ради України з питань

державного будівництва, регіональної політики та місцевого самоврядування на тему:

«Питання тимчасово окупованої території Автономної Республіки Крим та міста Севастополь»

Учасники слухань у Комітеті Верховної Ради України з питань державного будівництва, регіональної політики та місцевого самоврядування на тему: «Питання тимчасово окупованої території Автономної Республіки Крим та міста Севастополь», які відбулися 18 травня 2015 року в місті Київ, відзначають наступне.

Російська Федерація 20 лютого 2014 року почала фактичну реалізацію плану збройної агресії проти України на території Автономної Республіки Крим та міста Севастополь. Так, 16 березня 2014 року державою – агресором на території Кримського півострова був проведений псевдореферендум і вже 18 березня 2014 року владою Російської Федерації з представниками кримського маріонеткового окупаційного режиму були в Москві підписані документи, що підтверджують факт тимчасової окупації території Автономної Республіки Крим та міста Севастополь. Водночас Генеральна Асамблея ООН 27 березня 2014 року схвалила резолюцію «Територіальна цілісність України» (A/RES/68/262). Цією резолюцією не лише підтверджено суверенітет та територіальну цілісність України в межах її міжнародно-визнаних кордонів, але й дається відсіч будь-яким незаконним спробам змінити кордони України, у тому числі за допомогою погрози силою чи застосування сили.

Разом з тим, Верховна Рада України 15 квітня 2014 року прийняла Закон України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України» № 1207-VII, що забезпечив законодавчу основу захисту і повноцінної реалізації конституційних прав громадян України, які опинилися в умовах тимчасової окупації на території Автономної Республіки Крим та міста Севастополь.

Зіштовхнувшись з фактом збройної агресії з боку Російської Федерації, ведення проти України гібридної війни державою – агресором, тимчасової втрати частини суверенної території України, державна влада України виявилася неготовою до ведення ефективної політики, в тому числі й щодо дотримання конституційних прав громадян України – як тих, які залишилися проживати на тимчасово окупованій території Автономної Республіки Крим та міста Севастополь, так і тих, які змушені були виїхати з Кримського півострову на континентальну частину території України.

Верховна Рада України 12 серпня 2014 року прийняла Закон України «Про створення вільної економічної зони «Крим» та про особливості здійснення економічної діяльності на тимчасово окупованій території України» № 1635-VII. Внаслідок введення в дію норм цього Закону в Україні здійснено ряд заходів, пов’язаних з прийняттям нормативно – правових актів  органами державної влади (Кабінет Міністрів України, Національний Банк України та інші). У підсумку склалася ситуація, за якої громадяни України, які мають реєстрацію за місцем проживання на тимчасово окупованій території Автономної Республіки Крим та міста Севастополь, були штучно обмежені в можливостях реалізації низки своїх конституційних прав, що суперечить статті 22 Конституції України.

У силу обставин, що склалися, місцеве самоврядування на тимчасово окупованій території Автономної Республіки Крим та міста Севастополь було фактично ліквідовано. Таким чином, громадяни України, які проживають на вказаній території були позбавлені права на місцеве самоврядування, гарантованого статтями 7 та 140 Конституції України. Крім того, згідно з нормами Закону України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України» громадяни України, які вимушено покинули своє місце проживання у результаті тимчасової окупації Кримського півострову, обмежені в своїх виборчих правах, оскільки можуть брати участь лише у виборах та референдумах загальнонаціонального масштабу на іншій території України.

Відповідно до положень Закону України «Про створення вільної економічної зони «Крим» та про особливості здійснення економічної діяльності на тимчасово окупованій території України» № 1635-VII громадяни України – жителі Кримського півострову визнаються нерезидентами України за територіальною ознакою. На реалізацію цього Закону було прийнято Постанову Правління Національного Банку України  № 669 від 3 листопада 2014 року «Про застосування окремих норм валютного законодавства під час режиму тимчасової окупації на території вільної економічної зони «Крим», що фактично позбавила громадян України, які проживають на тимчасово окупованій території Автономної Республіки Крим та міста Севастополь, права на вільний доступ до фінансових ринків України, а з точки зору можливості інвестування усі громадяни України, які проживають на Кримському півострові, фактично визнаються іноземцями.

Так, наприклад, громадяни України, які змушені були покинути тимчасово окуповану територію Автономної Республіки Крим та міста Севастополь в силу політичних обставин, втратили право на забезпечення належними житловими умовами згідно зі статтею 47 Конституції України.

Запроваджені вищезазначеними нормативними актами штучні обмеження позбавили вищезгадану категорію можливості реалізації свого права на вільний вибір професії відповідно до статті 43 Конституції України. Засоби масової інформації повідомляли, що навіть ті кримчани, які жили і працювали на континентальній частині території України впродовж декількох останніх років до моменту тимчасової окупації території Автономної Республіки Крим та міста Севастополь, наприкінці 2014 року почали отримувати в комерційних структурах (і в першу чергу – в комерційних банках України) пропозиції щодо добровільного звільнення з роботи. А при прийнятті на роботу від внутрішньо переміщених осіб з тимчасово окупованої території Автономної Республіки Крим та міста Севастополь додатково стали вимагати довідки про дозвіл на працевлаштування як від іноземних громадян.

Слід зазначити, що до цього часу не внесені зміни до законодавства України, що дозволять юридично визначити фізичних та юридичних осіб, які несуть відповідальність за підтримку окупації частини суверенної території України. Чинне законодавство України не містить норм, використовуючи які органи державної влади і органи місцевого самоврядування мали б можливість адекватно реагувати на дії як окупаційного режиму на території Автономної Республіки Крим та міста Севастополь, так і інших структур і осіб, які здійснюють пряму або опосередковану підтримку дій даного режиму. В результаті, за рідкісними винятками, усі особи, які зрадили Україні і стали на шлях колабораціонізму – на відміну від законослухняних та лояльних до України жителів Криму – мають можливість безперешкодно пересуватися по всій території як України, так і світу, управляти своїм майном, реалізувати інші права на цих територіях. А комерційні організації, які порушують введений (на жаль, не Україною) режим санкцій, згідно з чинним законодавством України не можуть бути притягнуті до відповідальності.

Органи державної влади України не мають єдиної стратегії і плану дій, а також критеріїв оцінки ефективності своєї діяльності щодо тимчасово окупованої території Автономної Республіки Крим та міста Севастополь. Подекуди складається ситуація, коли дії законодавчої та виконавчої гілок влади йдуть врозріз із діями, розпочатими нашими західними партнерами – що не відповідає міжнародним зобов’язанням України, зокрема, положенням Угоди про асоціацію між Україною та Європейським Союзом щодо здійснення когерентної зовнішньополітичної діяльності. При цьому, у разі продовження такої практики колізій, не виключено у майбутньому накладення санкцій на державу Україна, на українських фізичних або юридичних осіб з огляду на порушення ними законодавства ЄС, прийнятого з огляду на незаконну анексію Кримського півострову Російською Федерацію.

І хоча 27 січня та 21 квітня 2015 року були прийняті постанови Верховної Ради України «Про Звернення Верховної Ради України до Організації Об’єднаних Націй, Європейського Парламенту, Парламентської Асамблеї Ради Європи, Парламентської Асамблеї НАТО, Парламентської Асамблеї ОБСЄ, Парламентської Асамблеї ГУАМ, національних парламентів держав світу про визнання Російської Федерації державою – агресором» та         «Про Заяву Верховної Ради України «Про відсіч збройній агресії Російської Федерації та подолання її наслідків», на жаль, здебільшого дії державної влади України обмежуються лише декларативними заявами про обов’язкове майбутнє повернення тимчасово окупованої території Автономної Республіки Крим та міста Севастополь, без будь – якої конкретизації в діях. Майже рік фактично не працює юридично створений ще у липні 2014 року Центральний орган виконавчої влади, що має опікуватися питаннями, пов’язаними з тимчасовою окупацією території Автономної Республіки Крим та міста Севастополя. Практично до цього часу чітко не зрозуміло, до функціональних обов’язків кого саме з керівництва Кабінету Міністрів України віднесено дане коло питань.

Крім того, можна констатувати, що сьогодні – і в першу чергу органами виконавчої влади України – не виконується або частково, або повністю ряд прийнятих законодавчих та інших нормативно – правових актів. Зокрема:

1) Кабінетом Міністрів України не виконується пункт 3 частини першої статті 10 Закону України «Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб», а саме: «…у разі настання обставин, зазначених у статті 1 цього Закону, які спричинили масове (більше 100 000 чоловік) переміщення громадян України, або у випадку продовження дії обставин, зазначених у статті 1 цього Закону, більше 6 місяців (Кабінет Міністрів України) затверджує комплексні державні цільові програми з підтримки та соціальної адаптації внутрішньо переміщених осіб з визначенням джерел та обсягів фінансування, контролює їх виконання)»;

2) не виконується частина третя статті 17 Закону України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України», а саме: «у разі неможливості здійснювати діяльність на тимчасово окупованій території розташування державних органів, утворених відповідно до Конституції та законів України, визначається Кабінетом Міністрів України»;

3) фактично не виконуються Постанова Кабінету Міністрів України від 17 липня 2014 року № 297 «Про Державну службу з питань Автономної Республіки Крим, міста Севастополя і тимчасово переміщених осіб» та Постанова Кабінету Міністрів України від 22 жовтня 2014 року № 625 «Про перейменування Державної служби з питань Автономної Республіки Крим, міста Севастополя і тимчасово переміщених осіб».

З огляду на вищезазначене напрошується висновок, що для ефективної роботи органів виконавчої влади в Україні не вистачає законодавчих інструментів, які сприяли б більш конструктивній роботі та підвищували відповідальність і підзвітність стосовно дій і вжитих заходів, які були б одночасно:

1) очікуваними сигналами для громадян України, які перебувають на тимчасово окупованій території Автономної Республіки Крим та міста Севастополь або змушені були її залишити, як підтвердження факту реальної, а не декларативної уваги української влади до вирішення питання деокупації та реінтеграції в Україну тимчасово окупованої території Автономної Республіки Крим та міста Севастополь;

2) сигналами для колабораціоністів і порушників санкцій про невідворотність відповідальності (покарання) за здійснені дії;

3) сигналами для керівництва іноземних держав, наших союзників та партнерів, міжнародних організацій, що підтверджують послідовність дій влади України в її прагненні до деокупації та реінтеграції в Україну тимчасово окупованої території Автономної Республіки Крим та міста Севастополь.

Всебічно обговоривши та проаналізувавши проблемні питання, які склались у зв’язку з тимчасовою окупацією Автономної Республіки Крим та міста Севастополь, констатуючи різноманітність наслідків з виникнення такої ситуації та відзначаючи необхідність її врегулювання і приведення у відповідність з вимогами Конституції України, загальновизнаними демократичними принципами, учасники комітетських слухань                               р е к о м е н д у ю т ь:

1. Верховній Раді України:

Провести восени 2015 року парламентські слухання на тему: «Стратегія реінтеграції в Україну тимчасово окупованої території Автономної Республіки Крим та міста Севастополь: проблемні питання, шляхи, методи та способи».

2. Президентові України:

До кінця 2015 року розглянути можливість прийняти рішення про доцільність, засади та порядок утворення і роботи дорадчого органу при Президентові України з питань деокупації та реінтеграції в Україну тимчасово окупованої території Автономної Республіки Крим та міста Севастополь, залучивши до участі в його роботі народних депутатів України, представників Кабінету Міністрів України та його Секретаріату, центральних та місцевих органів виконавчої влади, органів місцевого самоврядування та їх асоціацій, наукових установ, експертів, правозахисників, а також представників вітчизняних та міжнародних неурядових організацій, що займаються питаннями деокупації та реінтеграції в Україну тимчасово окупованої території Автономної Республіки Крим та міста Севастополь.

3. Кабінету Міністрів України:

3.1. Невідкладно ініціювати внесення необхідних змін до Конституції України та законів України щодо:

-              визнання кримськотатарського народу, а також караїмів та кримчаків корінними народами України, які компактно проживають на території окремої адміністративно-територіальної одиниці України – Автономної Республіки Крим;

-              оптимізації адміністративно-територіального устрою України на тимчасово окупованій території Автономної Республіки Крим та міста Севастополь шляхом прийняття рішення про скасування виокремлення міста Севастополь в окрему адміністративно – територіальну одиницю України та його спеціального статусу, який необхідно визначити законами України (стаття 133 розділу IX «Територіальний устрій України).

3.2. До кінця 2015 року розробити та внести на розгляд Верховної Ради України проект Закону України «Про статус в Україні кримськотатарського народу та караїмів і кримчаків», який сприятиме вирішенню всіх проблем, що накопичилися в питаннях інтеграції в Україну кримськотатарського народу, як невід’ємної складової української політичної нації.

3.3. До кінця 2016 року розробити та внести на розгляд Верховної Ради України проекти:

-              змін до статті 135 розділу X «Автономна Республіка Крим» Конституції України щодо прийняття та затвердження Конституції Автономної Республіки Крим, що передбачатимуть прийняття та затвердження Конституції Автономної Республіки Крим Верховною Радою України за спеціальною процедурою;

-              нової редакції Конституції Автономної Республіки Крим, що матиме силу і статус закону України, норми якої створять передумови для виключення можливості підтримки переважною більшістю населення Кримського півострова, яке належить до корінних народів України, що компактно проживають на території окремої адміністративно – територіальної одиниці України – Автономної Республіки Крим, сценаріїв окупації, реалізованих Російською Федерацією на території Автономної Республіки Крим та міста Севастополя у 2014 році. При цьому врахувати, що розробці проекту нової редакції Конституції Автономної Республіки Крим повинен передувати всебічний аналіз (із залученням наукових установ та експертів – в тому числі представників громадських організацій, що займаються питаннями деокупації та реінтеграції в Україну тимчасово окупованої території Автономної Республіки Крим та міста Севастополь) помилок, що були допущені протягом 1991 – 2014 років.

3.4. Невідкладно внести на розгляд Верховної Ради України проект Закону України «Про скасування Закону України «Про створення вільної економічної зони «Крим» та про особливості здійснення економічної діяльності на тимчасово окупованій території України» як такого, в якому порушуються конституційні права громадян України – в тому числі на власність, соціальне та пенсійне забезпечення, а реалізація конституційних прав громадян України ставиться в залежність від рішень окупаційної влади Російської Федерації на тимчасово окупованій території Автономної Республіки Крим та міста Севастополь.

3.5. Невідкладно внести на розгляд Верховної Ради України проект Закону України «Про дозвіл керівникам релігійних громад, що залишились на території тимчасово окупованої території Автономної Республіки Крим та міста Севастополь, самостійно приймати рішення щодо перереєстрації релігійних громад на тимчасово окупованій території». При цьому врахувати, що термін перереєстрації релігійних громад на території тимчасово окупованої території Автономної Республіки Крим та міста Севастополь спливає 31 грудня 2015 року, а тому такий акт Верховна Рада України повинна прийняти не пізніше, ніж 30 вересня 2015 року. 

3.6. До кінця 2015 року розробити та внести на розгляд Верховної Ради України проект Закону України «Про стратегію деокупації та реінтеграції в Україну тимчасово окупованої території Автономної Республіки Крим та міста Севастополь», а також Державну програму з деокупації та реінтеграції в Україну тимчасово окупованої території Автономної Республіки Крим та міста Севастополь.

3.7. До кінця 2015 року розробити та внести на розгляд Верховної Ради України проект Закону України «Про колабораціонізм та очищення влади (люстрацію) в Автономній Республіці Крим», де передбачити одночасно:

-              невідворотність настання відповідальності (конституційно – правової, кримінальної, адміністративної, цивільної) та покарання (залежно від характеру та ступеня суспільної небезпеки провини) усіх громадян України, які своїми діями допомагали окупації Російською Федерацію території Автономної Республіки Крим, перейшли на роботу в органи державної влади Російської Федерації або у інший спосіб активно підтримували окупантів. Що унеможливить зайняття особами, які в судовому порядку будуть визнані колабораціоністами, будь – яких посад в органах державної влади та органах місцевого самоврядування (в тому числі –  виборних) Автономної Республіки Крим після деокупації Кримського півострова;

-              унеможливлення визнання як колабораціоністами, так і в чомусь винними тих громадян України, які з метою забезпечення виживання себе особисто та своїх сімей в умовах тимчасової окупації Російською Федерацією території Автономної Республіки Крим та міста Севастополь прийняли громадянство Російської Федерації.

3.8. До кінця 2015 року розробити та внести на розгляд Верховної Ради України проект Закону України «Про визнання незаконною націоналізацію на тимчасово окупованій території Автономної Республіки Крим та міста Севастополь окупаційною владою Російської Федерації державних підприємств України, інших об’єктів права державної власності, колективної або приватної власності громадян України». Що зупинить прагнення до збагачення певної частини населення Кримського півострова за рахунок української державної власності, а також колективної або приватної власності громадян України, спонукатиме певну частину населення Кримського півострова до прийняття вивірених цивільно – правових рішень;

3.9. До кінця 2015 року розробити та внести на розгляд Верховної Ради України проект Закону України «Про особливості ведення господарської діяльності на тимчасово окупованій території Автономної Республіки Крим», який унормує права та обов’язки суб’єктів господарської діяльності – як тих, що були зареєстровані на території Автономної Республіки Крим до моменту її тимчасової окупації і продовжували здійснювати статутну діяльність з резидентами України, так і тих, що є резидентами України і здійснювали статутну діяльність з суб’єктами господарської діяльності, що були зареєстровані на території Автономної Республіки Крим та міста Севастополь до моменту їх тимчасової окупації.

3.10. До кінця 2015 року розробити та внести на розгляд Верховної Ради України проект Закону України «Про особливості ведення економічних відносин з тимчасово окупованими територіями України», де будуть чітко встановлені визначення (дефініції), критерії і обмеження щодо формування економічних відносин з тимчасово окупованими територіями України (або внести відповідний розділ в текст Закону України «Про забезпечення прав і свобод громадян і правовий режим на тимчасово окупованій території України»).

3.11. До кінця 2015 року розробити та внести на розгляд Верховної Ради України проект Закону України «Про забезпечення реалізації права власності на тимчасово окупованій території України», який гарантуватиме збереження прав на всю власність, що була придбана законним шляхом як українськими, так і іноземними власниками до моменту тимчасової окупації Російською Федерацією території Кримського півострова (або внести відповідний розділ в Закон України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України»).

3.12. До кінця 2015 року розробити та внести на розгляд Верховної Ради України зміни до законів України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України» та «Про Державний реєстр виборців», які забезпечать реалізацію громадянами України, які проживають на тимчасово окупованій території Автономної Республіки Крим та міста Севастополь, свого активного виборчого права під час виборів Президента України, народних депутатів України та проведення всеукраїнського референдуму.

3.13. До кінця 2015 року прийняти рішення щодо доцільності створення Фонду з реінтеграції в Україну тимчасово окупованої території Автономної Республіки Крим та міста Севастополь, а також джерел та обсягів його фінансування.